Постанова

від 25.04.2023 по справі 910/14153/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/14153/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Іоннікової І.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участі представників сторін:

від позивача: Кривошея Д.А. (у порядку самопредставництва юридичної особи);

від відповідача: адвокат Галя Є.С. (ордер серія АА № 1159908 від 15.11.2021), адвокат Глухенький О.А. (ордер серія АА № 1144300 від 04.10.2021)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технології України»

на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022, (повний текст складено 28.11.2022)

у справі № 910/14153/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України"

про стягнення пені та штрафу в сумі 391 466,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. В провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в сумі 391 466,97 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2022 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" на користь Міністерства оборони України 118 699,02 грн пені; 272 767,95 грн штрафу; 5 872,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. 19.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог - повністю. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині можливості стягнення неустойки (штрафу та пені), скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, зменшити розмір належної до сплати неустойки (пені та штрафу) на 75% до 97 866,74 грн (29 674,76 грн. - пеня, 68 191,99 грн. - штраф).

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що сторонами безпосередньо у договорі за обопільною згодою було погоджено та чітко визначено, а саме пунктом 8.3 Договору, що «доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою Палатою України або регіональними Торгово-Промисловими Палатами». Тобто сторони погодились, що на підтвердження форс-мажорних обставин сторони не повинні надавати будь-які інші документи або будь-яким іншим чином доводити наявність та виникнення форс-мажорних обставин. Жодних заперечень щодо виникнення форс-мажорних обставин від позивача, ані у позові, ані в інших документах наведено не було, отже у відповідача були відсутні підстави доводити іншим чином факт виникнення та існування форс-мажорних обставин. Підтвердженням зазначених обставин є Сертифікат № 3000-20-1825 ( вих. від 18.11.2020 року за № 1703-4/625) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською торгово-промисловою палатою. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору №286/3/20/120 від 22.06.2020 відповідач звільнений від відповідальності за несвоєчасне (неналежне) виконання своїх зобов`язань у даному конкретному випадку. У зв`язку з короновірусом більше 65 % працівників не змогли продовжити роботу, виробництво за даним договором поставки було зупинено. Постачальник був змушений оголосити простій з 05.08.2020 на швейному виробництві.

4.2. Також, апелянт вказує на те, що жодних збитків позивач не зазнав, свої зобов`язання незважаючи на всі труднощі, додаткові матеріальні витрати та істотну зміну обставин під час виконання договору відповідач виконав на високому рівні (належної якості). Всіма своїми діями показувало важливість та необхідність виконання договору незважаючи на всі перепони у повному обсязі та у найкоротший можливий термін. Неспіврозмірність або відсутність збитків, понесених позивачем (або відсутність доказів понесення таких збитків), а також відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора є можливою підставою для зменшення розміру неустойки.

4.3. Вказує на те, що відповідач на даний час у такий складний період за рахунок власних обігових коштів здійснює виробництво та постачання продукції в інтересах військових формувань для захисту нашої держави. Стягнення такої суми штрафних санкцій стане великим не підйомним тягарем для підприємства на даний час та фактично приведе його до банкрутства, оскільки за всіма своїми договорами (99% контрагентів силові структури та державні установи) підприємство виготовляє продукцію за власні обігові кошти, а лише потім, після її здачі замовнику отримує кошти. Фактично ж сплата такої суми, визначеної оскаржуваним рішенням суду, позбавить підприємство обігових коштів та не дасть можливості виконати поточні договори, що стане першим кроком до його банкрутства.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. 19.04.2023 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

5.2. У поданому відзиві позивач зазначає, що виходячи із засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір вже на момент існування обставин непереборної сили, мав усвідомлювати карантинні обмеження встановлені на території України та можливі негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, зокрема й можливість відпусток чи лікарняних своїх працівників. Зазначає, що зі змісту заяви відповідача не вбачається конкретних обставин, які в розумінні ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій. Крім того, відповідачем не надано до суду жодних доказів в обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, у тому числі документів, які б підтверджували його майновий стан крім виписки з банківського рахунку які жодним чином не свідчать про майновий стан боржника і про те, що такий рахунок є єдиним у відповідача. Прострочення виконання, а також часткове невиконання зобов`язань (враховуючи загрози національній безпеці України у воєнній сфері) призводить до несвоєчасного забезпечення засобами речової служби в умовах проведення бойових дій та як наслідок ускладнюють відсіч і стримування збройної агресії. Невиконання, порушення строків виконання умов договору, а також його часткове невиконання впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" у судовій справі № 910/14153/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Іоннікова І.А., Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/14153/21 до Північного апеляційного господарського суду.

6.3. 23.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14153/21.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Іоннікова І.А., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня доставлення даної ухвали, ТОВ "Захисні технології України" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.

6.5. 03.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України", через підсистему «Електронний суд», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 910/14153/21 надає суду докази сплати судового збору.

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14153/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022, повідомлено учасників, що розгляд справи № 910/14153/21 за вказаною апеляційною скаргою відбудеться 25.04.2023.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. В судовому засіданні 25.04.2023 представником апелянта подано заяву про відвід судді, в якому останній просив постановити ухвалу, якою задовольнити заяву апелянта про відвід головуючого судді Чорногуза М.Г.

7.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у задоволенні заяви апелянта про відвід головуючого судді Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г. відмовлено.

7.3. Представники апелянта в судовому засіданні 25.04.2023 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у позові, а у разі залишення рішення без змін просили врахувати заяву про зменшення неустойки.

7.4. В судовому засіданні 25.04.2023 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, з підстав вкладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 22.06.2020 між Міністерством оборони України (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (далі - відповідач) був укладений договір №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).

8.2. Згідно з п. 1.1 договору, предмет договору - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (Лот 1. Військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2)) (далі - Товар).

8.3. Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов`язується у 2020 році поставити позивачу товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а позивач забезпечити приймання та оплату товару.

8.4. Пунктом 1.3 договору встановлено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: №з/п: 1; найменування товару: військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2); нормативно - технічні документи (технічний опис), що встановлюють основні вимоги до товару та зразок - еталон (за його наявності): технічний опис (інв. №169) та відповідність зразку - еталону: строки (терміни) постачання: 70 календарних днів з моменту укладання договору до 30.08.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 500; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 1 498 725,00; строки (терміни) постачання: 110 календарних днів з моменту укладання договору до 09.10.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 750; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 1 748 512,50; усього за рік: загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 3 250; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 3 247 237,50; ціна товару без ПДВ: 3 247 237,50; крім того, ПДВ: 649 447,50; ціна товару з ПДВ: 3 896 685,00.

8.5. Ціна товару з ПДВ складає: 3 896 685 (три мільйони вісімсот дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, яка не суперечить технічний опис (інв. №169) та зразку-еталону (далі - нормативно-технічна документація).

8.6. Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить; 3 896 685 (три мільйони вісімсот дев`яносто шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 649 447 (шістсот сорок дев`ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 50 коп. (за загальним фондом).

8.7. Відповідно до п. 5.1 договору, товар постачається на об`єднані центри забезпечення позивача власними силами відповідача та за рахунок відповідача згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Термін поставки Товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).

8.8. Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата вказана позивачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за №1461/31329.

8.9. Згідно з п. 6.3.1 договору, відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

8.10. Відповідно до п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 3.1).

8.11. Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно). Після закінчення терміну дії договору, звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

8.12. Згідно з п. 5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана позивачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за №1461/31329.

8.13. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, а саме: 1 500 комплектів військової уніформи (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2), на загальну суму 1 498 725,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №79 МО від 05.11.2020 року, оголошенням №1 від 19.10.2020 року, актом №1 приймального контролю товару за якістю від 03.11.2020 року, повідомленням №1 від 05.11.2020 року та повідомленням - підтвердженням №487 на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №5300 від 05.11.2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав прострочення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020.

9.2. Відповідач, заперечуючи проти задоволених позовних вимог, посилається на сертифікат №3000-20-1825 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили) №1703-4/625 від 18.11.2020 року, з якого вбачається, що датою настання форс-мажорних обставин є 05 серпня 2020 року, а датою закінчення є 31 жовтня 2020 року. Також надав лист №151 від 08.12.2020 року, що підтверджує направлення копії вищевказаного сертифікату позивачу.

9.3. Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був поставити товар позивачу, у кількості 1 500 шт., на загальну суму 1 798 470,00 грн., не пізніше 30.08.2020, проте поставив товар позивачу із порушенням строку, а саме 05.11.2020, що підтверджується видатковою накладною №79 МО від 05.11.2020.

10.2. При цьому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що укладаючи 22.06.2020 договір із позивачем, відповідачу вже було відомо про введення Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину, разом з цим, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар позивачу в строк до 30.08.2020 (1 500 шт.) та до 09.10.2020 (1 750 шт.).

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта в частині наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки та застосування такої мірі відповідальності до відповідача як штраф та пеня, з огляду на такі доводи.

11.2. Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

11.3. Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

11.4. Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

11.5. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

11.6. У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

11.7. Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

11.8. Колегією суддів встановлено, що у межах справи № 910/15264/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 досліджувалося питання наявності правових підстав для внесення судом змін до договору, який не був виконаний стороною належним чином з посиланням на форс-мажорні обставини.

11.9. Так, зокрема Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 роз`яснено, що «повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Положення укладеного сторонами Договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що постачальник не повідомив замовника в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний сертифікат ТПП чи без нього). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21). Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що порушення ТОВ "Захисні технології України" передбаченого Договором строку повідомлення Міноборони про настання форс-мажору означає автоматичну втрату товариством права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом».

11.10. Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

11.11. У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 також роз`яснено, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

11.12. Апелянт ТОВ "Захисні технології України" як на форс-мажорні обставини посилалось на установлення карантину на всій території України на підставі постанов КМУ від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760 (з відповідними змінами та доповненнями до таких постанов), а також призупинення (простій) на підприємстві.

11.13. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

11.14. Верховний Суд у справі № 910/15264/21 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач та відповідач укладали спірний Договір, коли карантин уже був запроваджений (22.06.2020), то ТОВ "Захисні технології України" могло та повинне було передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, зокрема й можливість відпусток чи лікарняних своїх працівників. Накази про простій, ухвалені скаржником, не можуть вважатися доказами форс-мажорних обставин, оскільки це рішення ухвалив сам скаржник (постачальник продукції), воно не залежало від зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення Договору. Скаржник, укладаючи Договір у період пандемії COVID-19, повинен був оцінити можливі ризики, зокрема, й можливість невиходу на роботу частини персоналу (через хворобу, відпустки тощо). Скаржник не довів, що він намагався вирішити проблеми з персоналом якимось способом (спробував найняти інших швачок, передати виконання замовлення іншій організації - субпідряднику). Той факт, що інша сторона у справі - Міноборони не ставило під сумнів виникнення форс-мажору у позивача у вказаний період, не свідчить про вихід суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог. Позивач посилався одночасно і на форс-мажор (ст.614 ЦК), і на істотну зміну обставин (ст.652 ЦК) як на причину невиконання зобов`язань, отже суд апеляційної інстанції, діючи за принципом "суд знає закон" правильно кваліфікував обставини, на які посилався позивач як на перешкоду виконання зобов`язань, не як форс-мажорні. Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що причини невиконання контракту не були викликані форс-мажорними обставинами. Водночас якщо суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, то відповідні положення ЦК (ст.617) та Договору (пункти 8.1, 8.4) вже не підлягали застосуванню.

11.15. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

11.16. В той же час відповідач був обізнаний про карантинні обмеження станом на день укладення договору та мав усвідомлювати наслідки таких обмежень, в тому числі в частині неможливості виконати поставку товару у строк. Крім того, відповідач з урахуванням введення карантину мав можливість передбачити існування перебоїв із постачанням наприклад сировини, нестачі працівників на підприємстві тощо.

11.17. Отже відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходiв для недопущення господарського правопорушення, відтак відповідачем не доведено обставин, які впливають на реальну неможливість виконання зобов`язань відповідача за договором, у зв`язку з чим положення п. 8.1. у контексті наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню.

11.18. В частині клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки на 75%, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на такі доводи.

11.19. Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

11.20. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

11.21. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

11.22. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

11.23. Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договору карантинні заходи вже існували, а тому відповідач був обізнаний про введені обмеження на території країни в зв`язку з епідемією CОVID-19, та міг і повинен був врахувати настання можливих негативних наслідків щодо функціонування підприємства відповідача під час укладення спірного договору.

11.24. Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення неустойки не є достатніми підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки можливе погіршення фінансового становища відповідача, відсутність у позивача збитків не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором. При цьому належних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану відповідача останнім не надано.

11.25. При цьому колегія суддів враховує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

11.26. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті З та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

11.27. З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому.

11.28. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Відповідачем порушено права та інтереси позивача в частині порушення строків поставки товару за договором №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

13.7. Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

13.8. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

13.9. Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

13.10. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

13.11. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

13.12. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

13.13. За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

13.14. Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

13.15. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

13.16. Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

13.17. Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

13.18. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

13.19. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

13.20. Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

13.21. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.22. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

13.23. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)

13.24. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технології України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технології України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 910/14153/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/14153/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.04.2023.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді І.А. Іоннікова

А.О. Мальченко