Ухвала

від 26.04.2023 по справі 904/143/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/143/22

Провадження № 2301/2023

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Банаська О. О., Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023

у складі колегії суддів: Березкіної О.В. - головуючий, Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022

у складі судді Золотарьової Я.С.

у справі № 904/143/22

за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"

про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону земель, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" із позовом про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону земель та їх раціональне використання, законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 239 692,75 грн, з яких: до спеціального фонду Державного бюджету України - 71 907, 82 грн; до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської області - 47 938,55 грн; до спеціального фонду місцевого бюджету Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - 119 846,38 грн.

16.11.2022 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/143/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону земель та їх раціональне використання, у сумі 239 692,75 грн, з яких:

- до спеціального фонду Державного бюджету України - 71 907,82 грн, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30 % грошових стягнень;

- до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської області - 47 938,55грн, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20 % грошових стягнень;

- до спеціального фонду місцевого бюджету Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - 119 846,38 грн, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50% грошових стягнень.

13.03.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі №904/143/22 залишено без змін.

11.04.2023 (через підсистему "Електронний суд") Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі №904/143/22; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

Також скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі №904/143/22.

11.04.2023 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Банаська О. О.., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/143/22 з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону земель та їх раціональне використання, законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 239 692,75 грн, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2022 році (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Отже, справа № 904/143/22 є малозначною в силу статті 12 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Підставами касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі № 904/143/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/116/18 (метою апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно); від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо необхідності ретельного розгляду всіх аргументів сторін та доказів, поданих сторонами);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 58 Конституції України і частини другої статті 5 Цивільного кодексу України відносно ретроспективної дії нормативних документів, які визначають розмір юридичної відповідальності через порушення природоохоронного законодавства, зокрема Постанови КМУ від 15.12.2021 № 1325 "Про затвердження нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку таких речовин" для розглядуваних правовідносин, яку апеляційний суд відмовився застосувати в ретроспективі, незважаючи на відсутність жодних виключень щодо її незастосування.

Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" Судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

При цьому, колегією суддів встановлено, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду першої та постанови апеляційної інстанції тільки через те, що такі судові рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" немає.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі № 904/143/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 904/143/22, заява скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядається.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 у справі № 904/143/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере