Рішення

від 17.04.2023 по справі 160/1623/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Справа № 160/1623/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/1623/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Бабенка, буд. 2, код ЄДРПОУ: 43422082) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ: 44069166) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту надійшла позовна заява заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 43422082).

Позовна заява обґрунтована необґрунтованістю та в зв`язку з цим протиправністю наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.01.2023 року №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА». Вказаний наказ не містить конкретної підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, натомість лише перераховано норми Податкового кодексу України, також не вказано яку саме інформацію отримав відповідач в рамках проведеного аналізу, від кого та як вона стосується позивача, що свідчить про формальний підхід фіскального органу до перевірки.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/1623/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1623/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

02 березня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача. До відзиву також додано документи, які стали підставою для винесення наказу, що є предметом оскарження. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що підставою для прийняття наказу від 24.01.2023 року №338-п слугував проведений аналіз, в рамках якого встановлено, що розпорядженнями відповідача від 05.01.2023 року №3-р та від 20.01.2023 року №17-р позивачу анульовано 3 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за трьома адресами. Однак, відповідно до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій Інформаційно-аналітичної системи ДПС України позивач станом на 23.01.2023 року продовжує за вищевказаними адресами здійснювати роздрібну реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідних ліцензій, що може свідчити про порушення чинного законодавства. Визначена інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 року № 103/15-32-09-05 із зазначеним аналізом діяльності підприємства. Наводить судову практику Верховного Суду.

07 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доповідна записка не може слугувати підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, її наявність не свідчить про отримання в установленому законодавством порядку інформації, що відповідно до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій Інформаційно-аналітичної системи ДПС України позивач станом на 23.01.2023 року продовжує за вищевказаними адресами здійснювати роздрібну реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідних ліцензій. При цьому разом з відзивом не надано жодним доказів на підтвердження існування вищезазначеної інформації. Вважає наведеному відповідачем судову практику нерелевантною.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач зареєстрований юридичною особою 22.04.2021 року, код ЄДРПОУ: 43422082, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04.2021 року. Основний вид економічної діяльності: 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 року №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ: 43422082) на підставі п.п. 191.1.4 п. 191.1 ст. 191, п.п. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами) у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства в частині обліку, зберігання, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів наказано провести фактичну перевірку позивача за визначеними трьома адресами господарських одиниць, тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Вважаючи наказ відповідача від 24.01.2023 року №338-п протиправним, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податковий кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 191.1. ст. 19 Податкового кодексу України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (пп.191.1.4.).

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.191.1.14.)

Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Виходячи зі змісту правових позицій сторін, цей спір виник щодо конкретного питання про право, а саме чи відповідає наказ, що є предметом оскарження, законодавчим вимогам щодо обґрунтованості такого наказу. Так, позивач стверджує, що у вказаному наказі відсутня належна конкретизація правових підстав для проведення перевірки, інших підстав для визнання протиправним такого наказу не висловлює. Позиція відповідача зводиться до твердження про достатність та належність обґрунтування для проведення перевірки у його наказі від 24.01.2023 року №338-п. Отже, суду належить перевірити обґрунтованість зазначеного наказу в аспекті достатності зазначення підстав для проведення перевірки.

Так, у відповідній частині наказу від 24.01.2023 року №338-п зазначено, що перевірки призначається «на підставі … п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України … у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства в частині обліку, зберігання, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналогічний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №500/1331/21.

За обставин даної справи відповідач конкретизував, що призначає перевірку саме за першою з наведених двох підстав.

Відповідно, суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №360/4140/20 про те, що має місце наявність правових підстав для проведення фактичної перевірки з підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій. Оскільки вказаний правовий висновок стосується іншої (другої) правової підстави для призначення фактичної перевірки за пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, в той час як за обставин даної справи перевірка призначена за іншою (першою) правовою підставою для призначення фактичної перевірки за вказаним пунктом Податкового кодексу України. Тобто, сам відповідач в наказі, що є предметом оскарження, конкретизував своє посилання пп.80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України зазначенням, що перевірка проводиться саме у зв`язку з наявністю певної інформації, що вказує на те, що перевірка була призначена саме за цією правовою підставою, а не за іншою (не в зв`язку зі здійсненням функцій визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Отже, ця правова позиція Верховного Суду не підлягає застосуванню до обставин даної справи через відмінність в обставинах справи.

Повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Наявність службової записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, може розглядатись як передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України підстава для проведення фактичної перевірки та відповідно може мати наслідком прийняття оскаржуваних наказів.

Окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17.

За змістом правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19 в наказі про призначення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України окрім посилань на правові норми мають міститися посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, має бути відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Ненаведення наявності підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки обумовлює скасування відповідного наказу про її призначення як протиправного.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі №160/7971/19 за змістом міститься правовий висновок про те, що судам належить надавати оцінку доказам, які містяться у доповідній записці, яка стала підставою для призначення перевірки.

Узагальнюючи вищевикладене суд констатує, що в наказі про проведення фактичної перевірки повинно було міститися джерело відповідної податкової інформації (посилання на доповідну записку) та зміст порушення продаж алкогольних напоїв після позбавлення ліцензії, однак наказ від 24.01.2023 року №338-п такої інформації не містить.

Окрім цього проаналізувавши надану відповідачем доповідну записку, яка згідно його правової позиції стала підставою для видання спірного наказу, суд констатує, що в ній наявна узагальнююча податкова інформація щодо позивача та констатовано, що попри анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за трьома адресами господарської діяльності позивача в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій станом на 23.01.2023 року міститься інформація про те, що позивач продовжує роздрібний продаж алкогольних напоїв без ліцензії. Водночас, відповідачем так і не було надано будь-яких підтверджуючих документів щодо факту наявності в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій станом на 23.01.2023 року інформації про те, що позивач продовжує роздрібний продаж алкогольних напоїв без ліцензії.

Більш того доповідна записка за змістом визначає підставу для проведення перевірки здійснення продажу алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, в той час як наказ, що є предметом оскарження, в якості підстави для проведення перевірки також передбачає можливі порушення вимог законодавства в частині обліку, зберігання, реалізації тютюнових виробів, однак така підстава не підтверджена навіть доповідною запискою, тобто в повній мірі є загальною, неконкретною та непідтвердженою.

Суд також відхиляє посилання відповідача на правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17, оскільки з урахуванням інших наведених правових висновків, в т.ч. в даній постанові Верховного Суду, за обставин даної справи наказ про призначення податкової перевірки містить не окремі дефекти оформлення, а є необґрунтованим за своїм змістом і не відповідає іншим наведеним у цьому рішенні правовим позиціям Верховного Суду. Більш того, навіть в наведеній відповідачем постанові Верховного Суду передбачено, що повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів, однак відповідачем вказаного не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ: 43422082) від 24.01.2023 року №338-п, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується копією квитанції від 08.02.2023 року №325287988000062899681.

Отже, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. Відповідач не висловив заперечень проти стягнення таких витрат, їх розміру та підтвердження. Враховуючи викладене та враховуючи сталу правову позицію Верховного Суду (наприклад, постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.05.2022 року по справі №640/4035/20) про те, що суд, за відсутності відповідного клопотання відповідача, не може оцінювати відповідність розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум, суд не надає оцінку заявленим до відшкодування витратам на професійну правничу допомогу щодо їх відповідності критеріям, передбаченим у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено критерії, яким мають відповідати судові витрати по справі в цілому (в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу), а саме:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд здійснює правову оцінку заявлених до відшкодування судових витрат на відповідність наведеним критеріям.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано:

1) Копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.01.2023 року №30/01 (далі Договір);

2) Копію акту виконаних робіт від 31.01.203 року (далі Акт);

3) Копії ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Гасанової Ю.В.

Відповідно до п. 4.1. Договору за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої п. 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначеній в рахунку. Винагорода (гонорар) є динамічною та може змінюватися відповідно до п. 4.3. цього Договору.

При розрахунку розміру гонорару, до уваги береться орієнтована кількість годин витрачених на надання правничої (правової) допомоги, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання доручення Клієнта (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 4.5. гонорар сплачується Клієнтом протягом 2 (двох) робочих днів, з дати отримання Клієнтом рахунку, у якому вказується сума гонорару.

Відповідно до Акту адвокатом проведено наступні роботи:

1) отримання документів, їх аналіз, дослідження судової практики, узгодження правової позиції 28.01.2023 року, 4 години по 500 грн за годину = 2000 грн;

2) Надання консультація клієнту 29.01.2023 року, 1 година 1500 грн;

3) Підготовка позовної заяви 30.01.2023 року, 4 години 2000,00 грн;

4) Підготовка пакету документів для сторін по справі, подання позовної заяви до суду 1 година 1000 грн.

Всього до сплати: 6500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи вказане, суду, зокрема, належить встановити наявність доказів щодо вартості виконаних робіт, яка сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до змісту п. 4.1. Договору гонорар адвоката підлягає оплаті у розмірі, що визначений в рахунку.

За обставин даної справи витрати на професійну правничу допомогу фактично не понесені, що не перешкоджає їх відшкодуванню до послідовної правової позиції Верховного Суду (наприклад, постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.02.2023 року по справі №520/562/19). Водночас, в разі відсутності доказів на підтвердження фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу стороною мають бути надані докази на підтвердження того, що такі витрати підлягають сплаті.

За обставин даної справи сплаті підлягають витрати, що визначені в рахунку, однак такого рахунку позивачем не надано. Суд зазначає, що Акт не може вважатися рахунком в силу традиційного вживання змісту відповідних термінів: Акт засвідчує факт надання послуг однією стороною та визнання факту їх надання іншою стороною, тобто підтверджує вчинення дій; рахунок в свою чергу передбачає інший різновид взаємодії між сторонами та стосується процедури оплати послуг, зокрема містить інформацію про рахунок, на який необхідно сплатити кошти, а також інформацію про загальне призначення платежу (зміст наданих послуг). Саме на відмінний зміст категорії рахунку вказує відсутність у договорі банківського рахунку адвоката, що зумовлює необхідність його надання окремим документом, який конкретизовано у п. 4.1. Договору - рахунком.

Відповідно, обов`язок по сплаті витрат на адвоката безпосередньо пов`язаний з рахунком, який за обставин даної справи суду не надано. Отже, підстави для констатації факту настання такого обов`язку у позивача відсутні. Таким чином, судом не встановлено доказів на підтвердження вартості послуг з надання професійної правничої допомоги що сплачена або підлягає сплаті, що відповідно до змісту п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює їх відшкодування.

Окрім цього суд зазначає, що послуги №1, 3 не відповідають пунктам 1-2 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за змістом є однією послугою, які відокремлені штучно, а послуга №2 не пов`язана з розглядом справи. В свою чергу розмір послуги №4 значною мірою перебільшений, оскільки за обставин даної справи не може займати вказаний обсяг часу, передусім в зв`язку з поданням позовної заяви електронною поштою.

Враховуючи усе вищевикладене суд зазначає, що підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача відсутні.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Бабенка, буд. 2, код ЄДРПОУ: 43422082) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ: 44069166) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2023 №338-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «МП-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 43422082) .

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ: 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ОДЕСА» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Бабенка, буд. 2, код ЄДРПОУ: 43422082) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко