Постанова

від 24.04.2023 по справі 758/393/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4381/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року м. Київ

Справа № 758/393/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Головчака М.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

встановив:

У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просила стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 25 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону.

В обґрунтування позову вказує, що з 2014 року вона з відповідачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_4 . Наразі фактичні сімейні відносини між сторонами припинені, малолітня дочка проживає разом із позивачем. Зазначає, що враховуючи звичний спосіб та рівень життя, орієнтовна сума щомісячних витрат на дитину становить 50 000 грн. Після припинення стосунків, відповідач деякий час сплачував кошти на утримання спільної дитини у сумі 6000 грн., що на думку позивача є недостатнім для належного утримання доньки.

На підтвердження спроможності ОСОБА_3 сплачувати аліменти у вказаному розмірі зазначає, що останній має у власності три квартири, офіційно працює керівником ТОВ «Одесатепло», ТОВ «Чернігівтепло», ТОВ Лугтеплосервіс, ТОВ «Луганськ-Теплопостач», також здійснює підприємницьку діяльність через юридичні особи як їх засновнику та бенефіціарний власник, від чого отримує дохід у значному розмірі, неодноразово здійснював перетини державного кордону України, має депозитні рахунки в банківських установах. Оскільки останнім часом відповідач добровільно припинив здійснювати виплати на утримання їх спільної доньки, звернулася до суду з вказаним позовом.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., починаючи з 13 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на ст. 182 СК України, вказує, що матеріали справи містять інформацію про майновий стан, доходи відповідача, спосіб та рівень його життя, а саме: відповідач має у власності три квартири у м. Києві: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86 кв.м (придбана у січні 2021 року), квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 50,5 кв.м (придбана у січні 2019 року); квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 41.8 кв.м (придбана у липні 2019 року); відповідач є керівником 4 юридичних осіб, та засновником 5 юридичних осіб.

Попри незначний офіційно задекларований дохід (13 000 грн. на місяць), але виходячи з орієнтовних його витрат, фактично відповідач отримує доходи у великому розмірі; відповідач щомісяця виїжджає на відпочинок до курортних та європейських країн - Катар, Великобританія, Єгипет, Туреччина, Австрія, Німеччина, Італія, Іспанія, та принаймні 1 тиждень на місяць кожного місяця перебуває за кордоном. Звергає увагу суду на вартість квитків на літак до інших країн, які відвідував відповідач, та термін його перебування за кордоном, та відповідно, витрати, які відповідач несе на проживання, харчування, дозвілля, розваги. Зазначені витрати не співмірні із офіційно задекларованою заробітною платою відповідача. Жодних доказів щодо джерел фінансування таких подорожей відповідачем не надано.

Вказує, що відповідач, після припинення між сторонами відносин, притаманних подружжю, деякий час в добровільному порядку здійснював на користь позивача для утримання спільної дитини платежі в розмірі 6000 грн. на місяць, а також оплачував навчання дитини у приватному дитячому садочку у розмірі близько 300 000 грн. на рік (25 000 грн./міс)., що не заперечується останнім. Вказаними діями відповідач встановив для дитини відповідний рівень життя та підтвердив свою спроможність до несення витрат на утримання дитини в зазначеному розмірі.

Заперечуючи наявність можливості в подальшому сплачувати аліменти на утримання дитини у сумі визначеній позивачем, відповідач посилається на те, що нібито на навчання дитини не він особисто несе витрати, а ТОВ «Одесатепло». Разом з тим, відомостями державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що відповідач здійснює керівництво та є засновником і бенефіціарним власником вказаного товариства. Відтак, оплата навчання здійснена відповідачем через створене ним ТОВ «Одесатепло». Ймовірно саме з метою приховування дійсного рівня доходів особисті витрати відповідача фінансуються через засновані ним юридичні особи. Незважаючи на незначний офіційно задекларований дохід відповідача, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично отримує на свою користь послуги шляхом їх оплати з рахунків заснованих ним юридичних осіб. Зазначене з точки зору податкового законодавства може вважатися додатковим благом та включається до загального доходу.

Згідно з відомостями Державної податкової служби, у другому кварталі 2020 року відповідачем отримано поворотну фінансову допомогу у сумі 721 512 грн., про яку останній у відзиві жодним словом не обмовився, та яку судом було залишено поза увагою. Відомості про доходи відповідача та отримані ним кошти за 2022 рік відсутні, оскільки відповідна звітність ним ще не подана, а відтак, при визначенні розміру аліментів слід виходити саме із способу та рівня життя відповідача, обов`язково брати до уваги його витрати та не обмежуватись лише сумою офіційно задекларованих доходів. Проте, оцінюючи докази, надані сторонами, суд першої інстанції вказані обставини проігнорував.

Крім того, суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, очевидну неспіврозмірність витрат відповідача не врахував, джерела походження коштів на придбання нерухомості в столиці, щомісячний відпочинок за кордоном, інші витрати, в тому числі ті, що пов`язані з утриманням спільної дитини сторін, які відповідач ніс добровільно, не встановив. Також суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував принцип здійснення правосуддя з урахуванням найкращих інтересів дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Вказує, що оплата витрат, в розмірі 299 536,60 грн. на рік, за надання послуг із здобуття початкової освіти у навчальному закладі ПЗО «Клевер Кідс» дитиною, забезпечувалось платником ТОВ «Одесатепло», на підставі додаткової угоди № 1 до договору № 44 про надання освітніх послуг ПЗО «Клевер Кідс», а не особисто відповідачем, що також підтверджується квитанцією. Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 до договору № 44 від 28.12.2021року, у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку замовника платником цей обов`язок замовник, тобто відповідач, повинен виконати сам. Станом на сьогодні, по інформації, яка наявна у розпорядженні відповідача, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивачка вивезла доньку до Німеччини.

Що стосується доводів позивача в обґрунтування розміру аліментів на утримання дитини, у позові представник позивачки зазначав про необхідність орендувати житло для проживання разом з дитиною, вартістю 20000грн. на місяць слід відзначити, що дані обставини не підтверджені будь-якими доказами, крім того, відповідно до інформації з ДРРП на нерухоме майно у власності позивачки є квартира загальною площею 35,2 кв.м. у АДРЕСА_4 . Крім того, станом на теперішній час позивачка з березня 2022 року перебуває за кордоном у Німеччині, де, напевне, отримує відповідну соціальну допомогу.

Крім того, розмір аліментів, про стягнення яких просить позивачка, є необґрунтованим, вимога про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 25 000 грн. щомісячно не підтверджена належними і допустимими доказами та суперечить нормам чинного законодавства.

Звертає увагу на те, що 09.06.2021 року було зареєстровано шлюб між відповідачем та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідача із дружиною ОСОБА_7 народилась донька ОСОБА_8 . Таким чином, на утриманні відповідача на теперішній час перебувають на утриманні дружина та новонароджена донька.

Дохід відповідача на посаді директора ТОВ «Одесатепло» за період з 01.11.2021р. по 30.04.2022р. склав 16889,95 грн., сума до сплати 16596,42 грн., що підтверджується довідкою від 04.05.2022 р. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з квітня 2022 року сукупний дохід відповідача на посаді директора ТОВ «Одесатепло» склав 812,50 грн. Дохід відповідача на посаді директора ТОВ «Чернігівтепло» за період з 01.11.2021р. по 30.04.2022 р. склав 51000 грн., сума до сплати 41055 грн., що підтверджується довідкою від 09.05.2022 р.

Стосовно підприємницької діяльності юридичних осіб, заснованих відповідачем слід зазначити, що відповідно до фінансової звітності за минулий рік усі підприємства були збиткові, деякі діяльність не проводили з нульовим балансом, що підтверджується відповідними фінансовими звітами. У відповідь на адвокатський запит № 137 від 05.12.2022 ТОВ «Одесатепло» з 24.02.2022 року з початком військової агресії проти України не веде господарської діяльності, адже, майно, устаткування, обладнання, що використовувалося в комерційній та господарській діяльності товариства наразі перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області.

Також, при визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров`я платника аліментів. Відповідно до витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 3733/22 ОСОБА_3 10.08.2022 року переніс операцію на серці - Стентування ПМШГ ЛКА, потребує постійного спостереження у лікаря кардіолога та призначеного постійного медикаментозного лікування.

Вважає необґрунтованими доводи представника позивача про щомісячні виїзди на відпочинок за кордон, адже з 24.02.2022 року виїзд за кордон військовозобов`язаних чоловіків в Україні заборонений. Ця заборона стосується і відповідача також.

У поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що відповідач не заперечує, а навпаки, підтверджує факт несення ним витрат на утримання спільної доньки сторін добровільно у сумі 6000 грн. щомісячно.

Щодо оплати за відвідування дитячого садка, то незважаючи на те, що стороною договору є товариство, а не відповідач, вигоду за договором набуває саме він. Заперечення щодо значних витрат, пов`язаних із регулярними та тривалими виїздами відповідача закордон зводяться лише до того, що на даний час у зв`язку із воєнним станом на території України, останній обмежений у праві виїзду. Однак це жодним чином не заперечує відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 15.06.2022 року, що міститься в матеріалах справи.

Доказів джерел походження коштів, за рахунок яких здійснювалися вказані подорожі та належного підтвердження такого джерела фінансування відповідач не надав. Відтак, саме лише обмеження відповідача у праві виїзду закордон не може свідчити про його неплатоспроможність. Надана 07.12.2022 року відповідачем, як директором одного із належних йому товариств - ТОВ «Одесатепло», відповідь на адвокатський запит про відсутність господарської діяльності та фінансово-розрахункових операцій у товариства, не свідчить про відсутність доходів у відповідача.

Доводи відзиву щодо наявності у відповідача захворювань, зокрема проведеного 10.08.2022 року оперативного лікування серця (стентування), не можуть мати для справи вирішального значення, адже відсутні підстави вважати, що вказане малоінвазивне оперативне втручання значною мірою погіршило працездатність відповідача та призвело до інвалідності. При цьому, лікування відповідачу проведено та виписка з картки стаціонарного хворого видана йому після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі. Тому, виписка з картки стаціонарного хворого, що додана відповідачем до відзиву, не може бути предметом дослідження апеляційного суду.

Звертає увагу на те, що припущення відповідача щодо виїзду позивача разом із спільною дитиною за кордон та щодо отримання нею соціальних виплат у країні перебування є лише припущеннями та у будь-якому випадку не знімають з нього обов`язку з рівноцінної участі в утриманні спільної дитини сторін. Народження у відповідача дитини також не звільняє його від батьківських обов`язків по відношенню до спільної із позивачем дитини. Наявність іншої дитини підлягає врахуванню нарівні з іншими обставинами, визначеними ст. 182 СК України, про які позивачем зазначено в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням обставин справи та беручи до уваги, що відповідач зобов`язаний утримувати малолітню доньку до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, враховуючи відсутність доказів щодо обмежень у працевлаштуванні за станом здоров`я, та оскільки дитина сторін проживає разом із позивачем, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини, потреби дитини. Разом з цим, враховуючи матеріальне становище відповідача, а також перебування на його утриманні малолітньої дитини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та вважав за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., щомісячно, оскільки саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі, в ході судового розгляду не встановлено.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду про часткове задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (а.с.11). Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Дитина проживає разом з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.01.2022 року, відповідач ОСОБА_3 має у власності: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86 кв.м (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.01.2021 року приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І. за №159); квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 50,5 кв.м (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.01.2019 року приватним нотаріусом КМНО Садова А.Г. за № 82); квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 41.8 кв.м (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.07.2017 року приватним нотаріусом КМНО Даровський І.І. за № 564) (а.с. 9), що не заперечується відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з копією Договору № 44 від 28 грудня 2021 року про надання освітніх послуг Приватним закладом «Клевер Кідс», укладеного з ОСОБА_3 , як замовником, в інтересах ОСОБА_4 , предметом договору є надання послуг із здобуття початкової освіти - навчання, утримування, виховання, харчування учню на умовах, визначених цим договором за рахунок коштів замовника, дитину сторін зараховано до 1 класу цього закладу (а.с. 104-105).

Відповідно до п. 1,2 Додаткової угоди № 1 до Договору № 44 про надання освітніх послуг Приватним закладом «Клевер Кідс», на підставі ч.1 ст. 528 ЦК України сторони домовились покласти обов`язки замовника щодо оплати за освітні послуги ПЗО, згідно договору в повному обсязі на платника. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку замовника платником цей обов`язок замовник повинен нести сам. Платником зазначено ТОВ «Одесатепло» (а.с. 106).

Згідно з довідкою про доходи від 04.05.2022 року, виданою директором та головним бухгалтером ТОВ «Одесатепло», ОСОБА_9 працює в ТОВ «Одесатепло» з 16.03.2020 року та займає посаду директора. Дохід за період з 01.11.2021 року по 30.04.2022 року склав 16 889, 95 грн. (а.с. 112, 133).

Відповідно до довідки про доходи від 09.05.2022 року № 0000-000004, виданої головним бухгалтером ТОВ «Чернігівтепло», ОСОБА_9 працює в ТОВ «Чернігівтепло» з 01.01.2020 року по теперішній час та займає посаду директора. Дохід за період з 01.11.2021 року по 30.04.2022 року склав 51 000 грн. (а.с. 113).

Згідно з платіжним дорученням № 54 від 28 грудня 2021 року ТОВ «Одесатепло» перераховано на рахунок ПЗО «Клевер Кідс» за надання послуг із здобуття початкової освіти у навчальному закладі згідно договору № 44 від 28.12.2021 року суму в розмірі 299 536, 60 грн. (а.с.132).

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, що надійшов до суду 15.06.2022 року, вбачається, що ОСОБА_3 за період з 01.01.2021 року по 14:06 год. 23.02.2022 року неодноразово здійснював перетин кордону України, а саме: у 2021 року здійснював виїзд до міста Дохи, міста Лондона, міста Хургади, міста Анталії, міста Мюнхена, міста Дохи, міста Риму та в`їзд до міста Києва; 02.01.2022 року здійснював перетин кордону, зокрема, до виїзд до міста Алкатне, 07.01.2022 року в`їзд до міста Києва. (а.с. 137).

Депозитні рахунки у ПАТ «Державний ощадний банк» та АТ КБ «ПриватБанк» у відповідача ОСОБА_3 відсутні, про що свідчать листи, отримані судом на виконання ухвали від 18 січня 2022 року (а.с. 149, 151, 162).

19 серпня 2022 року у відповідача разом з його дружиною ОСОБА_10 (копія свідоцтва про шлюб (а.с. 109) народилася дочка - ОСОБА_8 (а.с. 185).

Відповідач визнає, що до звернення позивача до суду з даним позовом та до початку військової агресії Російської Федерації проти України здійснював щомісячні платежі на утримання дитини в розмірі 6000 грн. щомісяця постійно, а також витрати на придбання одягу, про що надав копії квитанцій за січень 2022 року (102, 103).

Відповідно до листа Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві від 04.07.2022 року, джерела отримання доходів відповідача ОСОБА_3 (реєстраційний номер - 2953513317) від юридичних осіб, а саме: ТОВ «ОДЕСАТЕПЛО», ТОВ «ЧЕРНІГІВТЕПЛО», в якому містяться відомості про назву доходу, отриманих відповідачем за 2020-2021 роки, а саме: сума фінансової поворотної допомоги у 2020 році ТОВ «Одесатепло» - нараховано та виплачено 721 512 грн.; нараховано 700 000 грн., виплачено 70 000 грн.; ТОВ «Чернінгівтепло» - нараховано та виплачено 318 000 грн.

Загальна сума отриманої заробітної плати в 2020 році в ТОВ «Чернігівтепло» - 26 050 грн., ТОВ «Одесатепло» - 46 313 грн. 86 коп. ; загальна сума отриманої заробітної плати в 2021 році в ТОВ «Чернігівтепло» - 120 000 грн., ТОВ «Одесатепло» - 36 361 грн. 20 коп. (а.с. 156-160).

Відповідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Встановивши, що донька сторін проживає разом із матір`ю та на даний час перебуває на її утриманні, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов`язку щодо утримання дитини досягнуто не було, врахувавши часткове визнання відповідачем позовних вимог щодо стягнення аліментів в суді першої інстанції на суму 4000 грн., суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 180 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., починаючи з 13 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, визначений судом розмір аліментів на утримання дитини в розмірі 5000 грн. щомісяця відповідає потребам дитини відповідного віку і стану її здоров`я, що узгоджується з вимогами ст. 182 СК України.

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок батьків утримувати свою дитину, її вік та стан здоров`я, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, зважаючи на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, за відсутності в матеріалах справи доказів спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі є справедливим, достатнім, та таким, що відповідає потребам дитини відповідного віку, з урахуванням наведеного вище.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, та надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що матеріали справи містять інформацію про майновий стан, доходи відповідача, спосіб та рівень його життя, наявність нерухомого майна та витрати відповідача, що підтверджують, що фактично відповідач отримує доходи у великому розмірі, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 25 000 грн. щомісячно на утримання малолітньої дитини, враховуючи подані довідки про розмір доходів та розмір заробітної плати відповідача за попередній рік.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць становив: для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про можливість у відповідача для сплати аліментів у розмірі 25 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 5000 грн., що відповідає потребам дитини відповідного віку, з урахуванням звернення позивача до суду з даним позовом 13 січня 2022 року, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з`ясувавши та проаналізувавши вказані обставини, доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надала жодних доказів, які б свідчили про доцільність та необхідність наведених в позовній заяві та в апеляційній скарзі щомісячних витрат на дитину у розмірі 50 000 грн. щомісячно.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 СК України про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, позивачем не надано доказів тих обставин, що вона особисто несе витрати на утримання дитини у розмірі 50 000 грн. щомісячно, з яких 25 000 грн. на утримання дитини має сплатити відповідач.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на положення ч. 3 ст. 182 СК України, відповідно до якої суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Позивач вказує, що попри незначний офіційно задекларований дохід (13 000 грн. на місяць), але виходячи з орієнтовних його витрат, фактично відповідач отримує доходи у великому розмірі; відповідач щомісяця виїжджає на відпочинок до курортних та європейських країн та принаймні 1 тиждень на місяць кожного місяця перебуває за кордоном. Зазначені витрати не співмірні із офіційно задекларованою заробітною платою відповідача. Жодних доказів щодо джерел фінансування таких подорожей відповідачем не надано.

Однак колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки враховуючи ті обставини, що офіційно підтверджений розмір заробітку відповідача протягом 2021 року становив 156 361 грн. 20 коп., тобто середньомісячна заробітна плата - 13030 грн., а стягнутий судом розмір аліментів - 5000 грн. щомісячно, що складає 38,4% від середньомісячної заробітної плати, та враховуючи наявність у відповідача ще двох утриманців - дружини ОСОБА_10 та дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином було враховано положення ч. 3 ст. 182 СК України.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 СК України щодо рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, загальна сума на утримання дитини має становити щомісячно 10 000 грн., яку колегія суддів вважає достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини шестирічного віку та рівня життя, необхідного та достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Доказів щодо понесення необхідних щомісячних витрат на утримання дитини у більшому розмірі позивач не надала.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За викладених обставин колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, яка буде щомісячно стягуватися з доходів відповідача як аліменти на утримання дитини, та вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.