Рішення

від 27.04.2023 по справі 240/3607/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/3607/23

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Фермерського господарства «Перець» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

установив:

У лютому 2023 року Фермерське господарство «Перець» (далі позивач, ФГ «Перець») звернулося у суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Укртрансбезпека), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №341883 від 24 січня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що застосування штрафу є безпідставним, оскільки відповідач не повинен перевіряти встановлений тахограф, тому що здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу. Наголошує, що перевірка щодо наявності встановлених тахографів проводиться виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні перевезення відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 01 липня 2014 року №290, яким внесено зміни до підпункту 4 пункту 5 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340. Також зауважує, що в оскаржуваній постанові зазначено про відповідальність за порушення, яке передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким визначена відповідальність за стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензії, та посадку пасажирів на стоянці таксі, що не відповідає діям, які вчинені позивачем та за які його притягнуто до відповідальності.

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

20 квітня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що системний аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом, а для водія такого автомобіля, крім документів, визначених приписами статті 48 названого Закону, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Оскільки на момент перевірки транспортного засобу у водія був відсутній щоденний реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку водія, відповідач правомірно виніс постанову про застосування адміністративно господарського штрафу до позивача.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що 28 грудня 2022 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 26 грудня 2022 року №013955 на а/д М-21 158 км «Виступовичі Житомир Могилів-Подільський», о 12 годині 55 хвилин проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz Benalu, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки встановлено здійснення внутрішніх ватажних перевезень транспортним засобом обладнаним аналоговим повіреним контролюючим пристроєм тахографом без оформлення документів передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки транспортного засобу відсутній щоденний реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 28 грудня 2022 року та за попередні 28 днів.

За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт №331838 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

04 січня 2023 року на адресу позивача направлено лист з інформацією про дату та час розгляду справи, який отриманий останнім 14 січня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 24 січня 2023 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області виніс постанову №341883, якою за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, яка передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Уважаючи таке рішення протиправним, ФГ «Перець» подало цей позов до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 1 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як убачається із наданих сторонами справи суду копій документів, у момент проведення перевірки водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної від 28 грудня 2022 року, у якій зазначено, що ФГ «Перець» виступає автомобільним перевізником.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що автомобільним перевізником для транспортного засобу Mercedes-Benz Benalu, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія, якими керував водій ОСОБА_1 , є позивач у справі ФГ «Перець».

Надаючи правову оцінку суті виявленого відповідачем порушення та правомірності застосованого до позивача стягнення, суд уважає за необхідне зазначити таке.

У силу статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Аналіз наведених положень Закону України №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а напроти, вимагається наявність інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 4 цього Наказу він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності, зокрема, для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн з 01 червня 2015 року.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено в Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (далі Інструкція).

Пунктом 3.3 цієї Інструкції закріплено, що водії транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу

цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі,

та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно пункту 1.3 Інструкції вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (далі перевізники).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції визначено значення, зокрема, таких термінів:

- контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;

- перевізники суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, з наведених вище приписів Наказу № 340 та затвердженого ним Положення про робочий час і час відпочинку водіїв випливає, що з 01 травня 2015 року усі вантажні колісні транспортні засоби повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, і дія цього Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Судом установлено, що транспортний засіб позивача відповідно до приписів Наказу № 340 обладнаний аналоговим тахографом, що зафіксовано в акті проведення перевірки та проти чого не заперечує позивач, а отже за наявності тахографа водій був зобов`язаний мати заповнену тахокартку.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на наказ Міністерства інфраструктури України від 01 липня 2014 року № 290, яким доповнено наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 новим пунктом 5 такого змісту (який був чинним до 10 грудня 2021 року): « 5. Державній інспекції України з безпеки на наземному транспорті забезпечити: 4) здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.» (підпункт 4 пункту 5).

Підставою для неврахування такого доводу позивача є те, що відповідачем не здійснювалася перевірка наявності встановленого тахографу на транспортному засобі позивача, та до відповідальності за відсутність тахографа чи протоколу перевірки та адаптації тахографа позивач не притягувався.

Суд наголошує, що здійснення перевірки дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв, є обов`язком відповідача згідно підпункту 1 пункту 5 наказу Міністерства інфраструктури України від 01 липня 2014 року № 290.

При цьому, така перевірка відповідачем проведена з урахуванням того, що автомобіль позивача був обладнаний тахографом, що зафіксовано в акті перевірки, а факт невикористання водієм тафокартки за 28 грудня 2022 року (дата перевірки) є порушенням приписів пункту 3.3 Інструкції № 385.

Аналогічний висновок викладений у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №420/24299/21.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, у спірному випадку, щоденного реєстраційного листка (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія, на підставі якого виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Посилання позивача на не відповідність зазначеного у оскаржуваній постанові опису правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ, суд до уваги не приймає, оскільки преамбула статті являється першим абзацом статті, оскільки її неможливо виокремити з переліку абзаців указаної норми. Також Закон України від 03 червня 2021 року № 1534-IX, яким внесено зміни саме в абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ, шляхом викладення його в наступній редакції: «перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», яку і було правомірно застосовано відповідачем при винесені оскаржуваної постанови.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Фермерського господарства «Перець» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис