Рішення

від 24.04.2023 по справі 914/1047/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 Справа № 914/1047/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, Львівська область, м.Пустомити;

в інтересах держави в особі

Позивача: Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Львівська область, Львівський район, с.Сокільники;

до Відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта", Львівська область, Львівський район, с.Ставчани;

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Львівська районна державна адміністрація, Львівська область, м.Львів;

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Державна екологічна інспекція у Львівській області, Львівська область, м.Львів;

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Державне агентство водних ресурсів України, м.Київ, в особі Сектору у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України, Львівська область, м.Львів;

Третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Львівська область, м.Львів;

Третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська область, м.Львів;

Третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Годовицько-Басівська сільська рада, Львівська область, Пустомитівський район, с.Годовиця;

Третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертна група "Богдан", Львівська область, м.Львів;

Третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрансгруп", м.Київ;

про: усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Представники:

Прокурор: Леонтьєва Н.Т. - прокурор (посвідчення від 02.12.2020р. №058387);

Позивача: Орач О.А. - представник (довіреність від 13.02.2023р. вих. №393);

Відповідача: Сабан М.Р. - представник (посвідчення від 28.09.2018р. №001179), Вельгош Т.М. - представник (довіреність від 27.02.2020р. б/н);

Третьої особи 1: не з`явився;

Третьої особи 2: не з`явився;

Третьої особи 3: не з`явився;

Третьої особи 4: не з`явився;

Третьої особи 5: не з`явився;

Третьої особи 6: не з`явився;

Третьої особи 7: не з`явився;

Третьої особи 8: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 25.05.2022р. вих. №14.55/04-06-2573ВИХ-22 (вх. №1158) за позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта" про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Підставами позовних вимог Прокурор зазначає протиправне відчуження Пустомитівською РДА земельної ділянки площею 9,6999га кадастровий №4623682000:03:000:0007, на якій заходиться русловий водний об`єкт - ставок площею 4,8060га.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.06.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

В судовому засіданні 21.06.2022р. судом оголошено перерву до 10:15год. 19.07.2022р., про що Прокурор та представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку. Судове засідання 19.07.2022р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2022р. у цій справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 21 день; призначити підготовче судове засідання на 16.08.2022р.

В судовому засіданні 16.08.2022р. судом оголошено перерву до 15:45год. 23.08.2022р., про що Прокурор та представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 23.08.2022р. судом постановлено клопотання Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про відкладення розгляду справи від 22.08.2022р. вх. №17462/22 та вх. №17501/22 відхилити; викладене у Письмових поясненнях від 17.06.2022р. вих. №1235 (вх. №13211/2 від 17.06.2022р.) клопотання Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про залучення до участі у справі третіх осіб задоволити; залучити до участі у справі в якості Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Львівську районну державну адміністрацію (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул.Незалежності, буд.27; ідентифікаційний код: 44046683) (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18; ідентифікаційний код: 44046683; e-mail: lvivrda@loda.gov.ua); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Державну екологічну інспекцію у Львівській області (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, буд.98; ідентифікаційний код: 38057086; e-mail: lviv@dei.gov.ua); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Державне агентство водних ресурсів України (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.8; ідентифікаційний код: 37472104; e-mail: davr@davr.gov.ua) в особі Сектору у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України (lviv.to@davr.gov.ua); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, Львівська область, м.Львів, вул.Родини Крушельницьких, буд.14; ідентифікаційний код: 01038909; e-mail: buvzbts@gmail.com); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м.Львів, пр.Чорновола, буд.4; ідентифікаційний код: 39769942; e-mail: lviv@land.gov.ua); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Годовицько-Басівську сільську раду (81117, Львівська область, Пустомитівський район, с.Годовиця, вул.Шевченка, буд.2; ідентифікаційний код: 22372377); відкласти підготовче судове засідання на 06.09.2022р. о 15:00год.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 06.09.2022р. суд постановив залучити до участі у справі в якості Третьої особи 7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна група «Богдан» (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Костюшка, буд.8, кв.8; ідентифікаційний код: 30649837); залучити до участі у справі в якості Третьої особи 8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» (03049, м.Київ, вул.Архітектора Кобелєва, 1/7; ідентифікаційний код: 33260662; e-mail: secretar@intertrans.com.ua); відкласти підготовче судове засідання на 13.09.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 13.09.2022р. судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 21.09.2022р.; Третім особам: надати пояснення про причини невиконання вимог ухвал Господарського суду Львівської області у цій справі від 23.08.2022р. та від 06.09.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 29.09.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2022р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 04.10.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у цій справі суд ухвалив клопотання Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта" від 21.09.2022р. б/н (вх. №3041/22 від 21.09.2022р.) про призначення судової експертизи задоволити; призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олекси Новака, 75; nni-prava@nuwm.edu.ua, (0362) 26-97-11, +380673620877); об`єктом дослідження визначити матеріали справи та земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а; зобов`язати Приватне підприємство "Торговий дім "Орбіта" (81118, Львівська область, Львівський район, с.Ставчани, вул.Галицька, буд.33; ідентифікаційний код: 38874309) провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи; попередити експертів та інших осіб, які будуть залучені для проведення експертизи, про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, в тому числі за завідомо неправдивий висновок експерта та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; Експертній організації (установі) надіслати копії експертного висновку Учасникам справи; провадження у справі зупинити; надіслати матеріали справи №914/1047/22 Незалежному центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олекси Новака, 75; nni-prava@nuwm.edu.ua, (0362) 26-97-11, +380673620877).

Супровідним листом від 19.10.2022р. вих. №914/1047/221/22 на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2022р. у справі №914/1047/22 матеріали справи у трьох томах, матеріали оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 по справі №914/1047/22 та копію ухвали Господарського суду Львівської області від 04.10.2022 року у справі №914/1047/22 надіслано судом на адресу Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування.

Листом від 05.12.2022р. вих. №0312 (вх. №25877/22 від 14.12.2022р.) Незалежний центр судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування повідомляв суд про необхідність укладення Договору про надання послуг між НУВГП та однією з Сторін, та, у зв`язку із наведеним, просив повідомити хто із Учасників процесу буде виступати замовником (платником) її проведення.

Листом від 15.12.2022р. вих. №914/1047/22/2/22 суд, у відповідь на лист від 05.12.2022р. вих. №0312 (вх. №25877/22 від 14.12.2022р.), повідомляв, що пунктом 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у справі №94/1047/22 судом постановлено клопотання Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта" від 21.09.2022р. б/н (вх. №3041/22 від 21.09.2022р.) про призначення судової експертизи задоволити; пунктом 2 резолютивної частини вказаної ухвали суд постановив призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олекси Новака, 75; nni-prava@nuwm.edu.ua, (0362) 26-97-11, +380673620877); пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у справі №94/1047/22 суд постановив зобов`язати Приватне підприємство "Торговий дім "Орбіта" (81118, Львівська область, Львівський район, с.Ставчани, вул.Галицька, буд.33; ідентифікаційний код: 38874309) провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи.

06.03.2023р. на адресу суду від Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування за вх. №886/23 надійшло клопотання від 09.02.2023р. вих.№332, у якому інформує, що під час проведення підготовчих робіт по виконанню Незалежним центром судової експертизи у справі до Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта» 08 лютого 2023 року судовими експертами в присутності представників ТД «Орбіта» було проведене детальне обстеження місця розташування водного об`єкту (кадастровий №4623682000:03:000:0007 за адресою Львівська обл., Пустомитівський район, с Басівка, вул. Озерна, 2-а), під час якого було встановлено наявність трьох діючих складних технічних споруд, призначених для забору води з надр.

З підстав наведеного судовий експерт просить, в разі наявності, надати технічну документацію по даним свердловинам (вид, дебет води зі свердловини та т.п.).

Листом від 06.03.2023р. вих. №914/1047/22/3/22 суд звертався до Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування про повернення до суду матеріалів справи №914/1047/22.

Супровідним листом від 08.03.2023р. вих. №0336 (вх. №6360/23 від 14.03.2023р.) Незалежним центром судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування повернуто до Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1047/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023р. у цій справі суд постановив поновити провадження у справі; призначити підготовче засідання на 23.03.2023р.; зобов`язати Учасників справи на виконання клопотання експерта в строк по 21.03.2023р. надати, за наявності: технічну документацію по трьох діючих складних технічних спорудах, призначених для забору води з надр (вид, дебет води зі свердловини та т.п.), що розміщені на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання не обов`язковою.

Ухвалою від 23.03.2023р. у цій справі суд постановив повторно скерувати матеріали справи №914/1047/22 до Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у справі №914/1047/22; провадження у справі зупинити у зв`язку із призначенням судової експертизи.

Супровідним листом від 24.03.2023р. вих. №914/1047/22/4/23 Господарським судом Львівської області на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області від 23.03.2023р. для проведення судової експертизи надіслано матеріали справи №914/1047/22 до Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування.

Супровідним листом від 06.04.2023р. вих.№0338 (вх.№8716/23 від 06.04.2023р.) Незалежним центром судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування надіслано до Господарського суду Львівської області Висновок судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23, а також повернуто до Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1047/22 у трьох томах та матеріали оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 09.06.2022р. у справі №914/1047/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2023р. у цій справі судом постановлено поновити провадження у справі; призначити підготовче засідання на 18.04.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

В судовому засіданні 18.04.2023р. судом оголошувалась перерва до 13:10год., про що Прокурор та представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2023р. у цій справі суд постановив клопотання Приватного підприємства "Торговий дім "Орбіта" про виклик в якості свідка заступника директора ПП "ТД "Орбіта" Андрусика Василя Васильовича відхилити; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 24.04.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

В судовому засіданні 24.04.2023р. судом оголошено перерву до 16:00год. 24.04.2023р., про що Прокурор та представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст.42, 46 ГПК України, як підтвердили Прокурор та представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Прокурор в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про подання всіх наявних у Прокурора доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Позивача в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представники Відповідача в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначили про подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представником Відповідача подано клопотання, у якому просить суд долучити до матеріалів справи копію Платіжної інструкції від 31.03.2023р. №136 про здійснення Відповідачем оплати проведення судової експертизи у цій справі.

Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Після завершення судового засідання клопотання зареєстровано в системі електронного документообігу суду (КП «ДСС») за вх. №10032/23.

Представник Третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

У поданому 21.09.2022р. за вх. №19494/22 Клопотанні від 19.09.2022р. вих. №553/01-29 Третя особа 1 просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи 1.

Представник Третьої особи 2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 3 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

У поданому 28.09.2022р. за вх. №19992/22 Клопотанні від 26.09.2022р. вих. №117/ЛВ/21-22 Третя особа 3 зазначає, що підтримує заявлений Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позов та просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи 3.

Також, у поданому 30.09.2022р. за вх. №20203/23 Клопотанні від 26.09.2022р. вих. №3753/5/11-22 Третя особа 3 зазначає, що підтримує заявлений Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позов та просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи 3.

Представник Третьої особи 4 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

У поданому 28.09.2022р. за вх. №20041/22 Клопотанні про розгляд справи за відсутності третьої особи від 28.09.2022р. вих. №13/1398 Третя особа 4 просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи 4.

Представник Третьої особи 5 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 6 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 7 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Третьої особи 8 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

В судовому засіданні 24.04.2023р. представник Відповідача зазначив, що ст.59 ЗК України встановлено обмеження щодо типу і виду водних об`єктів, які можуть передаватись у власність громадянам, в той же час, згідно доводів Відповідача, в силу приписів ст.150 ГК, юридичним особам може передаватися у власність земля із закритими водоймами, що знаходяться в ній. При цьому, на думку Відповідача, спеціальною нормою є ст.59 ЗК України, а ст.150 ГК України - загальною по відношенню до неї.

Прокурор зазначила, що інформація щодо використання Відповідачем захисних смуг водного об`єкта, який знаходиться на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 в Прокурора відсутня. З приводу вказаних доводів представник Позивача зазначила, що прибережні захисні смуги визначено приписами ст.88 ВК України.

Також представники Позивача та Відповідача в судовому засіданні 24.04.2023р. визнали наявність підстав до вчинення Прокурором заходів представницького характеру шляхом подання позову до господарського суду, однак представник Позивача при цьому, заперечила доводи Прокурора про бездіяльність Позивача щодо вжиття передбачених Законом заходів реагування на виявлене порушення вимог чинного законодавства.

Щодо поданого Прокурором Звіту про оцінку земельної ділянки Прокурор зазначила, що в вказаному віті відсутня інформація щодо здійснення будівництва ставка на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007. При цьому, представник Позивача зазначила, що у відповідності до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» мав бути складений проект водного об`єкта, який мав бути додатком до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2006р.

З приводу вказаних доводів представника Позивача представник Відповідача зазначив, що станом на час укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2006р. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не існувало, оскільки такий ще не був прийнятий.

З приводу Висновку судової експертизи у цій справі на запитання представника Позивача представник Відповідача пояснив, що водний об`єкт на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 живиться підземними водами і гідротехнічними спорудами, а відтак, він є замкненою водоймою.

Вказане, згідно доводів Відповідача, встановлено і Висновком судової експертизи у цій справі, оскільки судовими експертами зроблено висновки щодо всіх наявних на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 джерел живлення водного об`єкта.

Прокурор вказані доводи представника Відповідача заперечила. Окрім того, зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що водойма на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 є штучною, оскільки підземними водами може живитись як природна так і штучна водойма. З врахуванням наявності каналу вказана водойма є незамкненою.

Разом з тим, Прокурор зазначила про відсутність містобудівної документації на водний об`єкт, який знаходиться на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007.

Представник Позивача в судовому засіданні 24.04.2023р. доводи Прокурора підтримала, зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування, що водойма є штучною, а також докази бездіяльності Позивача щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення виявленого порушення вимог чинного законодавства України.

Представник Відповідача в судовому засіданні 24.04.2023р. вказав, що зібраними у справі доказами, в тому числі поданими Прокурором, підтверджується наявність на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 штучного замкненого водного об`єкту - ставка, а також відсутність на вказаній земельній ділянці інших джерел живлення ставка та водних об`єктів.

З приводу поданого Прокурором Паспорта ставка представник Відповідача зазначив, що такий містить ряд виправлень невідомого походження, а відтак, не може достовірно підтверджувати викладену в ньому інформацію щодо характеристик одного об`єкта. Вказаними доводами представник Відповідача спростував також посилання Прокурора та представника Позивача на судову практику, оскільки така стосується природних водних об`єктів в той час, як зібраними у справі доказами підтверджується те, що водний об`єкт, який знаходиться на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, є штучним.

Позиція Прокурора:

Прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованою на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369682) до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта» (код ЄДРПОУ 38874309 та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП «Торговий дім «Орбіта» (код ЄДРПОУ 38874309) на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташовану на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1660497846236) з одночасним припиненням права приватної власності.

В обґрунтування заявленого позову Прокурор зазначає, що Пустомитівською окружною прокуратурою Львівської області встановлено, що Пустомитівською районною державною адміністрацією 10.03.2006р. видано розпорядження №143 «Про продаж земельної ділянки ЗАТ «Інтертранс», яким продано у власність ЗАТ «Інтертранс» земельну ділянку пл.9,6999га, що розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівською району Львівської області за межами населеного пункту. На виконання зазначеного розпорядження 16.03.2006р. Пустомитівською РДА та ЗАТ «Інтертранс» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки пл.9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 за ціною 2052020грн., який посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Леон М.В. (зареєстровано в реєстрі за №568).

Із Звіту про експертну грошову оцінку вищевказаної земельної ділянки від 18.08.2005р. вбачається, що загальна площа ділянки становить 96999м.кв., з якої під лісовим покривом - 9850м.кв., під водною поверхнею - 48060м.кв. Згідно матеріалів Кадастрового плану (експлікація угідь) - на земельній ділянці знаходиться озеро площею 4,8060га.

Також, Прокурор зазначає, що Пустомитівським районним відділом земельних ресурсів (лист №675 від 06.12.200) та Пустомитівською РДА (лист №34 від 25.01.2006) встановлено обмеження у використанні території в межах прибережної захисної смуги водойми, зокрема з дотриманням ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України.

З наведеного Прокурор підсумовує, що вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 відчужено з розташованим на ній озером площею 4,8060га, при цьому, згідно паспорта №18 від 26.07.2002р. тип даного ставка - русловий. Зокрема, в інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 14.06.2021р. №09/1134 вказано, що на земельній ділянці пл.9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 знаходиться водний об`єкт.

Згідно даних паспорта ставка від 26.07.2002р. №18 водний об`єкт має дзеркало площею 1,7га, є русловим, із джерелом живлення у виді каналу, перебуває в користуванні «Гранд-Резорд» Інтертрансгруп та знаходиться в с.Басівка Пустомитівського району Львівської області. Зазначений водний об`єкт є незамкненою природною водоймою.

Поряд з цим, Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надано інформацію №09/2508 від 23.12.2021 у якій зазначено, що у Львівській області для проведення інвентаризації водних об`єктів розпорядженням ЛОДА від 30.07.2021р. №638/0/5-21 створено регіональну комісію, відповідно створено сім районних комісій та комісії в кожному ОТГ. Водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в с.Басівка Львівського району, комісією ОТГ не проінвентаризований, у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та відповідно не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької ТГ.

Одночасно, Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (лист №09/81 від 11.01.2022р.) надано матеріали інвентаризації водних об`єктів Пустомитівського району, яка проводилась у 2016 році на виконання доручення голови ЛОДА №70/0/6-16 від 08.08.2016р., з яких вбачається, що у с.Басівка (Годовицько-Басівська сільська рада) знаходяться землі водного об`єкту, орієнтовною площею 1,7га, наявний паспорт водного об`єкту №18, земельна ділянка під водним об`єктом перебуває у користуванні ТОВ «Інтертрансгруп», технічний стан водного об`єкту - задовільний (п.83 Відомості інвентаризації ставків Пустомитівського району станом на 01.09.2016р.).

Поряд з цим, прокуратурою отримано з Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру (лист №82 від 08.02.2022р.) фрагмент ортофотоплана масштабу 1:10000 Х-41-43-Б-6-1, 2009р. з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, з відображенням на ній водного об`єкту.

Також, Прокурор зазначає, що Національним центром управління та випробувань космічних засобів (лист №54-4-04.01.02-2022 від 11.01.2022р.) до прокуратури надано фотосхему «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007» (знімки з космічних апаратів), з якої вбачається, що станом на 21.08.2019р. площа водного дзеркала водойми становить - 4,5га. До 90% (4га) території водойми знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007. Також, зазначено, що станом на 10.11.2021р. площа водного дзеркала водойми становить 5га, з яких 4,4га території водойми знаходиться в межах вказаної земельної ділянки.

З наведеного Прокурор робить висновки про те, що на час відчуження вищевказаної земельної ділянки на ній знаходився русловий водний об`єкт, площею 4,8060га, площа якого у 2016 році була зменшена до 1,7га, а станом на кінець 2021 збільшена до 5га.

В доповнення до викладеного Прокурор вказує, що 13.07.2010р. ЗАТ «Інтертранс» продано вищевказану земельну з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 ТОВ «Інтертрансгруп» за ціною 5453100грн. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Я.О. посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №1087).

03.10.2018р. ТОВ «Інтертрансгруп» продано зазначену ділянку ПП «Торговий дім «Орбіта» за ціною 25548600грн. Приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Мойсєєвою О.Я. посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №2732).

На підставі вказаного договору нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43356181 від 04.10.2018р. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №28243282 від 03.10.2018р. про право власності ПП «Торговий дім «Орбіта» на земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007.

Прокурор вказує, що випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом положень ЗК України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст.60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України. Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Відповідно до ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. У даному випадку, як зазначалося вище, згідно наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів фотосхеми «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007» (знімки з космічних апаратів), площа водного дзеркала водойми становить - 5га. Отже, прибережні захисні смуги навколо даної водойми - шириною 50 метрів.

Разом з тим, згідно доводів Прокурора, надання у приватну власність земельних ділянок, які належать до водного фонду, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 843К України. Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання й виділення земель водного фонду у власність громадян не передбачено.

Поряд з цим, Державною екологічною інспекцією у Львівській області (лист №02-1284 від 15.04.2022) надано до окружної прокуратури - лист ДЕІ у Львівській області до Львівської місцевої прокуратури №3 за №02-5012 від 03.11.2020 у якому вказано про те, що розпорядження голови Пустомитівської РДА №143 від 10.03.2006 щодо продажу земельної ділянки з водним об`єктом (на ділянці є русловий ставок) з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, прийняте з порушенням ст.ст.58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст.6, 51 та 85 Водного кодексу України, оскільки передача земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 у приватну власність відбулася з порушенням екологічних вимог, в частині передачі земельної ділянки у власність із земель водного фонду. Також, ДЕІ у Львівській області зазначено, що вимогами Водного (ст.85) та Земельного (ч.4 ст.59, ст.60) кодексів України не передбачено надання земельних ділянок у межах прибережних смуг водойм у власність, а лише в оренду (користування). Отже, землі водного фонду не можуть перебувати у приватній власності, крім випадків, передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

В доповнення до викладеного Прокурор наводить судову практику у подібних правовідносинах, згідно якої заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц та від 22.05.2018.р у справі №469/1203/15-ц).

Окрім того, згідно доводів Прокурора, земельну ділянку у прибережній захисній смузі юридична особа могла отримати в оренду, але не у приватну власність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17), набуття прав громадянами та юридичними особами на землі прибережних захисних смуг, що є землями водного фонду, всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020р. у справі №372/1684/14-ц, від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 та від 07.04.2021р. у справі №310/1655/14-ц).

Разом з тим, згідно доводів Прокурора, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позов щодо повернення такої ділянки слід розглядати як негаторний, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Відтак, на думку Прокурора, Відповідач - ПП «Торговий дім «Орбіта», законно набути право на спірну земельну ділянку не міг. Зокрема, Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка водного фонду вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття ним прав на земельну ділянку. Відповідач по справі в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст.ст.1, 3, 4 ВК України) природних ознак спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що землі водного фонду вибули з володіння держави, на той час, з порушенням вимог закону. За таких обставин позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

У поданій 13.07.2022р. за вх.№15036/22 Відповіді на відзив Прокурор, в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти заявленого позову, в доповнення до викладених у позовній заяві доводів вказує, що наявність водного об`єкту площею 48060м.кв. (відповідно кадастрового плану), що згідно паспорта №18 від 26.07.2002р. є русловим, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 підтверджується долученими до позовної заяви документами, а саме додатками до вищевказаного договору купівлі-продажу, що являються невід`ємною частиною договору, планом земельної ділянки та іншими документами, що стали підставою для нотаріального посвідчення договору, копії яких було вилучено у приватного нотаріуса на підставі ухвали слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.04.2022 у справі №450/2242/20.

Попри вказане, Прокурор звертає увагу суду на те, що у пункті 4 Договору від 16.03.2006р. купівлі-продажу земельної ділянки пл.9,6999га. кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 (посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Леон М.В. та зареєстрований в реєстрі за №568) зазначено, що на земельну ділянку, що є предметом договору встановлено наступні обмеження: використовувати земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно ст.60-61 Земельного кодексу України.

Окрім того, згідно доводів Прокурора, лист Басейнового управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №09/1134 від 14.06.21 щодо розташування водного об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 є обґрунтованим, підтвердженням цього є долучений паспорт від 26.07.2002 №18, у якому вказано, що в користуванні Інтертрансгруп («Гранд-Резорд») в с.Басівка перебуває русловий водний об`єкт (джерело живлення канал), тощо. Поряд з цим, з Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ №004864 від 15.02.2001 вбачається, що в с.Басівка, Пустомитівського району в постійному користуванні ДТЕП «Інтертранс» перебувала земельна ділянка площею 9,6999га, яка, в подальшому, була предметом договору купівлі-продажу від 16.03.2006 та на якій і знаходиться вищевказаний русловий водний об`єкт (копію Акту долучено до матеріалів позовної заяви з матеріалами, що стали підставою для посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу).

Окрім того, Прокурор вказує, що за результатами розгляду запиту окружної прокуратури, Національним центром управління та випробувань космічних засобів (лист №54-4-04.01.02-2022 від 11.01.2022) надано наявні (з 2002-2021 роки) фотосхеми «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007», з яких вбачається, що станом на 21.08.2019 площа водного дзеркала водойми становить - 4,5га. До 90% (~ 4га) водойми знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007. Вказаний водний об`єкт, як вбачається з даної Ретроспективи - русловий. Поряд з цим, слід зазначити, що ПП «Торговий дім «Орбіта» придбало вказану земельну ділянку 03.10.2018. Водночас, згідно вищевказаної Ретроспективи, період проведення робіт на водоймі - жовтень 2019 - березень 2021. При цьому, зазначено, що ймовірно проводились днопоглиблювальні, або очисні роботи. Зазначено, що після завершення робіт спостерігається збільшення площі водного дзеркала на -10%. Внаслідок таких робіт, станом на 10.11.2021 площа водного дзеркала водойми збільшилась до -5га, з яких -4,4га території водойми знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007.

Отже, вищевказаним на думку Прокурора, підтверджується те, що зазначена водойма на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 є природньою. Окрім того, даний водний об`єкт - русловий. Також, з фрагменту ортофотоплана за 2009 рік, наданого ДНВП «Картографія» вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 (лист №82 від 08.02.2022) знаходиться русловий водний об`єкт. Тобто, з моменту відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 по вищевказаний період, водний об`єкт, що розташований на ній - русловий.

Так, Прокурор зазначає, що відчуження вищевказаної земельної ділянки з розташованим на ній русловим водним об`єктом, площею 4,8060га та, відповідно, прибережними захисними смугами навколо нього, шириною 50 метрів, суперечить вимогам ст.ст.59,84 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), оскільки землі водного фонду не можуть перебувати у приватній власності (за винятком замкнених природних водойм до 3га), а також земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватися лише в оренду.

У поданих 19.09.2022р. за вх. №19327/22 Додаткових поясненнях від 19.09.2022р. б/н Прокурор в доповнення до раніше наведених доводів зазначає, що в ході судового розгляду справи відповідачем подано відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, де в представники відповідача не погоджуються з доводами позовної заяви і просять суд не враховувати надані докази з причин їх неналежності та недопустимості. Водночас вони не наводять будь-яких конкретних причин щодо цього.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі 917/1307/198). Більше того, певна обставина не може вважатись доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Позовними вимогами у справі є усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташовану на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради, Пустомитівського району, за межами населеного пункту, шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта» в зв`язку з тим, що Пустомитівською райдержадміністрацією була незаконно передана у власність земельна ділянка, яка не могла бути передана в звязку з тим, що на ній розташований природний русловий водний об`єкт.

Тому, на думку Прокурора, за вказаних обставин підлягає доказуванню наявність на час передачі земельної ділянки цього об`єкту на спірній ділянці та його характеристики.

Аналогічні за змістом доводи викладено Прокурором у додаткових поясненнях від 04.10.2022р. б/н (вх. №20417/22 від 04.10.2022р.).

Прокурор зазначає, що при укладенні первинного договору купівлі-продажу від 16.03.2006 проводилась експертна грошова оцінка земельної ділянки, яка є невід`ємною частиною договору, де зокрема зазначено що під водною поверхнею знаходиться 48060 кв.м. і це є природна водойма. Оскільки доступ на територію земельної ділянки відсутній із-за перебування її у приватній власності, будь-яка інвентаризація водного об`єкта органом, уповноваженим здійснювати в казане не проводилась.

В зв`язку з цим, Прокурором до матеріалів справи додано інформацію Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України з паспортом водойми, яка розташовувалась на вказаній ділянці в 2002 році. Наявність водойми підтверджена і іншими доказами, доданими до матеріалів справи, які у відповідності до існуючих стандартів доказування відповідачем не спростовані.

Щодо вимоги про зобов`язання усунити перешкоди в користуванні земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 шляхом її повернення, то прокурором і позивачем вони не можуть бути сформульовані іншим чином з урахуванням того, що спірна земельна ділянка, а не озеро з відповідною площею, сформована і є об`єктом цивільних прав з цього моменту. Тому, Прокурор вважає що тягар доказування щодо встановлення площі озера, розміру прибережної смуги тощо, тобто спростування належними та допустимими доказами вказаних обставин лежить на Відповідачу.

Позиція Позивача:

Позивач у поданих 21.06.2022р. за вх.№13211/22 Письмових поясненнях від 17.06.2022р. вих.№1235 поданий Прокурором позов підтримує, зазначає, що в листі від 03.11.2020 року №02-5012 Державна екологічна інспекція у Львівській області вказала, що «розпорядження голови Пустомитівської РДА №143 від 10.03.2006р. прийняте з порушенням ст.ст.58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст.6, 51, 85 Водного кодексу України, отже передача земельної ділянки у приватну власність відбулося з порушенням екологічних вимог, в частині передачі земельної ділянки у власність із земель водного фонду».

Таким чином, на думку Позивача, ДЕІ у Львівській області було відомо про порушення і інспекція мала повноваження звернутися до суду.

Крім цього, Позивач звертає увагу суду на те, що розпорядження №143 від 10.03.2006 року про продаж земельної ділянки було прийнято Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області, правонаступником якої є Львівська районна державна адміністрація. Форма власності земельної ділянки була державна.

Позивач звертає увагу суду на те, що уповноваженими органами, до компетенції котрих віднесено відповідні повноваження, в тому числі, на подання позову, були - Львівська районна державна адміністрація, Державне агентство водних ресурсів України та його структурні підрозділи, Державна екологічна інспекція України і її структурі підрозділи, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і її структурні підрозділи. Тому, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області не визнає і заперечує твердження Пустомитівської окружної прокуратури про те, що «позивач достовірно знаючи про порушення інтересів держави не вжив достатніх заходів до їх поновлення», оскільки про всі обставини справи Сокільницькій сільській рада Львівського району Львівської області стало відомо з позовної заяви та доданих до неї матеріалів у справі №914/1047/22, які були отримані сільською радою 27.05.2022р. за вх.№934. Про прийняте розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 10.03.2006р. №143, сільська рада адміністрацією не повідомлялась. Таке розпорядження чи пов`язані з ним документи сільській раді не передавались. Сільській раді також не було відомо про продаж земельної ділянки за договорами від 16.03.2006р., від 13.07.2010р. та від 03.10.2018р. чи про інші документи, які долучені до позовної заяви. До подання прокуратурою позову сільська рада не була володільцем цієї інформації.

Згідно доводів Позивача спірна земельна ділянка знаходилась за межами села Басівка Годовицько-Басівської сільської ради. Проект землеустрою щодо зміни межі села Басівка Годовицько-Басівської сільської ради було затверджено рішенням Пустомитівської районної ради №444 від 02.02.2018р. На той час земельна ділянка вже мала приватну форму власності. Тому у сільської ради не було жодних даних про можливі порушення 2006р. Відтак, сільська рада не мала підстав та документів для подання позовної заяви. У сільської ради не було відомостей про можливе порушення. Обставини щодо продажу земельної ділянки у 2006р. стосуються дій Пустомитівської районної державної адміністрації, документи про які сільській раді не надавались. Сільська рада не мала доказів можливих порушень, тому, не могла виконати приписи ч.1 ст.74 ГПК України, так як в розпорядженні Сокільницької сільської ради не було документів чи матеріалів для з`ясування і вивчення питання щодо можливого застосування заходів цивільно-правового характеру, сільській раді не були відомі підстави для позову, отже, сільська рада не могла «вжити заходів для поновлення порушених прав», як вказує прокуратура у позові до часу направлення сільській раді матеріалів позову прокуратури.

Позивач зазначає, що вказані документи ним отримано 27.05.2022 року за вх.№934 разом з позовною заявою прокурора, за якою відкрито провадження у справі №914/1047/22, а відтак, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області заперечує твердження прокурора про те, що «позивач достовірно знаючи про порушення інтересів держави не вжив достатніх заходів для їх поновлення».

Разом з тим, оскільки позов прокурора в інтересах сільської ради прийнято до розгляду і відкрито провадження, сільська рада окремого позову не подає, оскільки, такий спір між тими сторонами, до того самого відповідача, про той предмет і з тих підстав вже знаходиться в провадженні суду, що згідно п.3 ч.1 ст.175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження за позовом сільської ради.

При цьому Позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги Пустомитівської окружної прокуратури у справі №914/1047/22 про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, шляхом її повернення на користь Держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області до комунальної власності з незаконного володіння Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта».

У поданій 05.07.2022р. за вх.№14160/22 Відповіді на відзив в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти заявленого позову, вказує, що про всі обставини справи Сокільницькій сільській рада Львівського району Львівської області стало відомо з позовної заяви та доданих до неї матеріалів у справі №914/1047/22, які були отримані сільською радою 27.05.2022р. за вх.№934, а тому, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області не погоджується з доводами відзиву ПП «Торговий дім «Орбіта», зареєстрованого у сільській раді за вх. №1164 від 23.06.2022 року.

При цьому, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області підтримує позовні вимоги Пустомитівської окружної прокуратури у справі №914/1047/22 про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, шляхом її повернення на користь Держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області до комунальної власності з незаконного володіння Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта».

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 20.06.2022р. за вх.№13113/22 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Прокурору в його задоволенні з підстав того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідач звертає увагу суду на те, що підставою позову Прокурор вказує на те, що земельна ділянка кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 включає в себе водний об`єкт, в тому числі прибережні захисні смуги, а тому з посиланням на ст.ст.59, 60-62, 83, 84 Земельного кодексу України та ст.ст.1,88-90 Водного кодексу України вважає, що земельна ділянка, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 (надалі - спірна земельна ділянка) не могла бути передана у приватну власність, а тому просить суд усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності (предмет позову).

Водночас, Відповідач з урахуванням підстав позову вважає, що в процесі розгляду справи підлягають дослідженню обставини щодо наявності на спірній земельній ділянці водного об`єкту із встановленням його виду саме на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності у приватну власність станом на 2006 рік (укладення первинного договору купівлі-продажу земельної ділянки між Пустомитівською районною державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Інтертранс» від 16.03.2006р. на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №143 від 10.03.2006р.), а тому необхідно застосовувати норми права саме станом на 2006 рік, а не на теперішній час, як помилково застосовує прокурор.

Разом з тим, Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що спірною у даній справі є одна земельна ділянка площею 9,6999га, кадастровий №4623682000:03:000:0007, при цьому, Прокурором не надано суду доказів та не зазначено про обставини, що землі водного фонду займають площу всієї земельної ділянки - 9,6999га та не виокремлено земельні ділянки, які, як вважає прокурор, зайняті землями водного фонду.

Щодо поданого Прокурором Паспорту ставка від 26.07.2002р. №18 Відповідач вказує, що такий не є офіційним документом, оскільки містить написи невідомого походження та за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому зазначений, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, плани та розрізи всіх основних елементів, повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води, а також відсутня схема з ескізами споруд, яка є необхідною частиною даного паспорта.

При цьому, посилання Прокурора на лист Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 14.06.2021р. №09/1134 щодо місця розташування водного об`єкта на спірній земельній ділянці є необґрунтованим, оскільки відповідний лист ґрунтується виключно з посиланням на паспорт ставка №18 від 26.07.2002р.

Щодо поданого Прокурором листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 11.01.2022р. №09/81, в якому міститься посилання на інвентаризаційну відомість ставків Пустомитівського району станом на 01.09.2016 року Відповідач вказує, що згідно відомості інвентаризації ставків Пустомитівського району станом на 01.09.2016 року, складеної на виконання доручення Львівської ОДА від 08.08.2016 №70/0/6-16 в межах населеного пункту с.Басівка наявні землі водного фонду, паспорт ставка №18, площею 1,7га, технічний стан водного об`єкта - задовільний.

Відповідач звертає увагу на неналежність результатів вищевказаної інвентаризації як доказу в обґрунтування наведених Прокурором доводів, оскільки, вони всупереч ст.35 Закону України «Про землеустрій», Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513 та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 не були погоджені та затверджені в порядку, передбаченому ст.186 ЗК України, а їх відомості не були внесені до Державного земельного кадастру України.

Так, згідно доводів Відповідача, із врахуванням того, що станом на 2002 рік актів законодавства, які б регламентували порядок паспортизації водного об`єкта не існувало, крім річок (постанова КМУ «Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними» №347 від 14.04.1997р.), то за наданим Прокурором Паспортом ставка №18 від 26.07.2002 року неможливо ідентифікувати водний об`єкт. З 2013 року наявність водного об`єкту на земельній ділянці підтверджується згідно Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013р., що являється основним документом який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території. До паспорта додаються ситуаційний план водного об`єкта, М 1:10000 - 1:50000; план водного об`єкта, М 1:500 - 1:2000; план гідровузла; плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулюючих, водоскидних, водовідвідних); поздовжній профіль по осі водного об`єкта; поперечні перерізи у характерних місцях; графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води: S=f(h), W = f(h), де S - площа водного дзеркала, W - об`єм, h - відмітка рівня води, f - функція (п. 4.8 Наказу станом на 18.03.2013р.), однак Прокурором не надано паспорту водного об`єкта складеного у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013р. складеної за результатами, зокрема проведеної інвентаризації, на яку посилається у позовних вимогах Прокурор. Окрім того, враховуючи те, що Міністерством екології та природніх ресурсів було прийнято наказ №99 від 18.03.2013р. «Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта», паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. втратив свою актуальність.

Підсумовуючи наведене Відповідач вказує, що Прокурором у позовній заяві стверджується, що спірну земельну ділянку відчужено з розташованим на ній озером, натомість здійснюється посилання на паспорт ставка №18 від 26.07.2002р., тобто Прокурор не може належними та допустимими доказами ідентифікувати вид розташованого на спірній земельній ділянці, на думку прокурора, водного об`єкту, а також прокурор не посилається і не доводить тих обставин, що вся площа спірної земельної ділянки складається з земель водного фонду. Також, надані Прокурором на підтвердження позовних вимог докази містять суперечності щодо виду водного об`єкта, зокрема у листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-2668ВИХ-21 від 30.07.2021р., листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-3926ВИХ-21 від 27.09.2021р., листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №14.06.2021р. №09/1134 разом з наданим паспортом ставка №18 від 26.07.2002р., у листі Державної екологічної інспекції у Львівській області №02-5012 від 03.11.2020р. міститься запис про ставок, натомість згідно наданого Прокурором кадастрового плану (експлікація угідь) на земельній ділянці знаходиться озеро.

Відповідач звертає увагу суду на те, що, незважаючи на наявність вищенаведених суперечностей, у позовній заяві Прокурор посилається на положення ст.59 Земельного кодексу України стверджуючи, що Пустомитівською районною державною адміністрацією у 2006 році разом із спірною земельною ділянкою було передано землі водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, який, на думку Прокурора, є незамкненою природною водоймою.

В спростування наведеного Відповідач зазначає, що аналізуючи положення ст.ст.82, 83, 84 Земельного кодексу України із нерозривним застосуванням ст.59 Земельного кодексу України, можна прийти до висновку, що Земельний кодекс України передбачає виключно передачу за відповідним рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування природніх водойм, які відносяться до замкнених та які перебувають у державній або комунальній власності, натомість жодних обмежень щодо відчуження будь-яким способом земельних ділянок з розташованими на ній водними об`єктами, які підпадають під категорію штучних водойм, Земельний кодекс України як спеціальний нормативно-правовий акт не містить. У позовній заяві Прокурор, також, наводить різні площі водного об`єкту, наприклад 1,7га (посилання на паспорт ставка від 26.07.2002р.), 4,8га (посилання на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 18.08.2005р.)., 5,0га (посилання на лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 11.01.2022р.).

Згідно п.7 наказу №99 від 18.03.2013р. «Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта» (станом на 18.03.2013р.), якщо інше не передбачено договором оренди водного об`єкта, паспорт водного об`єкта підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі змін технічних параметрів водного об`єкта і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) та відповідному коригуванню.

Тобто, на думку Відповідача, у випадку зміни технічних параметрів водного об`єкту (зміна площі) має бути складений новий паспорт водного об`єкта з урахуванням нових технічних параметрів, при цьому прокурором жодних доказів складення нового паспорта водного об`єкта із зміненими технічними параметрами (зміна площі) водного об`єкту до матеріалів справи не надано.

Крім того, посилання Прокурора на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2005 року є необґрунтованим, оскільки у відповідності до ст.1 Закону України «Про оцінку земель» (станом на дату звіту), експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту, тобто метою експертної грошової оцінки земельної ділянки є визначення вартості земельної ділянки, а не встановлення наявності водних об`єктів.

Також, на думку Відповідача, є необґрунтованим посилання Прокурора на лист Національного центру управління та випробувань комічних засобів від 11.01.2022р. з фотосхемою «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007», оскільки відповідні дані датовані з жовтня 2019 року по березень 2021 року без дослідження даних станом на 2006 рік, тобто на дату вибуття земельної ділянки з державної власності.

Окрім того, Відповідач вважає необґрунтованим посилання Прокурора на лист Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» №82 від 08.02.2022р. з фрагментом ортофотоплану, оскільки відповідні дані датовані 2009 роком без дослідження даних станом на 2006 рік, тобто на дату вибуття земельної ділянки з державної власності. Необґрунтованим є твердження Прокурора з посиланням на лист Державної екологічної інспекції у Львівській області №02-5012 від 03.11.2020р. про те, що на спірній земельній ділянці є русловий ставок, оскільки жодних доказів проведення та завершення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів із підтверджуючими та доведеними обставинами, які викладені у відповідному листі Державної екологічної інспекції у Львівській області не надано.

Підсумовуючи свої доводи Відповідач зазначає, що Прокурором разом з позовною заявою не надано доказів того, що на спірній земельній ділянці станом на 2006 рік є землі водного фонду чи розміщена водойма, яка згідно чинного законодавства обліковується у Державному водному кадастрі та/або Державному земельному кадастрі, а тому не доведено належними та допустимими доказами знаходження у складі спірної земельної ділянки земель водного фонду у заявленому Прокурором розмірі.

Відповідач у поданих 20.07.2022р. за вх.№15525/22 Запереченнях на відповідь на відзив в спростування викладених Прокурором у відповіді на відзив доводів вказує, що у відповіді на відзив прокурор вкотре посилається на наданий разом із позовною заявою паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. із твердження, що водний об`єкт є русловим із площею 48060м.кв з посиланням на кадастровий план, водночас у відповіді на відзив жодним чином не спростовуються доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. не є офіційним документом, оскільки містить надписи невідомого походження та за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому зазначений, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, плани та розрізи всіх основних елементів, повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води, а також відсутня схема з ескізами споруд, яка є необхідною частиною даного паспорта, а також не спростовуються доводи відповідача щодо наявності суперечностей щодо виду водного об`єкта, оскільки у листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-2668ВИХ-21 від 30.07.2021р., листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-3926ВИХ-21 від 27.09.2021р., листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №14.06.2021р. №09/1134 разом з наданим паспортом ставка №18 від 26.07.2002р., листі Державної екологічної інспекції у Львівській області №02-5012 від 03.11.2020р. міститься запис про ставок, натомість згідно наданого прокурором кадастрового плану (експлікація угідь) на земельній ділянці знаходиться озеро.

При цьому Відповідач зазначає, що посилання Прокурора на лист Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 14.06.2021р. №09/1134 щодо місця розташування водного об`єкта на спірній земельній ділянці є необґрунтованим, оскільки відповідний лист ґрунтується виключно з посиланням на паспорт ставка №18 від 26.07.2002р.

Відповідач вказує, що у відзиві на позов наголошував, що Прокурор наводить різні площі водного об`єкту, наприклад 1,7га (посилання на паспорт ставка від 26.07.2002р.), 4,8га (посилання на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 18.08.2005р., посилання на кадастровий план), 5га (посилання на лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 11.01.2022р.), при цьому відповідних доводів із зазначенням конкретної площі та виду/типу водного об`єкту станом на момент первинного продажу (2006р.) спірної земельної ділянки Прокурором не доведено. Тобто, прокурором не доведено, що паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. стосується саме водного об`єкта, який на думку прокурора, знаходиться в межах земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий №4623682000:03:000:0007 та те, що прокурор зважаючи на суперечності в поданих саме прокурором документах не може належними та допустимими доказами ідентифікувати вид розташованого на спірній земельній ділянці, на думку прокурора, водного об`єкту, а також прокурор не доводить тих обставин, що вся площа спірної земельної ділянки складається з земель водного фонду.

Крім того, посилання прокурора на державний акт постійного користування землею II- ЛВ №004864 від 15.02.2001р. є безпідставним, оскільки у даному державному акті не відображено даних щодо розташування на даній земельній ділянці руслового водного об`єкту, а тому твердження прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташований русловий водний об`єкт є виключно припущенням.

Безпідставним на думку Відповідача є посилання Прокурора на лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 11.01.2022р. з фотосхемою «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007» з посиланням на те, що надані наявні за період 2002-2021 років фотосхеми «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007» із зазначенням, що як вбачається з даної Ретроспективи, водний об`єкт русловий, оскільки відповідні дані датовані з жовтня 2019 року по березень 2021 року без дослідження даних станом на 2006 рік (дата вибуття земельної ділянки з державної власності), а також на відсутності будь-яких даних, які містяться у вказаній Ретроспективі про те, що водний об`єкт русловий, тобто наголошуємо вкотре, що твердження прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташований русловий водний об`єкт є виключно припущенням.

Водний кодекс України (станом на 03.03.2006р.) у статтях 1 та 3 чітко передбачає, що озеро - це природня водойма, натомість ставок- це штучна водойма, а тому, твердження прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташована природня водойма суперечать поданим самим прокурором доказам, оскільки у листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-2668ВИХ-21 від 30.07.2021р., листі Пустомитівської окружної прокуратури №14.55/04-16-3926ВИХ-21 від 27.09.2021р., листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №14.06.2021р. №09/1134 разом з наданим паспортом ставка №18 від 26.07.2002р., листі Державної екологічної інспекції у Львівській області №02-5012 від 03.11.2020р. міститься запис про ставок, який є штучною, а не природньою водоймою.

Окрім того, згідно доводів Відповідача, необґрунтованим є посилання прокурора на лист Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» №82 від 08.02.2022р. з фрагментом ортофотоплана, оскільки відповідні дані датовані 2009р. без дослідження даних станом на 2006 рік (дату вибуття земельної ділянки з державної власності), а також на відсутності будь-яких даних, які містяться у вказаному ортофотоплані про те, що водний об`єкт русловий, тобто твердження прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташований русловий водний об`єкт є виключно припущенням.

Щодо покликань Прокурора на судову практику у подібних правовідносинах Відповідач звертає увагу, що згідно правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постановах, на які послався прокурор, Відповідач вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки об`єктом правового регулювання у вищевказаних постановах Великої палати Верховного суду є земельні ділянки, які знаходяться в межах природніх водойм (справа №372/1684-140ц - озеро), інших водних об`єктів (справа №504/2864/13-2 - в межах прибережної захисної смуги Григорівського лиману; справа №487/10128/14-ц - в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману), внутрішніх морських водах та територіального моря (справа №469/1203/15-ц - в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №469/1044/17 - в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №310/1655/14-ц - в межах прибережної захисної смуги Азовського моря), тобто види об`єктів водного фонду є різними, аніж в цій справі, оскільки жодних висновків щодо штучних водойм Велика палата Верховного суду не здійснювала.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що згідно ч.1 ст.150 ГК України (станом на 14.01.2006р.), суб`єктам господарювання може передаватися у власність земля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам для господарської діяльності.

Водночас, у відповідності до ч.2 ст.79 ЗК України (станом на 02.03.2006р.), право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Відповідно до ч.3 ст.373 ЦК України (станом на 20.02.2006р.), право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Верховним судом України при розгляді справи №6-14цс15 вказано, що: «Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акта) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки».

Аналогічне трактування слід застосовувати в частині визначення статусу водних об`єктів - не вважаються окремим об`єктом права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. (чинне з 07.02.2002р. по 14.12.2012р.).

До такого висновку можна дійти, також, застосовуючи положення наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009р. «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», згідно п.2.4. якого, Земельним кодексом України (2768-14) та Кодексом (435-15) встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частина друга статті 79 та частина третя статті 373). У свою чергу, за Водним кодексом України (213/95-ВР) водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).Отже, враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення ( z0157-02).

В той же час, згідно доводів Відповідача, у відповідності до ст.1 Водного кодексу України (станом на 03.03.2006р.), водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт; озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. При цьому, замкнений водний об`єкт - природна або штучно створена водойма, не зв`язана з іншими водними об`єктами (крім водоносних горизонтів).

Таким чином, на думку Відповідача, положення Господарського кодексу України передбачають можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою незалежно від площі водойми та її статусу (природна чи штучна) для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.д) ч.4 ст.84 Земельного кодексу України (станом на 02.03.2006р.), до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч.ч.1, 2 ст.59 Земельного кодексу України (станом на 02.03.2006р.).

Відтак, положення ст.150 Господарського кодексу України повинні застосовуватися із врахуванням ст.59 Земельного кодексу України, які обмежують можливість набуття у власність природних водойм площею до 3га та при цьому регламентують спосіб набуття у власність цих водойм шляхом їх безоплатної передачі.

Відповідно, земельна ділянка із розташованою на ній штучною замкнутою водоймою (ставок) може передаватися у власність суб`єктам господарювання разом з водоймою незалежно від її площі для господарської діяльності.

Норми Господарського кодексу України, які в часі прийняті пізніше (набрав чинності 01.01.2004р.), на думку Відповідача, не суперечать положенням Земельного кодексу України (набрав чинності 01.01.2002р.), а лише розширюють (доповнюють) правове регулювання відносин набуття суб`єктами господарювання права власності на земельну ділянку з водним об`єктом. Тобто, якщо положеннями ст.84 Земельного кодексу України обмежувалося можливість набуття права власності на землі водного фонду лише положеннями ст.59 Земельного кодексу України (набуття права власності на природні водойми до 3га), то після набрання чинності Господарським кодексом України, регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання зазнало змін та законодавство вже передбачало можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності.

Згідно із правовим висновком Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03, №37943/06), де була визначена концепція якості закону, зокрема, з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; коли національне законодавство допускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) полягає в тому, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Згідно ст.89 Водного кодексу України (станом на 03.03.2006р.), прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів І техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Оскільки, законодавство передбачає можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності, то під час використання відповідною земельною ділянкою, суб`єкт господарювання зобов`язаний дотримуватися обмежень господарської діяльності, які передбачені ст.89 Водного кодексу України.

У поданій 04.10.2022р. за вх. №20412/22 Відповіді на пояснення Третьої особи 4 б/д б/н Відповідач вказує, що в поясненнях Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в селі Басівка Львівського (Пустомитівського) району був облікований під час проведення інвентаризації 2002 року, і як результат був складений паспорт водного об`єкту, згідно даних якого водний об`єкт - це русловий ставок на річці Щирка (Щирець) з розташованими на ньому гідротехнічними спорудами (земляна гребля, водопідвідний канал та шандорний водовипуск), а тому даний ставок не являється замкненою водоймою, користувач «Гранд- Резорт».

Відповідач не погоджується із вказаними твердженнями Третьої особи 4, оскільки згідно наявної в матеріалах справи довідки про присвоєння кадастрового номера на земельну ділянку №695 від 15.03.2006р. (видавник Пустомитівський районний відділ ЦДЗК) було присвоєно кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 земельній ділянці з місцерозташуванням на території Годовицько-Басівської сільської ради, тобто станом на 2002 рік відповідного кадастрового номера взагалі не існувало, а тому посилання Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну на кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 є необґрунтованим.

Окрім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідні висновки щодо характеристики водного об`єкту Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну здійснює виключно на підставі паспорта ставка №18 від 26.07.2002р.

Водночас, на думку відповідача, паспорт ставка №18 від 26.07.2002 року не є офіційним документом, оскільки містить надписи невідомого походження та за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому зазначений, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, плани та розрізи всіх основних елементів, повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води, а також відсутня схема з ескізами споруд, яка є необхідною частиною даного паспорта.

При цьому, Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну разом із поясненнями не надано схеми з ескізами споруд, яка за даними паспорта ставка №18 від 26.07.2002р. є необхідною частиною даного паспорта, а також не повідомлено причини відсутності складової частини даного паспорта ставка. Також, Басейнове управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну у поясненнях жодним чином не повідомило причин наявності на паспорті ставка №18 від 26.07.2002р. надписів невідомого походження та їх походження, зокрема, коли, ким та за яких умов, на даному паспорті ставка були виконані відповідні надписи.

Окрім того, у поясненнях Басейнове управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну вказує, що користувачем водного об`єкту є «Гранд-Резорт», однак у матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування, відповідно до якого, користувачем земельної ділянки, площею 9,6999га являється Державне транспортно-експедиційне підприємство «Інтертранс» (видавник Годовицько-Басівська сільська рада).

У поясненнях Басейнове управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну посилається на Порядок розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013р., водночас не наведено жодного нормативного регулювання порядку оформлення паспорта ставка станом на 2002 рік.

Безпідставним, на думку Відповідача, є твердження Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну щодо відсутності можливості проінвентаризувати водний об`єкт, який на думку третьої особи, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 у зв`язку з обмеженим доступом, оскільки жодних звернень або відмов у допуску не надано, а тому дане твердження є виключно припущенням.

Окрім того, враховуючи те, що Міністерством екології та природніх ресурсів було прийнято наказ №99 від 18.03.2013р. «Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта», паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. втратив свою актуальність. Тобто, у випадку зміни технічних параметрів водного об`єкту (зміна площі) має бути укладений новий паспорт водного об`єкта з урахуванням нових технічних параметрів, при цьому прокурором жодних доказів складення нового паспорта водного об`єкта із зміненими технічними параметрами (зміна площі) водного об`єкту до матеріалів справи не надано.

З наведеного Відповідач підсумовує, що, пояснення Третьої особи 4 не спростовують доводів, які викладені Відповідачем у заявах по суті справи і не підтверджують доводів, які викладені Прокурором у позовній заяві.

Позиція Третьої особи 1:

Третя особа 1 у поданих 21.09.2022р. за вх. №19495/22 Поясненнях зазначає, що Львівська районна військова адміністрація станом на даний час не є розпорядником земельних ділянок водного фонду. При цьому Третя особа 1 вказує, що такі повноваження з 2013 року набула Львівська обласна державна адміністрація.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» у пункті 24 Перехідних Положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

З 27.05.2021р., дня набрання чинності вищевказаними нормами Закону, саме Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області є уповноваженим органом, що реалізує право комунальної власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.

Львівська районна військова адміністрація не є розпорядником земель водного фонду та водних об`єктів, оскільки, за ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Позиція Третьої особи 2:

Третя особа 2 не скористалась своїм правом подання пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 3:

Третя особа 3 не скористалась своїм правом подання пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 4:

Третя особа 4 у поданих 28.09.2022р. за вх.№20042/22 Поясненнях зазначає, що водний об`єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в с. Басівка Львівського (Пустомитівського) району був облікований під час проведення інвентаризації 2002 року на виконання розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002р. №141. Як результат проведеної інвентаризації були складені паспорти водних об`єктів. Згідно даних паспорта 2002 року встановлено, що даний водний об`єкт - це русловий ставок на річці Щирка (Щирець) з розташованими на ньому гідротехнічними спорудами (земляна гребля, водопідвідний канал та шандорний водовипуск). Враховуючи дані паспорта, даний ставок не являється замкненою водоймою. Користувач - «Гранд-Резорт». Оригінал даного паспорта наявний в БУВР Західного Бугу та Сяну та може бути наданий суду для огляду в разі такої потреби. Паспорт складено працівником Львівського УОС (Дублянське УВГ) та підписаний комісією, складеною для проведення інвентаризації ставків та водоймищ (затверджена розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 07.05.2002 №171) В даний час юридична особа Дублянського УВГ реорганізована шляхом приєднання до БУВР Західного Бугу та Сяну.

Разом з тим, Третя особа 4 вказує, що у 2021 році на виконання доручення Кабінету Міністрів України, а саме п.5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021р. «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29.04.2021р. №180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів 19.05.2021р. (протокол №66) в Львівській області проводилась інвентаризація водних об`єктів.

Водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим №4623682000:03:000:0007 в с.Басівка Львівського району комісією ОТГ не проінвентаризований у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та, відповідно, не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької ТГ Львівського району. Інформація щодо проведення робіт на вказаному водному об`єкті, зміни його технічних характеристик та наявних гідротехнічних споруд на ньому в БУВР Західного Бугу та Сяну відсутня. Паспорт водного об`єкта, в т.ч. порядок розроблення та погодження якого, передбачено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013р. №99 (на виконання вимог Закону України «Про аквакультуру»), для даного водного об`єкту не розроблявся.

В доповнення до викладеного Третя особа 4 звертає увагу суду на те, що згідно ст.51 Водного кодексу України водні об`єкти налаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється мі наявності паспорта водного об`єкта.

Згідно доводів Третьої особи 4 паспорт водного об`єкта розробляється відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99. Відповідно до п.3 даного порядку замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта є орган, шо здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (далі - розпорядник земельної ділянки під водою).

Враховуючи вимоги Водного кодексу України, паспорт водного об`єкта, на думку Третьої особи 4, вимагається при наданні водного об`єкту в оренду.

Позиція Третьої особи 5:

Третя особа 5 у поданих 29.09.2022р. за вх. №20089/22 Поясненнях третьої особи щодо позову б/д б/н зазначає, що за інформацією, наданою Відділом 1 Управління надання адміністративних послуг Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 площею 9.6999га, цільове призначення 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташована Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівський район, Львівська область, перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до ст.30 Закону України «Про Державний земельний кадастр». 03 жовтня 2018 року зареєстровано право власності за Приватним підприємством "Торговий дім "Орбіта".

З наведеного Третя особа 5 зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не є розпорядником земель водного фонду.

Позиція Третьої особи 6:

Третя особа 6 не скористалась своїм правом подання пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 7:

Третя особа 7 не скористалась своїм правом подання пояснень та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Третьої особи 8:

Третя особа 8 у поданих 05.10.2022р. за вх. №20530/22 Поясненнях третьої особи б/д б/н щодо користувачів-власників земельної ділянки в с.Басівка, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» у період з 2010 по 2018 рік було повноцінним та законним власником земельної ділянки кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, нині Львівського району, Львівської області.

За вказаний період товариство користувалося, розпоряджалося та володіло вказаною земельною ділянкою на підставі договору купівлі продажу від 13.07.2010р., між ЗАТ «Інтертранс» та ТОВ «Інтертрансгруп», який є в матеріалах справи та відомий сторонам. Зазначений договір купівлі продажу земельної ділянки, був належним чином в нотаріальній формі укладений, підписаний повноважними особами сторін, зареєстрований у державному реєстрі прав на нерухоме майно, а тому жодних застережень щодо права власності на зазначену земельну ділянку за час володіння нею товариством, ні у кого не виникало і не могло виникати. Ні на час володіння товариством вказаною земельною ділянкою, ні на даний час, вказаний договір не був визнаний недійсним чи у інший спосіб скасований, а тому був і залишається правомірною підставою для виникнення права власності товариства.

В свою чергу, як відомо із архівних документів та підтверджується матеріалами справи, ЗАТ «Інтертранс» набув право власності на вказану земельну ділянку на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної адміністрації №143 від 10.03.2006р. До цього, вказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДТЕП «Інтертранс», про що свідчить акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЛВ №004864 від 15.02.2001р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №1.

Зазначені відомості підтверджені відповідними письмовими доказами та правовстановлюючими документами, а тому щодо них ні у суду, ні у сторін спору чи третіх осіб, не може виникати будь-яких сумнівів чи заперечень. Таким чином, як видно із вказаних документів вони стосуються виключно купівлі-продажу земельної ділянки.

Щодо території готельного комплексу Третя особа 8 вважає, що виключно завдяки праці його працівників наразі існує предмет спору, адже ставок про який йде мова у позовній заяві був створений товариством задля забезпечення туристичної привабливості готелю. При цьому, необхідно відмітити про те, що ставок який є предметом спору, потребує постійного догляду. Якщо ставок постійно не підтримувати, то він перетворюється на болото, яке повинністю пересихає. Водночас готельний комплекс без озера та із заболоченою територією, не приваблює туристів, а відлякує їх, тому Товариству необхідна була родзинка готелю і Третя особа 8 постійно вимушена були вчиняти дії щодо створення та удосконалення цього ставка. Кожен рік поставала задача як наповнювати ставок водою та як зробити його максимально автономним, але ця задача не вирішувалась. Згодом готель було продано Третьою особою 8.

Разом з тим, ТОВ «Інтертрансгруп» підтверджує, що такий ставок є саме штучною водоймою, а не русловим ставком, як вказано у копії документа під назвою "паспорт ставка №18", в графі тип ставка. Зазначений ставок живився виключно із двох свердловин, які були розташовані на території комплексу, та за рахунок опадів снігу і дощу, а не з каналу, як вказано у тому ж таки "паспорті №18" в графі джерело живлення. Водночас, в даному контексті варто звернути увагу на визначення терміну "ставок", використане в паспорті, з погляду законодавця. Отже, у відповідності до ст.1 Водного кодексу України, ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Таким чином, як випливає із законодавства даний документ, який називається "паспорт ставка №18", стосується саме штучно створеної водойми, а отже не може бути русловим.

Крім того, ТОВ «Інтертрансгруп» вказує, що додатково ввело в експлуатацію ще одну свердловину, оскільки наявних двох було замало для підтримки нормального функціювання та водного балансу ставка. Водночас, ні ТОВ «Інтертрансгруп», ні його попередники, не мали жодних відомостей про те, що даний ставок використовувався для рибогосподарських потреб, як вказано у документі під назвою "паспорт №18", в графі призначення ставка, оскільки головним напрямком діяльності комплексу, напевно з часів його створення, та впродовж тривалого часу було розміщення та проживання туристів і гостей міста Львова. Саме таким об`єктом рекреаційного призначення та відпочинково-оздоровчого характеру позиціював себе комплекс упродовж тривалого часу в період орієнтовно з 2001 року, як у складі ДТЕП «Інтертранс», так і у складі ЗАТ «Інтертранс», який був правонаступником ДТЕП у правовому плані. Зазначені відомості підтверджуються серед іншого також і звітами про оцінку майна станом на час продажу в 2010 та 2018 роках, у розділі опису та напрямків діяльності підприємств продавця. Таким чином, ТОВ «Інтертрансгруп» вкотре наголошує на тому, що на території земельної ділянки кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, за час його володіння нею систематично вчинялися заходи щодо підтримки привабливості готельного комплексу, до яких входила необхідність створення штучного ставка, оскільки на території комплексу було відсутнє сполучення із іншими водними об`єктами. Відсутність такого сполучення, призводила до того, що нами були збудовані свердловини для наповнення ставка водою.

Що стосується визначення площі вказаного штучного водного об`єкта, то у цьому контексті ТОВ «Інтертрансгруп» вважає за необхідне звернути увагу суду, що цей ставок без нашої підтримки міг бути повністю перетворений на захаращену ділянку землі або в пік туристичного сезону, міг бути максимально наповнений водою. Цю обставину справи позовна заява не враховую, та водночас у ній міститься кілька різних документів які, відповідно, вказують різну площу водних об`єктів ( не виключено, що і не тільки ставка який є предметом спору, але й іншого ) станом на різні періоди часу. Зрештою, на нашу думку, такі мінливі відомості лише частково мають під собою певні обґрунтовані пояснення. Зрозуміло, що водний об`єкт перебуваючи в умовах взаємодії певних кліматичних та природних явищ, (сніг, дощ, температурні коливання, посуха, рясні та тривалі опади) може та здатний змінювати відповідно водний баланс, а відтак і загальну площу об`єкта. Тому зазначені явища є об`єктивними та цілком логічними. Проте, ТОВ «Інтертрансгруп» не має жодних відомостей щодо того, щоб у період його володіння вказаним ставком, чи в період володінням цією штучною водоймою його попередниками ДТЕП «Інтертранс» та ЗАТ «Інтертранс», вказаний водний об`єкт проходив інвентаризацію, чи щодо нього виготовлявся паспорт, під час якого проводилися необхідні та встановленні законодавством процедури замірів площі водного плеса, визначення типу ставка, глибини, та інших індивідуальних особливостей. В матеріалах справи відсутні докази того, що заміри ставка проводилися офіційно та з урахуванням даних щодо наповнення цього ставка водою.

Крім того, Третя особа 8 вказує, що, як свідчить копія наказу ДТЕП «Інтертранс» від 02.07.2003р., в зазначений період, ставок піддавався всиханню та почав замулюватися. На підставі чого, у відповідності до наведеного документу, ставок фактично був заново відтворений. Оскільки, враховуючи збільшення посушливих періодів та зменшення кількості опадів дощу та снігу в зимовий період, подальша підтримка наповнення ставка водою, вимагала дедалі більших зусиль та відповідно фінансових затрат, що не завжди призводило до задовільного економічного результату. Таким чином, постійна підтримка водного балансу вимагала регулярних адекватних та повноцінних відновлювальних заходів, які б сприяли подальшому нормальному функціюванню даного водного об`єкта, що в обсягах заявленої площі 4, 8050 було не те, що б економічно не вигідно, але й відверто збитково. Саме тому, ні ДТЕП «Інтертранс», ні ЗАТ «Інтертранс», як попередні власники земельної ділянки, та ТОВ «Інтертрансгруп» в подальшому, не мали фізичної можливості підтримувати відповідний водний баланс в заявлених розмірах площі ставка. Зважаючи на наведене, орієнтовно в період з 2002-2003 років, розмір вказаного ставка здебільшого у різний період та пори року, коливався від 1,5га до 2га. Решта ложа ставка, або пересихала, або перебувала в заболоченому стані, хоча зовнішні контури ставка і надалі перебували у попередньо встановлених межах. Такий стан справ тривав і станом на 2006 рік та в подальшому після придбання ТОВ «Інтертрансгруп» вказаної земельної ділянки у 2010р. Не допомагало навіть і те, що ТОВ «Інтертрансгруп» ввело в експлуатацію ще одну додаткову свердловину після 2010р. З іншого боку, в 2014 - 2015р.р., відбулося значне подорожчання електроенергії, тому ТОВ «Інтертрансгруп» ще більше стало невигідно наповнювати озеро водою за допомогою свердловин. За таких умов товариство в 2015 році вирішило провести роботи з метою чистки ставка від намулу та водорослів та сподіватися на покращення водного балансу за рахунок природних опадів або ж підземних джерел. Проте і вказані роботи не допомогли суттєво покращити водний баланс ставка, а тому станом на 2016-2018р.р., загальна площа ставка не перевищувала 1,7га. Зазначена інформація десь співвідноситься із інформацією, яка міститься в позові прокуратури проте, що «на час відчуження земельної ділянки на ній знаходився водний об`єкт площею 4, 8060га, площа якого у 2016 році, була зменшена до 1,7га» абзац 3 сторінка 3 позову. З тією лишень різницею, що водний об`єкт про який йдеться, дійсно мав заявлену площу 4,8060 станом на 2001р., проте на час відчуження і в 2006р., і в 2010р., до часу продажу його ТОВ «Інтертрансгруп» в 2018р., цей ставок мав площу не більше 1,7га.

Щодо проведення інвентаризації водних об`єктів у Львівській області та наявності паспорта №18 від 2002р. Третя особа 8 зазначає, що в поданій позовній заяві прокуратура стверджує про те, що у 2016 році, проводилася інвентаризація водних об`єктів у Львівській області, на виконання доручення голови ЛОДА, оскільки обласна адміністрація набула повноважень розпоряджатися земельними ділянками водного фонду у 2013 році та втратила їх у 2021р. За результатами такої інвентаризації нібито "Вбачається, що у с. Басівка, знаходяться землі водного об`єкту, орієнтовною площею 1,7га, наявний паспорт водного об`єкту №18, земельна ділянка під водним об`єктом перебуває у користуванні ТОВ "Інтертрансгруп", технічний стан водного об`єкту - задовільний".

Зазначена інформація згідно доводів Третьої особи 8, є не повною та не відповідає дійсності. Так зокрема, інвентаризації водних об`єктів проводилися не лише після 2013 року, як стверджується у позові, але й набагато раніше, про що свідчить розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 24.01.2008р., №32/0/5-08, "Про інвентаризацію та упорядкування оренди водних об`єктів". Разом з тим, як уже вказувалося вище, паспорт водного об`єкту №18 складався не за результатами інвентаризації у 2016 році, а набагато раніше у 2002 році, як видно з його копії, і приналежність цього паспорта №18, саме до ставка, який розташований на земельній ділянці ТОВ "Інтертрансгруп" є не доведена, з огляду на описані вище невідповідності та неодноразові виправлення і неточності у такому документі. Зокрема, в 2002 році підприємства «Інтертрансгруп» не існувало в природі. Хто і коли дописав від руки цю назву залишається загадкою.

При цьому, Третя особа 8 вважає за необхідне зазначити, що після отримання інформації щодо інвентаризації водних об`єктів та необхідності укладення договорів оренди на водні об`єкти у 2016 році, керівництво ТОВ "Інтертрансгруп", як законослухняні громадяни, двічі зверталося до Львівського обласного управління водних ресурсів, з приводу необхідності проведення такої інвентаризації ставка ТОВ "Інтертрансгруп", а також з приводу необхідності укладення договору оренди водного об`єкта, що розташований на нашій земельній ділянці. Разом з тим, за результатами розгляду наших звернень, листами за №09/0678 від 14.04.2017р., та №09/523 від 04.04.2018р., нам було повідомлено про те, що будучи власником земельної ділянки, ми можемо користуватися ставком без оформлення договору оренди, а водний об`єкт яким користується ТОВ "Інтертрансгруп" не перебуває на балансі Львівського облводресурсів та ставок, є складовою частиною нашого права власності на землю. Ця відповідь, є цілком законною, адже ми намагалися оформити документи на штучно створений ставок, який міг перестати існувати в будь-який час.

Отже, жодних інвентаризацій ставка станом на 2006 рік та й в подальшому не проводилося, а отже не існувало будь-яких документів та паспортів вказаного водного об`єкта, які б могли достеменно встановити його площу та тип, що має значення для правової оцінки правомірності володіння вказаним водним об`єктом. З іншого боку, якщо й сповідувати логіку позивача, та визнавати "паспорт №18" тим документом який стосується саме цього ставка про який йдеться у позові, то приймаючи до уваги достовірність внесених до вказаного документа даних, саме друкованим способом, а не написаних від руки різними та нерозбірливими почерками, видається можливість стверджувати про те, що площа даного ставка мінімум з липня 2002 року складала 1,7га, а не 4,8060, як вказується в оцінці від 2010 та 2018 років, які прокуратура подає, як доказ встановлення площі ставка.

В даному контексті Третя особа 8 вважає, що такий доказ як вищенаведений "паспорт" №18 від 26.07.2002р., в частині рукописних текстів не відповідає вимогам ст.76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказу. Так зокрема, як видно із копії цього паспорта, доданого до позовної заяви він був укладений у 2002 році, а не у 2016 як стверджує прокуратура. Користувачем ставка вказано Гранд-Резорд, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, площа дзеркала - 1,7, призначення ставка - риборозведення. Водночас, як видно із копії цього "паспорта №18", на цьому документі містяться надписи від руки, які зроблені невідомо ким, невідомо на якій підставі, та невідомо з якою метою, та невідомо коли. Вже з цієї підстави такий доказ є сумнівним, оскільки відомості зазначені у ньому є суперечливими, та такими, що не відповідають дійсності. Тим більше, що на даний час не можливо достеменно встановити, хто саме та коли здійснював рукописні зміни до даного документу.

Крім того, не переконливим є твердження позивача, що це паспорт саме цього ставка, про який йдеться, належній ТОВ "Інтертрансгруп" з 2010 по 2018 рік, оскільки напис інтертрансгруп зроблено від руки. Прив`язка до конкретної населеного пункту с. Басівка, вказано друкованим способом, але інші написи внесені рукописно та без додаткових необхідних реквізитів. Фактично, із зазначеного паспорта №18 реально встановити лише те, що водний об`єкт знаходиться в районі с. Басівка, і площі ставка становить 1,7га. Інші відомості не можуть братися до уваги оскільки існує обґрунтований сумнів щодо того, коли і ким вони були внесені. Разом з тим, ТОВ "Інтертрансгруп" було створено у листопаді 2004 року, що стверджується даними з ЄДРПОУ, а тому наше товариство, жодним чином не могло бути причетним до виготовлення чи отримання вказаного паспорта у 2002 році. Тому напис "інтертрансгруп" на паспорті зроблено від руки, невідомо ким і коли, та не має обов`язкових для таких випадків написів "виправленому вірити" із прикладенням печатки та прізвища, посади і підпису особи, яка зробила цей напис. З іншого боку, наявний паспорт №18 містить примітку, в якій вказується, що необхідною частиною даного паспорта є схема з ескізами споруд, з підписами виконавців. Проте у справі, цього додатку немає в наявності, що в свою чергу ставить під сумнів всі відомості вказані в паспорті рукописно.

Зважаючи на наведене вище в Третьої особи 8 виникає обґрунтований та справедливий сумнів у тому, що вказаний доказ, паспорт ставка №18 від 26.07.2002р., є належним, допустимим, достовірним та вірогідним доказом, який може стверджувати викладену у ньому рукописну інформацію.

Щодо правових обмежень у користуванні водними об`єктами, прибережними захисними смугами та правомірності переходу у власність ЗАТ «Інтертранс» земельної ділянки у 2006р. Третя особа 8 звертає увагу суду на те, що, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, з посиланням на листи державної екологічної інспекції, стверджує про те, що розпорядження Голови Пустомитівської районної державної адміністрації №143 від 10.03.2006р., прийняте з порушенням вимог чинного Земельного та Водного Кодексів України. Водночас, на підставі звітів про експертну грошову оцінку та паспорта №18, позивача стверджує, що водний об`єкт який є предметом позову є незамкненою природною водоймою, тип ставка - русловий. Зрештою, в позові зазначено, що «на час відчуження земельної ділянки на ній знаходився водний об`єкт площею 4, 8060га, площа якого у 2016 році, була зменшена до 1,7га, а станом на кінець 2021р. збільшена до 5га». На переконання Третьої особи 8 зазначені відомості не є релевантними, а висновок позивача про порушення вимог законодавства зроблено передчасно та є не достатньо вмотивованим. Так, у відповідності до п.2 ст.59 Земельного кодексу України, в редакції станом на березень 2006р., "Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми". Норми цієї статті у вказаній редакції діють і на даний час. Водночас, єдиним документом у вказаній справі, ( якщо його можна так назвати в силу наявності виправлень та рукописних дописів), який встановлює орієнтовну площу ставка, визначену спеціально для цієї мети є паспорт ставка №18 від 26.07.2002р. У ньому зокрема встановлено, з більшою долею вірогідності, що площа ставка, яка до речі зазначена друкованим способом, складає 1,7га., станом на липень 2002р., а не станом на 2016р., як про це вказано в позові. Інші документи, з яких прокурор робить висновки про встановлену площу ставка, і зокрема звіти про грошову оцінку, станом на 2010 та 2018 роки., не можуть вважатися належними та допустимим доказами встановлення площі, штучної водойми, оскільки метою таких документів є не встановлення будь-яких географічних, математичних чи інших параметрів земельної ділянки, а виключно грошова оцінка. При цьому, як видно із самих звітів про грошову оцінку, вони ґрунтувалися на чинних земельних документах та замірах землевпорядників, а також замірах працівників БТІ щодо нерухомого майна, і тому такі звіти не мають самостійного значення для визначення площі водойми, без надання відповідних документів на яких ґрунтувалися ці звіти про грошову оцінку.

Таким чином, на думку Третьої особи 8, у справі немає визначених законодавством документів, які б конкретно та точно визначали площу ставка ні станом на 2001, ні станом на 2006 роки. Надані позивачем документи, які ніби то встановлюють площу ставка, є неналежними доказами, а отже всі висновки з цього приводу позивача є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися законне та обґрунтоване рішення суду.

Підсумовуючи все вищенаведене Третя особа 8 зазначає, що, як стає зрозуміло із позовної заяви, прокурор заявляє вимогу про усунення перешкод у користуванні даною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області. Разом з тим, у вказаній справі, для задоволення такої позовної вимоги немає ні належної правової підстави, ні достатніх та достовірних доказів виявлення порушень чинного законодавства саме на час купівлі-продажу цієї земельної ділянки у 2006 році.

Так, розпорядження Голови Пустомитівської районної державної адміністрації №143 від 10.03.2006р., та укладений на його підставі договір купівлі-продажу між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Інтертранс" станом на даний час ніким не оспорювався, не визнавався не дійсним, а також в будь який інших спосіб не скасовувався. Таким чином, у відповідності до приписів цивільного законодавства та презумпції правомірності правочину, перехід права власності на підставі цих документів є правомірним та цілком законним. З огляду на наведене, подальший перехід права власності як у 2010р., від ЗАТ "Інтертранс" до ТОВ "Інтертрансгруп", так і в 2018р. від ТОВ "Інтертрансгруп" до ПП "Торговий дім "Орбіта" в силу зазначених вище умов, є також легітимним переходом права власності від продавця до покупця із дотриманням всіх належних та необхідних умов укладення такого роду правочину.

З іншої сторони, прокурор вказує в позові проте, що цивільний оборот земельних ділянок водного фонду, в тому числі і прибережних захисних смуг є і був обмежений законодавчо приписами Земельного та Водного кодексів. Дане твердження жодним чином не підлягає сумніву, проте, саме зазначені приписи вищенаведених кодексів на протязі тривалого часу існування зазнавали постійних законодавчих мін. У даній справі, позивач повинен довести наявність порушення законодавства саме станом на 2006р., тобто на час вибуття земельної ділянки з володіння держави. Так, у відповідності до вимог ст.88,89 ВКУ в редакції станом на березень 2006р., вказує про те, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. При цьому, ч.3 вказаної статті вказувала на те, що "Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим".

Крім того, у відповідності до п. 1 ст.88 ВКУ "3 метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги". На виконання зазначених приписів ВК України, 08.05.1996 року, КМУ було прийнято постанову №486, "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Пункт 6 зазначеної постанови вказує про те, що "Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються". Таким чином, беручи до уваги розташування готельного комплексу в лісовому масиві, а також з огляду на недоведених відомостей щодо встановленої площі ставка, твердження позивача про наявність заявлених ним прибережних захисних смуг у визначених ним розмірах є вкрай суперечливим та не однозначним.

В тім, звертаючись до практики розгляду судами вказаного виду справ, варто звернути увагу на тому, що характерною умовою задоволення негаторного позову позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача. Така протиправність дій відповідача, в свою чергу має, бути наслідком порушення прав позивача, за захистом якого він власне й звертається до суду. Разом з тим, у даній справі не встановлено та не вбачається порушень вимог чинного законодавства зі сторони відповідача, які б порушували право позивача. Таким чином, відповідач не може і не повинен нести відповідальність за вчинення ним правомірних дій, а також за помилки інших осіб, в тому числі органів державної влади.

У силу вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Уклавши відповідні договори купівлі продажу, які до цього часу ніким не визнавалися не дійсними та у інший спосіб не скасовувалися, будь яка, особа обґрунтовано передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком. Чинним законодавством не передбачено іншого обов`язку приватної особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки в аспекті її реального цільового призначення та дотримання порядку розпорядження нею. Тобто, фактично, у разі задоволення позову обов`язки органу влади чи місцевого самоврядування з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються на юридичну особу відповідача. Крім цього, на особу покладається за будь-яких обставин тягар перевірки та ревізування рішень органу влади чи місцевого самоврядування, чим скасовується презумпція правомірності таких рішень, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Разом з тим, принцип «пропорційності» який широко використовується у справах подібного ґатунку, передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Третя особа 8 вважає, що, повернення від нинішнього власника спірної земельної ділянки у державну власність, залишиться не з`ясованим та не дослідженим питання щодо законності такого висновку та «індивідуального і надмірного тягара» цієї особи, яка набула спірне майно у законний спосіб - на підставі рішення Пустомитівської районної адміністрації, реалізуючи своє право на приватну власність. Споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції. У справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Позбавлення права власності має бути: здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Зважаючи на наведене та враховуючи не переконливість наведених позивачем фактів, а також сумнівність окремих доказів, що на думку позивача доводять порушення вимог чинного законодавства при набутті права власності на спірну земельну ділянку, Третя особа 8 вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.ст.202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважних представників Третіх осіб 1-8 наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

15.02.2001р. відповідно до рішення виконкому Годовицько-Басівської сільської ради від 14.12.2000р. №101 Державному транспортно-експедиційному підприємству «Інтертранс» видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004864 на земельну ділянку площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу

Планом зовнішніх меж землекористування до Державного акту на право постійного користування землею від 15.02.2001р. серії ІІ-ЛВ №004864 визначено форму та розміри земельної ділянки.

Наказом Державного транспортно-експедиційного підприємства «Інтертранс» від 02.07.2003р. №243 «Про підвищення туристичної привабливості готельного комплексу «Гранд-Резорт», зважаючи на інформацію викладену в службовій записці директора Львівської філії ДКВП "Комерційний центр" ДТЕП "Інтертранс" щодо непривабливості території готельного комплексу "Гранд-Резорт" та з метою покращення фінансово-господарської діяльності підрозділу готельного комплексу, директор наказав директору ЛФ ДКВП "Комерційний центр" ДТЕП "Інтертранс" Бігуну В.В., в термін не пізніше до 01.11.2003р., організувати та провести роботи щодо створення, на території готелю «Гранд-Резорт» зони відпочинку, із піщаним пляжем та ставком; відпрацювати питання постійного наповнення даного ставка водою. За потреби, наповнювати ставок водою із діючої скважини готелю «Гранд-Резорт» або розглянути питання щодо будівництва нової скважини, спеціально для підтримки необхідного рівня води у ставку; після завершення робіт з організації території ставка, закупити пісок для облаштування пляжу; провідному економісту Торішній Т.В. розробити та погодити кошторис робіт; головному бухгалтеру Бабич Т.Г. виділити кошти згідно затвердженого кошторису для залучення працівників і укладення відповідних угод з підрядними організаціями; рахунки на оплату робіт та послуг передавати на підпис директору тільки за умови наявності на них віз керівника структурного підрозділу "Гранд-Резорт" та директора ЛФ ДКВП «Комерційний центр" ДТЕП "Інтертранс" Бігуна В.В.; про хід виконання вказаних робіт доповідати директору щомісячно.

Закритому акціонерному товариству «ІНТЕРТРАНС» на праві приватної власності належали нежитлові будівлі готельного комплексу «Гранд Резорт» за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.06.2005р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2005р. №7569125.

Висновком державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005р. №417-05 Управлінням державної землевпорядної експертизи, нормування і ліцензування робіт Державного комітету України по земельних ресурсах встановлено, що виконаний у травні 2005р. Експертна група "Богдан" на замовлення ЗАТ "Інтертранс" Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ "Інтертранс", розташованої за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна, 2-а (за межами населеного пункту) відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів з експертної оцінки земельних ділянок і оцінюється позитивно.

Додатком до вказаного Висновку є Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ "Інтертранс", розташованої за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна, 2-а (за межами населеного пункту), який виконано ТзОВ «Експертна група "Богдан" у 2005 році, згідно якого оцінювачі, Децик Богдан Мирославович та Волосецький Роман Євстахійович, які на підставі договору №0504-05/01 від 22 квітня 2005р. між замовником ЗАТ «ІНТЕРТРАНС" та виконавцем ТзОВ "Експертна група "Богдан" на виконання експертної грошової оцінки земельної ділянки ЗАТ "ІНТЕРТРАНС", загальною площею 96999м2, що надана для обслуговування готельного комплексу "Гранд-Резорт", зробили висновок про те, що ринкова вартість земельної ділянки, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна. 2-а (за межами населеного пункту), становить: 2052020грн.

Відповідно до 4.3. Звіту земельна ділянка, що оцінюється, розташована за межами села Басівка на відстані до 0,5 км від житлової забудови посеред лісу на березі природнього водоймища. Відстань до кільцевої дороги м. Львова. Земельна ділянка, загальною площею 96999м2 має неправильну видовжену форму; периметр ділянки - 1872 м. Рельєф ділянки рівнинний з незначним ухилом в сторону озера, інженерно-геологічні умови сприятливі. По угіддях ділянка розподіляється наступним чином: під забудовою - 4402 м2; під твердим покриттям - 10966м2; під озелененням - 24535м2; під лісовим покривом - 9850м2; під водною поверхнею - 48060м2.

Як встановлено судом та вбачається із вказаного Звіту, при підрахунку наданих експертами у Звіті площ угідь на ділянці, загальна площа угідь на земельній ділянці 96999м2 становить 97813м2 (4402+10966+24535+9850+48060).

Згідно розділу «Використання об`єкту» вказаного Звіту на момент оцінки земельна ділянка забудована. На ділянці розташовані будівлі готельного комплексу "Гранд Резорт", які використовуються за призначенням. Даний готельний комплекс позиціонується на ринку в 3-х зірковому сегменті. Основними клієнтами є учасники ділових зустрічей, семінарів та конференцій та відпочиваючі, котрі прагнуть провести вихідні на природі. Комплекс пропонує двох - і трьохкімнатні котеджі, з умебльованими в різних стилях номерами, та звичайні номери. Вмістимість готельного комплексу - 50 місць. До послуг клієнтів ресторан, конференц-зал, сауна, безкоштовний паркінг, пляжі, катання на човнах. На момент оцінки на території комплексу проводиться будівництво нового готельного комплексу на 80 спальних місць.

Як вбачається із наявної в матеріалах копії Кадастрового плану земельної ділянки, на земельній ділянці виокремлено водний об`єкт, який названо «озером», а в таблиці «Експлікація угідь» на цьому ж плані вказано, що на земельній ділянці знаходиться «озеро» площею 48060 м2.

Земельній ділянці ЗАТ «Інтер-транс», яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради, присвоєно кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що підтверджується Довідкою Пустомитівського районного відділу ЦДЗК Львівської регіональної філії Центру ДЗК від 15.03.2006р. №695.

Листом від 06.12.2005р. №675 «Про обмеження та сервітути на земельну ділянку ЗАТ „ІНТЕРТРАНС" на території Годовицько-Басівської с\ради» Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів підтвердив, що земельна ділянка ЗАТ „ІНТЕРТРАНС" (для обслуговування готельного комплексу) площею 9,6999га на території Годовицько-Басівської с\ради має наступні обмеження у використанні даної земельної ділянки: використовувати земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно ст.60,61 Земельного кодексу України; використовувати землі лісового фонду, які знаходяться на даній земельній ділянці згідно закону.

Розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 10.03.2006р. №143 «Про продав земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Інтертрансгруп» на території Годовицько-Басівської сільської ради», розглянувши клопотання ЗАТ «Інтертранс» від 17.02.2006р. №15-01/134 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування готельного комплексу на території Годовицько-Басівської сільської ради, враховуючи висновок державної землевпорядної експертизи від 15.02.2006р. №392, керуючись ст.ст17, 124, 128, п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, Голова РДА розпорядився продати у власність ЗАТ «Інтертранс» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту; погодити вартість продажу названої земельної ділянки виходячи із висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки складеного ТзОВ «ЕГ «Богдан» в сумі 2052020грн. без ПДВ.

16.03.2006р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією (за Договором - Продавець) та Закритим акціонерним товариством «ІНТЕРТРАНС» (за Договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки б/н (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Продавець на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації за №143 від 10 березня 2006 року продає за плату, а Покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 9,6999га, згідно плану земельної ділянки, шо додається, (кадастровий номер - 4623682000:03:000:0007). Опис меж: від А до Б - землі загального користування (дорога); від Б до В - землі Львівського лісгоспзагу; від В до Г- землі Годовицько-Басівської с ради; від Г до А- землі Львівського лісгоспзагу.

Відповідно до п.1.2. Договору земельна ділянка, зазначена в п.1.1., продається для обслуговування готельного комплексу.

Згідно п.1.4. Договору на земельну ділянку. шо є предметом даного Договору, встановлено наступні обмеження: -використовувати земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно ст.60-61 Земельного кодексу України; - використовувати землі лісового фонду, які знаходяться на даній земельній ділянці згідно закону.

Оцінна вартість земельної ділянки за цим договором становить 2052020грн. без ПДВ (п.2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору Сторонами встановлено, що ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 2052020грн. без ПДВ, і має бути сплачена Покупцем Продавцю шляхом перерахування всієї суми до шістнадцятого квітня дві тисячі шостого року з дня підписання договору на наступний рахунок: р/р №331 19327600399 Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у відділення державного казначейства у Пустомитівському районі, ЗКПО 22372377, МФО 825014 УДК у Львівській області.

Відповідно до п.2.3. Договору експертна вартість земельної ділянки становить 2052020грн. відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, зробленого 23.05.2005р. експертом ТзОВ „Експертна група «Богдан'» ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах та на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт серп АА №777218 від 18.09.2004р.), (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1689/03, виданий Фондом державного майна України 21.02.2003р.).

Згідно п.3.1. Договору Продавець продав, а Покупець купив по Договору земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент укладання Договору Продавець чи Покупець не міг не знати.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Сторін Договору та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського РНО Леон М.В., про що в Реєстр внесено запис №568.

Розпорядженням від 24.01.2008р. №32/0/5-08 «Про інвентаризацію» та упорядкування оренди одних об`єктів», Голова Львівської обласної державної адміністрації розпорядився провести до 1 червня 2008 року інвентаризацію ставків загальнодержавного значення у Львівській області; затвердити склад комісії з проведення інвентаризації ставків загальнодержавного значення у Львівській області згідно з додатком №1; визначити Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації відповідальним за проведенням інвентаризації; Головам районних державних адміністрацій: створити відповідні комісії з проведення інвентаризації; рекомендувати здійснювати передачу в оренду водних об`єктів загальнодержавного значення згідно з Тимчасовими рекомендаціями з передачі в оренду водних об`єктів загальнодержавного значення Львівської області, згідно з додатком 2.

13.07.2010р. між Закритим акціонерним товариством «ІНТЕРТРАНС» (за Договором - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» (за Договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - Договір від 13.07.2010р.), за умовами якого (п.1. Договору від 13.07.2010р.) Продавець передав у власність, а Покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської Пустомитівського району Львівська область.

Відповідно до п.2. Договору від 13.07.2010р. земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №511751, виданого Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 14 липня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 16 березня 2006 року за №568, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів, на право приватної власності на землю та постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:06:458:00026. Опис меж: від А до Б - землі загального користування (заїзд); Б до В - землі Львівського Лісгоспзагу; В до Г - землі Годовицько-Басівської сільської ради; Г до А - землі Львівського Лісгоспзагу. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - обслуговування готельного комплексу.

Згідно п.3. Договору від 13.07.2010р. на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, продаж яких одночасно вчинено з відчуженням земельної ділянки, шо є предметом цього договору.

Згідно Висновку про наявні обмеження (обтяження), виданого Управлінням держкомзему у Пустомитівському районі №1024 від 10 червня 2010 року, земельна ділянка має наступні обмеження (обтяження) використанні, встановлені законом: заборона змінювати цільове призначення земельної ділянки, без проекту і цільового призначення (п.7 Договору від 13.07.2010р.).

Пунктом 8 Договору від 13.07.2010р. Сторонами встановлено, що відповідно до Витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру БББ №327440, виданого 09 червня 2010 року Пустомитівською регіональною філією ДП «Центр ДЗК», державна реєстрація проведена 14 липня 2006 року, номер державної реєстрації 02:06:458:00026, наявні обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельні сервітути, договори оренди (суборенди) землі відсутні.

Вказаний Договір від 13.07.2010р. підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО Литвиненко Я.О., про що в Реєстр внесено запис №1087.

15.04.2015р. між Фізичною особою-підприємцем Батюкевичем Орестом Андрійовичем (за Договором - Підрядник) а Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» (за Договором - Замовник) укладено Договір підряду №15/04/15-1 (надалі - Договір підряду), за умовами якого (п.1.1. Договору підряду) Підрядник зобов`язується виконати роботи щодо благоустрою території (поліпшення технічного стану та благоустрою водойми, облаштування зони відпочинку на території готельного комплексу ГРАНД-РЕЗОРТ в с.Басівка Пустомитівського району Львівської області), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п.1.2. Договору підряду найменування, обсяги та строки виконання робіт зазначені у додатках, які є невід`ємними складовими цього договору.

Згідно п.3.1. Договору підряду ціна цього Договору становить 772490грн., у тому числі єдиний податок за ставкою 4%.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, або до моменту остаточного його розірвання (п.10.1. Договору підряду).

Згідно розділу 12 Договору невід`ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 - Кошторис на виконання робіт; Додаток №2 - Календарний графік виконання робіт; Додаток №3 - Графік фінансування робіт; Додаток №4 - Вимоги до проведених робіт.

Вказаний Договір підряду підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Паспортом артезіанської свердловини №РЕ-2 (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016р. №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 34м. дебетом 0,61літра в секунду (2,2м.куб./год., 52,8м.куб./доба), яка належить Приватному підприємству «Торговий дім «Орбіта».

Паспортом артезіанської свердловини №3 (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016р. №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 70м. дебетом 1,94літри в секунду (7м.куб./год., 168м.куб./доба), яка належить Приватному підприємству «Торговий дім «Орбіта».

Паспортом артезіанської свердловини №4РЕ (затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.04.2016р. №145/84) підтверджується наявність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Басівка, вул.Озерна, 2-а, артезіанської свердловини глибиною 80м. дебетом 8м.куб./год. (160м.куб./доба), яка належить Приватному підприємству «Торговий дім «Орбіта».

Листом від 13.04.2017р. вих.№15-01-06/197 ТзОВ «Інтертрансгруп» у зв`язку із необхідністю дотримання вимог чинного законодавства щодо користування водними об`єктами зверталось до в.о. начальника управління Львівського обласного управління водних ресурсів з проханням про надання роз`яснення.

У приватній власності ТзОВ "Інтертрансгруп" знаходиться земельна ділянка 9,6999га, кадастровий номер №4623682000:03:000:0007, яка знаходиться території Годовицько-Басівськоі сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Разом з тим, в межах вказаної земельної ділянки знаходиться водний об`єкт площею 1,7га.

Чи зобов`язане ТзОВ «Інтертрансгруп» укладати окремий договір оренди на водний об`єкт, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить товариству на праві приватної власності, і якщо так, то хто виступає орендодавцем зазначеного водного об`єкту?

Листом від 14.04.2017р. вих. №09/0678 Львівське обласне управління водних ресурсів повідомило ТзОВ "Інтертрансгруп" про те, що відповідно до ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Положення ст.79 Земельного кодексу України визначають земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Таким чином, право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

Згідно зі ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі.

Враховуючи зазначене, Львівське обласне управління водних ресурсів зазначало, що використання водних об`єктів, розташованих у межах приватизованих земельних ділянок здійснюється власниками цих земельних ділянок без оформлення договору оренди водного об`єкту.

Листом від 03.04.2018р. вих. №04-05/42 ТзОВ «Інтертрансгруп» у зв`язку із необхідністю дотримання вимог чинного законодавства щодо користування водними об`єктами зверталось до в.о. начальника управління Львівського обласного управління водних ресурсів з проханням про надання інформації.

У приватній власності ТзОВ "Інтертрансгруп" знаходиться земельна ділянка 9,6999га, кадастровий номер №4623682000:03:000:0007, яка знаходиться території Годовицько-Басівськоі сільської ради Пустомитівського району Львівської області. В межах вказаної земельної ділянки знаходиться водний об`єкт (штучна водойма).

З врахуванням наведеного ТзОВ «Інтертрансгруп» просило надати інформацію чи перебуває зазначений водний об`єкт (водний простір), який знаходиться на земельній ділянці, що є власністю ТОВ "Інтертрансгруп", на балансі водгоспу, і якщо так, то в якій якості.

Листом від 04.04.2018р. вих. №09/523 Львівське обласне управління водних ресурсів повідомило ТзОВ "Інтертрансгруп" про те, що положення ст.79 Земельного кодексу України визначають земельну ділянку, як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Таким чином, зазначений водний об`єкт (водний простір) не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

03.10.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп» (за Договором - Продавець) та Приватним підприємством «Торговий дім «Орбіта» (за Договором - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - Договір від 03.10.2018р.), за умовами якого (п.1. Договору від 03.10.2018р.) Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 9,6999га, розташовану на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передану для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, обслуговування готельного комплексу, кадастровий №4623682000:03:000:0007.

Відповідно до п.3. Договору від 03.10.2018р. за згодою сторін продаж вчинено за 25700000грн. без ПДВ, які Покупець зобов`язувався сплатити в день підписання цього договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКБ «Індустріалбанк» МФО 313849, ЄДРПОУ 33260662, Покупець підтверджує проведення оплати банківською випискою або/та копією платіжного доручення.

Вказаний Договір від 03.10.2018р. підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського РНО Моісєєвою О.Я., про що в Реєстр внесено запис №2732.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.02.2022р. №299382288, Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Орбіта» на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.

Листом від 14.06.2021р. вих. №09/1134 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну повідомлено Прокурора про те, що на земельній ділянці, площею 9,6999га, з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в с.Басівка Львівського (Пустомитівського) району, розташований водний об`єкт орієнтовною площею водного дзеркала -1,7га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал (згідно паспорта №18, який складений за матеріалами інвентаризації 2002 року).

Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкту не розроблявся.

Відповідно до ст.88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3га - 25 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, у межах існуючих населених пунктів з урахуванням містобудівної документації. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон (в тому числі прибережних захисних смуг) в управлінні відсутні.

Крім того, у вказаному листі вказано, що документів щодо погодження передачі у приватну власність земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом в управління не надходило.

До листа долучено копію Паспорта ставка від 29.07.2002р. №18, який складено за матеріалами інвентаризації ставка в с.Басівка в басейні р.Дністер, який перебуває в користуванні та на балансі «Гранд Резорт», площа дзеркала - 1,7га.

У вказаному паспорті рукописним текстом здійснено написи навпроти графи 2. «Користувач» ІНТЕРТРАНСГРУП (з-д Телеграфної апаратури);

- навпроти графи 3. «В басейні річки» - (Щирка);

- навпроти графи 4 «Тип ставка» - русловий;

- навпроти графи 5 «Джерело живлення» - напіввиїмка, канал;

- навпроти графи 7. «Глибина, максимальна/середня» - 3 та 1 м. відповідно;

- навпроти графи 8 «Призначення ставка» - напіввиїмка, риборозведення;

- навпроти графи 9 «Конструкція ставка» - напіввиїмка;

- навпроти графи 10 «Характеристики гідротехнічних споруд - гребля земляна» - ширина по гребню 4м. м=3; «водопідвідні споруди» - канал; «водоскидні споруди» - шандорний водовипуск, труба О = 0,6м., L = 10м.;

- навпроти графи 11 «Технічний стан ложа ставка замулення» - 1, зарощення - 2 відсотка;

- навпроти графи 13 «Наявність прибережних смуг» - 25м.;

- навпроти графи 15 «В кого на балансі знаходиться» - (з-д Телеграфної апаратури).

Вказаний паспорт ставка складено провідним інженером по водним ресурсам Львівського УОС Андрухів Р.І., погоджено Головою комісії М.Яводчак та членами комісії О.Цюра , І.Калениченко , І.Жук , В.Ващук, І.Савчук , О.Хахула .

Згідно примітки до паспорта необхідною частиною паспорта є схема з ескізами споруд, з підписами виконавців, однак вказана схема в матеріалах справи відсутня, станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті Схема з ескізами споруд Учасниками справи суду не заявлена та не подана.

Листом від 30.07.2021р. вих. №14.55/04-16-2668ВИХ-21 Прокурор звертався до Львівської обласної державної адміністрації проханням в найкоротші строки, інформувати Пустомитівську окружну прокуратуру про вжиті заходи цивільно-правового характеру до повернення в державну власність земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру». У разі невжиття відповідних заходів для захисту інтересів територіальної громади у розумний строк Прокурор просив повідомити про причини.

Листом від 26.08.2021р. вих. №2869-21 Львівська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення Прокурора від 30.07.2021р. вих. №14.55/04-16-2668ВИХ-21 зазначала, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким внесено зміни до статті 122 Земельного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-УІ, що набув чинності 01.07.2013, яким внесено зміни до ст.51 Водного кодексу України, обласною державною адміністрацією у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ Земельний кодекс України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, окрім визначеного переліку земель передбачених цим Законом.

Також, у вказаному листі ЛОДА вказувала, що з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, повноваження розпоряджатися земельними ділянками водного фонду Львівська облдержадміністрація набула у 2013 році та позбавлена таких у 2021 році. Заходи цивільно-правового характеру для повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 у державну власність Львівською ОДА не вживалися, оскільки про ймовірне незаконне розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації про продаж земельної ділянки площею 9,6999га, що розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області облдержадміністрації стало відомо з листа Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021 №14.55/04-16-2668ВИХ-21.

Листом від 27.09.2021р. вих. №14.55/04-16-3926ВИХ-21 Прокурор звертався до Сокільницької сільської ради з проханням в найкоротші строки, інформувати Пустомитівську окружну прокуратуру про вжиті заходи цивільно-правового характеру до повернення в державну власність земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру». У разі невжиття відповідних заходів для захисту інтересів територіальної громади у розумний строк Прокурор просив повідомити про причини.

Листом від 06.10.2021р. вих.№2393 Сокільницька сільська рада у відповідь на лист Прокурора від 27.09.2021р. вих.№14.55/04-16-3926ВИХ-21 зазначала, що розпорядження про відчуження земельної ділянки приймалося головою Пустомитівської райдержадміністрації в межах компетенції, визначеної відповідно до норм Земельного кодексу України, чинного на час прийняття даного розпорядження. На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинність з 27.05.2021р., за яким розпорядження всіма землями державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад перейшло до органів місцевого самоврядування, земельна ділянка вже була продана.

Відповідно до п.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп, від 09.02.1999р. №1-рп/99, від 05.04.2001р. №3-рп/2001, від 13.03.2012р. №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися-на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп). Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття рішення цим суб`єктом.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З наведеного Сокільницька сільська рада підсумовує про відсутність даних про те, чи особи, які набували право власності на земельну ділянку знали і чи могли знати, що особи, які її відчужують не мали такого права. Враховуючи повноваження та компетенцію Сокільницької сільської ради, такі дані не можуть бути отримані та здобуті сільською радою.

У Сокільницької сільської ради немає необхідних та достатніх документів, даних та матеріалів для з`ясування питання щодо можливості застосування заходів цивільно-правового характеру за розпорядженням Пустомитівської РДА від 10.03.2006 року №143 «Про продаж земельної ділянки ЗАТ «Інтертранс». Матеріали щодо даної земельної ділянки Сокільницькій сільській раді не передавались.

Тому, на підставі ст.ст.257, 267, 387, 388 ЦК України, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, постанова від 14.11.2018р.), постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018р. справі №362/44/17, висновки Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014р. у справі №6-140цс14, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011р., «Кривенький проти України» від 16.02.2017 року у вирішені питань, викладених у зверненні Пустомитівської окружної прокуратури, зареєстрованому 28.09.2021 року за вх.№2139, Сокільницька сільська рада покладається на Пустомитівську окружну прокуратуру.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2021р. вих. №14.55/04-16-5924ВИХ-21 Прокурор просив Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надати інформацію чи проводилась Управлінням інвентаризація вказаного об`єкту водного фонду, якщо ні, вказати на коли заплановано виконання таких робіт з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді. За наслідками інвентаризації Прокурор просив скерувати до прокуратури паспорт водного об`єкту, тощо.

Листом від 23.12.2021р. вих. №09/2508 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну повідомило Прокурора про те, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України, а саме п.5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29.04.2021р. №180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів 19.05.2021р. (протокол №66) в області проводилась інвентаризація водних об`єктів.

У Львівській області для проведення інвентаризації водних об`єктів розпорядженням ЛОДА від 30.07.2021 №638/0/5-21 створено регіональну комісію, відповідно створено сім районних комісій та комісії в кожному ОТГ. Водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим №4623682000:03:000:0007 в с. Басівка Львівського району, комісією ОТГ не проінвентаризований, у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та відповідно не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької тг.

При цьому, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну зазначало, що Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкту не розроблявся.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 15.12.2021р. вих. №14.55/04-16-5932ВИХ-21 Прокурор просив ДП «Львівське лісове господарство» надати інформацію чи надавалися погодження постійним користувачем на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, пл. 9.6999га в с.Басівка Львівського району Львівської області держлісфонду, якщо так, необхідно долучити його копію, належним чином завірену. Також, Прокурор просив скерувати картографічні матеріали лісовпорядкування та повідомити чи має місце порушення вимог законодавства у сфері лісокористування при передачі вищевказаної земельної ділянки у приватну власність.

Листом від 17.12.2021р. вих. №402 ДП «Львівське лісове господарство» повідомило Прокурора про те, що відповідно до наявної інформації зазначена територія не відноситься до земель держлісфонду ДП «Львівський лісгосп», копії картографічних матеріалів не додаються. Погоджень що до вилучення земельної ділянки ДП «Львівський лісгосп» не видавалось.

Крім того, у вказаному листі ДП «Львівський лісгосп» повідомив, що станом на час підготовки листа проводиться інвентаризація земель держлісфонду, внаслідок якої буде встановлено наявність чи відсутність порушення межі лісових масивів, визначених матеріалами лісовпорядкування.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2021р. вих.№14.55/04-16-5926ВИХ-21 Прокурор просив Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства скерувати до Пустомитівської окружної прокуратури детальну інформацію чи надавалися погодження постійним користувачем на вилучення земельної ділянки держлісфонду, якщо так, необхідно долучити його копію, належним чином завірену. Також, просив скерувати картографічні матеріали лісовпорядкування та повідомити чи має місце порушення вимог законодавства у сфері лісокористування при передачі вищевказаної земельної ділянки у приватну власність з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Листом від 24.12.2021р. вих. №2436/02 Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства надало Прокурору копію відповіді ДП «Львіське лісове господарство» від 17.12.2021р. вих. №402.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 21.12.2021р. вих. №14.55/04-16-6105ВИХ-21 Прокурор просив Директора ДНВП «Картографія» скерувати до Пустомитівської окружної прокуратури фрагменти ортофотопланів с.Басівка Львівського району Львівської області, масштаб 1:10000, які містять зображення водного об`єкту, розташованого на земельній ділянці з - кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, виконані в період з 2000-2021р.р.

Листом від 08.02.2022р. вих. №82 ДНВП «Картографія» надано фрагмент ортофотоплана масштабу 1:10000 Х-41-43-Б-6-1, 2009р. з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, в паперовому вигляді.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 21.12.2021р. вих.№14.55/04-16-6106ВИХ-21 Прокурор просив Начальника Національного центру управління та випробувань космічних засобів скерувати до Пустомитівської окружної прокуратури фрагменти ортофотопланів с.Басівка Львівського району Львівської області, масштаб 1:10000, які містять зображення водного об`єкту, розташованого на земельній ділянці з - кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, виконані в період з 2000-2021р.р.

Листом від 11.01.2022р. вих. №82 Національним центром управління та випробувань космічних засобів надано фотосхему «Ретроспектива проведення робіт на водоймі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007».

Листом від 23.12.2021р. вих. №09/2508 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну повідомило Прокурора про те, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України, а саме п.5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29.04.2021 року №180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів 19.05.2021 року (протокол №66) в області проводилась інвентаризація водних об`єктів.

У Львівській області для проведення інвентаризації водних об`єктів розпорядженням ЛОДА від 30.07.2021 №638/0/5-21 створено регіональну комісію, відповідно створено сім районних комісій та комісії в кожному ОТГ. Водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим №4623682000:03:000:0007 в с. Басівка Львівського району, комісією ОТГ не проінвентаризований, у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та відповідно не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької тг.

При цьому, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну зазначало, що Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкту не розроблявся.

Запитом про надання матеріалів в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 05.01.2022р. вих.№14.55/04-16-91ВИХ-22 Прокурор просив Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надати копії матеріалів інвентаризації водного об`єкту орієнтовною площею водного дзеркала - 1,7га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал (згідно паспорта №18, складеного за матеріалами інвентаризації 2002р.), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, пл.9.6999га в с.Басівка Львівського району Львівської області - ставка з розташованою на ньому гідротехнічною спорудою ( на земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007), проведеної на виконання вищевказаного доручення голови ЛОДА, а також правовстановлюючих документів на користування вказаним водним об`єктом.

Листом від 11.01.2022р. вих. №09/81 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надало в електронному вигляді наявні матеріали інвентаризації водних об`єктів Пустомитівського району, яка проводилась у 2016 році на виконання доручення голови ЛОДА №70/0/6-16 від 08.08.2016.

При цьому, Управління зазначило, що правовстановлюючі документи на користування даним водним об`єктом в управлінні відсутні.

Додатком до лист є Інвентаризаційна відомість інвентаризації ставків Пустомитівського району станом на 01.09.2016 року складена на виконання Доручення Львівської ОДА від 08.08.2016 року №70/0/6-16.

Листом від 11.04.2022р. вих. №14.55/04-16-1717ВИХ-22 Прокурор звертався до Державної екологічної інспекції у Львівській області із проханням надати належним чином завірені копії матеріалів проведеної перевірки за фатом передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, пл.9.6999га в с.Басівка Львівського району Львівської області у приватну-власність. У разі відсутності таких матеріалів Прокурор просив вказати, які Інспекцією вживались заходи в межах своєї компетенції.

Листом від 15.04.2022р. вих. №02-1284 Державна екологічна інспекція у Львівській області інформувала Прокурора про надання відповіді на запит Прокурора листом від 03.11.2020р. №02-5012.

Вказаним листом стосовно правомірності продажу земельної ділянки з водним об`єктом з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, що знаходиться в с. Басівка Пустомитівського району Львівської області згідно розпорядження голови Пустомитівської РДА №143 від 10.03.2006 року продано ЗАТ «Інтертранс» (в частині дотримання екологічних вимог) Інспекція зазначала, що згідно ст.60 Земельного кодексу України та 88 Водного кодексу України вздовж річок, та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Ширина прибережної захисної смуги для ставків площею менше 3га становить 25 м. Відповідно до ч.4 ст.59 Земельного кодексу України (Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом) та згідно ст.85 Водного кодексу України у постійне користування землі водного фонду надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

Також, у вказаному листі Інспекція звертала увагу на те, що в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватись підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчпх, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимогу порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вимогами Водного (ст.85) та Земельного (ч.4 ст.59, ст.60) кодексів не передбачено надання земельних ділянок у межах прибережних захисних смут водойм у власність, а лише в оренду (користування). Враховуючи вищезазначене, розпорядження голови Пустомитівської РДА №143 від 10.03 2006 року щодо продажу земельної ділянки з водним об`єктом (на ділянці є русловий ставок) з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, прийняте з порушенням ст.ст.58-61 Земельного кодексу України та ст.ст.6,51, 85 Водного кодексу України, отже передача земельної ділянки з кадастровим №4623682000:03:000:0007 у приватну власність відбулася з порушенням екологічних вимог, в частині передачі земельної ділянки у власність із земель водного фонду.

Листом від 06.05.2022р. вих. №14.55/04-16-2192ВИХ-22 Прокурор повідомляв Позивача про встановлення достатніх підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області шляхом звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ПП «Торговий дім «Орбіта» про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9.6999га шляхом її повернення до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння Приватною підприємства «Торговий дім «Орбіта». Зокрема, встановлено, що відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, з розташованим на ній русловим водним об`єктом, площа дзеркала якого становить понад 4га, відбулася з порушенням вимог ст.ст.59, 60, 61, 83, 84 Земельного кодексу України, тощо.

Листом від 13.05.2022р. вих. №946 Позивач у відповідь на лист Прокурора від 06.05.2022р. вих. №14.55/04-16-2192ВИХ-22 просив скерувати Сокільницькій сільській раді копію позовної заяви з доданими до неї додатками.

31.03.2023р. судовими експертами Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування Хлапуком Миколою Миколайовичем (доктор технічних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування НУВГП. Загальний науково-педагогічний стаж роботи експерта за зазначеною спеціальністю складає 52 роки) та Шинкаруком Любомиром Антоновичем (кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри гідротехнічного будівництва та гідравліки Навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування НУВГП, який має вищу технічну освіту за спеціальністю «Гідротехнічне будівництво річкових споруд та гідроелектростанцій». Загальний науково-педагогічний стаж роботи експерта за зазначеною спеціальністю складає 47 років) складено Висновок судової гідротехнічної експертизи №01/23, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у цій справі, яким визначено, що під час аналізу матеріалів судової справи, вибору і уточнення тих чи інших спеціальних технічних термінів, необхідних для складання та обґрунтування експертних висновків на поставлені питання, експерти використовували Водний кодекс України (в подальшому - ВКУ) а також іншу, вищезазначену, нормативну, технічну та довідникову літературу [2- 20].

У ВКУ в Розділі 1. Загальні поняття. Глава 1. Основні положення. Стаття 1, наведено визначення та тлумачення основних термінів, що характеризують поняття «водні ресурси» і є обов`язковими для використання в практичній діяльності [1, с.4-7].

Наведено терміни, рекомендовані ВКУ, Стаття 1, на які судові експерти посилались під час дослідження та при складанні експертних висновків, а саме:

води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок

кругообігу води;

водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території;

води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

води поверхневі - води різних водних об`єктів, що знаходяться на земній поверхні;

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт;

водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів);

водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води;

водоохоронні зони - встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм (стаття 87, ВКУ [1. с.43]);

замкнений водний об`єкт - природно або штучно створена водойма, не зв`язана з іншими водними об`єктами (крім водоносних горизонтів);

прибережна захисна смуга - частина водоохоронні зони відповідної ширини на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронні зони, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон, (стаття 88, ВКУ [1, с.43]);

озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами;

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;

уріз води - межа води на березі водного об`єкта (берегова лінія).

Наведено терміни, рекомендовані для назви та призначення таких гідротехнічних споруд як «дамба» і «гребля»: дамби (або вали) - це споруди, які огороджують (захищають) території від затоплення паводками або огороджують території і акваторії (в портах) від дії припливів, вітрових нагонів води і дамби, які створюють штучні басейни (наприклад, басейни гідроакумулювальних електростанцій -гаЕС) [8, с.10];

дамба - штучна споруда, побудована для підвищення рівня природного берега з метою зменшення частоти затоплення земель під час паводків [3, с.214];

греблі - це споруди, які перегороджують русло річки і створюють в ній підпір води [8, с.11];

Натурним дослідженням земельної ділянки передувало аналітичне дослідження з детальним аналізом матеріалів судової справи №914/1047/22 у трьох томах: том 1 - на 171 арк.; том 2 - на 179 арк., том 3 - на 205 арк.; матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 року по справі №914/1047/22 на 115 арк.; копії ухвал Господарського суду Львівської області у справі №914/1047/22 від 04.10.2022 року (на 10 арк.) та наданих експертам Господарським судом Львівської області; технічну документацію з влаштування артезіанських водозабірних свердловин [Том 3, с. 159-191]. Під час вивчення та аналізу наданих матеріалів (аналітичного дослідження) експертами виявлено і уточнено назви (терміни) спеціальних гідротехнічних споруд та конкретизовано їх функціональне призначення відповідно до термінології ВКУ та інших чинних нормативних документів.

В розділі Висновку « 1. Дослідження з 1 Питання» судові експерти зазначають, що: «Земельну ділянку площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, було придбано ЗАТ «Інтертранс» у Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, згідно з договором куплі - продажі від 16 березня 2006 року [Том 1, с.27-28].

На момент придбання вищезазначеної земельної ділянки, використовуючи положення Звіту про експертну грошову оцінку цієї ділянки від 18.08.2005 року, констатуємо, що загальна площа ділянки становить 96999,0 м2, в тому числі під лісовим покровом - 9850 м2, під водною поверхнею - 48060 м2 [Том 1, с.2]. В підтвердження цього, згідно з копією кадастрового плану, на самому плані візуально спостерігається водний об`єкт, який названо «озером», а в таблиці «Експлікація угідь» на цьому ж плані вказано, що на земельній ділянці знаходиться «озеро» площею 48060 м2 [Том 1, с.18]. Вважаємо, що даний водний об`єкт спонтанно був названий на плані у 2006р. «озером», хоча, в дійсності, це був тоді і є натепер «ставок»; очевидно автори кадастрового плану вважали «озеро» і «ставок» синонімами єдиного водного об`єкта.».

В розділі Висновку « 2. Дослідження з 2 Питання» судові експерти зазначають, що: «У другому питанні була поставлена мета встановити на досліджуваній земельній ділянці, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, наявність/чи не наявність можливого водного об`єкта (водних об`єктів) на цій ділянці станом на теперішній час. Під час нашого натурного обстеження ділянки (08.02 2023р.) на зазначеній земельній ділянці була встановлена наявність одного водного об`єкта - ставка. При цьому було виконано фотографування даного водного об`єкта; характерні світлини та пояснення до них наведено у «Фототаблиці до висновку судової експертизи», Додаток, фото 1,4,5. Підтверджують наявність водного об`єкта на цій території (за нашими дослідженнями) і супутникові світлини 2022р. зазначеної земельної ділянки (див. Додаток, фото 2,3).».

«Під час дослідження встановлено:

1). Текст 3 Питання має такий зміст: Чи наявні на земельній ділянці на момент її придбання у березні 2006 рок гідротехнічні споруди (канали) та чи є вони джерелом живлення для водних об`єктів, якщо так, то яких?

Згідно з Додатком В, ДБН В.2.4-3:2010 [13, с.20], у водогосподарській (гідротехнічній) лузі канали відносять до основних (постійних) гідротехнічних споруд, які за своїм функціональним призначенням забезпечують підведення (транспортування) води від джерела живлення до водного об`єкта (тоді їх називають - водопідвідні канали) або відведення води від нього (тоді вони отримують назву - водовідвідні канали). Тому констатуємо, що гідротехнічні споруди, зокрема канали, за своїм призначенням і конструкцією не можуть бути джерелом живлення водних об`єктів а виступають складовою частиною гідровузла (спорудою, конструкцією), по якій здійснюється транспортування води в потрібному напрямку.

2). У матеріалах судової справи №914/1047/22 на копії кадастрового плану, станом на 2006 рік, відсутня будь яка інформація (креслення та ескізи, чи траса водопровідного тракту), що би могла засвідчи ти наявність на зазначеній земельній ділянці гідротехнічних споруд, в тому числі і каналів [Том 1, с. 18].

3). На досліджуваній території: на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007. що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, експертами не виявлено в жодному документі судової справи станом на час її першого відчуження наявного природного водотоку (струмка, річки), який би слугував поверхневим природним джерелом живлення ставка.

4). Щодо річки Щирка, то слід зазначити, що річка бере початок (має витік) у лісі між селами Оброшине і Лапаївка, розташованими на значній відстанні на південь від села Басівка. Відвідний (скидний) канал з`єднується з річкою Щирка на значній відстані від ставка, отже річка не може бути поверхневим джерелом живлення ставка (див. нижче описр.Щирка і Додаток, фото 3).

5). Стверджуємо, що гідротехнічні споруди, зокрема канали, за своїм призначенням, не можуть бути джерелом живлення водних об`єктів. Звідси витікає логічний висновок: оскільки поверхневий природний водний об`єкт (струмок, річка), який би міг бути джерелом живлення ставка, відсутній на досліджуваній території, тому не було ніякого сенсу влаштовувати на ній таку гідротехнічну споруду як підвідний канал.

Слід зазначити, що джерелом живлення водного об`єкта (ставка) можуть бути: поверхневі води (дощові води від випадання опадів у вигляді дощу), поверхневі води (снігові води внаслідок сніготанення) та підземні води (водоносні підземні горизонти) [1, с.5].

Згідно з результатами досліджень на предмет - які води є джерелом живлення ставка, стверджуємо, що джерелом живлення ставка є «підземні води» [Том 3, с.86-94]. Це підтверджує і Технічна документація по 3 артезіанських свердловинах [Том 3, с.159-191].

Таким чином, досліджуваний ставок живлять (поповнюють) водою водоносні підземні горизонти за допомогою 3 (трьох) водозабірних свердловин, тобто живлення ставка здійснюється підземними водами.» (розділ Висновку 3. Дослідження з 3 Питання).

В розділі Висновку « 4. Дослідження з 4 Питання» судові експерти вказують, що: «За результатами натурного обстеження земельної ділянки (08.02.2023Р.), кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 та вивчення Технічної документації по 3 водозабірних свердловинах констатуємо, що натепер живлення ставка водою здійснюється завдяки підземним водним горизонтам [Том 3. с.159-191], (Додаток, фото 8-13).

За результатами натурного обстеження було встановлено наявність водного об`єкта - ставка (Додаток, фото 1-3) та гідротехнічних споруд, що забезпечують його функціювання, а конкретно: земляну дамбу (Додаток фото 4), баштовий водоскид (Додаток, фото 5, 6), водовідвідну трубу (Додаток, фото 7), водовідвідний канал (Додаток, фото 7), артезіанські водозабірні свердловини (Додаток, фото 8-13).

При цьому слід зазначити, що водовідвідний канал (Додаток, фото 7), влаштований за межами досліджуваної земельної ділянки (за огорожею), забезпечує відведення надлишкової води зі ставка у випадку формування високого рівня води у ставку, який перевищував би відмітку порога водоскидного отвору, влаштованого у боковій (фронтальній по відношенню до акваторії ставка) залізобетонній стінці баштового водоскиду. При цьому вода автоматично буде переливається через поріг відкритого отвору в башту водоскиду і по водовідвідній трубі, прокладеній в підошві земляної дамби притікає до водовідвідного каналу (Додаток, фото 5,6,7).».

В розділі Висновку « 5. Дослідження з 5 Питання» судові експерти зазначають, що: «Роз`яснення щодо використання слів «тип» і «вид». У тексті 5 питання використано наступне словосполучення: «...Встановити - до якого виду водних об`єктів вони відносяться (відносились) (природні чи штучні) та типу (в залежності від виду водного об`єкту), а також русловий чи нерусловий і чому?». В цій фразі використано слово «тип» і «вид». Питання побудовано таким чином, що за змістом слід розуміти...»тип водного об`єкта» залежить від «виду водного об`єкта»?.

Згідно з основними вимогами нормативних документів в гідротехнічній практиці (для класифікації) водних об`єктів, гідротехнічних споруд, ґрунтів основ споруд рекомендовано використовувати терміни «тип» та «клас» (наслідків (відповідальності) [13, с. 21,26,35; 14, с. 10,16-18,20-21; 15, с.21,33,79,90,110].

Роз`яснення щодо використання термінів природний/чи штучний водний об`єкт. У матеріалах господарської справи №914/1047/22 один і той же водний об`єкт почергово позначають і називають по різному, використовуючи терміни і «ставок» і «озеро», вважаючи, що ці два терміни є синонімами, що з технічного боку таке трактування є абсолютно некоректним. Слід зазначити, що у нашому випадку це був «ставок» а не «озеро», оскільки він (як водний об`єкт) був побудований (тобто, створений штучно).

Крім того, термін «озеро» для даного водного об`єкта не слід використовувати, оскільки згідно з термінологією, наведеною у Водному кодексі України і рекомендованою до обов`язкового користування, читаємо: «озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами [1, с.6], тобто, озеро - це природний водний об`єкт. В свою чергу «...ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 мли. Кубічних метрів» [1, с.7], отже ставок - не штучний водний об`єкт.

Роз`яснення щодо використання термінів русловий чи нерусловий водний об`єкт. У нашому експертному дослідженні водним об`єктом є ставок. В Паспорті ставка №18, п. 4 [Том 1, с.57-58] вказано: тип ставка - русловий, що не відповідає дійсності станом - ні на момент придбання земельної ділянки у 2006 році, ні на момент натурного обстеження цієї земельної ділянки станом на 08.02.2023 року. За місцем розташування ставка по відношенню до природного водотоку він може бути побудований безпосередньо в руслі водотоку (струмка, річки) шляхом поперечного перегородження річки підпірною спорудою (земляною, бетонною чи іншою греблею) з метою створення чаші ставка для накопичення (акумуляції) води в ньому з подальшим її використанням за призначенням (у нашому випадку для риборозведення). Тоді ставку присвоюють тип - русловий. Якщо ставок планують розташувати не в руслі водотоку а на лівобережній чи правобережній заплаві (де є в наявності підходяще місце з необхідною площею для влаштування, наприклад, рибоводного ставка), то тоді тип ставка буде - заплавний (нерусловий).

У такому випадку живлення та наповнення ставка водою може відбуватися шляхом подачі води з природного водотоку за допомогою водопідвідного каналу або водогону (трубопроводу) або живлення ставка відбувається завдяки підземним водоносним горизонтам (підземними водами).

Оскільки за результатами аналітичного експертного дослідження матеріалів господарської справи №914/1047/22 і натурного обстеження території (земельної ділянки з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007) ми не виявили на ній жодного природного водотоку а також водопідвідного каналу ні на момент першого відчуження зазначеної ділянки у 2006 році ні натепер, станом на момент її натурного обстеження - 08.02.2023 року, то констатуємо, що живлення ставка здійснюється водою з підземних водоносних горизонтів (за допомогою 3 свердловин) [Том 3, с.159-191], (Додаток, фото 8-13).

Ставок виконано в напіввиїмці в пониженій частині досліджуваної земельної ділянки, площа дзеркала якого повторює конфігурацію пониженої території на цій земельній ділянці. Терміни «русловий» або «заплавний» (нерусловий) тип ставка у даному випадку недоречні, оскільки «русло» і «заплава» є складовими частинами природного водотоку, якого на досліджуваній ділянці не виявлено.

Отже зазначений водний об`єкт є штучно створеною замкненою водоймою [1, с.15].

З жовтня 2019р. по березень 2021р. на ставку були виконані днопоглиблювальні та очисні роботи [Том б/н, с.15].

Під час експертизи земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, було виконано її натурне обстеження. Під час натурного обстеження виконувалось фотографування земельної ділянки, водного об`єкта - ставка та гідротехнічних споруд, розташованих на досліджуваній земельній ділянці та вивчали, порівнювали і аналізували результати натурного обстеження ставка та гідротехнічних споруд.».

В розділі Висновку « 6. Дослідження з 6 Питання» судові експерти зазначають, що: «За причини відсутності достовірних та (суперечливих) вихідних даних (характеристик) ставка встановити фактичні значення глибин, площі і об`ємів води водного об`єкта станом на березень 2006р. і на час проведення натурної експертизи не представляється можливим.

У випадку, на час проведення експертизи станом на (08.02.2023) ми посилались на останні, найближчі дані в часі - на 2021 рік, тому можна припустити, що площа ставка натепер складає 5,0га, (значення глибини та об`єм води у ставку станом на 08.02.2023р. невідомі).».

В розділі Висновку « 7. Дослідження з 7 Питання» судові експерти зазначають, що: «Актів законодавства, які б регулювали порядок паспортизації водного об`єкта (крім річки) станом на 2002 рік не існувало, тому Паспорт ставка №18 від 26 липня 2002 року не є офіційним документом і не відповідає вимогам чинного законодавства оскільки за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому зазначений, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних та інших споруд), повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води.

Починаючи з 2013 року наявність водного об`єкту на земельній ділянці підтверджується, згідно з Порядком розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013 року, що паспорт являється основним документом який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території. До паспорта додаються ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних споруд), повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи в характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води (п. 4.8 Наказу).

Новий паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкта не розроблявся [Том 1, с.56].

Водний об`єкт, що розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007 в с. Басівка, Львівського району, Львівської області, комісією ОТГ не проінвентаризований, у зв`язку з обмеженим доступом до нього, та відповідно, не включений у зведену відомість водних об`єктів Сокільницької ТГ [Том 1, С.2 ].».

В розділі Висновку « 8. Дослідження з 8 Питання» судові експерти зазначають, що: «Водний об`єкт, розташований на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка в свою чергу розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, ідентифікувати та встановити його статус з використанням копії кадастрового плану, розробленого у 2006 році - неможливо.

Починаючи з 2013 року наявність водного об`єкта на земельній ділянці підтверджується наявністю паспорта водного об`єкта, який згідно з Порядком розроблення затверджено наказом Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013 року, де вказано, що паспорт водного об`єкта являється основним документом, який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території. Новий паспорт для вищезазначеного водного об`єкта не розроблявся [Том 1, с.56].».

В розділі Висновку «Дослідження річки Щирець. Коротка характеристика річки.» судовими експертами вказується, що: «Річка Щирець (Щйрка, Щерек, Щирок) - річка в Україні, в межах Львівського та Стрийського районів Львівської області. Ліва притока Дністра (басейн Чорного моря). Річка бере початок (витік) у лісі між селами Оброшине і Лапаївка, розташованих на значній відстанні від села Басівка. Тече, переважно, з півночі на південь. Впадає у Дністер біля села Устя. Довжина річки 46 км, площа водозбірного басейну 434 км2. Похил річки 1.5 м/км.

Річка бере початок (витік) у лісі між селами Оброшине і Лапаївка, розташованих на значній відстанні від села Басівка. Тече, переважно, з півночі на південь. Впадає у Дністер біля села Устя. Довжина річки 46 км, площа водозбірного басейну 434 км2. Похил річки 1.5 м/км. Долина переважно трапецієподібна, між селами Демня, Дроговиж з`єднується з долиною річки Зубра. У паводок частина стоку річки Зубра надходить у річку Щирець. Річище звивисте завширшки 6 - 10 м, глибина - 0,5 -1,5 м. Використовується на промислові, побутові потреби, рибництво. Поблизу села Наварія в 1950-х роках річка Щирець була перегороджена греблею, яка утворила ставок - Глинна Наварія. Найбільша притока - Ставчанка (Бартатівка) (завдовжки 21 км). Екологічний стан річки дуже незадовільний, оскільки вона протікає через багато населених пунктів (в її басейні розташовані місто Пустомити і селище Щирець).».

З врахуванням наведеного судовими експертами М.М. Хлапуком та Л.А. Шинкаруком зроблено Висновок про те, що:

« 1. Результати дослідженої земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 та вивчена інформація з наданих матеріалів господарської справи №914/1047/22 дають можливість стверджувати, що на момент придбання зазначеної земельної ділянки у березні 2006 року на ній був в наявності один водний об`єкт - ставок (див. роз`яснення в п. 1 експертного Дослідження з 1 питання).

2. Під час проведення обов`язкового експертного натурного обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, візуально виявлено один водний об`єкт - ставок (див. Додаток, фото 1,4,5). Наявність існування одного водного об`єкта на зазначеній земельній ділянці підтверджує і супутникове фото ділянки та ставка на цій ділянці в селі Басівка, виконане у 2022р. (див. Додаток, фото 2,3).

3. Виконавши детальний аналіз наданих експертам матеріалів господарської справи №914/1047/22 констатуємо, що на момент придбання у березні 2006 року земельної ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, на зазначеній земельній ділянці не виявлено наявних будь-яких гідротехнічних споруд, зокрема каналів, які би транспортували воду до ставка. Аргументи для складання такого висновку наведено в п.3. Дослідження з 3 питання.

4. Під час експертного натурного обстеження досліджуваної земельної ділянки (08.02.2023р.), здійснивши обхід берегом по всьому периметру ставка вздовж урізу води (на цей час льодової поверхні ставка), експертами було встановлено наявність таких гідротехнічних споруд, що забезпечують його функціювання ставка, а саме: грунтову дамбу (Додаток, фото 4), баштовий водоскид (Додаток, фото 5,6), водовідвідну трубу (Додаток, фото 3, 6), водовідвідний канал (Додаток, фото 3,7), артезіанські водозабірні свердловини (Додаток, фото 8-13). Результати візуальних натурних обстежень території на досліджуваній земельній ділянці а також порівняння та аналіз світлин свідчать про відсутність такої гідротехнічної споруди як водопідвідний канал. Досліджуваний ставок є замкненим (закритим) водним об`єктом.

5. За результатами детального дослідження по 5 питанню констатуємо, що станом на момент придбання земельної ділянки (2006р.) і на час проведення натурного обстеження цієї ж земельній ділянці (2023р.) встановлена наявність на ній одного водного об`єкта - ставка. За термінологією, рекомендованою Водним кодексом України, підтверджуємо, що ставок є штучним водним об`єктом [1, с.7 ] (див. Дослідження з 5 питання). Ставок не русловий водний об`єкт (див. роз`яснення в п.5, Дослідження з 5 питання) і є замкнений (закритий) водний об`єкт, оскільки його живлення здійснюється підземними водами.

6. Встановити фактичні значення площі і об`ємів води водного об`єкта станом на березень 2006р. і на час проведення натурної експертизи не представляється можливим за причини відсутності достовірних вихідних даних (характеристик) ставка.

7. Водний об`єкт ідентифікувати за паспортом ставка №18 від 26.07.2002 року неможливо, оскільки він (паспорт) містить суперечливі та недостовірні дані, за якими можна було би характеризувати водний об`єкт, тому він не може засвідчувати наявність водного об`єкта на конкретній території.

Новий паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, для даного водного об`єкта не розроблявся [Том 1, с.56].

8. Встановити статус водного об`єкта з використанням копії кадастрового плану, розробленого у 2006 році - неможливо, оскільки даний кадастровий план не містить достатньої інформації, необхідної для визначення статусу водного об`єкта та класифікації і типів гідротехнічних споруд, побудованих на цьому водному об`єкті.

В наказі Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2013 року, вказано, що основним документом, який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території являється паспорт водного об`єкта. Новий паспорт для вищезазначеного водного об`єкта не розроблявся [Том 1, с.56].

Вказаний Висновок підписано судовими експертами Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування Хлапуком Миколою Миколайовичем та Шинкаруком Любомиром Антоновичем

Крім того, вказаний Висновок містить завірену власноручними підписами судових експертів Хлапука М.М. і Шинкарука Л.А. та печатки Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування відмітку про те, що: «З вимогами ст.70 та ч.2 ст.102 Кримінально процесуального кодексу України експерт про відповідальність за завідомо не правдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст.384 КК та ст.385 Кримінального кодексу України експерт ознайомлений».

Додатком до Висновку є Фототаблиця із зображенням водного об`єкта - ставка на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, а також компоновки гідротехнічних споруд. Вказана Фототаблиця та світдини в ній містять підписи судових експертів Хлапука М.М. і Шинкарука Л.А. та печатки Незалежного центру судових експертиз Національного університету водного господарства та природокористування.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц.

Суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019р. у справі №917/733/14, що наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Окрім того, суд зазначає, що ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019р. №911/476/17.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008р. №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

За приписами ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1 та 7 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.1 Земельного кодексу України (тут і надалі ЗК України, у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Приписами п.а ч.1 ст.17 ЗК України До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі житлової та громадської забудови; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду (пп.б, е, є ч.1 ст.19 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст.58 ЗК України).

Приписами ч.ч.1, 2, 4 ст.59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності; громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми; громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Приписами ч.1 ст.60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно ч.2 вказаної статті прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Аналогічний за змістом припис містить ст.88 Водного кодексу України (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ч.1 ст.61 ЗК України).

Згідно ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться; право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до п.ґ) ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно п.д ч.4. ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом (ч.1 ст.82 ЗК України).

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст.177 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2020р. у справі №918/194/19, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у комунальній власності, врегульований нормами ЗК України.

Згідно 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації..

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до приписів п.1, 2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (крім права оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а також права оренди, яке виникло при передачі земельних ділянок в оренду постійним користувачем, емфітевтом у випадках, визначених підпунктом 8 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

За визначенням ст.1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Приписами ч.ч.1, 4, 7, 9 ст.9 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки; втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється; державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.п.б, д ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Приписами ч.1 ст.153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.1 Водного кодексу України (тут і надалі ВК України, у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах; води поверхневі - води різних водних об`єктів, що знаходяться на земній поверхні; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони; ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування; водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства; земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (ст.2 ВК України).

Відповідно до ст.3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Приписами ст.4 ВК України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст.24 ВК України).

Відповідно до ст.26 ВК України державний облік поверхневих вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується цим органом за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства.

Згідно ст.28 ВК України державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів; державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством(ч.1 ст.85 ВК України).

Відповідно до ст.88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Аналогічні за змістом положення передбачені ст.60 ЗК України.

Згідно ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до п.2 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996р. №413 державний водний кадастр становить систематизований звід відомостей про: поверхневі води, підземні води, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних).

Пунктом 4 Порядку державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за гідрографічним та водогосподарським районуванням, басейнами підземних вод, видами економічної діяльності, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Державний водний кадастр ведеться Держводагентством за розділом "Поверхневі води" у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом "Водокористування"; Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт із складення державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали; виконавцями робіт з складання державного водного кадастру є визначені Держводагентством, ДСНС та Держгеонадрами спеціалізовані підприємства, установи та організації; Держводагентство за результатами робіт із складення державного водного кадастру за розділом "Поверхневі водні об`єкти" передає відомості (зміни до відомостей) про включені до нього поверхневі водні об`єкти до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. №483 (п.6, 7 Порядку).

Згідно п.8 Порядку під час ведення державного водного кадастру Держводагентство, ДСНС та Держгеонадра здійснюють: планування і виконання робіт з ведення державного водного кадастру; розроблення наукових принципів, методичних вказівок та інструкцій з ведення державного водного кадастру; форм видання відомостей, що публікуються; аналіз, систематизацію та зберігання даних державного обліку вод; оцінку стану водних ресурсів та їх використання; ведення бази даних державного водного кадастру засобами електронно-обчислювальної техніки; забезпечення органів державної виконавчої влади даними державного водного кадастру в необхідному для них обсязі безкоштовно; забезпечення даними державного водного кадастру підприємств, установ, організацій та громадян у встановленому порядку; забезпечення електронної інформаційної взаємодії з Єдиною екологічною платформою "ЕкоСистема", Положення про яку затверджено постановою КМУ від 11.10.2021р. N1065 (Офіційний вісник України, 2021 р., N82, ст. 5264) (крім ДСНС).

Пунктом 11 Порядку встановлено, що дані державного водного кадастру використовуються для: поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів; розміщення виробничих сил на території країни; розроблення планів управління річковими басейнами, планів управління ризиками затоплення, плану дій для досягнення та підтримки "доброго" екологічного стану Азовського та Чорного морів, а також складення водогосподарських балансів; проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших підприємств і споруд, пов`язаних з використанням вод; прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості вод; розроблення заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем; нормування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод; розроблення заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків; здійснення державного контролю за проведенням заходів для раціонального використання та охорони вод; регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями і установами; вирішення інших питань, пов`язаних з обліком та використанням вод.

Відповідно до п.1 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013р. №99 визначено, що цей Порядок визначає механізм розроблення паспорта водного об`єкта.

Цей Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання (п.2 Порядку).

Згідно п.4. Порядку паспорт водного об`єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається із:

- короткої пояснювальної записки, де зазначаються: назва водного об`єкта; назва річки (водотоку) на якій (якому) розташований водний об`єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об`єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об`єкта (водосховища, ставка) відповідно до проєкту будівництва; тип водного об`єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об`єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди;

- характеристик річки (водотоку): назва річки (водотоку), на якій (якому) розташований водний об`єкт, басейн річки; водозбірна площа, км2 (у гирлі річки та в створі греблі); гідрологічні показники стоку (у гирлі річки та в створі греблі): модуль річного стоку, л/с з 1 км2; середній багаторічний обсяг стоку, тис. м3 (за рік, в тому числі за період повені); витрати води, м3/с: середня багаторічна, середньомісячна мінімальна (95 % забезпеченості); величина екологічних витрат води, м3/с; внутрішньорічний розподіл стоку (у роки із 50, 75, 95 % забезпеченості), тис. м3 (у гирлі річки та у створі греблі). Для неруслових водосховищ і ставків, а також озер та замкнених природних водойм у цьому підпункті зазначаються дані лише про приналежність до басейну річки та про водозбірну площу водного об`єкта.

- характеристик водного об`єкта: довжина, м; максимальна та середня ширина, м; найбільша та середня глибина, м; площа водного дзеркала при нормальному підпірному рівні (далі - НПР), га (для озер і замкнених природних водойм - при природному рівні, га); відсоток заростання водного об`єкта, %; відмітка НПР, м Балтійської системи висот (далі - БС) (для озер і замкнених природних водойм - відмітка природного рівня, м БС); відмітка максимального (форсованого) підпірного рівня (далі - ФПР), м БС (для озер і замкнених природних водойм не визначається); відмітка рівня мертвого об`єму (далі - РМО), м БС (для озер і замкнених природних водойм не визначається); об`єм при НПР, тис. м3 (для озер і замкнених природних водойм - при природному рівні, тис. м3); об`єм при ФПР, тис. м3 (для озер і замкнених природних водойм не визначається); об`єм при РМО, тис. м3 (для водних об`єктів без можливості регулювання не визначається); корисний об`єм, тис. м3; об`єм екологічного попуску, тис.м3 (визначається окремо для кожного водного об`єкта для діапазону від 0,3 до 0,5 м від НПР, для водних об`єктів без можливості регулювання не визначається); основні хімічні та фізико-хімічні показники якості води, специфічні синтетичні та несинтетичні речовини; втрати на випаровування та фільтрацію протягом року, тис. м3.

- характеристик греблі: тип, конструкція; матеріал; конструктивні параметри: ширина по гребеню, м, довжина, м, максимальна висота, м; закладання укосів: верхового, низового; кріплення укосів: верхового, низового; наявність та конструктивні параметри переїзду, розташованого на греблі.

- характеристик водоскидної споруди: тип; матеріал; конструктивні параметри: вхідний оголовок, м, водопровідна частина, м, вихідний оголовок, м; спосіб регулювання (затвори щитові/засувки); пропускна здатність водоскидної споруди, м3/с.

- характеристик відвідного каналу: тип; матеріал; довжина, м; ширина по дну, м; кріплення; пропускна здатність водоскидної споруди, м3/с.

- характеристик прибережної захисної смуги: інформація про встановлення, залуження та заліснення; розмір (ширина) смуги, м.

- графічних матеріалів: ситуаційний план водного об`єкта, М 1:10000 - 1:50000; план водного об`єкта, М 1:500 - 1:10000 (із зазначенням відміток дна у м БС, кадастрового номера земельної ділянки під водним об`єктом або координат кутових точок водного об`єкта (не менше 6) у системі координат WGS-84); план гідротехнічної споруди; плани та розрізи всіх основних елементів гідротехнічної споруди (водопідвідних, водорегулюючих, водоскидних, водовідвідних); поздовжній профіль по осі водного об`єкта; поперечні перерізи у характерних місцях; графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води: S = f(h), W = f(h), де S - площа водного дзеркала, W - об`єм, h - відмітка рівня води, f - функція.

Згідно ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться; право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Приписами ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України (тут і надалі ЦК України, у чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин редакції) право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно ч.1 ст.150 Господарського кодексу України (тут і надалі ГК України, у чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин редакції) суб`єктам господарювання може передаватися у власність земля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам для господарської діяльності.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи наведені Учасниками справи твердження та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що Прокурором доведено належними засобами доказування обставину існування на належній Відповідачу на праві приватної власності земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада, водного об`єкту.

При цьому суд зазначає, що зібраними у справі доказами спростовуються, а відтак, критично оцінюються і відхиляються за безпідставністю і необґрунтованістю доводи Прокурора про те, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 на момент відчуження (2006 рік) знаходився русловий, незамкнений природний водний об`єкт - озеро, з посиланням на паспорт ставка від 26.07.2002р. №18 та на матеріали інвентаризації водних об`єктів, яка проводилася у 2016 році на виконання доручення голови ЛОДА від 08.08.2016р. №70/0/6-16, наданої листом Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну листом від 11.01.2022р. №09/81 з огляду на те, що судом встановлено, а Учасниками справи не заперечувалась обставина того, що Паспорт ставка у відповідності до наказу Міністерства екології та природніх ресурсів від 18.03.2013р. №99 «Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта» не складався.

Разом з тим, суд враховує що Прокурором та Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну не доведено належними засобами доказування обставину правомірності наявності на Паспорті ставка від 26.07.2002р. №18 рукописних написів невідомого походження та їх походження, зокрема, коли, ким та за яких умов, на даному Паспорті ставка були виконані відповідні написи.

Відтак, суд вважає Паспорт ставка від 26.07.2002 року №18 неналежним доказом існування на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 руслового, незамкненого природного водного об`єкта, оскільки даний паспорт містить написи невідомого походження та за таким документом неможливо ідентифікувати водний об`єкт, який в ньому охарактеризований через відсутність інвентаризаційної справи, топографо-геодезичної зйомки, ситуаційного плану водного об`єкта, планів та розрізів всіх основних елементів, повздовжнього профілю по осі водного об`єкта, поперечних перерізів у характерних місцях, графіків залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води, а також через відсутність схеми з ескізами споруд, яка є необхідною частиною даного паспорта та через суперечність щодо типу водного об`єкту (у паспорті ставка вказано тип русловий), натомість водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, на переконання суду, є не русловий та замкнений (закритий) водний об`єкт штучного походження із живленням підземними водами, що підтверджується висновком №01/23 судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. Вказана обставина підтверджується зібраними у справі доказами, в тому числі, Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі.

З врахуванням наведеного суд вважає, що матеріали інвентаризації водних об`єктів, яка проводилася у 2016р. на виконання доручення голови ЛОДА від 08.08.2016р. №70/0/6-16, наданої листом Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну листом від 11.01.2022р. №09/81 не можуть самостійно підтверджувати існування на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 водного об`єкту, оскільки оформлені лише на підставі Паспорта ставка №18 від 26.07.2002р.

Водночас, суд зазначає, що надані Прокурором на підтвердження позовних вимог докази містять суперечності щодо виду водного об`єкта, зокрема у листі Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021р. вих. №14.55/04-16-2668ВИХ-21, листі Пустомитівської окружної прокуратури від 27.09.2021р. вих. №14.55/04-16-3926ВИХ-21, листі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 14.06.2021р. №09/1134 разом з наданим Паспортом ставка №18 від 26.07.2002р., листі Державної екологічної інспекції у Львівській області від 03.11.2020р. №02-5012 міститься запис про ставок, натомість згідно наданого Прокурором кадастрового плану (Експлікація угідь) на земельній ділянці знаходиться озеро.

Згідно Кадастрового плану, на самому плані візуально спостерігається водний об`єкт, який названо «озером», а в таблиці «Експлікація угідь» на цьому ж плані вказано, що на земельній ділянці знаходиться «озеро» площею 48060мІ, при цьому суд вважає, що цей водний об`єкт безпідставно названий на плані у 2006р. «озером»; очевидно автори кадастрового плану вважали «озеро» і «ставок» синонімами єдиного водного об`єкта. Вказана обставина підтверджується Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі.

Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі також підтверджено, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 станом на момент придбання (2006 рік) був в наявності один водний об`єкт - ставок.

Беручи до уваги наведене суд встановив, що на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 на момент відчуження (2006 рік) знаходився водний об`єкт штучного походження: ставок, жодних інших водних об`єктів, в тому числі природнього походження (озера) не виявлено.

Відтак, суд відхиляє доводи Прокурора про те, що Пустомитівською районною державною адміністрацією у 2006 році разом із спірною земельною ділянкою було передано землі водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, який, є незамкненою природною водоймою.

При цьому, щодо доводів Прокурора про живлення згаданого водного об`єкта з водопідвідного каналу суд зазначає, що згідно з Додатком В, ДБН В.2.4-3:2010, у водогосподарській (гідротехнічній) галузі канали відносять до основних (постійних) гідротехнічних споруд, які за своїм функціональним призначенням забезпечують підведення (транспортування) води від джерела живлення до водного об`єкта (тоді їх називають - водопідвідні канали) або відведення води від нього (тоді вони отримують назву - водовідвідні канали). Тому гідротехнічні споруди, зокрема, канали, за своїм призначенням і конструкцією не можуть бути джерелом живлення водних об`єктів а виступають складовою частиною гідровузла (спорудою, конструкцією), по якій здійснюється транспортування води в потрібному напрямку.

Докази наявності станом на 2006 рік природного водотоку (струмка, річки), який би слугував поверхневим природним джерелом живлення ставка станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані. Більше того, вказана обставина спростовується Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі.

Щодо покликань Прокурора на живлення розміщеного на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 водного об`єкту від річки Щирка суд зазначає, що Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі підтверджується обставина того, що річка Щирка бере початок (має витік) у лісі між селами Оброшине і Лапаївка, розташованими на значній відстані на південь від села Басівка. Відвідний (скидний) канал з`єднується з річкою Щирка на значній відстані від ставка, а отже річка не може бути поверхневим джерелом живлення ставка.

Джерелом живлення водного об`єкта (ставка) можуть бути: поверхневі води (дощові води від випадання опадів у вигляді дощу), поверхневі води (снігові води внаслідок сніготанення) та підземні води (водоносні підземні горизонти), при цьому джерелом живлення ставка, який розташований на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 є «підземні води» на підставі технічної документації по 3 артезіанських свердловинах, які здійснюють живлення (поповнення) водою відповідний ставок, тобто живлення ставка здійснюється підземними водами.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується обставина того, що ставок виконано в напіввиїмці в пониженій частині земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, площа дзеркала якого повторює конфігурацію пониженої території на цій земельній ділянці. Відтак, терміни «русловий» або «заплавний» (нерусловий) тип ставка у даному випадку недоречні, оскільки «русло» і «заплава» є складовими частинами природного водотоку, якого не виявлено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23 у цій справі підтверджено, що на момент придбання у березні 2006 року земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, не виявлено наявних будь-яких гідротехнічних споруд, зокрема каналів, які би транспортували воду до ставка. Результати візуальних натурних обстежень території на досліджуваній земельній ділянці, а також порівняння та аналіз світлин свідчать про відсутність такої гідротехнічної споруди як водопідвідний канал. Досліджуваний ставок є замкненим (закритим) водним об`єктом. Ставок не русловий водний об`єкт і є замкнений (закритий) водний об`єкт, оскільки його живлення здійснюється підземними водами.

Вказана обставина підтверджується також листами Львівського обласного управління водних ресурсів від 14.04.2017р. вих.№09/0678 та від 04.04.2018р. вих. №09/523, з яких вбачається, що водний об`єкт (водний простір), який розміщений на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водні об`єкти (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

При цьому, зібраними у справі доказами, в тому числі Висновком судової гідротехнічної експертизи від 31.03.2023р. №01/23, підтверджується обставина того, що на території земельної ділянки площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 наявні гідротехнічні споруди, що забезпечують його функціювання, а конкретно: земляна дамба, баштовий водоскид, водовідвідна труба, водовідвідний канал, артезіанські водозабірні свердловини, однак водовідвідний канал влаштований за межами земельної ділянки, що забезпечує відведення надлишкової води зі ставка у випадку формування високого рівня води у ставку, який перевищував би відмітку порога водоскидного отвору, влаштованого у боковій (фронтальній по відношенню до акваторії ставка) залізобетонній стінці баштового водоскиду.

Крім того, слушними є доводи Відповідача про те, що посилання Прокурора на Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004864 на земельну ділянку площею 9,6999га є безпідставним, оскільки у даному державному акті не відображено даних щодо розташування на даній земельній ділянці саме руслового водного об`єкту.

Суд звертає увагу на те, що Верховним судом України при розгляді справи №6-14цс15 вказано, що: «Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акта) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки».

Аналогічне трактування слід застосовувати в частині визначення статусу водних об`єктів - не вважаються окремим об`єктом права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

У листі Львівського обласного управління водних ресурсів №09/523 від 04.04.2018 зазначено, що водний об`єкт (водний простір) не перебуває і не може перебувати на балансі Львівського облводресурсів, а право власності на водний об`єкт (водний простір), що знаходиться над земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності належить власнику зазначеної земельної ділянки.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. (чинне з 07.02.2002р. по 14.12.2012р.).

До такого висновку можна дійти також, застосовуючи положення наказу Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009р. «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», згідно п.2.4. якого, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частина друга статті 79 та частина третя статті 373 відповідно). У свою чергу, за Водним кодексом України водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).Отже, враховуючи, що право власності на земельну ділянку поширюється на водні об`єкти, які знаходяться на цій земельній ділянці, то право власності на ці об`єкти не підлягають державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення.

Таким чином аналізуючи положення ст.150 ГК України суд приходить до висновку, що відповідні положення передбачають можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою незалежно від площі водойми та її статусу (природна чи штучна) для здійснення господарської діяльності.

Суд бере до уваги, що земельна ділянка площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007 станом на момент відчуження (2006 рік) передавалася у приватну власність саме для здійснення господарської діяльності, що підтверджується розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 10.03.2006р. №143 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Інтертранс» на території Годовицько-Басівської сільської ради», яким Голова РДА розпорядився: продати у власність ЗАТ «Інтертранс» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,6999га для обслуговування готельного комплексу на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту та п.1.2. Договору, відповідно до якого, земельна ділянка продається для обслуговування готельного комплексу.

Поряд з цим, системний аналіз ст.ст.82, 83, 84 ЗК України з застосуванням ст.59 ЗК України, свідчить, що Земельний кодекс України передбачає передачу за відповідним рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування виключно природніх водойм, які відносяться до замкнених та які перебувають у державній або комунальній власності, натомість жодних обмежень щодо відчуження будь-яким способом земельних ділянок з розташованими на ній водними об`єктами, які підпадають під категорію штучних водойм, Земельний кодекс України як спеціальний нормативно-правовий акт не містить.

Відтак, положення ст.150 ГК України повинні застосовуватися із врахуванням ст.59 Земельного кодексу України, які обмежують можливість набуття у власність природних водойм площею до 3га та при цьому регламентують спосіб набуття у власність цих водойм шляхом їх безоплатної передачі.

Відповідно, земельна ділянка із розташованою на ній штучною замкнутою водоймою (ставок) може передаватися у власність суб`єктам господарювання разом з водоймою незалежно від її площі для господарської діяльності.

Щодо доводів Прокурора та Позивача про розміщення прибережних захисних смуг водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а в межах ділянки кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, а відтак, неможливості передання такої ділянки у власність юридичної особи суд зазначає, що згідно з пунктами 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05.08.2020р. у справі №330/1629/18, що з огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття Розпорядження Пустомитівської РДА від 10.03.2006р., вимагало визначати прибережні захисні смуги з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц (пункти 56-67).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про основи містобудування» (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Аналогічний за змістом припис містить ст.1 Закону України «Про планування і забудову територій» (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції).

Частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території такої зони, є прибережна захисна смуга (абзац тридцять восьмий статті 1 ВК України, абзац другий пункту 8.19, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

Місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Висновком державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005р. №417-05 Управлінням державної землевпорядної експертизи, нормування і ліцензування робіт Державного комітету України по земельних ресурсах встановлено, що виконаний у травні 2005р. Експертна група "Богдан" на замовлення ЗАТ "Інтертранс" Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ "Інтертранс", розташованої за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, на території Годовицько-Басівської сільської ради, вул. Озерна, 2-а (за межами населеного пункту) відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів з експертної оцінки земельних ділянок і оцінюється позитивно.

При цьому, Прокурором та Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини оскарження чи скасування Висновку державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005р. №417-05, складеного Управлінням державної землевпорядної експертизи, нормування і ліцензування робіт Державного комітету України по земельних ресурсах в частині відсутності встановлення прибережних захисних смуг або водоохоронних зон, а також того, що іншими контролюючими органами встановлено на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а, прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони.

Відтак, Прокурором та Позивачем не спростовано належними засобами доказування обставину законності прийняття розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 10.03.2006р. №143 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Інтертранс» на території Годовицько-Басівської сільської ради» на підставі погодженого Висновку державної землевпорядної експертизи від 23.09.2005р. №417-05, складеного Управлінням державної землевпорядної експертизи, нормування і ліцензування робіт Державного комітету України по земельних ресурсах, а відтак, не доведено порушення вимог чинного законодавства щодо встановлення прибережних захисних смуг або водоохоронних зон водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці площею 9,6999га, кадастровий номер 4623682000:03:000:0007, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Басівка, вулиця Озерна, 2-а. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05.08.2020р. у справі №330/1629/18.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у нижчеописаних постановах Великої Палати Верховного Суду, в тому числі від 08.06.2021р. у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021р. у справі №904/5726/19 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2021р. у справі №922/3816/19, від 15.06.2021р. у справі №910/8926/20, від 16.06.2021р. у справі №909/50/20, від 15.07.2021р. у справі №927/531/18 та від 20.07.2021р. у справі №921/490/18, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novi tcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктами 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №916/556/19, від 22.10.2020 у справі №910/18279/19).

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. висновки щодо алгоритму розгляду спорів викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18,від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії").

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Отже, на переконання суду норми Господарського кодексу України, які в часі прийняті пізніше (набрав чинності 01.01.2004р.) не суперечать положенням Земельного кодексу України (набрав чинності 01.01.2002р.), а лише розширюють (доповнюють) правове регулювання відносин набуття суб`єктами господарювання права власності на земельну ділянку з водним об`єктом.

Тобто, якщо положеннями ст.84 ЗК України обмежувалося можливість набуття права власності на землі водного фонду лише положеннями ст.59 ЗК України (набуття права власності на природні водойми до 3га), то, після набрання чинності ГК України, регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання зазнало змін та законодавство вже передбачало можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності.

Оскільки, законодавство передбачає можливість набуття у власність суб`єктом господарювання земельної ділянки із розташованою на ній водоймою для здійснення господарської діяльності, то під час використання відповідною земельною ділянкою, суб`єкт господарювання зобов`язаний дотримуватися обмежень господарської діяльності, які передбачені ст.89 ВК України, що підтверджується листом Пустомитівського районного відділу земельних ресурсів від 06.12.2005р. №675, листом Відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 25.01.2006р. №34 та положеннями п.4. Договору, відповідно до яких встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту згідно положень Земельного кодексу України.

Окрім того, у листі Львівського обласного управління водних ресурсів від 14.04.2017р. №09/0678 зазначено, що використання водних об`єктів, розташованих у межах приватизованих земельних ділянок здійснюється власниками цих земельних ділянок без оформлення договору оренди водного об`єкту.

Поряд з наведеним, щодо посилань прокурора на судову практику у подібних правовідносинах суд зазначає, що у заявах по суті прокурор посилається, зокрема на постанови Великої палати Верховного суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц, від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц відповідно до яких, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Крім того, у відповіді на відзив прокурор посилається, зокрема на постанову Великої палати Верховного суду від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 відповідно до якої, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що земельну ділянку у прибережній захисній смузі юридична особа могла отримати в оренду, але не у приватну власність.

Суд, вважає, що посилання прокурора на вищенаведені постанови Великої палати Верховного суду є необґрунтованими, виходячи з того, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши висновки Великої палати Верховного суду, викладені у постановах, на які послався прокурор, суд вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки об`єктом правового регулювання у вищевказаних постановах Великої палати Верховного суду є земельні ділянки, які знаходяться в межах природніх водойм (справа №372/1684-140ц - озеро), інших водних об`єктів (справа №504/2864/13-2 - в межах прибережної захисної смуги Григорівського лиману; справа №487/10128/14-ц - в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману), внутрішніх морських водах та територіального моря (справа №469/1203/15-ц - в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №469/1044/17 - в межах прибережної захисної смуги Чорного моря; справа №310/1655/14-ц - в межах прибережної захисної смуги Азовського моря), тобто види об`єктів водного фонду є різними, чим в даній справі, оскільки жодних висновків щодо штучних водойм Велика палата Верховного суду не здійснювала.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із правовим висновком Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03, №37943/06), де була визначена концепція якості закону, зокрема, з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; коли національне законодавство допускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) полягає в тому, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Суд враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позовна вимога Прокурора про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованою на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369682) до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта» (код ЄДРПОУ 38874309) є безпідставною та необґрунтованою, а відтак, в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Разом з тим, суд зазначає, що заявлена Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Торговий дім «Орбіта» (код ЄДРПОУ 38874309) на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:03:000:0007, площею 9,6999га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташовану на території бувшої Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1660497846236) з одночасним припиненням права приватної власності є похідною позовною вимогою, оскільки основною позовною вимогою є вимога про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки, а відтак, з врахуванням наведених вище висновків суду про недоведеність основної позовної вимоги, є безпідставною та необґрунтованою, задоволенню не підлягає.

Щодо звернення до господарського суду Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі КМУ та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

У п.п.3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018р. зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 13.03.2017 №5 щодо повноважень прокурора при зверненні до суду з позовами в інтересах держави зазначено наступне.

Якщо інтереси держави вимагатимуть захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво такого органу в судах здійснюється через прокурора.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом державного контролю та органу виконавчої влади функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 встановлено наступне:

«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

В постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Водночас, попри виявлені порушення вимог законодавства органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах в особі Позивача, не здійснено.

Суд звертає увагу на те, що в листі Львівської обласної державної адміністрації № 2869-21 від 26.08.2021 «Щодо розгляду запиту» зазначено, що повноваження розпоряджатися земельними ділянками водного фонду Львівська облдержадміністрація набула у 2013 році та позбавлена таких у 2021 році., про ймовірний незаконний продаж земельної ділянки, що розташований на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського район Львівської області Львівській обласній облдержадміністрації стало відомо з листа Пустомитівської окружної прокуратури від 30.07.2021 № 14.55/04-16-2668ВИХ-21.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.24 розділу Х ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Оскільки вищенаведені положення ЗК України набрали законної сили 27.05.2021 року, то станом на момент подання позову Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області є уповноваженим органом, що реалізує право комунальної власності територіальної громади, тобто є уповноваженим державою органом на здійснення правових заходів захисту об`єктів комунальної власності.

Суд бере до уваги, лист Сокільницької сільської ради №2393 від 06.10.2021р. «Про надання інформації», відповідно до якого, у вирішенні питань, викладених у зверненні Пустомитівської окружної прокуратури, зареєстрованому 28.09.2021 року за вх. №2139, Сокільницька сільська рада покладається на Пустомитівську окружну прокуратуру.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

На підтвердження виконання положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором було надано повідомлення про звернення до суду від 06.05.2022 № 14.55/04-16-2192ВИХ-22 з доказами надсилання Сокільницькій сільській раді, тобто Сокільницька сільська рада мала можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, при цьому жодних дій з боку Сокільницької сільської ради вчинено не було, що підтверджується листом Сокільницької сільської ради № 946 від 13.05.2022 про скерування копії позовної заяви з доданими до неї додатками.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Таким чином, оскільки, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області проявила бездіяльність щодо звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення у комунальну власність, а тому суд вважає, що Прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурором при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Прокурор очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 4962грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Прокурор подав Платіжне доручення від 10.05.2022р. №758 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4962грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №25 до позовної заяви.

Відповідачем згідно Платіжного доручення від 31.03.2023р. №136 сплачено на користь НУВГП 128269грн. Призначення платежу: «за гідротехнічну експертизу по встановленню факту категорії водного об`єкту, що знаходиться на терит. ПП «Орбіта» зг.рах. №0000001 від 07.02.23р., в т.ч. ПДВ 21 3».

Окрім того, суд зазначає що Позивач та Треті особи 1-8 наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 04.10.2022р. у цій справі судом постановлено зобов`язати Приватне підприємство «Торговий дім «Орбіта» (81118, Львівська область, Львівський район, с.Ставчани, вул.Галицька, буд.33; ідентифікаційний код: 38874309) провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно з рахунком експертної установи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З підстав наведеного, а також недоведення Прокурором в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4962грн. та судових витрат Відповідача на оплату проведення судової експертизи у справі в розмірі 128269грн, недоведення Позивачем та Третіми особам 1-8 розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що сплачений Прокурором за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4962грн. та судові витрати Відповідача на оплату проведення судових експертиз у справі в розмірі 128269грн. слід покласти Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покласти судові витрати Прокурора на сплату судового збору в розмірі 4962грн. та судові витрати Відповідача на проведення судової експертизи у справі в розмірі 128269грн. на Прокурора, стягнути з Прокурора на користь Відповідача 128269грн. судових витрат на проведення експертизи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.13, 19, п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.150 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 11, 15, 16, 177, 181, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.17, 19, 55, 58, 59-61, 79, 83, 84, 116, 125, 152, 153 Земельного кодексу України, ст.ст.1-4, 26, 28, 85, 88, 89 Водного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код: 02910031) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Орбіта» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, вул.Галицька, буд.33; ідентифікаційний код: 04369682) 128269грн. судових витрат на проведення експертизи.

3. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.04.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.