Ухвала

від 26.04.2023 по справі 914/1308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2023 Справа№914/1308/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Український медовий дім»

про: про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особа, що може отримати статус

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПІ-ТРЕЙД»,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український медовий дім» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою №б/н від 24.04.2023р., у якій просить вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом:

накладення арешту на майно, у тому числі грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП-ТРЕЙД» (80356, Львівська область, Львівський р-н, село Сопошин, вулиця Львівська будинок 14-В, ідентифікаційний код 41658482) у розмірі 1 811 246,40 грн., які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах Товариства з обмеженою відповідальністю «АПІТРЕЙД» та за адресою: 80356, Львівська область, Львівський р-н, село Сопошин, вулиця Львівська, будинок 14-В.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АПІ-ТРЕЙД» не виконує свої зобов`язання за договором поставки меду №2022-0328 від 28.03.2022р. в частині оплати за поставлену партію меду. Товариством з обмеженою відповідальністю «Український медовий дім» виконано свої обов`язки щодо поставки товару, що підтверджується двосторонньо підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними.

Направлена претензія з вимогою про оплату залишена без відповіді та задоволення. Врегульовуючи спір шляхом переговорів, сторони не дійшли консенсусу.

Відтак, як зазначає, заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПІ-ТРЕЙД» не здійснило дій, спрямованих на виконання договору, а також не оплатило виставлений рахунок щодо оплати поставленої партії товару на суму 1 811 246,40 грн.

Також, заявник стверджує, що у нього наявні ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати про наявне навмисне ухилення відповідача від виконання договірного зобов`язання, що полягає, на його думку, у ймовірному відчуженні майна підприємства, вважає, що у даному випадку, несплата грошових коштів призведе до утворення безнадійної заборгованості, і, як наслідок, зробить неможливим виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позовних вимог заявника.

Отже, за твердженням заявника, забезпечення позову необхідне для уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також для забезпечення реального виконання чи уникнення труднощів при виконанні рішення суду, у випадку задоволення позову.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття визначених ним заходів до забезпечення позову, господарський суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Водночас, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.13,74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, законодавець обумовив, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами та можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову, не порушуючи при цьому прав інших учасників господарського товариства.

Водночас, у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З поданої заяви слідує, що позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача задля стягнення в подальшому із останнього грошових коштів в сумі 1 811 246,40 грн.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо).

Так, згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача намірів вчинення чи фактичного вчинення ним дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо), витрачання коштів всупереч інтересам позивача, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Будь-яких інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в майбутньому заява про забезпечення позову також не містить.

Судом критично оцінюються доводи заявника щодо наявності підстав для забезпечення позову, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки. Адже такі обставини є безпосередньо предметом позову у майбутній судовій справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Посилання позивача на існування загрози того, що у відповідача буде відсутня необхідна сума коштів для виконання судового рішення не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, адже жодним чином не підтверджується.

Як наслідок, суд констатує, що доводи позивача, якими мотивовано необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також накладення арешту на грошові кошти в межах майбутнього позову, які належать відповідачу, суд на час розгляду цієї заяви не вбачає, тому у її задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український медовий дім» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.