Рішення

від 27.04.2023 по справі 580/6470/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року справа № 580/6470/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомфорт Умань" до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомфорт Умань" з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №338775 від 29.11.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення державного контролю встановлено порушення та за результатами розгляду справи щодо позивача складено постанову №338775 від 29.11.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. Вважає постанову протиправною, оскільки згідно накладної вага вантажу не перевищує встановлені нормативи, при цьому позивач є не суб`єктом вчиненого порушення є лізингодавцем транспортного засобу.

Представник відповідачів надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (пісок річковий) було виявлено перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 13,07% про що складено акт перевірки № 338303 від 29.09.2022. На підставі даних обставин, стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також наголошено, що на момент перевірки саме у користуванні ТОВ «БУДКОМФОРТ УМАНЬ» перебував транспортний засіб MAN р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується договором фінансового лізингу №1129-КВ-МСБ-Ф-094 від 27.10.2021, замовленням на отримання ОЛ №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.2021, графіком платежів №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.202, актом-прийому передачі об`єкта лізингу №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.2021.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомфорт Умань" зареєстроване, як юридична особа, за основним видом діяльності - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, а також 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

22.09.2022 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок управлінням, згідно якого 22.09.2022 видано направлення №012914 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів зокрема в період з 26.09.2022 по 02.10.2022 року на а/д Н-16 39 км. + 800 м.

29.09.2022 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та виявлено, що о 13 год. 02 хв. за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MAN, р.н. НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення вантажу (пісок річковий) згідно накладної №217 від 29.09.2022 з перевищенням встановлених законодавством вагових норм встановлених п. 22.5 ПДР на 13,07%, загальною масою 42,97т. з допустимих 38т. (акт №0068562 про перевищення тз нормативних вагових параметрів та довідка №0053463 про результати здійснення габаритно-вагового контролю), чим порушено вимоги ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" про що складено акт проведення перевірки №338303 від 29.09.2022.

Водій, з актом проведення перевірки був ознайомлений, від підпису та надав пояснення, що під час завантаження піску зважування не здійснювалося.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , т/з MAN р.н. НОМЕР_1 належить ТОВ «Альфа-Лізинг Україна», однак згідно договору фінансового лізингу №1129-КВ-МСБ-Ф-094 від 27.10.2021, замовленням на отримання ОЛ №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.2021, графіком платежів №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.202, актом-прийому передачі об`єкта лізингу №1129-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 27.10.2021 користувачем є ТОВ «БУДКОМФОРТ УМАНЬ».

Листом від 01.11.2022 ТОВ «БУДКОМФОРТ УМАНЬ» запрошено на розгляд справи на 22.11.2022 року, який отриманий 09.11.2022 у відповідності трекінгу відстеження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800108645636.

В наслідок відкладення розгляду справи за клопотанням позивача, листом від 21.11.2022 ТОВ «БУДКОМФОРТ УМАНЬ» запрошено на розгляд справи на 29.11.2022 року, який отриманий 01.12.2022 у відповідності трекінгу відстеження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800108753056.

29.11.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову №338775 про застосування до ТОВ «БУДКОМФОРТ УМАНЬ» адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн. за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що у відповідності до свідоцтва про повірку засобу вимірювання ваги автомобільні для зважування ДТЗ у русі №П/156/Ч чинного до 20.12.2022, вимірювальний технічний засіб 20ВА-Д-2-1 №2130, яким безпосередньо відбувалося зважування т/з, про що свідчить довідка перебував у робочому стані.

При чому, за результатами зважування складена довідка №0053463про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.09.2022 якою зафіксовано повну масу транспортного засобу на рівні 42,97т.: 1 вісь -7,71т.; 2 вісь 7,83т.; 3 вісь 14,32т.; 4 вісь 13,11т., а також акт №0068562 про перевищення транспортним засобом нормативів вагових параметрів, а саме повну масу т/з.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів, ін.

Отже, управління Укртрансбезпеки уповноважене здійснювати рейдові перевірки зокрема в русі враховуючи при цьому наявність затверджено щотижневого графіку та направлення зокрема на здійснення перевірки в період виявлених та зафіксованих порушень.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.п. 20,21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З аналізу вказаних положень Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних обмежень більше ніж на п`ять відсотків, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів.

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що з урахуванням накладної та вологості повітря, вага вантажу не перевищує нормативно-допустимих обмежень, однак суд критично оцінює дані твердження виходячи з пояснень водія (пісок при навантаженні не зважувався), а також враховуючи акт про результати проведення рейдової перевірки та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

При чому, матеріали справи містять свідоцтво про повірку засобу вимірювання, а тому посилання позивача на те, що вага т/з не перевищувала гранично допустимі норми є безпідставні та спростовуються наявними матеріалами справи.

Стосовно твердження позивача, що він не є суб`єктом вчиненого порушення, то аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.

В контексті наведеного суд зазначає, що спірною постановою штраф застосований до позивача що здійснював перевезення транспортним засобом з порушенням вимог Закону України Про автомобільний транспорт. Доказів, передання автомобіля у користування іншому суб`єкту під час перевірки, так і при розгляді справи та винесенні постанови відповідачем надано не було. До суду позивачем також не надано жодного доказу щодо передачі у користування транспортного засобу іншій особі.

Щодо виявлених при перевірці додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт порушень, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879), відповідно до п.п.3-6 якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до п.п. 15,18,20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

З матеріалів справи встановлено, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (кукурудза), було виявлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищували встановлені п. 22.5 ПДР вагові норми на 13,07%, а саме, повна маса транспортного засобу ставить 42,97т. при гранично допустимій 38т., у зв`язку із чим його віднесено до великогабаритного транспортного засобу.

При цьому, посадовими особами встановлено відсутність дозволу на рух, згідно відмітки проставленої в акті, що позивачем не заперечується.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні позивачем вантажу автомобілем без відповідного дозволу.

Відповідно до п. 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення позивача про розгляд справи.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги наявність визначених Законом підстав для проведення посадовими особами відповідача перевірки, а також доведені в ході розгляду даної справи обставини порушення позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-III (відсутність дозволу, який дає право на рух великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами), суд доходить висновку про правомірність прийнятої відповідачем спірної постанови.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв відповідно до вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР