Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/1416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/1416/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Насостехкомплект"

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 926 768,03 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Насостехкомплект" (далі - позивач, ТОВ НВП "Насостехкомплект") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - відповідач, ПАТ "УКРНАФТА") про стягнення 926 768,03 грн, з яких: 891 975,00 грн основного боргу, 7 556,38 грн 3% річних, 27 236,65 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем відповідчу на підставі Договору купівлі-продажу № 09/03/657-МТР від 05.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 позовну заяву ТОВ НВП "Насостехкомплект" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

15.02.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 позовну заяву ТОВ НВП "Насостехкомплект" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1416/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

07.03.2023 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову, надав пояснення, що звертався до позивача з пропозицією про реструктуризацію спірної заборгованості та про отримання від позивача листа від 02.03.2023 № 17/02 з пропозицією укладення мирової угоди. З огляду на наведене, відповідач просив суд надати щонайменше місячний строк для позасудового врегулювання спору, врахувати пояснення відповідача з метою відхилення вимог позивача у справі №910/1416/23.

Суд відхиляє клопотання відповідача про надання строку для позасудового врегулювання спору, оскільки позасудове врегулювання спору після відкриття провадження у справі не передбачено приписами ГПК України, на відміну від врегулювання спору за участю судді (ст. 186-190 ГПК України), проте з відповідною заявою сторони до суду не звертались.

Водночас, судом враховано, що станом на час розгляду справи минуло більше місяця після подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Наразі матеріали справи не місять жодних відомостей про укладення сторонами мирової угоди, проєкт якої у справі №910/1416/23 було надіслано позивачем відповідачу та додано останнім до відзиву на позовну заяву у якості обгрунтування клопотання про надання строку для позасудового врегулювання спору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на наведене, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, в відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

05.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Насостехкомплект" (далі - продавець, позивач, ТОВ НВП "Насостехкомплект") та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (далі - покупець, відповідач, ПАТ "УКРНАФТА") був укладений Договір купівлі-продажу №09/03/657-МТР (далі - Договір або Договір №09/03/657-МТР від 05.07.2022), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього договору

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару (пункт 5.3 Договору).

Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару (п. 5.5 Договору).

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

Додатком №1 від 05.07.2022 до Договору (далі - Додаток № 1) сторонами було узгоджено найменування та кількість товару, що поставляється; загальну вартість товару в сумі 1 576 800 грн; умови оплати: 25% попередня оплата, решта по факту поставки кожної партії товару протягом 30 календарних днів; термін поставки: протягом 65 робочих днів з дати отримання попередньої оплати; умови поставки (Інкотермс - 2020): DDP склад вантажоотримувача: реквізити вантажоотримувачів за переліком (структурних підрозділів ПАТ "УКРНАФТА").

Відповідно до п. 11 Додатку № 1 до Договору цей Додаток набирає сили з дати його підписання сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Позивач зазначив, що після здійснення ПАТ "УКРНАФТА" попередньої оплати в розмірі 25% від вартості товару в сумі 394 200 грн та отримання від ПАТ "УКРНАФТА" повідомлень від 19.09.2022

№01/01/09/03/12-02/08/443, від 22.09.2022 №01/01/09/03/12-02/08/449 про готовність прийняти товар, позивач передав узгодженим сторонами структурним підрозділам ПАТ "УКРНАФТА" товар на загальну суму 1 576 800 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними.

Позивач стверджує, що у визначений умовами Додатку № 1 до Договору строк, ПАТ "УКРНАФТА" не здійснило оплату за поставлений товар у повному обсязі, чим порушило умови Договору.

04.11.2022 та повторно 21.12.2022 позивач направив ПАТ "УКРНАФТА" листи-претензії з проханням здійснити погашення заборгованості за поставлений товар за Договором.

Проте, ПАТ "УКРНАФТА" здійснило лише часткову оплату за поставлений товар 30.11.2022 - на суму 70 925,00 грн, 12.12.2022 - на суму 59 850,00 грн, 27.12.2022 - на суму 159 850,00 грн.

Станом на 23.01.2023 позивачем отримано від ПАТ "УКРНАФТА" в якості оплати за товар, поставлений за Договором, грошові кошти у загальній сумі 684 825,00 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками.

Отже, розмір заборгованості ПАТ "УКРНАФТА" за Договором, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у сумі 684 825,00 грн, станом на 23.01.2023 становить 891 975,00 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ПАТ "УКРНАФТА" (відповідач) 891 975,00 грн основного боргу, а також 7 556,38 грн 3% річних та 27 236,65 грн інфляційних збитків у зв`язку з прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зі змісту відзиву на позов вбачається, що відповідач по факту спірних правовідносин сторін та заявлених позивачем позовних вимог не заперечив, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, - до відзиву не долучив, контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, - у відзиві не навів та у якості додатку до відзиву не подав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №09/03/657-МТР від 05.07.2022 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №09/03/657-МТР від 05.07.2022 та Додатку №1 до цього Договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 1 576 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 22.09.2022 №РН-0000031 на суму 383 400,00 грн, від 22.09.2022 №РН-0000032 на суму 159 600,00 грн, від 22.09.2022 №РН-000003 на суму 627 900,00 грн, від 26.09.2022 №РН-0000034 на суму 405 900 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін, копії наведених видаткових накладних наявні в матеріалах справи. У наведених видаткових накладних вказано, що датою отримання товару є 28.09.2022.

Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем зауважень по кількості, комплектності та якості поставленого позивачем товару.

Додатком №1 до Договору сторонами було узгоджено умови оплати товару, що поставляється по цьому Додатку: 25% попередня оплата, решта по факту поставки кожної партії товару протягом 30 календарних днів.

Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 19.07.2022 підтверджується, що відповідач на виконання умов Додатку № 1 до Договору здійснив попередню оплату товару у сумі 394 200,00 грн.

Враховуючи умови Додатку № 1 до Договору та те, що датою отримання товару згідно вищенаведених видаткових накладних є 28.09.2022, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару, поставленого згідно вищенаведених видаткових накладних, до 28.10.2022 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково оплатив вартість поставленого йому товару в загальній сумі 684 825,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 19.07.2022 - на суму 394 200,00 грн (попередня оплата); 30.11.2022 - на суму 70 925,00 грн, 12.12.2022 - на суму 59 850,00 грн, 27.12.2022 - на суму 159 850,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар згідно Додатку № 1 до Договору становить 891 975,00 грн (1 576 800,00 грн - 684 825,00 грн = 891 975,00 грн).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за товар у повному обсязі та у строк, встановлений у Договорі.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару згідно Додатку № 1 до Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 891 975,00 грн основного боргу, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 556,38 грн 3% річних та 27 236,65 грн інфляційних збитків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 556,38 грн 3% річних та 27 236,65 грн інфляційних збитків.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати за товар, поставлений згідно вищенаведених видаткових накладних, з 29.10.2022.

Дії відповідача є порушенням умов Договору та Додатку № 1 до Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у сумі 7 556,38 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 556,38 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків є помилковим у частині застосування позивачем індексу інфляції 101,30 за січень 2023, тоді як вірним є індекс інфляції 100,3. У зв`язку з наведеним, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок суми інфляційних збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 236,65 грн інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню в сумі 22 776,78 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 891 975,00 грн основного боргу, 7 556,38 грн 3% річних та 22 776,78 грн інфляційних збитків, тоді як в іншій частині заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який становить 15 901,52 грн та складається з судового збору в сумі 13 901,52 грн та витрат на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, сплачений позивачем судовий збір покладається у сумі 13 834,62 грн на відповідача та у сумі 66,90 грн на позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано Акт № ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2022 на суму 2 000,00 грн, рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 22.12.2022 на суму 2 000,00 грн, квитанцію 0.0.2789603902.1 від 22.12.2022 на суму 2 000,00 грн (оплата за юридичні та консультаційні послуги щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості ПАТ "УКРНАФТА" за Договором №09/03/657-МРТ від 05.07.2022).

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, зважаючи на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 990,38 грн на відповідача та у сумі 9,62 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (Україна, 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Насостехкомплект" (Україна, 40022, Сумська обл., м. Суми, вул. 2-А Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 23633541) 891 975,00 грн (вісімсот дев`яносто одну гривню дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.) основного боргу, 7 556,38 грн (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 38 коп.) 3% річних та 22 776,78 грн (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 78 коп.) інфляційних збитків, 13 834,62 грн (тринадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 62 коп.) судового збору, 1 990,38 грн (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто гривень 38 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 27.04.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА