Ухвала

від 26.04.2023 по справі 380/1293/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1293/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 квітня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження заяву відповідача 1 про залишення без розгляду позову Фермерського господарства «Мрія» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство «Мрія» з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1895195/22381735 від 03.09.2020 комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 19.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Фермерським господарством «Мрія» (код ЄДРПОУ 22381735) податкову накладну №1 від 19.08.2020 датою її первинного подання на реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначено, що не зважаючи на дотримання позивачем усіх вимог щодо формування та реєстрації податкової накладної, таку не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, з незалежних від позивача обставин. Вказане свідчить про необхідність скасування відповідного рішення та для відновлення порушених прав позивача зобов`язати відповідача 2 зареєструвати податкову накладну, складену позивачем.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 27.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.02.2023 за вх. №12265 від представника відповідача 1 надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Вказану заяву мотивовано тим, що рішення Державної податкової служби України №50754/22381735/2 від 18.09.2020 про результати розгляду скарги на рішення №1895195/22381735 від 03.09.2020 отримане позивачем 18.09.2020. Тобто, станом на 18.09.2020 позивачу стало відомо про можливе порушення його прав.

За приписами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України та згідно з усталеною судовою практикою строк звернення до суду, у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, становить три місяці, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позовна заява підписана головою фермерського господарства «Мрія» Шкоропадом Г.В. 17.01.2023, тобто з пропуску тримісячного строку, хоча останній день на подання відповідного позову 17.12.2020.

Покликання позивача у позовній заяві в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду оголошенням в Україні карантину, не може бути поважною причиною пропуску, оскільки не наведено конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та не долучено жодних доказів, як саме введена епідемія вплинула на те, що особа з правом підпису не звернулася із позовною заявою до суду своєчасно.

Позивачем не було надано достатніх доказів, що особа, яка мала право підпису, не мала можливості з моменту, коли позивач знав про можливе порушення його прав чи законних інтересів (з 18.09.2020 до 17.01.2023), звернутися до суду.

Крім того, відповідач 1 володіє доказами, що позивач знав про результати розгляду скарги та проводив підприємницьку діяльність в період з 11.12.2020 по 11.03.2021, коли нібито перебував на лікуванні.

Тобто, пропуск строку своєчасного звернення до суду за період з 11.03.2021 по 17.01.2023 нічим не обґрунтовано.

Додатково зауважено, що кінцевим строком дії п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України щодо карантинних обмежень є 06.08.2020, а позовна заява підписана 17.01.2023 та скерована до суду 18.01.2023 (надійшла та зареєстрована в суді 23.01.2023).

За таких обставин, позивачем не обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, а тому такий належить залишити без розгляду.

14.03.2023 за вх. №17146 від позивача надійшло заперечення на клопотання представника ГУ ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду і щодо розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Зокрема зазначено, що позивач не заперечує, що ним пропущено строк звернення до суду із цим позовом, у зв`язку з чим заявлено клопотання про його поновлення з зазначенням відповідних причин поважності. На підтвердження наявності таких обставин надано копію медичної картки керівника фермерського господарства Шкоропада Г.В. з копіями обстежень на 19 аркушах. Зазначено, що Шкоропад Г.В. є єдиною особою з правом вчиняти дії від імені фермерського господарства. Судом в ухвалі від 27.01.2023 про відкриття провадження у справі у п. 1 визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду із цим позовом, а тому, з цих підстав цей позов вже не може бути залишеним без розгляду.

Щодо подання через електронний кабінет податкової звітності та накладних для реєстрації, вказав, що дійсно такі подавалися через електронний кабінет. Вхід в електронний кабінет виконано через персональний комп`ютер керівника у нього вдома за допомогою рідних, в тому числі, коли він перебував на стаціонарному лікуванні, а потім і постійних амбулаторних лікуваннях.

Представник відповідача 1 не може спростовувати того, що у грудні 2020 року у Шкоропада Г.В. був інфаркт головного мозку, довготривала реабілітація, постійні звернення до лікаря і амбулаторні лікування, оскільки вказане підтверджується відповідними медичними документами.

Клопотання є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), суд вирішив це клопотання розглянути у порядку письмового провадження.

Суд розглянув вказану заяву та зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 2, 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України, строк давності становить 1095 днів.

За змістом ст. 102 Податкового кодексу України вищевказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У цьому випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу №1895195/22381735 від 03.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 19.08.2020, яке за своєю суттю не є рішенням про нарахування грошових зобов`язань.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, то в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені КАС України.

При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, предметом оскарження в якій було рішення податкового органу щодо реєстрації податкових накладних, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних становить 1095 днів і прийняв протилежне рішення із застосуванням строків позовної давності, наведених у КАС України.

У вказаній постанові Верховним Судом також констатовано, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1895195/22381735 від 03.09.2020 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 19.08.2020 оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішення за результатами розгляду скарги №50754/22381735/2 Державною податковою службою України прийнято 18.09.2020 та отримано позивачем цього ж дня за допомогою засобів електронного зв`язку, що не заперечується сторонами.

Оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими відмовлено в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Судом встановлено, що з позовною заявою Фермерське господарство «Мрія» звернулося до суду 18.01.2023 (скеровано до суду засобами поштового зв`язку згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті), тобто з пропуском тримісячного строку.

Крайній день звернення до суду із цим позовом 18.12.2020 (з 18.09.2020).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач не заперечував факту пропуску строку звернення до суду із цим позовом, в обґрунтування поважності причин його пропуску представник, в тому числі, вказує на поширення коронавірусної інфекції та запровадження карантину на усій території України з 12.03.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв до 31.12.2020 згідно з цією постановою, встановлені та діють карантинні обмеження і на даний час.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19)» (далі Закон №540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Водночас, п. 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Вказаний закон набрав чинності 17.07.2020, тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020, тобто 06.08.2020 є останнім днем, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.

Таким чином, у зв`язку із встановленням з 12.03.2020 на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020. З вказаної дати поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Після 06.08.2020 сама по собі та обставина, що на території України введено карантинні обмеження, не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, у період з 18.09.2020 (отримано рішення ДПС за результатами розгляду скарги позивача) по 18.12.2020 у позивача не було поважних причин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом. Доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

При цьому, позивач не навів будь-яких інших поважних причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом.

У контексті викладеного, суд звертає особливу увагу, що подальші обґрунтування стосуються строку поза трьома місяцями (з 18.09.2020 по 18.12.2020), протягом яких позивач повинен був звернутися до суду із позовом, однак з неповажних причин до суду своєчасно не звернувся.

Факт пропуску тримісячного строку звернення до суду без поважних причин є безальтернативно встановленим.

З позиції суду, подальше обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом повинно здійснюватися із врахуванням того, що саме у ці три місяці та надалі тривали чи мали місце обставини, які перешкоджали чи унеможливили для сторони позивача своєчасне звернення до суду із цим позовом.

Представник позивача, який є єдиною уповноваженою особою фермерського господарства «Мрія», в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду також стверджував про його хворобу та подальшу тривалу реабілітацію, які першочергово зумовили пропуск відповідних строків звернення до суду. Викладене підтверджується медичною документацією, долученою до матеріалів справи,

Суд зважає на покликання представника позивача Шкоропада Г.В. на його хворобу та перебування у зв`язку з цим на лікуванні у стаціонарі у період з 21.12.2020 по 30.12.2020 (відомості з медичної карти, долучені до матеріалів справи). Ба більше, бере до уваги покликання на довготривалу реабілітацію, постійні звернення до лікаря та амбулаторне лікування (04.03.2021, 12.03.2021, 17.08.2021, 08.10.2021, 20.12.2021, 20.02.2022, 02.03.2022, 07.06.2022, 10.06.2022, 05.09.2022, 07.09.2022, 17.11.2022, 30.11.2022, 30.11.2022, 27.12.2022).

Однак суд акцентує увагу на тому, що такі обставини мали місце поза зазначеним тримісячним строком на своєчасне звернення до суду, амбулаторне лікування здійснюється без госпіталізації до лікарні, а позивачем не надано доказів неможливості скерувати до суду відповідну позовну заяву у періодах часу між зверненнями за амбулаторним лікуванням, наприклад у період між 04.03.2021 та 12.03.2021, між 12.03.2021 та 17.08.2021 і т.д.

Крім того, з позиції суду, лікування керівника (уповноваженої особи) не призводить до зупинення функціонування самого фермерського господарства, а відсутність розпорядження подати позов чи надання такої правомочності за довіреністю чи дорученням не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо посилання представника позивача на обставину запровадження на території України воєнного стану, суд зазначає, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду, при цьому зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

Крім того, запровадження воєнного стану також не охоплюється відповідним тримісячним періодом.

Своєю чергою, суд бере до уваги те, що позивач визнає у запереченні від 14.03.2023, що у період з 11.12.2020 по 11.03.2021 ним через електронний кабінет подавалася електронна звітність та накладні для реєстрації за допомогою рідних, однак встановити хто саме здійснював відповідні дії та обставини їх вчинення неможливо.

Водночас вчинення вказаних дій єдиною уповноваженою особою позивача зафіксовано контролюючим органом у квитанціях про реєстрацію відповідних документів.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що вказаний позов сформовано через укладення договору про надання професійної правничої допомоги у січні 2023. Доказів того, що позивач вживав будь-яких заходів для своєчасного подання позову до суду попередньо, не надано.

Суд критично оцінює зауваження представника позивача про неможливість розгляду питання строку звернення до суду із позовом через визнання поважними таких причин в ухвалі від 27.01.2023 про відкриття провадження у справі, оскільки такої законодавчої заборони для суду не передбачено. Крім того, у даному випадку суд розглядає заяву представника відповідача 1, яку як і сторона позивача, він має право подавати відповідно до приписів ст. 44 КАС України з наведенням доказів, доводів і мотивів, яким повинна бути надана оцінка судом.

Згідно з усталеною судовою практикою поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, оцінюючи відсутність обставин, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд дійшов висновку про те, що позивач за таких обставин мав можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно правовідносин, які мають місце у цьому випадку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в ч. ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення прав можна було отримати раніше.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд зазначає, що позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241 -243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

1. Заяву представника відповідача 1 - задовольнити.

2. Позов Фермерського господарства «Мрія» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

3. Копію ухвали скерувати сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКравців О.Р.