Рішення

від 21.04.2023 по справі 380/3344/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року

справа № 380/3344/23

провадження № П/380/3375/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Стецишин П.Д.,

представника позивача - Леонтьєва О.В.,

третьої особи - Трухана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1), за участю третьої особи - ОСОБА_2 (далі третя особа), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання позивачу відстрочки від призову на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як військовозобов`язаному з числа осіб, зайнятих постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- зобов`язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу відстрочку від призову по мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як військовозобов`язаному, зайнятому постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Ухвалою від 24.02.2023 відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 24.03.2023 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначити судове засідання на 20.04.2023 о 14:00, викликати в судове засідання в якості свідка ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому постійно доглядає за своїм рідним дядьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи з вадами зору. Відтак, ОСОБА_1 зайнятий постійним доглядом за особою, яка потребує такого догляду, а тому він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3544-XII, як особа, яка зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до ст. 23 Закону № 3544-XII, позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши необхідні документи.

Втім, відповіді на звернення він не отримав, натомість ОСОБА_1 викликали до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки на відправку, що свідчить про рішення уповноваженої посадової особи органу державного управління у воєнній сфері, оформлене повісткою на відправку за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 про відмову у наданні йому відстрочки за цією підставою.

З огляду на зазначене, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відстрочки, а тому просить позовні вимоги просить задовольнити повністю.

13.03.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання відстрочки від призову по мобілізації не звертався. Жодних документів, які б підтверджували право на відстрочку позивач відповідачу не надав. Наведені обставини вказують на відсутність у начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправної бездіяльності щодо не надання позивачу відстрочки від призову на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як військовозобов`язаному з числа осіб, зайнятих постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Відтак, відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено надання відстрочки без подання відповідної заяви та надання відповідних доказів до пред`явленої заяви. ОСОБА_1 необхідно було звернутись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

20.03.2023 та 27.03.2023 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, зазначивши, що ОСОБА_1 13.01.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , та надав працівникам вказаного ІНФОРМАЦІЯ_5 всі наявні у нього документи про те, що з 2015 року здійснює постійний сторонній догляд за особою, яка потребує цього догляду - ОСОБА_2 та відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має право на відстрочку від призову як особа, яка зайнята постійним доглядом за особою з інвалідністю 2-ої групи. Позивач зазначає, що може бути призваний на військову службу за особистою згодою та тільки за місцем свого проживання, однак такої згоди позивач не надавав. Діловода ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , пояснення якої додані до відзиву він не знає і не може стверджувати, що саме їй надавав свої документи.

У відповіді на відзив позивач також зауважує, що на момент надання документів ОСОБА_2 був особою з інвалідністю 2-ої групи, проте на даний час являється особою з інвалідністю 1-ої групи, та також потребує постійного стороннього догляду.

Позивач повторно звертає увагу суду, що його документи не були взяті до уваги та йому видана повістка про необхідність з`явитися 14.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на відправку. Будучи не згідним з незаконною бездіяльністю представників органу владних повноважень, ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність в адміністративному порядку - направивши 20.01.2023 письмову скаргу до Міністерства оборони України з викладенням вказаних обставин. Однак, відповіді на скаргу до цього часу не отримав.

Таким чином, позивач не погоджується із твердженням відповідача про те, що він не звертався із заявою про отримання відстрочки від призову. У зв`язку із наведеним, позовні вимоги просить задовольнити повністю.

31.01.2023 відповідач надіслав до суду додаткові пояснення, зазначивши, що позивач у відповіді на відзив вказує, що 13.01.2023 прибув до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав працівникам відповідні документи, які підтверджують право ОСОБА_1 на відстрочку за сімейними обставинами. Відповідач зазначає, що в обов`язки діловода першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 входить робота, щодо реєстрації вхідної кореспонденції та заяв від громадян.

Повторно відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 до них із заявою про отримання відстрочки від призову по мобілізації не звертався, а відтак, у заявлених позивачем спірних правовідносинах відсутній предмет спору. Жодних документів, які б вказували на отримання права на відстрочку позивач не надав. Зазначає, що відповідно до копії сторінок Журналу реєстрації вхідної документації та заяв, реєстраційний запис подання відповідної заяви (звернення) від позивача, що стосується отримання права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації відсутній. З огляду на зазначене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У судовому засіданні 20.04.2023 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 є його племінником та доглядає за ним декілька років. Також всі разом проживають у будинку, що на праві власності належить третій особі.

Ухвалою від 24.03.2023 суд призначив розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін на 20.04.2023 о 14:00 год.

Ухвала від 24.03.2023 надіслана відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення та отримана уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Втім, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 20.04.2023, не надіславши клопотання про відкладення справи за поважних причин чи про розгляд справи за його відсутності.

За правилами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на неявку відповідача у судове без поважних причин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 21.04.2023.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та заслухавши показання свідка, суд встановив такі обставини.

Згідно із витягом із акту огляду МСЕК від 02.03.2004 ОСОБА_2 , 1945 р.н, проживає Мостиський р-н, с. Старява, повторно встановлена ІІ група інвалідності по зору.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у 2004 році видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи.

Згідно з довідкою Яворівського управління соціального захисту населення від 20.06.2022 № 563, ОСОБА_1 з 17.04.2015 перебуває на обліку в управлінні, як одержувач компенсації, що надає соціальні послуги, за висновком лікарської комісії медичного закладу особі, яка потребує постійного стороннього догляду - ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13.02.2023, ОСОБА_1 , з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2022 року отримував доходи від Управління соціального захисту населення - соціальна виплата по догляду за інвалідом.

20.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України зі скаргою на неправомірні дії працівників відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Мостиська, зазначивши, що відповідно до абзацу 12 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_1 зауважує, що показував і надавав оригінали відповідних документів працівникам районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте йому сказали, що ці документи недійсні і вони не будуть їх брати до уваги. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача безпідставно намагаються призвати ОСОБА_1 на військову службу.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 8 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Як передбачено ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У свою чергу, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, за правилами ч. 3 та ч. 5 якої під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно із абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Водночас, особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах 4 - 12 частини 1 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Отже, із аналізу наведених вище положень Закону № 2232-XII та Закону № 3543-XII слідує, що під час мобілізації в період введення воєнного громадянин, маючи військовий обов`язок, зобов`язаний з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки для взяття на військовий облік для визначення кількісного складу та якісного стану призовників і військовозобов`язаних, зокрема, з метою подальшого призову громадян на військову службу під час мобілізації.

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

У свою чергу, призову на призову на військову службу під час мобілізації підлягають всі військовозобов`язані, за виключенням осіб, перелік яких визначений у ст. 23 Закону № 3543-XII.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , є особою, що з квітня 2015 року постійно здійснює догляд за ОСОБА_2 , 1945 року народження, інвалідом зору ІІ групи (на час виникнення спірних правовідносин), який за інформацією Яворівського управління соціального захисту населення та за висновком лікарської комісії медичного закладу особі, потребує постійного стороннього догляду.

Доказів існування інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , відповідач суду не надав.

Беручи до уваги досліджені судом докази, та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що ОСОБА_1 є особою, що згідно із абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тобто має право на відстрочку від призову під час мобілізації.

У відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує обставин того, що ОСОБА_1 не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Натомість стверджує, що у даному випадку відсутній предмет спору, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки та не надав жодних документів у підтвердження існування обставин, з якими абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII пов`язує право особи на відстрочку.

Отже, суд встановив, що спір між сторонами виник з приводу не надання позивачу відстрочки від призову у зв`язку з тим, що, як стверджує відповідач, позивач не подав відповідачу заяву про надання відстрочки із відповідними документами.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що перебуває на військовому обліку та йому видане тимчасове посвідчення. 13.01.2022 зранку у місті Мостиська на вулиці до нього підійшли працівники військкомату. ОСОБА_1 пред`явив їм свої документи через додаток Дія, після чого йому запропонували піти до військкомату, де ОСОБА_1 пояснив, що доглядає за інвалідом, а тому має відстрочку від призову. Працівники військкомату разом із позивачем поїхали у с. Заверхи, де проживає ОСОБА_2 (брат батька), інвалід ІІ групи, за яким доглядає ОСОБА_1 . Свідок взяв довідку про склад сім`ї та про інвалідність ОСОБА_1 і поїхали до військкомату, де свідку сказали, що треба проходити військово-лікарську комісію, та після неї може написати заяву про відстрочку. ОСОБА_1 13.01.2022 пройшов ВЛК під супроводом працівника військкомату, написав заяву про відстрочку і йому одразу вручили повістку та сказали прийти зранку 14.01.2023 з речами. 14.01.2023 ОСОБА_1 захворів, тому не з`явився до відповідача, а 20.01.2023 написав скаргу до Міноборони про неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте відповіді не отримав.

Матеріали справи містять повістку на відправку ВОС 956, виписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_5 на ім`я солдата ОСОБА_1 , 1988 року народження, про наказ з`явитися до м. Мостиська 14.01.2023 о 8:30 год та мати при собі документи і речі, вказані на звороті повістки.

Суд відмічає, що видача позивачу вказаної повістки свідчить про те, що у такий спосіб ОСОБА_1 вважається призваним на військову службу, тобто, що питання про відстрочку відповідачем не розглядалося.

Відповідач стверджує, що питання відстрочки від призову жодним чином не може бути розглянуте без подання позивачем про це письмової заяви.

Як доказ, що підтверджує такі доводи відповідача, останній надав суду заяву ОСОБА_4 , діловода ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.03.2023 № 1158, в якій ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 до відповідача із заявою щодо надання йому відстрочки від загальної мобілізації не звертався.

Також відповідач надав копію Журналу реєстрації вхідних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відсутній запис реєстрації заяви (звернення) ОСОБА_1 щодо отримання права на відстрочку від призову на військову службу.

Суд критично оцінює надані відповідачем докази та не бере їх до уваги, оскільки заява ОСОБА_4 написана особою, роботодавцем якої є відповідач, тобто яка є зацікавленою особою, а досліджений судом Журнал реєстрації вхідної кореспонденції містить записи вхідної кореспонденції за 13.01.2023 з № 188 по № 205, у той час, як не містить записи за 14.01.2023, тобто після порядкового номера 205 можуть бути зареєстровані ще багато документів за 13.01.2023, у тому числі заява ОСОБА_1 .

Отже, питання дотримання позивачем порядку надання йому відстрочки у спосіб подання про це письмової заяви є ключовим у вирішенні цього спору, а тому аналізу підлягає законодавство, яке встановлює обов`язок позивача подати таку заяву.

Так, за правилами ч. 1, ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 № 1487 затвердив Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

У свою чергу, механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921).

Суд зауважує, що ні Закон № 2232-XII, ні Закон № 3543-XI, ні Порядки організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних № 921 та № 1487 не містять такої правової норми, яка покладає на особу обов`язок подання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки письмової заяви у разі, якщо така особа належить до категорії осіб, що мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач у своєму відзиві на позов та додаткових поясненнях також не покликається на норму закону, яка передбачає обов`язок подання особою заяви для надання відстрочки.

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2022 № 154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, (далі - Положення № 154).

Згідно із абз. 9 п. 11 Положення 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень районних ІНФОРМАЦІЯ_5 належить оформлення для військовозобов`язаних відстрочки від призову під час мобілізації.

Беручи до уваги встановлені судом обставини подання позивачем заяви про надання відстрочки та, водночас, відсутності законодавчо закріпленого обов`язку подання особою такої заяви, а також зважаючи на виписку позивачу повістки на відправку на 14.01.2023, суд вважає, що відповідач, не вирішивши питання про надання позивачу відстрочки від призову, допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Частиною першою ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд, на виконання приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, зобов`язаний перевірити, чи дія, бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень вчинені/прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Разом з цим варто зазначити, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Відтак, оцінюючи доводи позивача про порушення його прав шляхом не надання відповідачем відстрочки від призову, суд вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не навів жодних обставин та не надав належних доказів у спростування доводів позивача про існування законних підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_3 ) відстрочки від призову на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_3 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн, 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 квітня 2023 року.

Суддя Кисильова О.Й.