Рішення

від 26.04.2023 по справі 918/230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа № 918/230/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Богач А.О. (ордер серія АР № 1119695 від 28.02.2023 року);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 37 683,12 грн сплаченого без правової підстави податку на додану вартість.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня №10" Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" було укладено договір купівлі-продажу товару № 432, за умовами якого продавець бере на себе зобов`язання передати у власність товари (медичні матеріали) згідно Специфікації (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною чинного Договору, а покупець прийняти і оплатити його на умовах договору.

Позивач зазначає, що на підставі умов договору відповідач поставив позивачу вироби медичного призначення на загальну суму 226 098,71 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 37 683,12 грн, за які позивач повністю розрахувався. Однак, законом України від 30.03.2020 р. № 540-14 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19)», з 17.03.2020 р. звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України певних товарів медичного призначення. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 224 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID - 19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

За твердженням позивача, правова підстава для сплати ПДВ щодо товарів (а саме, комбінезон захисний 323 шт.) у позивача відсутнє, включення ПДВ до вартості товару згідно з умовами договору не відповідає вимогам податкового законодавства. Відтак, на думку позивача, відповідач без належних правових підстав отримав від позивача в складі оплати вартості товару ПДВ в сумі 37 683,12 грн, та як наслідок, зобов`язаний повернути ці грошові кошти на користь позивача.

24.04.2023 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів відповідно до якого просить суд приєднати до матеріалів справи № 918/230/23 в якості доказів Декларацію про відповідність товару.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 08.03.2023 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "05" квітня 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 року заяву Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "05" квітня 2023 р. об 11:00 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.04.2023 року розгляд справи відкладено на "26" квітня 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.04.2023 року заяву Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "26" квітня 2023 р. об 10:30 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2023 року підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 26.04.2023 року не з`явився. До господарського суду повернулася ухвала суду від 08.03.2023 року, з відміткою поштового відділення "фірма вибула, відсутній", яка направлялася на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - 33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2023 р., місцезнаходження ТОВ "ФК "Прогрес 17" (код ЄДРПОУ 43029033) - Україна, 33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 18 Ж, офіс 201.

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві, договорі та Єдиному державному реєстрі, суду не відома.

Господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 р. у справі № 910/1730/22, згідно якого у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Разом з тим, господарським судом було направлено ухвалу суду від 05.04.2023 року на електронну пошту відповідача, зазначену в позовній заяві, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 05.04.2023 р.) надіслано одержувачу ТОВ "ФК "Прогрес 17" на електронну адресу - fkprogres17@gmail.com, документ доставлено до електронної скриньки: 07.04.2023 року.

Ухвали суду від 08.03.2023 року та від 05.04.2023 року надіслано на поштову та електронну адреси відповідача, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом.

На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвали суду від 08.03.2023 року та від 05.04.2023 року вважаються врученими, а відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка пвідповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

03 квітня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Міська Лікарня № 10" Запорізької міської ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Прогрес 17" (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу товару № 432 (Далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товари, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVІD-19) на території України згідно постанови КМУ від 20.03.2020 №225, код за ДК 021 - 2015 (СРV) 35110000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання: комбінезон захисний (надалі по тексту - "товар"), в асортименті, кількості, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до даного договору), яка є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.5. Договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар разом із документами (сертифікат якості або сертифікат відповідності, декларацію про відповідність або іншій подібний документ, що підтверджує відповідність товару вимогам, встановленим до нього загальнообов`язковими на території України нормами і правилами, який повинен бути оформлений відповідно до вимог законодавства України (у випадку якщо такий документ передбачений діючим законодавством до даного виду товару) та таке інше), що стосуються товару, а в разі надання копії документу завірити їх своєю печаткою та підписом, крім гарантійного талону. Датою прийняття (одержання) товару покупцем вважається дата підписання матеріально-відповідальною особою покупця видаткових документів (накладної, видаткової накладної та ін.).

Згідно п. 4.1. та п. 4.2. Договору, ціна договору складає 226 098,71 грн., в тому числі ПДВ 37 683,12 грн. Ціна даного договору складається з сукупної вартості всього товару, вказаного в специфікації і остаточні розрахунки між сторонами здійснюються виходячи із сукупної вартості поставленого товару. Ціна за одиницю товару зазначається у видаткових накладних (накладних). Оплата за договором здійснюється покупцем в національній валюті - гривнях шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за фактично поставлений товар по кожному видатковому документу на товар (видатковій накладній) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (п. 7.1. Договору).

Відповідно до Специфікації (додаток 1 до договору купівлі-продажу товару № 432 від 03.04.2020 року), найменування товару - комбінезон захисний, кількість - 323 шт., всього загальна вартість товару складає 226 098,71 грн, в тому числі ПДВ 37 683,12 грн.

Відповідно до Сертифікату експертизи типу від 21.08.2017 року ДП «Укрметртестстандарт», зареєстровано в реєстрі за № UA.TR.001.L000777-17, продукція - одяг для працюючих в чистих приміщеннях одноразового використання, а саме артикули: халати - 4114, 41115, 41124, 41125, 41214, нарукавники - 45330, 45331, комплекти відвідувача - 41300, комбінезони - 42102, 42103, 42104, 42105, 42106, 42203, 42204, 42205, 42206, маски для нижньої частини обличчя (підборідники) - 45540, маски лицьові - 45450, 45455, шапочки - 45610, 45611, 45612, 45620, 45621, 45622, 45640, 45645, 45650, бахали - 45245, 45250. Відповідає вимогам - другої категорії ЗІЗ Технічного регламенту засобів індивідуального захисту (постанова КМУ від 27.08.2008 № 761); ДСТУ ISO 13688-2001 за показником: лінійні розміри, ГСТУ 64-8-2000, ГСТУ 64-9-2000, ГСТУ 64-10-2000 за показниками: коефіцієнт повітропроникності, ступінь тривкості пофарбування до дії «поту». Сертифікат підготовлено з використанням модуля В, згідно вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту (постанова КМУ від 27.08.2008 № 761).

На виконання умов Договору ТОВ "ФК "Прогрес 17" поставлено КНП "Міська Лікарня № 10" Запорізької міської ради товар (комбінезон захисний - 6210 10 98 00, у кількості 323 шт.) на загальну суму 226 098,71 грн, в тому числі ПДВ 37 683,12 грн, що підтверджується видатковою накладною № ФКП00000717 від 06.04.2020 р.

Позивач відповідно до платіжного доручення № 376 від 06.04.2020 року перераховано відповідачу кошти в сумі 226 098,71 грн, призначення платежу - опл. за комбінезон захисний: (323 шт.) дог. 432 від 03.04.2020, в.н. ФКП00000717 від 06.04.2020; ПДВ - 37683,12. Крім того, сплата отриманого товару позивачем відповідачу підтверджується банківською випискою від 08.04.2020 року.

Позивачем подано суду претензію № 01-12/315 від 15.07.2021 року, яка була адресована відповідачу та відповідно до якої КНП "Міська Лікарня № 10" Запорізької міської ради зазначала, що ТОВ "ФК "Прогрес 17" повернуло суму ПДВ за договором та вимагала відшкодувати суму збитків у розмірі 37 683,12 грн.

Доказів перерахування відповідачем 37 683,12 грн, сплачених позивачем як податок на додану вартість, суду не подано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з купівлі - продажу товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору купівлі - продажу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до яких одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та станом на момент розгляду даної справи не припинено.

Відповідно до п. 4. Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX, (в редакції від 30.03.2023 року, яка діяла з 02.04.2020 року) підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: "71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України".

Згідно з п. 1 Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності з 02.04.2020 року), у Податковому кодексі України у розділі XX "Перехідні положення" у підрозділі 2: пункт 71 викласти в такій редакції: "71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 (яка набрала чинності з 22.03.2020 року), відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє протягом строку дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

З Переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 224, вбачається серед засобів індивідуального захисту - Костюм біологічного захисту/комбінезон (код згідно з УКТЗЕД 6210 10 98 00).

Пунктами 1-2 примітки до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, передбачено, що коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку. Для цілей цього переліку: 1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755; 2) засоби індивідуального захисту, визначені Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. N 761, є медичними виробами.

Згідно з п. 1. Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08. 2008 р. № 761 (в редакції від 20.03.2020 року, яка діяла з 21.03.2020 року та який втратив чинність 30.08.2021 року), цей Технічний регламент визначає вимоги до рівня безпеки засобів індивідуального захисту, проведення процедури оцінки відповідності таким вимогам, встановлює правила маркування зазначених засобів, та введення їх в обіг. Під засобом індивідуального захисту (далі - засіб захисту) слід розуміти спорядження, що призначається для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров`я. До засобів захисту також належать: поєднання кількох видів пристосування чи спорядження, що призначаються для забезпечення захисту користувача від одного чи кількох видів потенціального (одночасного) ризику; захисне пристосування чи спорядження, що призначається для носіння користувачем або забезпечення його захисту, яке є частиною або використовується разом з іншим обладнанням; замінні компоненти засобів захисту, що необхідні для їх нормального функціонування та використовуються тільки для таких засобів.

Оцінку відповідності засобів захисту вимогам цього Технічного регламенту виробник або його уповноважена особа чи постачальник проводить шляхом застосування процедур (модулів оцінки відповідності), визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах". Оцінка відповідності засобів захисту, що належать до першої категорії, проводиться згідно з модулем A. У разі коли користувач засобів захисту може самостійно оцінити ступінь захисту від мінімальної небезпеки або шкідливої дії та своєчасно виявити таку дію, перевірка на відповідність стандартам з офіційно опублікованого переліку національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності засобів захисту вимогам цього Технічного регламенту, не проводиться. Оцінка відповідності засобів захисту, що належать до другої та третьої категорії, проводиться за вибором виробника відповідно до модуля B у комбінації з модулем C або D (п. 50 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту).

Враховуючи вищезазначене, станом на момент укладення Договору в частині звільнення від оподаткування ПДВ поширювались на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене ТОВ "ФК "Прогрес 17" без достатньої правової підстави отримано в якості податку на додану вартість спірну суму коштів, яку зобов`язане повернути на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Слід зазначити, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Отже, відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 (пункт 8.18) зазначено:

8.18. Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, декларація про відповідність, у якій не зазначено про відповідність об`єкта декларації одному із наведених технічних регламентів, не є декларацією про відповідність у розумінні положень примітки 3 до Постанови № 224.

Так, у примітці 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 № 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761; або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що відповідачем без достатньої правової підстави отримано в якості оплати за товар грошові кошти з урахуванням податку на додану вартість, розмір якого складає 37 683,12 грн, а тому враховуючи, що товар який є предметом укладеного між сторонами Договору звільнений від оподаткування податком на додану вартість, зазначені грошові кошти отримано відповідачем без достатньої правової підстави і останній зобов`язаний повернути це майно платнику. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" на користь Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради 37 683,12 грн грошових коштів, сплачених як податок на додану вартість.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201, код ЄДРПОУ 43029033) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, код ЄДРПОУ 05498708) 37 683,12 грн (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят три гривні 12 копійок) безпідставно отриманих коштів та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Комунальне некомерційне підприємство Міська Лікарня № 10 Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, код ЄДРПОУ 05498708).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична Компанія "Прогрес 17" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 Ж, офіс 201, код ЄДРПОУ 43029033).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27 квітня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк