Рішення

від 25.04.2023 по справі 925/435/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/435/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС"

до Державного навчального закладу "Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів"

про стягнення 337864,02 грн

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

позивач - Самофал В.І., адвокат;

відповідач не з`явився.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

30.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (ідентифікаційний код 33931257, адреса місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Василя Стуса, 41) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного навчального закладу "Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" (ідентифікаційний код 05537851, адреса місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 26).

Змістом позову є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії за бюджетні кошти у розмірі 337864,02 грн за грудень 2022 року відповідно до укладеного договору про надання послуги з постачання теплової енергії за бюджетні кошти №79 від 12.12.2022.

У позові позивач просив відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5068,00 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за актами надання послуг від 31.12.2022 №965 та №966 та неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 337864,02 грн за грудень 2022 року.

03.04.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 925/435/23, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 25.04.2023 о 14 год. 00 хв.

Ухвалу суду від 03.04.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав учасникам справи в установленому законом порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 07.04.2023 вручено відповідачу (а. с. 33) та електронною поштою, який 03.04.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 34).

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

25.04.2023 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі (а.с. 35), у яких просив суд: 1) розглянути справу за відсутності відповідача; 2) визнав позовні вимоги та не заперечив проти задоволення позову в частині стягнення боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії за бюджетні кошти у розмірі 337864,02 грн; 3) зменшити розмір судових витрат зі сплати судового збору на 50 % відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

У підготовче судове засідання 25.04.2023 з`явився представник позивача адвокат Самофал В.І. Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши зміст заяви відповідача про визнання позову суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Заява про визнання позову від імені відповідача складена та підписана виконуючим обов`язки директора Зборівською Валентиною Петрівною у порядку самопредставництва юридичної особи (а.с. 38 на звороті).

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання позову відповідачем, керуючись частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.

Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні 25.04.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/435/23.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення коштів.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору про надання послуги з постачання теплової енергії за бюджетні кошти №79 від 12.12.2022; невиконання відповідачем обов`язку оплати послуг з постачання теплової енергії; виникнення у позивача права вимагати виконання відповідачем обов`язку оплати послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин, невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні, розмір невиконаної частини зобов`язання (розмір заборгованості) відповідача.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, прокурор подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

12 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (виконавець) та Державний навчальний заклад "Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" (споживач) уклали договір про надання послуги з постачання теплової енергії за бюджетні кошти №79 (а. с. 5-7), згідно з пунктом 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно та якісно надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга), відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Предмет закупівлі: "Код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09320000-8 - Теплова енергія: пара, гаряча вода та пов`язана продукція", в обсязі закупівлі - 191,16 Гкал на суму 490044,14 грн (чотириста дев`яносто тисяч сорок чотири гривні 14 копійок) з ПДВ. Із них: 91,75 Гкал - для гуртожитків споживача за тарифом для населення - 1798,14 грн з ПДВ на суму 164986,54 грн з ПДВ; 99,41 Гкал - для учбового корпусу споживача за тарифом для бюджетних установ і організацій - 3269,91 грн з ПДВ на суму 325057,60 грн.

Обсяг закупівлі послуги та її ціна можуть змінюватися лише у законному порядку, зокрема, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції чинній на час дії цього Договору.

У пункті 23 договору сторони передбачили, що споживач здійснює виконавцеві повну оплату за спожиту послугу не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. У разі термінової необхідності сторони можуть домовитися про здійснення передоплати за цим договором.

На виконання договору позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на підставі актів надання послуг від 31.12.2022 №965 на суму 246518,51 грн (а.с. 18) та №966 на суму 213834,81 грн (а.с.19).

У пункті 38 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності згідно до ст. 631 ЦКУ з 01.11.2022 і діє до 31.12.2022.

Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. Спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні Договору, Сторони вирішують шляхом переговорів та у досудовому порядку, а у разі неможливості вирішення спорів у досудовому порядку Сторони передають їх на розгляд відповідній судовій інстанції згідно чинного законодавства України (пункт 31 договору).

Згідно з пунктом 41 договору сторони передбачили, що припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.

Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання по оплаті наданих послуг з постачання теплової енергії належно та здійснив лише часткову оплату за листопад 2022 року та частково за грудень 2022 року у розмірі 122489,30 грн. Заборгованість відповідача становить 337864,02 грн (460353,32 грн -122489,30 грн), стягнення якої і є предметом у даній справі.

17.02.2023 позивач надіслав відповідачу претензію № 127 (а.с. 16) з вимогою сплатити борг у розмірі 337864,02 грн до 28.02.2023, належно оформити акти звіряння взаємних розрахунків і акти надання послуг за грудень 2022 року та по одному примірнику повернути позивачу.

20.03.2023 відповідач надіслав відповідь № 01-11-01/184 щодо взаєморозрахунків за договором №79 від 12.12.2022 (а.с. 15), у якій зазначив, що заборгованість виникла через відсутність фінансування головним розпорядником коштів, визнав заборгованість у розмірі 337864,02 грн та надав підписані акти звірки (а.с. 17) та акти надання послуг (а.с. 18,19).

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема порушенням відповідачем зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії.

Відповідач не подав суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Враховуючи зміст заяви відповідача про визнання позову та надані у судовому засіданні пояснення обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, визнаються відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи у суду не виникли обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

На підставі досліджених судом письмових доказів суд доходить висновку про виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання на підставі договору про надання послуги з постачання теплової енергії за бюджетні кошти №79 від 12.12.2022, належне виконання позивачем господарського зобов`язання та умов вказаного договору.

Відповідно до п. 23 договору споживач здійснює виконавцеві повну оплату за спожиту послугу не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. У разі термінової необхідності сторони можуть домовитися про здійснення передоплати за цим договором.

На виконання умов договору позивач надав послуги відповідачу з постачання теплової енергії вартістю 460353,32 грн з ПДВ, що підтверджується актами надання послуг від 31.12.2022 №965 на суму 246518,51 грн (а.с. 18) та №966 на суму 213834,81 грн (а.с.19).

Відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав та не сплатив за поставлений товар 337864,02 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнення якої і становило предмет майнових позивача до відповідача.

Враховуючи зміст заяви відповідача про визнання позову вказані вище обставини визнаються відповідачем.

Суд доходить висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття товару, відповідно до умов, укладеного між сторонами договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за надані послуг з постачання теплової енергії у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання коштів за надані послуги з постачання теплової енергії у строки, передбачені умовами договору. Розмір заборгованості за порушення виконання грошового зобов`язання, суд визнає встановленим, а вимоги про його стягнення обґрунтованими. Розмір заборгованості нарахований позивачем відповідно до умов договору.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 337864,02 грн суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення у цій частині позову.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд застосував, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи суд доходить до висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний спосіб захисту порушеного права, у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5068,00 грн на підставі платіжних інструкцій від 24.03.2023 №2907 та №2922 (а.с. 3-4).

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, вимоги частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір, частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України позивачу слід з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2534,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2534,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного навчального закладу "Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" (ідентифікаційний код 05537851, адреса місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (ідентифікаційний код 33931257, адреса місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Василя Стуса, 41) 337864,02 грн (триста тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 02 копійки) боргу, 2534,00 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (ідентифікаційний код 33931257, адреса місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Василя Стуса, 41) з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжної інструкції №2922 від 24 березня 2023 року в сумі 2534,00 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2023.

Суддя А.І. Гладун