Постанова

від 14.04.2023 по справі 362/1505/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 362/1505/18 головуючий у суді І інстанції Кравченко Л.М.

провадження № 22-ц/824/1715/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АРКА ХАЙТЕК», про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, поданої в серпні 2018 року (т. 1, а.с.66), просила суд:

визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та речі побутового вжитку в ній;

визнати за відповідачем право особистої приватної власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та речі побутового вжитку, які знаходяться у ньому;

стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 , площею 428.6 кв.м. в розмірі 4 067 250 грн.

стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на речі побутового вжитку, які знаходяться у будинку за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 4 873 274 грн.;

визнати за позивачем право особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11 січня 2011 року;

зобов`язати відповідача здійснювати на користь позивача виплату половини доходів з 49% частки, що належить відповідачу в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131);

стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081) в розмірі 9 348 868,75 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 10 552 875 грн., тобто 3/4 частини від коштів, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу № 26358012130974 від 12 липня 2017 року;

стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 1/2 частини від коштів, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я відповідача в ПАТ «Альфа-банк», та які арештовані відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області;

визнати за позивачем право вимоги за договорами позики з ОСОБА_5 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 доларів США (7 891 290 грн.), ОСОБА_4 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 доларів США (3 945 645 грн.), ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000 грн., ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року № 2206171 в сумі 2 000 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб в Центральному міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, сторони з січня 2018 року проживають окремо. Разом з тим, відповідач одноосібно користується всім майном, що є спільною сумісною власністю сторін, в той час як позивач взагалі не має доступу до нього. В зв`язку з цим подальше спільне володіння та користування спільним майном є неможливим.

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом та просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на:

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв.м та все рухоме майно, що знаходиться в даному домоволодінні;

- земельні ділянки (для обслуговування будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га.;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 41853 та все рухоме майно, що знаходиться в даному домоволодінні;

- автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м.,

- квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м. та все рухоме майно, що в ній знаходиться;

- автомобіль AUDI A8L, 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль Lexus LS 460 L, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

стягнути з ОСОБА_1 1 262 500 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що подружні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 станом на даний момент остаточно припинилися, хоча ОСОБА_3 і намагався всіма силами зберегти сім`ю. Згоди про поділ спільного майна між сторонами не було досягнуто, тому останні були змушені звертатися до суду з позовом. Позивач за зустрічним позовом вказує, що починаючи з 17 років він вів трудову діяльність на різних підприємствах, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. 02 жовтня 1995 року його вперше було призначено на керівну посаду - директора магазину «Топаз» АТЗТ «Науково-виробниче підприємство «Топаз - Інформ». 02 червня 1999 року він почав працювати Генеральним директором TOB «AB - Електронікс». Орієнтовно в листопаді-грудні 2001 року позивач за зустрічним позовом познайомився зі своєю майбутньою дружиною - ОСОБА_1 , яка на той час працювала менеджером в туристичному агентстві. ОСОБА_3 зазначає, що все майно, яке він просить визнати за собою на праві приватної власності, було придбано за його кошти, він своєю працею та комерційною діяльністю сприяв набуттю майна подружжя та збільшенню достатку в своїй сім`ї.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

Автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_6 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_7 .

Речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі по АДРЕСА_1 : меблі в кабінеті вартістю 24562,50 грн., тюль та аксесуари до неї вартістю 5340,00 грн., килим 270x370 вартістю 17399,70 грн., килим № 2 255x340 вартістю 17399,70 грн., шафи Ітіс вартістю 13500 грн., меблі у вітальні вартістю 26400,00 грн., стіл Ітіс вартістю 7920,00 грн., диван-ліжко вартістю 4260,00 грн., парта і стілець вартістю 6570,00 грн., ВО аудіосистема BEOSOUND 9000 6-CD CHANGER МК2 вартістю 24210,00 грн.

Речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_2 : дзеркало Luxordue вартістю 7010,10 грн., картини «Маски» 4 шт. вартістю 7200,00 грн., килимки 4 шт. вартістю 607,50 грн., столик-візок вартістю 1125,00 грн., обідній стіл та стільці (комплект) вартістю 8115,15 грн., посуд 6 персон Villeroi Boch вартістю 4020,00 грн., газетниця вартістю 321,00 грн., торшер вартістю 3450,00 грн., саббуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000 вартістю 38529,90 грн., картина вартістю 1800,00 грн., декор «Кулі» (3 шт.) вартістю 69,00 грн., вуличні меблі вартістю 5940,00 грн., скляна тумба для ТВ вартістю 9315,00 грн., штори вартістю 22618,20 грн., тюль (комплект) вартістю 5627,10 грн., крісло вартістю 3600грн., килим вартістю 29100 грн., столик вартістю 2820,00 грн., проектор Sony VPL- VW200 вартістю 45450,00 грн., екран проекційний De-Lite вартістю 45000,00 грн., ТВ у ванній Самсунг вартістю 32 3180,00 грн., тюль та аксесуари до них вартістю 2655,00 грн., меблі для санвузлів вартістю 9750,00 грн., диван вартістю 6944,70 грн., парта із стільцем вартістю 6570,00 грн., телевізор ВО BeoVision вартістю 7 4499,40 грн., шезлонг ротанг вартістю 2040,00 грн., підставка під квіти вартістю 405,00 грн., ролети плісе (4 вікна) вартістю 5940,00 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на:

Автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_5 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_8 .

Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_1 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_9 .

Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 41853, загальна площа 195,50 кв.м.

Автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв.м.

Речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_2 : шафа для взуття Креденс вартістю 2370,00 грн., шафа для одягу 2550,00 грн., кухонні меблі вартістю 60600,00 грн., мікрохвильова піч Miele вартістю 7720,20 грн., духова піч Miele вартістю 8258,40 грн., Холодильних Side by Side Liebherr вартістю 20039,70 грн., скляний стіл (підлоговий) вартістю 8430,00 грн., диван вартістю 17400,00 грн., колонка центральна Focal Electra СС 1000 Beryllium вартістю 26100,00 грн., колонки акустична Focal Electra Beryllium 1038 вартістю 12825,00 грн., стіл сріблястий вартістю 11100,00 грн., крісла 2 шт вартістю 741,00 грн., навісні шафи вартістю 4950,00 грн., люстра вартістю 23969,60 грн., меблі вартістю 31749,90 грн., килим вартістю 17399,70 грн., акустична система Revox Re:Sound S brilliant вартістю 24750,00 грн., диван вартістю 18153,00 грн., стіл вартістю 19647,30 грн., стілець з позолотою вартістю 5175,00 грн., стіл ПК вартістю 1680,00 грн., вітрина №2 вартістю 23400,00 грн., вітрина №1 вартістю 23400,00 грн., низька шафа Креденс вартістю 15975,00 грн., диван вартістю 22200,00 грн., акустична система Revel Ultima Studio (пара) вартістю 157500,00 грн., савбуфер Ultima SUB-30 REVEL вартістю 65092,50 грн., акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт. вартістю 22050,00 грн., акустична система Revel Ultima Voice вартістю 55890,00 грн., підсилювач Mark Levinson №432 вартістю 98550,00 грн., підсилювач Mark Levinson №433 вартістю 91350,00 грн., попередній підсилювач Lexicon MC-12HD вартістю 58050,00 грн., cd- програвач Denon DCM-500AE вартістю 1709,56 грн., аудіоресивер Denon DRA-500AE - 8 вартістю 3090,00 грн., медіа-центр Dune HD Мах вартістю 2100,00 грн., столик вартістю 2820,00 грн., крісло вартістю 7050,00 грн., вішалка для ХЕ латів та рушників (комплект) вартістю 519,00 грн., шафи вартістю 26100,00 грн., дзеркало вартістю 5640,00 грн., ліжко вартістю 3690,00 грн. меблі вартістю 6450,00 грн., меблі Smania вартістю 9150,00 грн., тренажер велосипед PReCOR 846i вартістю 22638,90 грн., обладнання для сауни (електро піч) вартістю 3090,00 грн.

Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га.

Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га.

Квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доведено належними і допустимими доказами, що квартиру АДРЕСА_1 придбано за кошти, набуті ним до шлюбу, а тому дана квартира є об`єктом його особистої приватної власності. Суд визнав спільною сумісною власністю подружжя автостоянку № НОМЕР_4 на 2 поверсі секції «Б» критої автостоянки площею 14,9 кв.м по АДРЕСА_3 та вважав за необхідне поділити її між сторонами наступним чином: право власності на 5,27% автостоянки визнати за позивачем, право власності на 94,73% автостоянки визнати за відповідачем. З огляду на те, що позивач не просила суд про поділ квартири за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м., не надала жодних доказів джерела набуття вказаної квартири, матеріали справи не містять доказів внеску позивача у придбання квартири чи догляд за нею, а також з огляду на те, що сторони визнають те, що за їх домогосподарством доглядали наймані працівники, і оскільки суд не має підстав відступати від часток, визначених судовим експертом, а тому вбачав за можливе визнати спільною сумісною власністю подружжя зазначену квартиру та поділити її між сторонами наступним чином: право власності на 5,27% квартири, що становить 2,44001 кв.м. вартістю 1173,10 грн. визнати за позивачем, право власності на 94,73% квартири, що становить 43,85999 кв.м вартістю 21086,90 грн. визнати за відповідачем. Також, суд дійшов висновку, що 69,38755% (201650/133920*100%) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю відповідача, а решта 30,61245% є спільною власністю подружжя, які слід поділити згідно висновку експерта наступним чином: 1,613276% (5,27% внеску позивача у майно подружжя х 30,61245%) житлового будинку присудити позивачу, 98,386724% (69,38755% + (94,73% внеску відповідача у майно подружжя х 30,61245%) житлового будинку присудити відповідачу. Аналогічним чином суд вважав за доцільне здійснити поділ земельних ділянок для обслуговування житлового будинку кадастровий № 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га та кадастровий № 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га, визнавши особистою приватною власністю відповідача 69,38755% земельних ділянок кадастрові № 3221480903:02:006:0016 та № 3221480903:02:006:0022, а решту 30,61245%, визнавши спільною власністю подружжя та поділивши наступним чином: право власності на 1,613276% земельних ділянок кадастрові № 3221480903:02:006:0016 та № 3221480903:02:006:0022 визнати за позивачем, право власності на 98,386724% земельних ділянок кадастрові № 3221480903:02:006:0016 та № 3221480903:02:006:0022 визнати за відповідачем. Суд також вказав, що автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_6 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_7 не є предметом вимог ані за первісною позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), ані зустрічної позовної заяви, тому не є предметом поділу та залишається за позивачем. Автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_5 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_8 як позивач, так і відповідач просять залишити за відповідачем, тому він не є предметом поділу та залишається за відповідачем. Крім того, суд дійшов до висновку, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_1 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_9 є особистою приватною власністю відповідача. Щодо вимоги позивача визнати за нею право власності на речі побутового вжитку, що розташовані в квартирі по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача компенсацію частки вартості речей побутового вжитку у житловому будинку у с. Хлепча Васильківського району Київської області, суд вказав про те, що згідно висновку судової економічної експертизи № 2010/19-72 від 29 березня 2019 року внесок ОСОБА_1 у власність подружжя складає 1 262 500 грн., що становить 5,27%, внесок ОСОБА_3 у власність подружжя складає 22 686 165,46 грн, що становить 94,73%. Згідно висновку експерта № 15043 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 13 серпня 2021 року вартість майна, що знаходиться у квартирі становить 147 561,90 грн., вартість майна, що знаходиться у домоволодінні становить 1 336 825,65 грн. Також, суд вказав, що позивачем не було доведено, як самого факту отримання відповідачем прибутку від наявності у нього частки у статутному капіталі ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), так і того, що вказана частка була ним набута за рахунок спільного майна подружжя, тому суд дійшов висновку, що в цій частині слід відмовити. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь доходу від часток в статутних капіталах, суд вказав, що позивачем не доведено, що придбання часток у статутних капіталах товариств було здійснено не в інтересах сім`ї та на спільні кошти подружжя, а також те, що таке придбання було здійснено без її згоди. Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача грошові кошти, що містяться на банківських рахунках та визнати право вимоги за договорами позики з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ» та щодо вимоги відповідача стягнути з позивача 1 262 500 грн., отриманих від продажу частини квартири по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява позивача, якою вона надала відповідачу згоду на передачу в позику будь-яким особам на розсуд відповідача належних грошових коштів та надала згоду на укладення та підписання відповідачем будь-яких договорів позики грошових коштів. Доказів визнання даних договорів недійсними за позовами позивача матеріали справи не містять. Відповідач не довів, що сума коштів, яку він просить стягнути з позивача не була використана в інтересах сім`ї. Тому, суд дійшов висновку, що в цій частині первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції було порушено безліч вимог матеріального та процесуального права. Рішення є незаконним і необґрунтованим. В рішенні не тільки неповно були встановлення обставин, які мають значення для справи, суд навіть не розібрався у змісті позовних вимог як первісного так і зустрічного позову. Невірно були встановлені не тільки обставини справи та перекручені факти цивільного позову, не вірно навіть були відображені процесуальні дії суду, що мають принципове значення для даної справи. Правовідносини між сторонами встановлені судом, не відповідають дійсним обставинам справи. Процесуальні порушення, зокрема, не вжиття заходів реагування призвели до необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. В судовому рішенні відсутні будь-які оцінки зауваженням позивача до не оскаржуваних ухвал чи доказів, принципові зауваження були просто проігноровані, через що оцінка доказів зроблена невірно з очевидними помилками. Дії суду під час розгляду справи не мали на меті відновлення справедливості, а лише створювали враження про справедливий судовий процес за відсутності такого процесу по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує про те, що позивач невірно тлумачить норми законодавства, суперечить сама собі щодо фактичних обставин справи, заявляє доводи, які не були викладені у позові та заяві про зміну предмету позову, невірно наводить покази свідків, просить стягнути з відповідача кошти в редакції заяви про збільшення позовних вимог, яка була залишена без розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 червня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_10 .

18 грудня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №757/18749/18-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Ухвалюючи рішення про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції в його основу поклав висновок судової економічної експертизи № 2010/19-72 від 29 березня 2019 року, у відповідності до якого внесок ОСОБА_1 у власність подружжя складає 5,27%, внесок ОСОБА_3 у власність подружжя складає 94,73%.

В той же час, за правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, місцевий суд вважав, що частка позивача в спільному майні подружжя є значно меншою, а саме 5.27%, оскільки відповідач за час шлюбу докладав більших зусиль для набуття майна у спільну власності подружжя.

Апеляційний суд вважає зазначені висновки повністю не обґрунтованими, оскільки вони прямо суперечать вимогам ст. 60 СК України у відповідності до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, розмір доходу від трудової діяльності чи вид трудової діяльності подружжя ніяким чином не впливають на розмір часток чоловіка чи дружини у спільному майні подружжя, які за приписами ст. 70 СК України є рівними.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_3 , звертаючись до суду з зустрічним позовом, заперечував проти вимог ОСОБА_1 та вказував, що майно, яке позивач просить поділити, належить йому на праві особистої приватної власності, оскільки придбане за його особисті кошти, які були в нього до шлюбу, отримані від продажу наявних у нього до шлюбу автомобілів та в результаті підприємницької діяльності в бізнесах, заснованих до шлюбу.

Зазначені доводи апеляційний суд вважає не обґрунтованими та такими, що не спростовують презумпцію спільності майна набутого під час шлюбу.

Так, у відповідності до наданої суду інформації з Головного сервісного центру МВС України від 16 листопада 2018 року (т. 2, а.с. 234) до укладення між сторонами шлюбу, тобто, до 07 червня 2002 року у відповідача ОСОБА_3 на праві власності було два автомобіля: TOYOTA CARINA 1992 року випуску, яка знята з обліку до шлюбу, а саме 23 серпня 2000 року та SUBARU LEGACY 1996 року випуску, яка знята з обліку до шлюбу, а саме 23 травня 2002 року.

При цьому, жодних доказів, які б свідчили про підстави зняття зазначених автомобілів з обліку, їх продаж, суму виручених коштів та їх збереження до моменту укладення шлюбу матеріали справи не містять.

Вказуючи на наявність особистих коштів до укладення шлюбу, відповідач ОСОБА_3 посилався на нотаріально завірені свідчення його тітки ОСОБА_8 від 03 листопада 2018 року, у відповідності до яких остання підтверджує, що в березні 1997 року нею було передано її племіннику - ОСОБА_3 535 000 доларів США для відкриття власної справи в області електроніки (т. 2, а.с. 232).

Надаючи оцінку зазначеному доказу, апеляційний суд виходить з наступного.

Вказана заява ОСОБА_8 написана та посвідчена після подання позову ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Жодних об`єктивних доказів передання такої суми коштів ОСОБА_3 , які б не залежали від самого ОСОБА_3 чи його родичів суду надано не було, як і не було надано доказів наявності таких коштів в самої ОСОБА_8 станом на березень 1997 року.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_8 є тіткою ОСОБА_3 , апеляційний суд приходить до висновку, що існують обґрунтовані сумніви в достовірності зазначеного доказу, які не дають суду підстав вважати доведеним факт наявності у ОСОБА_3 зазначеної суми коштів на момент укладення шлюбу, а, відтак, і їх витрачання для придбання спільного майна чи ведення бізнесу.

Також, відповідачем не подано суду жодного доказу отримання будь-яких доходів в результаті підприємницької діяльності в бізнесах, заснованих до шлюбу, які за своєю природою давали б суду підстави вважати їх особистою власністю ОСОБА_3 .

Заперечуючи проти задоволення позову в частині:

- поділу права вимоги за договорами позики укладеними між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 доларів США, ОСОБА_4 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 доларів США, ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000 грн., ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року №2206171 в сумі 2 000 000 грн.,

- поділу коштів в сумі 535 000 доларів США, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу № 26358012130974 від 12 липня 2017 року,

відповідач вказував, що дійсно ним укладалися договори позики та депозитний договір, про які зазначає позивач. Проте, їх предметом виступали грошові кошти, отримані ним від підприємницької діяльності, які є його особистими коштами в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 СК України.

Укладення відповідачем вказаних договорів позики та депозиту під час шлюбу підтверджується наданими суду копіями зазначених договорів. Вказаний факт визнається відповідачем, як і факт передачі ним коштів за такими договорами, вкладення коштів на депозитний рахунок банку та зняття таких коштів (т. 1, а.с. 215).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, судом встановлено, що під час шлюбу відповідач передав у позику, у відповідності до письмово укладених договорів: 300 000 доларів США - ОСОБА_5 , 150 000 доларів США - ОСОБА_4 , 4 000 000 грн. - ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», 2 000 000 грн. - ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ». 12 липня 2017 року відповідач у відповідності до договору депозитного рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк» вніс на депозит 535 000 доларів США, які зняв перед накладенням арешту на зазначений рахунок (https://reestr.court.gov.ua/Review/74945417).

За приписами ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що передача одним з подружжя спільних коштів у борг третій особі не змінює правової природи зазначених коштів, а саме як спільної власності подружжя.

Оскільки, в силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) - право вимоги за такими договорами належить особам, яким належало право власності на кошти, на момент їх передачі у борг, тобто ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , як подружжю.

З наданих суду копій договорів вбачається, що строк вимоги за ними настав, а саме:

договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 доларів США укладений до 19 лютого 2019 року (т. 1, а.с. 82);

договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 доларів США укладений до 10 грудня 2021 року (т. 4, а.с. 216);

договір позики між ОСОБА_3 та ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року № 310717/1 в сумі 4 000 000 грн. укладений до 31 грудня 2018 року;

договір позики між ОСОБА_3 та ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року № 2206171 в сумі 2 000 000 грн. укладений до 20 серпня 2017 року.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В своїх запереченнях проти позову в цій частині відповідач не вказував, що особи, які отримали вказані кошти в борг у визначений договором строк не повернули йому зазначених коштів. Заперечення відповідача в даному випадку ґрунтувались виключно на належності переданих ним у борг коштів йому на праві особистої приватної власності.

Посилання відповідача на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 СК України, в даному випадку колегія суддів вважає безпідставним.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 58 СК України- якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як було зазначено вище, жодних доказів наявності таких коштів на праві особистої приватної власності у ОСОБА_3 , в тому числі і отриманих у спосіб, який дає підстави їх відносити до особистих коштів, на момент укладення шлюбу матеріали справи не містять.

За таких обставин, право вимоги за вказаними договорами позики та кошти, які відповідач вніс на депозит банку та зняв до накладення арешту на них є спільним сумісним правом подружжя та спільним сумісним майном відповідно, а, відтак, підлягає поділу.

Заперечуючи проти задоволення позову в частині поділу коштів, внесених в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35438873), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» (код ЄДРПОУ 33156413), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (код ЄДРПОУ 30358081), відповідач ОСОБА_3 суду вказував, що всі внесені ним кошти в статутні фонди підприємств були його особистою приватною власністю, в силу вимог ч. 1 ст. 58 СК України. Починаючи з 1997 року кошти від зайняття підприємницькою діяльністю він використовував для розвитку такої діяльності та покупки нових корпоративних прав (т. 1, а.с. 214).

При цьому, жодного доказу наявності доходів від підприємницької діяльності до укладення шлюбу, як і наявності особистих коштів на момент укладення шлюбу, які б давали можливість зробити відповідні внески в статутні фонди підприємств, а саме: ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» - 15 000 000 грн., ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» - 6 930 000 грн., ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» - 4 110 800 грн. відповідач суду не надав. Посилання відповідача та його представника на трудову книжку відповідача, відповідно до якої він був засновником та керівником ряду підприємств, без надання доказів про отримання відповідних доходів, ніяким чином не може бути підтвердженням наявності у відповідача особистих коштів в необхідному розмірі для їх внесення в статутні фонди, купівлю нерухомого майна, надання коштів у позику, розміщення коштів на банківських рахунках тощо.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо один з подружжя є учасником підприємства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 712/13789/18, в якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання судом об`єктом спільної сумісної власності подружжя частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю та її поділу між сторонами, оскільки статутний капітал товариства, сформований за рахунок спільної сумісної власності подружжя. Тому вартість частки, яка належить до спільно набутого майна, підлягає поділу між подружжям шляхом виплати половини вартості внесеного майна тому з подружжя, який не набуває зазначену частку у свою особисту приватну власність.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначену правову позицію Касаційного цивільного Суду в складі Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, апеляційний суд вважає безпідставним посилання відповідача та його представника на правові позиції Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі 161/9644/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 179/130/13-ц, від 30 червня 2020 року у справі №127/9986/16-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 607/6271/17 (т. 8, а.с. 162).

Також, необґрунтованим є посилання представника відповідача на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18.

Посилаючись на п. 8.40 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду представник відповідача зазначив, що за змістом вказаного пункту постанови, внесені в статутний фонд кошти не є майном подружжя та не підлягають поділу. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема таке мано не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю). Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків пов`язаних з участю особи в товаристві (на управління товариством, отримання частини прибутку, отримання частини майна товариства у разі виходу з нього або розподілу товариства при ліквідації (п.п. 8.36, 8.37) (т. 8 а.с. 162).

В той же час, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду відсутні висновки, які суперечать висновкам викладеним в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 712/13789/18 в частині, що вартість частки, яка належить до спільно набутого майна, підлягає поділу між подружжям шляхом виплати половини вартості внесеного майна тому з подружжя, який не набуває зазначену частку у свою особисту приватну власність.

На момент розгляду зазначеної справи в судах першої та апеляційної інстанції відсутня постанова Великої Палати Верховного Суду про відступлення від висновків викладених в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 712/13789/18, а, відтак, вартість частки в статутному фонді товариств ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», яка належить до спільно набутого майна, підлягає поділу між подружжям шляхом виплати половини вартості внесених коштів тому з подружжя, який не набуває зазначену частку у свою особисту приватну власність.

У відповідності до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Оскільки позивач, заявляючи про своє право на частку в статутному капіталі товариств, обрала спосіб захисту у вигляді виплати половини вартості внесених коштів, апеляційний суд вважає, що задоволення зазначеної вимоги позбавляє позивача права на отримання доходів від 49 % частки, що належить ОСОБА_3 в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», а, відтак, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про поділ коштів, внесених в статутний фонд ТОВ ТПК «Електронікс» є безпідставними та задоволені бути не можуть, з огляду на те, що кошти в сумі 6 937, 50 грн. були внесені відповідачем 16 березня 1999 року, тобто, задовго до шлюбу, а, відтак, вони не є спільним майном подружжя.

Також, відсутні підстави до задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача частини коштів, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_3 в ПАТ «Альфа-банк», та які арештовані відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності таких коштів на зазначених рахунках та їх арешт за вказаною ухвалою суду.

Вимоги відповідача в зустрічному позові в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 262 500 грн. задоволені бути не можуть виходячи з наступного.

Зазначену вимогу відповідач обґрунтовує тим, що 15 липня 2002 року він придбав восьмикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 ., яка була оформлена на позивача та відповідача по частині за кожним. В подальшому, переобладнавши зазначену квартиру на дві, подружжя 02 березня 2007 року продали половину зазначеної квартири за 1 262 500.00 грн., кошти за що у відповідності до п. 2.3 договору отримала особисто ОСОБА_1 . Вважаючи придбану 15 липня 2002 року квартиру своєю особистою приватною власністю, відповідач вказував, що фактично позивач отримала кошти за половину квартири, яка належала йому, а, відтак, зазначені кошти мають бути стягнуті з неї на його користь.

Не погоджуючись з зазначеними доводами, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Зазначена відповідачем квартира АДРЕСА_1 була продана сторонами спільно, оскільки договір купівлі-продажу було підписано як позивачем так і відповідачем. Продаж відбувся в 2007 році, тобто під час проживання сторін в шлюбі. З 2007 року до 2018 року відповідач не пред`являв до позивача жодних претензій з приводу отриманих за вказаним договором купівлі-продажу коштів. При цьому, жодних доказів, що отримані за даним правочином кошти були витрачені позивачем не в інтересах сім`ї, а в своїх власних цілях відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не спростував законодавчо встановлену презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а, відтак, майном, яке підлягає розподілу у відповідності до вимог позовної заяви ОСОБА_1 та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 є майно, набуте під час шлюбу, щодо якого наявні вимоги позивача та зустрічні вимоги відповідача, а саме:

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195.5 кв.м., вартістю 8 849 520.00 грн. (т. 4 а.с. 109) та речі побутового вжитку в ній, вартістю 147 561.9 грн. (т. 6 а.с. 128);

- будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 8 836 862.00 грн. (т. 4 а.с. 109-110) та речі побутового вжитку, які знаходяться в ньому вартістю 1 336 825.65 грн. (т. 6 а.с. 128);

- земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, вартістю 345 117.00 грн. кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га, вартістю 332 598.00 грн. (т. 4 а.с. 109-110);

- автостоянка (паркомісце) АДРЕСА_3 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м., вартістю 587 835.00 грн. (т. 4 а.с. 109-110);

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м., вартістю 1 985 000.00 грн. (т. 8 а.с. 177-178).

- автомобіль LEXUS LS 460L, реєстраційний номер - НОМЕР_6 , 2008 року випуску, номер шасі - НОМЕР_7 , вартістю 449 016.55 грн. (т. 4 а.с. 60-61);

- автомобіль AUDI A8L, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , 2012 року випуску, номер шасі - НОМЕР_8 , вартістю 1 280 783.99 грн. (т. 4 а.с. 60-61);

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер шасі - НОМЕР_9 , вартістю 517 814.78 грн. (т. 4 а.с. 60-61);

- кошти, які були внесені в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», в сумі 15 000 000.00 грн. (т. 1 а.с. 31), ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», в сумі 6 930 000.00 грн. (т. 1 а.с. 34), ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», в сумі 4 110 800.00 грн. (т. 1 а.с. 27).

- кошти в сумі 535 000.00 доларів США, що по курсу НБУ 36.5686 грн. за долар, станом на 14 квітня 2023 року становить 19 564 201.00 грн., які були внесені на депозитний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритий на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу від 12 червня 2017 року та зняті відповідачем.

- право вимоги за договорами позики про передачу ОСОБА_3 грошових коштів, а саме:

· ОСОБА_5 від 18 серпня 2017 року в сумі 300 000 доларів США, що по курсу НБУ 36.5686 грн. за долар, станом на 14 квітня 2023 року становить 10 970 580.00 грн;

· ОСОБА_4 від 09 червня 2017 року в сумі 150 000 доларів США, що по курсу НБУ 36.5686 грн. за долар, станом на 14 квітня 2023 року становить 5 485 290.00 грн;

· ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» від 31 серпня 2017 року №310717/1 в сумі 4 000 000.00 грн.;

· ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» від 22 липня 2017 року №2206171 в сумі 2 000 000.00 грн.,

а всього майна на загальну суму 92 729 608.87 грн. Відповідно частка кожного з подружжя буде складати 46 364 804.43 грн. (92 729 608.87/2).

Здійснюючи поділ зазначеного майна, апеляційний суд виходить з пріоритетності побажань сторін щодо отримання у власність того чи іншого майна, фактичне користування сторонами майном та враховує наступні обставини.

Позивач не просила визнати за нею право власності на:

- будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та речі побутового вжитку, які знаходяться в ньому;

- земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га.;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м.

Натомість відповідач просив суд визнати за ним право власності на зазначене майно, в зв`язку з чим суд вважає за можливе визнати за відповідачем право власності на вказане нерухоме майно.

З огляду на відсутність у позивача ОСОБА_1 іншого жила, окрім квартири в АДРЕСА_1 , загальною площею 195.5 кв.м., в якій вона проживає та яка є спільним майном подружжя, апеляційний суд вважає за необхідне виділити зазначену квартиру у власність позивача, разом з усіма речами побутового вжитку, що в ній знаходяться та автостоянкою (паркомісцем) АДРЕСА_3 , яка розміщена поряд з зазначеною квартирою.

Оскільки право вимоги за договорами позики, які були укладені відповідачем ОСОБА_3 належить йому, як особі, яка укладала відповідні договори, строк на який вони були укладені сплив, доказів невиконання договорів позичальниками суду не надано, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 в частині поділу зазначеного права вимоги шляхом стягнення з відповідача компенсації в розмірі половини переданих в позику коштів.

Оскільки відповідач набув право особистої приватної власності на частки в статутних капіталах ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» за рахунок внесених спільних коштів подружжя, інший з подружжя, тобто, позивач має право на компенсацію половини зазначених коштів внесених відповідачем в статутний фонд зазначених товариств.

Оскільки кошти в сумі 535 000 доларів США 12 липня 2017 року внесені відповідачем на депозитний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Укрсоцбанк» та зняті ним перед накладенням арешту на них (https://reestr.court.gov.ua/Review/74945417), апеляційний суд вважає за необхідне розподілити зазначені кошти, як спільне майно подружжя шляхом стягнення з відповідача на користь позивача відповідної компенсації у розмірі половини вказаної суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 користується автомобілем LEXUS LS 460L, реєстраційний номер - НОМЕР_6 , 2008 року випуску, номер шасі - НОМЕР_7 , відповідач користується автомобілями AUDI A8L, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , 2012 року випуску, номер шасі - НОМЕР_8 та VOLKSWAGEN TOUAREG, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер шасі - НОМЕР_9 . Зазначені обставини визнаються відповідачем.

З огляду на фактичний спосіб використання зазначеного майна, апеляційний суд вважає за можливе виділити позивачу - автомобіль LEXUS LS 460L, а відповідачу автомобілі AUDI A8L та VOLKSWAGEN TOUAREG.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність поділу спільного майна подружжя, виходячи з відсотку вкладу кожного з них в придбання спільного майна, висновки суду не відповідають фактичним обставина справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового по суті вимог позивача та відповідача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплаті підлягав судовий збір у розмірі 8 810 грн. При подачі апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягав судовий збір у розмірі 13 215 грн. В загальному розмірі при подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 22 025 грн. (8810+13215).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, то з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (90%), а саме у розмірі 19 822 грн. 50 коп.

При подачі зустрічного позову ОСОБА_3 сплаті підлягав судовий збір у розмірі 8 810 грн. Оскільки зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (45,5%), а саме у розмірі 4 008 грн. 55 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з останньої на користь відповідача, та сумою, яку відповідач має компенсувати позивачу. Така різниця становить 15 813 грн. 95 коп. (19 822,5 - 4 008 грн. 55 коп.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АРКА ХАЙТЕК», про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

Квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 195.5 кв.м., вартістю 8 849 520 ( вісім мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн.

Речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: меблі в кабінеті, бігова доріжка, тюль та аксесуари до неї, килим, килим №2, шафи Ітіс, меблі у вітальні, стіл Ітіс, диван-ліжко, парта і стілець, телевізор Sony KD75XD8505, телевізор Sony KD55XD, акустична система Sonus Faber, ВО аудіосистема BEOSOUND 9000 6-CD CHANGER МК2, загальною вартістю 147 561.9 (сто сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня) 90 коп.

Автомобіль LEXUS LS 460L державний номерний знак НОМЕР_6 вартістю 449 016 (чотириста сорок дев`ять тисяч шістнадцять гривень) 55 коп.

Автостоянку № 23 на 2 поверсі секції «Б» площею 14.9 кв.м. по АДРЕСА_3 вартістю 587 835 (п`ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень), а всього на загальну суму 10 033 933.45 (десять мільйонів тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять три гривні) 45 коп.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 6824864, вартістю 8 836 862 (вісім мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят дві гривні).

Речі побутового вжитку в будинку АДРЕСА_2 , а саме дзеркало Luxordue, шафа для взуття Креденс, картини «Маски», картини «4 шт.», килимки, шафа для одягу, телевізор Sony KD55XD 9305, кухонні меблі, столик-візок, обідній стіл та стільці (комплект), мікрохвильова піч Miele, духова піч Miele, Холодильних Side by Side, посуд, скляний стіл (підлоговий), телевізор Sony KD75XD8505, килим, газетниця, диван, торшер, сабвуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000, колонка центральна Focal Electra CC 1000 Beryllium, колонки акустична Focal Electra Beryllium 1038, стіл сріблястий, крісла, навісні шафи, картина, декор «Кулі», люстра, меблі, килим, телевізор Sony KD75XD8505, вуличні меблі, акустична система Revox Re:Sound S brilliant, скляна тумба для ТВ, штори, тюль (комплект), диван, стіл, стілець з позолотою, стіл ПК, вітрина № 2, вітрина № 1, низька шафа Креденс, крісло, килим, ковролін, столик, диван, проектор Sony VPL-VW200, екран проекційний De-Lite, акустична система Revel Ultima Studio (пара), сабвуфер Ultima SUB-30 REVEL, акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт., акустична система Revel Ultima Voice, підсилювач Mark Levinson №432, підсилювач Mark Levinson № 433, попередній підсилювач Lexicon MC12HD, cd-програвач Denon DCM-500AE, аудіоресивер Denon DRA-500AE - 8, медіа-центр Dune HD Max, столик, крісло, вішалка для халатів та рушників (комплект), шафи, дзеркало, ТВ у ванній, тюль та аксесуари до них, меблі для санвузлів, ліжко, меблі, диван, парта із стільцем, телевізор ВО BeoVision 7, телевізор Sony KD75XD8505, меблі Smania, шезлонг ротанг, тренажер велосипед PReCOR 846і, підставка під квіти, обладнання для сауни, ролети плісе загальною вартістю 1 336 825.65 ( один мільйон триста тридцять шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень) 65 коп.

Земельну ділянку площею 0.0983 га в АДРЕСА_2 кадастровий номер 3221480903:02:006:0022, вартістю 332 598 (триста тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень).

Земельну ділянку площею 0.1020 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016, вартістю 345 117 (триста сорок п`ять тисяч сто сімнадцять гривень).

Квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 5768489 вартістю 1 985 000 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч гривень).

Автомобіль AUDI A8L QUATTRO державний номерний знак НОМЕР_5 вартістю 1 280 783.99 (один мільйон двісті вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят три гривні) 99 коп.

Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 517 814.78 (п`ятсот сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень) 78 коп.

Кошти в сумі 535 000 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч доларів США), які були розміщені ОСОБА_3 на депозитному рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» у відповідності з договором банківського вкладу № 26358012130973 від 12 червня 2017 року, що по курсу Національного банку України станом на 14 квітня 2023 року 19 564 201 (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот шістдесят чотири тисячі двісті одна гривня) (535000*36.5686).

Право вимоги за договором позики від 18 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 позичив ОСОБА_5 300 000 (триста тисяч) доларів США, що по курсу Національного Банку України 36.5686 грн. за долар станом на 14 квітня 2023 року складає 10 970 580 (десять мільйонів дев`ятсот сімдесят тисяч п`ятсот вісімдесят гривень).

Право вимоги за договором позики від 09 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 3 930 000 грн., що на момент позики становить еквівалент 150 000 (сто п`ятдесяти тисяч) доларів США, що по курсу Національного Банку України 36.5686 грн. за долар станом на 14 квітня 2023 року складає 5 485 290 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень).

Право вимоги за договором позики від 31 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 позичив ТОВ «Арка Хайтек» 4 000 000 (чотири мільйони гривень).

Право вимоги за договором позики від 22 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 позичив ТОВ «Соковий завод Сокирянський» 2 000 000 (два мільйони гривень),

а всього майна на загальну суму: 56 655 072.42 (п`ятдесят шість мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч сімдесят дві гривні ) 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23 310 569.48 (двадцять три мільйони триста десять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень) 48 коп. в якості компенсації перевищення частки ОСОБА_3 в спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 020 000 (тринадцять мільйонів двадцять тисяч гривень) в якості компенсації половини коштів внесених ОСОБА_3 в статутний фонд ТОВ «Соковий завод Сокирянський», ТОВ «Логіком Систем», ТОВ «Тріумфальна арка».

Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_11 , на корить ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_12 , судовий збір у розмірі 15 813 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 95 копійок.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення виготовлене 21 квітня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.