Рішення

від 27.04.2023 по справі 320/6655/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року м. Київ № 320/6655/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

23 серпня 2022 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що документи, які позивачка долучила до своєї заяви, адресованою відповідача щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що вона брала участь у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивачка не надала.

22 серпня 2022 р. до суду від представника третьої особи надійшли пояснення по справі. Зазначає, що позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 7 Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС містить також умови, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

25 жовтня 2022 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відповідачем необгрунтовано висунута вимога про надання розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення підприємства на якому позивач працювала до формування Цивільної оборони та розпорядчого документу по підприємству про залучення позивача до складу зазначеного формування.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є учасником наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2021 р.

Відповідно до довідки МСЕК Серії АВ №1073533 від 20 жовтня 2021 р. позивачу встановлено другу групу інвалідності з 24 вересня 2021 р., причиною якої є захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

26 липня 2021 р. експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України за результатами розгляду звернення позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено діагноз: Ессенціальна артеріальна гіпертензія, 2 ст., ступінь ризик 4, кризовий перебіг. Гіпертензивна нефропатія 3 ст. (ШКФ за MDRD 52,4 мл/хв/1,73 м2). Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст. з хронічною недостатністю мозкового кровообігу лівобідною пірамідною недостатністю, вестібуло-координаторними порушеннями, вегетативною дисфункцією, церебрастенічним синдромом ІХС стенокардія напруги, ф.к.3. Атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклероз аорти. Сн2 Аст. Згідно з експертним висновком захворювання позивача пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

23 грудня 2021 р. листом № 2063 позивачу надано відповідь. Вказаним листом повідомлено, що план Цивільної оборони в період аварії на Чорнобильській АЕС не вводився, так як відповідно доручення Уряду СРСР, працівники, які залучалися до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з цим, не можуть бути віднесені до осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважає, що для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни як особі, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, підстав немає. Вказує, що позивачу для отримання такого статусу необхідно отримати копію розпорядчого документу про залучення його до складу формування цивільної оборони.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII (далі Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі Положення № 302).

Згідно з п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій". Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

За приписами абз. 2 п. 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 р. № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці факти не є спірними у справі.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства, що діяло на час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до складу цивільної оборони зараховувалося все працездатне населення, тому він входив до складу формувань цивільної оборони. Суд не погоджується з цими твердженнями позивача і не бере їх до уваги, оскільки вони є помилковими з таких підстав.

Суд зазначає, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, які були наданні позивачем, у суду відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.

До того ж долучені до позовної заяви документи належним чином підтверджують лише його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що позивач брав участь у таких заходах.

Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Конкретної норми законодавства, яка б відносила у наведеному випадку все працездатне населення до формувань цивільної оборони, позивачем не наведено.

Суд також звертає увагу позивача, що надані позивачем документи (а саме: довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» від 11 березня 2009 року №2) підтверджують лише те, що позивач перебував у зоні ЧАЕС у період з 3 травня 1986 р. по 5 травня 1986 р. та брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За виконання цих дій позивач отримав відповідний статус та має відповідні пільги, про що зазначено вище. Проте, в цих документах не вказано, що позивач був залучений до формувань Цивільної оборони.

Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1ст. 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони потрібно встановлювати.

Таким чином, суд вважає, що позивачем до відповідача не було подано всіх необхідних документів на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, тому відповідачем правомірно визнано, що позивач не має права на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 червня 2018 р. № 377/797/17, від 27 лютого 2018 р. справа № 368/1579/14 та від 10 травня 2018 р. справа № 279/12162/15-а, від 7 серпня 2019 р. справа № 826/11163/18.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій, що оскаржувалися позивачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача на встановлення позивачу статусу інваліда війни зазначеними у позові діями відповідача не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідача не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, адреса: вул. Небесної сотні, 8, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ -03193620.

Третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, адреса: вул. Гончара, 55-А, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ - 37535001.

Суддя Журавель В.О.