Постанова

від 19.04.2023 по справі 917/1276/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 917/1276/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

від позивача - Орел С.С.,

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon",

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс"(вх.№158П),

на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 (суддя Ціленко В.А., ухвалене в м. Полтава, повний текст складено 19.12.2022),

у справі №917/1276/22,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс", м. Лубни, Полтавська область,

про стягнення коштів у розмірі 844857,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 718877,20 грн основного боргу, 71887,72 грн штрафу, 2777,03 грн 3% річних, 5032,14 грн інфляційних втрат та 46283,87 грн пені за порушення грошових зобов`язань за укладеним сторонами Індивідуальним Договором №БГр-21/21-ЛУКР до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_5Гр-ЛУКР від 30.09.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не здійснив розрахунок за поставлений природний газ у визначений Договором строк, тому позивач просить суд стягнути суму простроченого основного боргу та додаткові нарахування, за порушення грошових зобов`язань, у примусовому порядку.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви визначено положення глав 48, 49, 51 Цивільного кодексу України, статті 655,692 Цивільного кодексу України та статті 20, 173-175, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 718877,20 грн основного боргу, 71887,72 грн штрафу, 2777,03 грн 3% річних, 5032,14 грн інфляційних втрат, 46283,87 грн пені та судовий збір у сумі 12682,87 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Індивідуального Договору №БГр-21/21-ЛУКР до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_5Гр-ЛУКР від 30.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» зобов`язалося на підставі Заявок покупця про обсяг природного газу та Додаткових угод протягом 01.10.2021 30.04.2022 року поставити у планових обсягах 305,00 тис.м3 природного газу, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» сплатити його вартість протягом 45 календарних днів.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання Індивідуального Договору № БГр-21/21-ЛУКР до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу №2рд_5Гр-ЛУКР від 30.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» протягом жовтня 2021 року квітня 2022 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» газ на суму 8854731,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками комерційними актами приймання-передач.

Також судом першої інстанції встановлено, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» природний газ за період квітня 2022 року оплачений лише частково, з 730721,60 грн сплачено 11844,40 грн, борг склав 718877,20 грн, тому заборгованість є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини, а лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті Торгово-промислової палати України не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження відповідача про застосування в даному випадку п. 7.5 Рамкового договору про автоматичне відкладення строку виконання зобов`язання за Індивідуальним договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами Рамкового договору, в розумінні ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом не враховано передбачене п.7.1. Договору №2рд_БГр-ЛУКР від 30.09.2021 звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, до яких відносять війну або військові дії. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" зазначає, що з урахуванням п. 7.5. вказаного договору та обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" зазначає, що форс-мажорні обставини у вигляді воєнних дій тривають, строк оплати з урахуванням п.7.5. Договору не настав, а тому підстави для застосування штрафу та пені у позивача відсутні.

Апелянт посилається на Постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022 року №206, якою забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесенням населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" зазначає, що позивачем не понесено збитків у зв`язку із несплатою відповідачем вартості поставленого газу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліки, встановлені при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22. Призначено справу до розгляду на "19" квітня 2023 р. о 10:30.

У встановлений судом строк до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3484 ел. 5568 від 28.03.23), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Позивач зазначає, що сторони Рамкового договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про форсмажорні обставини.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав вимоги Рамкового договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Рамковим договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов`язання., що позбавляє його права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 7.5 Рамкового договору (автоматичне відкладення строку виконання зобов`язань).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вказує, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором із фактом військової агресії. Разом з цим, нараховані штрафні санкції у розмірі 118171,59 грн не є надмірно великими в порівнянні зобов`язанням за Рамковим договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 718877,20 грн, яке лишається невиконаним.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачем належними та достатніми доказами не доведено місцевому суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами Рамкового договору, місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

13.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх. №4185), у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Апелянт зазначає, що позивач відповідно до покладених на нього спеціальних обов`язків щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам (населенню) не має права на стягнення пені, штрафів та будь-яких інших додаткових платежів в період воєнного стану, як і на стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" просить врахувати Розділ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірсуної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ та Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідно до яких заборонено стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.04.2023 року з`явився представник позивача, який підтримав свою позицію по справі, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» було укладено Рамковий Договір купівлі-продажу природного газу №2рд_5Гр-ЛУКР та Індивідуальний Договір № БГр-21/21-ЛУКР до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_5Гр-ЛУКР.

Загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (п. 1 Індивідуального договору).

Відповідно до п.3 Індивідуального Договору плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 305,00 тис. куб. м.

Протягом 3-х робочих днів після отримання продавцем заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального Договору, в якій визначають Договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої заявки та його договірну вартість (п. 7 Індивідуального договору).

Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховуються як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.

Відповідно до п. 4.4. Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу №2рд_5Гр-ЛУКР від 30.09.2021 року покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним Договором.

Оплата Договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (п. 12 Індивідуального Договору № БГр-21/21-ЛУКР до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_5Гр-ЛУКР від 30.09.2021 року).

Згідно з п. 6.3. Рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем природного газу відповідачу за жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року.

На підставі комерційного акту приймання-передачі природного газу №1_04-БГр-ЛУКР від 30 квітня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» було спожито 98,480 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 730721,60 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується апелянтом в його апеляційній скарзі, борг за поставку природного газу за квітень 2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз Ресурс» з урахуванням часткової сплати склав 718877,20 грн.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.7.1 Рамкового договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

До обставин непереборної сили сторони відносять, зокрема, такі суспільні явища як війни або військові дії (п.7.2. Рамкового договору).

Відповідно до п. 7.3. Рамкового договору сторона, яка опинилась під впливом дії обставин непереборної сили зобов`язана негайно (без затримки, в максимально коротший термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом 3 (трьох) робочих днів письмовим повідомленням.

Достатнім доказом дії обставин непоборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (п. 7.4. Рамкового договору).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними "торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У матеріалах справи відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин на підставі листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Відповідно до вищевказаного листа, Торгово-промислова палата України засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, від 14 червня 2022 у справі № 922/2394/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість оплати поставленого позивачем природного газу.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тому колегія суддів доходить висновку, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідачем не надано до матеріалів справи відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Рамковим Договором, який підтверджував би неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу.

Тому посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Стосовно посилання відповідача про загальну відомість форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм законодавства України, сторони підписуючи договори повинні виконувати умови останніх. Отже, якщо у даному випадку, п. 7.3 Договору, сторони визначили умову «негайного повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин», то відповідно до норм ст. 193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України визначені сторонами умови договору повинні виконуватись належним чином.

Апеляційний господарський суд також відзначає, що умовами п. 7.3. Рамкового договору сторони погодили зобов`язання негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань зазначає, що доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Посилання скаржника на Постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, в умовах дії в Україні воєнного стану законодавчо встановлена заборона щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій на заборгованість поширюється на побутових споживачів за житлово-комунальні послуги. У справі, що переглядається, відповідач є юридичною особою, колективним споживачем за договором.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборон, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Щодо доводу апелянта про неврахування судом першої інстанції обставин, що мають значення для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача такі штрафні санкції: 71887,72 грн штрафу та 46283,87 грн пені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам (якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій). При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Натомість, заявляючи про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на військову агресію Російської федерації проти України та те, що єдиним джерелом доходу відповідача є отримання плати за природний газ від населення.

Апелянт зазначає, що при розгляді судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не взято до уваги, що: рівень дебіторської заборгованості населення за спожитий природний газ порівняно з ситуацією на 01.01.2022 виріс на 105 % та складає 3887,3 тис грн; за отриманий від позивача природний газ відповідач частково розрахувався (розмір решти заборгованості становить лише 718877,20 грн), а частково неоплаченим є період лише квітень 2022 року. Також позивач зазначає, що товариство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується інформацією про динаміку дебіторської заборгованості станом на 01.09.2022 року.

Відповідачем до суду першої інстанції подано інформацію про наявність коштів на банківському рахунку АТ КБ «Приватбанк» отриманих від населення за спожитий природний газ по ТОВ «Укргаз Ресурс» від 15.11.2022 року, а також інформацію про динаміку дебіторської заборгованості населення за природний газ по ТОВ «Укргаз Ресурс» від 15.11.2022. Подані відповідачем документи складені одноособово, директором ТОВ «Укргаз Ресурс».

Відповідно до положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що сума заборгованості за укладеним між сторонами договором склала 718877,20 грн, а позивачем нараховано 71887,72 грн штрафу та 46283,87 грн пені, що не є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу за договором.

Враховуючи, що відповідач не подав належних доказів скрутного фінансового становища, що підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача щодо наявності підстав в даному випадку для зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованими відповідними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами Рамкового договору, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач не надав доказів спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів понесення збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань, не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки штраф стягується за факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано збитків, чи ні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, зазначені у клопотанні підстави для зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені апелянтом доводи в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Ресурс" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 у справі №917/1276/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.04.2023

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий