Рішення

від 26.04.2023 по справі 927/1168/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1168/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Руставелі Шота, буд.9А, м. Київ, 01601, e-mail: legaleagles.office@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " ВАНЕСА",

код ЄДРПОУ 31240948, вул. Дудко, 17, м. Корюківка, Чернігівська область

про стягнення 1835153,47 грн

Представники сторін:

від позивача: адвокат Колос М.М.;

від відповідача: адвокат Горда В.В.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Корюківське лісове господарство" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванесса", у якому Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1835153,47 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 37 від 07.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2023 відкрите загальне позовне провадження у справі № 927/1168/22, сторонам встановлено процесуальні строки для наданя заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.

11.01.2023 від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній визнає позовні вимоги у повному обсязі, наявність заборгованості пояснює скрутним матеріальним становищем внаслідок військової агресієї російської федерації проти України та просить розстрочити виконання судового рішення згідно з наведеним графіком. Також Відповідач просить покласти на нього судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує проти позову та погоджується з вимогою про стягнення з нього заборгованості в сумі 1835153,47 грн, а відтак суд розцінює відзив у відповідній частині саме як заяву про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

23.01.2023 року від представника Відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження підготовчого провадження з метою примирення сторін.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на усій території України судове засідання 25.01.2023 (09:30) не відбулось, що підтверджується матеріалами справи. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2023 підготовче засідання відкладено на 14.02.2023 (09:30).

08.02.2023 через систему електронного суду від Позивача - Державного підприємства "Корюківське лісове господарство", надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, у якій зазначено про те, що Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №853 від 28.10.2022 наказано припинити ДП "Корюківське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034), та визначити, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Корюківське лісове господарство".

08.02.2023 через систему електронного суду від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній просить поновити строк для подання відповіді, заперечує проти відзиву, зазначаючи, що Відповідачем не надано жодних доказів збитковості підприємства, не надано баланс підприємства та інші докази, які могли б підтвердити позицію Відповідача, наявність боргів або дебіторської заборгованості та відсутність власних активів для погашення заборгованості перед Позивачем. Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на усій території України судове засідання 14.02.2023 (09:30) не відбулось, що підтверджується матеріалами справи. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2023 підготовче засідання відкладено на 28.02.2023 (12:00).

Ухвалою суду від 28.02.2023 у справі №927/1168/22 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про заміну сторони її правонаступником від 08.02.2023 задоволено, позивача у справі № 927/1168/22 - Державне підприємство "Корюківське лісове господарство", замінено на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

У судовому засіданні 28.02.2023 були присутні представники сторін.

У судовому засіданні 28.02.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №927/1168/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.03.2023 (09:30).

У судове засідання 29.03.2023 прибули представники сторін у даній справі, суд розпочав розгляд справи № 927/1168/22 по суті. Представник Позивача у своєму виступі підтримала позовні вимоги. Представник Відповідача у своєму виступі визнав позовні вимоги, але просить суд розстрочити заборгованість при винесенні рішення. Також Представник Відповідача просить суд зменшити розмір судових витрат. Судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду даної справи до 26.04.2023 (09:30).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №853 від 28.10.2022 припинено ДП "Корюківське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034), та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Корюківське лісове господарство".

07.04.2022 між Державним підприємством «Корюківське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ванеса» укладено договір купівлі-продажу №37, згідно пункту 1.1. якого ДП «Корюківське лісове господарство», як продавець, зобов`язується продати круглі лісоматеріали (клас А, В, С, PINS (сосна), діаметром від 15 і > см) в кількості орієнтовно 1000 м3 по цінам згідно діючого прейскуранту на момент відвантаження на умовах франко-верхній/нижній склад продавця з метою його подальшої переробки на внутрішньому ринку України (без права перепродажу), а ТОВ «Ванеса», як покупець, прийняти у власність товар та здійснити розрахунок на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціни вказані з врахуванням ПДВ на умовах: франко-верхній/нижній склад продавця по цінам згідно діючого прейскуранту на момент відвантаження.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна сума договору становить орієнтовно 2 300 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3. Договору доставка товару здійснюється на умовах: самовивіз покупцем, за домовленістю сторін можлива доставка продавцем.

Згідно пункту 2.5. Договору у випадку доставки товару продавцем витрати на транспортування відшкодовуються покупцем продавцю додатково згідно виставленого рахунка.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі) - самовивіз покупцем.

Відповідно до пункту 5.1. Договору покупець оплачує вартість придбаного товару на умовах - 100% попередня оплата.

Згідно пункту 5.2. Договору за згодою сторін допускається після оплата за поставлену лісопродукцію на протязі 60 календарних днів.

Пунктами 10.2. та 10.3. Договору встановлено, що даний договір діє з 07.04.2022 року по 30.06.2022 року, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань по ньому, а також від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв лісопродукцію, а також на виконання пункту 2.5. Договору Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування (навантаження та перевезення), - на загальну суму за період дії Договору 2 075 153,47 грн.

Поставка лісопродукції Відповідачеві підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

Всього згідно товарно-транспортних накладних позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 1 845 891,68 грн.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними товарно-транспортними накладними відповідачем суду не надано, як і доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару.

На виконання пункту 5.1. Договору Позивачем було виставлено Відповідачеві рахунок №1005 від 28.04.2022 року на попередню оплату за лісопродукцію на суму 1 500 000,00 грн, проте в подальшому з урахуванням пункту 5.2. Договору сторони дійшли згоди про оплату за продукцію після поставки, на підставі чого Позивачем виставлялися Відповідачеві наступні рахунки на оплату дебіторської заборгованості за поставку лісопродукції, а саме: №385 від 03.05.2022 року на суму 272 628,74 грн; №398 від 06.05.2022 року на суму 632 224,26 грн; №407 від 10.05.2022 року на суму 938 247,44 грн; №451 від 18.05.2022 року на суму 1 870 147,92 грн; №489 від 26.05.2022 року на суму 1 870 147,92 грн, які формувалися по наростаючому принципу за результатами поставки лісопродукції.

На підставі пункту 2.5. Договору Позивачем надані Відповідачу послуги з навантаження та перевезення, що підтверджується актами надання послуг, що містяться в матеріалах справи.

Всього за період на підставі пункту 2.5. Договору надано послуг з навантаження та перевезення на загальну суму 229 261,79 грн.

На виконання пункту 2.5. Договору Позивачем виставлялися Відповідачу відповідні рахунки на оплату послуг з навантаження та перевезення: №418 від 02.05.2022 року на суму 14 006, 32 грн; №420 від 02.05.2022 року на суму 8 445,00 грн; №430 від 02.05.2022 року на суму 9 004,12 грн; №445 від 02.05.2022 року на суму 6 311,65 грн; №419 від 03.05.2022 року на суму 11 247,11 грн; №441 від 03.05.2022 року на суму 6 179,57 грн; №421 від 03.05.2022 року на суму 13 630,70 грн; №431 від 04.05.2022 року на суму 9 333,10 грн; №446 від 04.05.2022 року на суму 2 059,49 грн; №432 від 05.05.2022 року на суму 9 286,24 грн; №424 від 06.05.2022 року на суму 11 291,63 грн; №403 від 06.05.2022 року на суму 6 300,90 грн; №433 від 06.05.2022 року на суму 10 648,27 грн; №428 від 09.05.2022 року на суму 3 978,10 грн; №435 від 09.05.2022 року на суму 3 781,49 грн; №416 від 09.05.2022 року на суму 6 292,57 грн; №417 від 10.05.2022 року на суму 5 835,66 грн; №429 від 10.05.2022 року на суму 14 946,76 грн; №436 від 10.05.2022 року на суму 7 065,77 грн; №442 від 10.05.2022 року на суму 6 666,91 грн; №425 від 11.05.2022 року на суму 9 619,45 грн; №426 від 11.05.2022 року на суму 4 968,26 грн; №449 від 12.05.2022 року на суму 8 218,84 грн; №461 від 12.05.2022 року на суму 9 156,78 грн; №448 від 12.05.2022 року на суму 5 827,01 грн; №460 від 13.05.2022 року на суму 13 388,64 грн; №462 від 13.05.2022 року на суму 11771,45 грн.

Поставку Відповідачу лісопродукції та послуг також підтверджують податкові накладні, видані та зареєстровані Позивачем, що підтверджується реєстром податкових накладних та копіями податкових накладних на загальну суму 2 075 153,47 грн, які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов Договору Відповідач за період дії Договору частково оплатив поставку лісопродукції та послуг, а саме сплатив на користь Позивача 240 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №163 та 173 від 05.07.2022 року, з них 40 000,00 грн - оплата за послуги навантаження/перевезення та 200 000,00 грн - оплата за круглі лісоматеріали.

Позивачем 09.08.2022 року направлялася на адресу Відповідача вимога №1287 про сплату боргу за поставку лісопродукції. Проте Відповідач своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі не розрахувався.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати по Договору, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 835 153,47 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Тобто, зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Оскільки товар позивачем передано відповідачу без здійсненням відповідачем попередньої оплати, як передбачено умовами п. 5.1. Договору, суд вважає, що правові норми, передбачені ст. 692 Цивільного кодексу України щодо обов`язку покупця оплатити товар одразу після його прийняття, підлягають застосуванню у спірних взаємовідносинах.

Як встановлено судом, Позивачем на виконання умов Договору передано Відповідачу товар згідно товарно-транспортних накладних на суму 1845891,68 грн та виконано роботи по навантаженню на суму 229261,79 грн. Всього Позивачем виконано зобов`язання по Договору на загальну суму 2075153,47 грн. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар та надані послуги на загальну суму 240000,00 грн грн.

З урахуванням частково проведених Відповідачем оплат, сума підтвердженої заборгованості за за отриманий товар та надані послуги становить 1835153,47 грн.

Відповідач суму боргу визнав. Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий по Договору товар у визначений строк, враховуючи приписи ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1835153,47 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду згідно з наступним графіком: лютий 2023 - 100 000,00 грн, березень 2023 - 100 000,00 грн, квітень 2023 - 100 000,00 грн, травень 2023 - 100 000,00 грн, червень 2023 - 100 000,00 грн, липень 2023 - 100 000,00 грн, серпень 2023 - 100 000,00 грн, вересень 2023 - 100 000,00 грн, жовтень 2023 - 100 000,00 грн, листопад 2023 - 100 000,00грн, грудень 2023 - 100 000,00 грн, січень 2024 - 100 000,00грн, лютий 2024 - 100 000,00 грн, березень 2024 - 100 000,00 грн, квітень 2024 - 100 000,00 грн, травень 2024 - 100 000,00 грн, червень 2024 - 100 000,00 грн, липень 2024 - 135 153,47 грн.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що в країні введено воєнний стан, триває широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України, існують проблеми із трансфертом на території України. Крім того, відповідач у клопотанні вказує на падіння цін на світовому ринку в першій половині 2022 року на хвойні пиломатеріали на 40-50 % в порівнянні з минулим роком, однак в Україні відбулось зростання ціни на ліс на 20 %, збільшення вартості ж/д тарифу на перевезення лісових вантажів, внаслідок чого експорт матеріалів різко впав.

Відповідач також зазначає про наявність на підприємстві дебиторської заборгованості в сумі вище 4 000 000,00 грн. Разом з тим, різке падіння цін на пиломатеріали на світовому ринку та високі ціни на лісоматеріали на внутрішньому ринку країни, відсутність логістики робить виробництво пиломатеріалів економічно невигідним, в зв`язку з чим виробництво пиломатеріалів зупинено. Також наявна кредиторська заборгованість близько 2 000 000,00 грн перед ТОВ "Ванеса" інших підприємств.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідачем належними доказами не доведено падіння цін на круглий ліс на світовому ринку, зростання ціни на ліс в Україні та збільшення вартості ж/д тарифу на перевезення лісових вантажів. Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування кредиторської та дебіторської заборгованості.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності дебіторської та кредиторської заборгованості, падіння цін на круглий ліс на світовому ринку, зростання ціни на ліс в Україні та збільшення вартості ж/д тарифу на перевезення лісових вантажів, усі негативні наслідки цього повинні покладатися на нього.

Окремо судом враховано, що строк перших двох оплат в сумі 200 000,00 грн, згідно наданого відповідачем графіку, визначений лютий - березень 2023 року, а тому, враховуючи дату ухвалення рішення, цей строк є неактуальним.

Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем даних сум у визначені періоди.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідачем не доведено існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим; відповідно у розстроченні виконання рішення має бути відмовлено за необґрунтованістю.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжним дорученням №380 від 26.12.2022 сплатив 27527,32 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 13 763,66 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 13 763,66 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

В судовому засіданні представником позивача заявлено про намір подати докази для розподілу витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи викладене, для вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) має бути призначено судове засідання.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 126, 129, 130, 165, 191, 233, 236-238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванеса" (код ЄДРПОУ 31240948, вул. Дудко, 17, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, буд.9А, м. Київ, 01601) 1 835 153,47 грн заборгованості за отриманий товар.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванеса" (код ЄДРПОУ 31240948, вул. Дудко, 17, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, буд.9А, м. Київ, 01601) 13 763,66 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Повернути Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, буд.9А, м. Київ, 01601) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 13 763,66 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №380 від 26.12.2022.

5. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити на 08 травня 2023 року о 10:00 год. та провести в режимі відеоконференції за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 201.

6. Судове засідання, призначене на 08.05.2023 року о 10:00 год, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференц-прийому "EasyCon".

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повне рішення складено та підписано 26.04.2023.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/