Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/3657/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/3657/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

представники сторін:

від позивача -Левченко С.В,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023

про передачу справи за підсудністю

у справі № 910/3657/23 (суддя Борисенко І.І.)

За позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВПРОД"

про стягнення 2 821 669,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство "УКРПОШТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВПРОД" про стягнення 2 821 669,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року позовну заяву Акціонерного товариства "УКРПОШТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВПРОД" про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 821 669,04 грн. вирішено передати за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даному випадку предметом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача штрафу за не належне виконання умов договору поставки, тобто, спір стосується грошового зобов`язання, яке виникло з правовідносин за договором поставки № 140222-01від 14.02.2022 року, і виконання цього грошового зобов`язання не визначається умовами вказаного договору у якомусь конкретному місці.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "УКРПОШТА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі №910/3657/23 та прийняти нове рішення, яким матеріали справи направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що даний позов стосується виконання договірних зобов`язань за договором. В той же час, договір поставки повинен був виконуватись відповідачем, зокрема товар (кондиціонери) мали бути поставлені в м. Києві відповідно до Заявки №12 від 21.02.2022 року, а тому у позивача наявне право на подачу позову з урахуванням альтернативної підсудності до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 29.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва справи №910/3657/23.

05.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі №910/3657/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі №910/3657/23 та призначено розгляд справи на 26.04.2023 року.

В судове засідання 26.04.2023 року з`явився позивач у справі. Представники відповідача не з`явились, про дату та місце судового засіданні повідомлені належним чином. Позивач надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено, до Господарського суду міста Києва було подано позовну заяву Акціонерного товариства "УКРПОШТА до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВПРОД" про стягнення 2 821 669,04 грн.

За приписами ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення містить частина 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при її постановленні місцевий господарський суд виходив з того, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача штрафу за не належне виконання умов договору поставки, тобто, спір стосується грошового зобов`язання, яке виникло з правовідносин за договором поставки № 140222-01від 14.02.2022 року, і виконання цього грошового зобов`язання не визначається умовами вказаного договору у якомусь конкретному місці. Посилання позивача на визначення підсудності щодо виконання договору поставки судом відхиляється, оскільки спір між сторонами виник не з поставки товару, а стосується виключно грошових зобов`язань, у зв`язку з чим підстави для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України відсутні.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконання цього грошового зобов`язання не визначається умовами вказаного договору у якомусь конкретному місці, однак погоджується з висновком щодо необхідності передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 ГПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із інформації, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що місцезнаходженням відповідача - ТОВ "КЕВПРОД" (ідентифікаційний код 39423389) є адреса: 39600, Полтавська обл, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3 - А, оф. 20).

Відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачеві, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, за нормами процесуального законодавства позивач має право обрати господарський суд, до якого він звертається із позовом.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

У відповідності до статті 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В матеріалах справи наявний договір №140222-01 від 14.02.2022 року відповідно до п. 5.1. якого постачальник постачає товар та виконує роботи пооб`єктно, згідно з наданими покупцем заявками. (а.с. 12-25).

Згідно з п. 5.1.1. договору поставка товару та виконання робіт здійснюється постачальником, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, відповідно до умов та строків поставки, що передбачені у специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії договору. Заявка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, його кількість (обсяг), адреса місця поставки, отримувач товару, посада та ПІБ відповідальної особи покупця тощо. Зразок заявки наведений у додатку №2 до договору.

Таким чином, сторонами договору визначено місце виконання договору, відповідно позивач наділений процесуальним правом обрання господарського суду, до якого він має намір звернутися із позовом за захистом порушеного права.

При цьому судова колегія зауважує, що спір у даній справі не віднесений Господарським процесуальним кодексом України до справ, для яких визначена виключна підсудність. (ст. 30 ГПК України).

Водночас, колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 27 ГПК України містить загальне положення про пред`явлення позову за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом, що реалізується зацікавленими особами при поданні позову з урахуванням інших норм §3 глави 2 ГПК України, на що вказує застереження «якщо інше не встановлено цим Кодексом».

Однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом даного спору є стягнення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару відповідно до наявних в матеріалах справи заявок, в яких визначено різні місця поставки товару.

Зокрема а в матеріалах справи наявні 12 заявок від 21.02.2022 року (а.с. 38-76).

Відповідно до заявки №1 адреса місця поставки - Вінницька область, заявки №2 адреса місця поставки - Волинська область, заявки №3 адреса місця поставки - Донецька область, заявки №4 адреса місця поставки - Житомирська область, заявки №5 адреса місця поставки - Закарпатська область, заявки №6 адреса місця поставки - Івано-Франківська область, заявки №7 адреса місця поставки - Рівненська область, заявки №8 адреса місця поставки - Тернопільська область, заявки №9 адреса місця поставки - Хмельницька область, заявки №10 адреса місця поставки - Черкаська область, заявки №11 адреса місця поставки - Чернігівська область, заявки №12 адреса місця поставки - Київська область.

Отже, колегія суддів звертає увагу що місцем виконання договору сторонами визначено дванадцять областей України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки місцем виконання цього договору, "адреса місця поставки товару" може бути будь-яка територія України (одна із дванадцяти областей), а не одне конкретно місце виконання, що в такому випадку виключає можливість застосування ч. 5 ст. 29 ГПК України, щодо наявності у позивача підстави вибору територіальної підсудності розгляду спору на власний розсуд.

Отже, у цьому спорі підсудність має визначатися згідно зі статтею 27 ГПК України, тобто за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ГПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, така справа передається на розгляд іншому суду.

Відтак, на підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо необхідності передати позовну заяву АТ "УКПОШТА" до Господарського суду Полтавської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо наведених скаржником правових висновків викладених в постановах Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року у справі №910/15031/22, від 04.08.2022 року у справі №910/3999/22 та Південно-Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 року у справі №923/810/19 колегія суддів зазначає, що у справі №923/810/19 правовідносини стосувалися заборгованості невикористаної частини авансу відповідно до договору про закупівлі на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, а у справах №910/3999/22 та №910/15031/22 сторонами в договорах було визначено конкретне місце виконання договору. У даній же справі 12 місць виконання договору.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина ухвали господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі №910/3657/23 підлягає зміні, шляхом викладення її в редакції зазначеній у даній постанові.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі №910/3657/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року у справі № 910/3657/23 залишити без змін.

3. Направити матеріали справи №910/3657/23 за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко