Рішення

від 25.04.2023 по справі 905/1022/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2023р. Справа №905/1022/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груз", м.Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Костянтинівка, Донецька область,

про стягнення 96203,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Груз" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" про стягнення 96203,47 грн., з яких: 68500,00 грн. - заборгованості за надані послуги, 11203,99 грн. - пені, 1721,24 грн. - 3 % річних, 14778,24 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №14-73 від 22.07.2014, в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг перевезення в січні-лютому 2022.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1022/22; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв та/або клопотань не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №905/1022/22 від 26.12.2022 була направлена на електрону адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві (kzmo@ukr.net).

Також, про відкриття провадження у справі №905/1022/22 судом здійснено оголошення на офіційному сайті суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 26.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

22 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груз» (надалі за текстом - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (надалі за текстом -«Відповідач») було укладено Договір № 14-73 (надалі за текстом - «Договір»), згідно з яким Позивач (перевізник) прийняв на себе зобов`язання власним транспортом або транспортом субпідрядників здійснювати перевезення вантажів, наданих Відповідачем (замовником) у міжміському сполученні.

Згідно п.4.1 Договору, оплата вартості кожного здійснюваного Позивачем перевезення здійснюється в національній грошовій одиниці України (гривні) в безготівковій формі на банківський рахунок Позивача.

Відповідно до п.4.2 Договору, замовник проводить оплату послуг з організації перевезень не пізніше 14 календарних днів з моменту розвантаження транспортного засобу, на підставі актів приймання-передачі виконаних послуг.

Згідно п.4.3 Договору, підставою перевізнику для оплати є Акт виконаних робіт та товарно-транспортна накладна.

Пунктом 6.7. Договору сторони визначили, що за прострочення оплат замовник (Відповідач) виплачує перевізнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 9.7 Договору встановлено строк його дії в один рік з моменту підписання, але окремо визначено, що у випадку відсутності попередження про інше за 30 днів до спливу строку дії Договору, він автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.

Позивач у позові зазначає, що дія Договору продовжувалась відсутністю заяв про намір припинити договірні відносини з боку жодної із сторін.

На виконання умов договору позивач в січні-лютому 2022 року надавав відповідачеві послуги з перевезення вантажів, що підтверджується додатками-заявками, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними.

Надані позивачем послуги відповідач не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані вимоги №27/02 від 27.02.2013 та 31/01 від 31.01.2013 з проханням сплатити суму боргу (а.с.56-57).

Позивач зазначає, що згідно заявок, товарно-транспортних накладних, та актів надання послуг, позивачем надано послуги на суму 68500,000 грн., які підлягають стягненню. Також, на суму основного боргу позивачем були нараховані та заявлені до стягнення: 11203,99 грн. - пені, 1721,24 грн. - 3 % річних, 14778,24 грн. - інфляційні втрати.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору 14-73 від 22.07.2014р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним договором 14-73 від 22.07.2014р., що підтверджується актами надання послуг та товарно-транспортними накладними, відомостями про вантаж, які долучено позивачем до матеріалів справи.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося, відповідно до п. 4.2 договору, замовник проводить оплату послуг з організації перевезень не пізніше 14 календарних днів з моменту розвантаження транспортного засобу, на підставі актів приймання-передачі виконаних послуг.

На підтвердження виконання умов договору Позивачем надано до суду: товарно-транспортну накладну № ЦМВ-0007 від 04.01.22, акт надання послуг № 5 від 05.01.22, сума 8 500,00 грн., граничний строк сплати 19.01.22; товарно-транспортну накладну №№ ЦНВ-0002, ВШВ-0014, ЦМВ-0009 від 04.01.22, акт надання послуг № 6 від 05.01.22, сума 8 500,00 грн, граничний строк сплати 19.01.22; товарно-транспортну накладну №№ ВІІ ІВ-0018, 0000001 від 05.01.22, акт надання послуг № 10 від 10.01.22, сума 9 500,00 грн., граничний строк сплати 24.01.22; товарно-транспортну накладну № 92 від 15.02.22, акт надання послуг № 72 від 17.02.22, сума 21 000,00 грн., граничний строк сплати 03.03.22; товарно-транспортну накладну № № 98, 99 від 18.02.22, акт надання послуг № 78 від 21.02.22, сума 21 000,00 грн., граничний строк сплати 07.03.22.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги в розмірі 68500,00 грн. не оплатив. Доказів спростування наведеного не надав.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення нарахованих 11203,99 грн. - пені, 1721,24 грн. - 3 % річних, 14778,24 грн. - інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.7. Договору сторони визначили, що за прострочення оплат замовник (Відповідач) виплачує перевізнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Здійснивши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН перевірку розрахунку позивача пені на суму простроченої заборгованості в розмірі 17000 грн. (за актами №5, №6) за період з 20.01.2022 по 19.07.2022, на суму 9500,00 грн. (за актом №10) за період з 25.01.2022 по 24.07.2022, на суму 21000,00 грн. (за актом №72) за період з 04.03.2022 по 03.09.2022, на суму 21000,00 грн. (за актом №78) за період з 08.03.2022 по 07.09.2022, суд встановив, що її сума складає 11204,01 грн. (2341,81 грн., 1348,22грн., 3722,47 грн., 3791,51 грн., відповідно).

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума пені в заявленому позивачем розмірі - 11203,99 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 17000 грн. (за актами №5, №6) за період з 20.01.2022 по 19.12.2022, на суму 9500,00 грн. (за актом №10) за період з 25.01.2022 по 19.12.2022, на суму 21000,00 грн. (за актом №72) за період з 04.03.2022 по 19.12.2022, на суму 21000,00 грн. (за актом №78) за період з 08.03.2022 по 19.12.2022, суд встановив, що сума 3 % річних складає 1721,21 грн. (466,68 грн., 256,89 грн., 502,27 грн., 495,37 грн., відповідно), у зв`язку з чим сума 3% річних підлягає частковому стягненню з відповідача в зазначеному розмірі.

За наслідками проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН за визначені позивачем періоди на суму простроченої заборгованості на суму 26500,00 грн. (за актами №5, №6, №10) за період з лютого 2022 по листопад 2022, на суму 42000,00 грн. (за актом №72, №78) суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 15694,30 грн. (6389,09 грн., 9305,21 грн., відповідно).

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 14778,24 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груз", м.Запоріжжя, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Костянтинівка, Донецька область, про стягнення 96203,47 грн., задовольнити частково - в сумі 96203,44 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (ідентифікаційний код юридичної особи 25599771; 85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Інженерна, б. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груз" (ідентифікаційний код юридичної особи 32215205; 69096, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, б. 12, кв.254) 68500,00 грн. - заборгованості за надані послуги, 11203,99 грн. - пені, 1721,21 грн. - 3 % річних, 14778,24 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в сумі 2480,99 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз