Рішення

від 03.03.2023 по справі 367/3721/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3721/22

Провадження №2/367/2597/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Главатчук Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОС СВІТЛО ТОРГ» про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати припиненими трудові відносин між позивачем та ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Вказує, що з 13.03.2013 перебував на посаді директора ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ». 30.08.2022 позивач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, також у вказаній заяві просив здійснити всі необхідні дії для виключення відомостей відносно нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як директора товариства. Починаючи з 14.09.2022 позивач припинив виконувати функції директора ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ», проте15.09.2022 через онлайн-сервіс перевірки компаній позивачем було виявлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наявний запис, що позивач і досі є керівником ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ». Уповноваженою особою відповідача, позивача було повідомлено, що відповідач не має можливості здійснити дії, направлені на звільнення позивача без зазначення причин. Позивач вважає що його законні права та інтереси порушено а тому у нього виникла необхідність звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не заявився, хоча повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не заявився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, належним чином, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, розгляд справи просив проводити без участі представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана заяву є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії Протоколу № 10 Загальних зборів учасників ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ» від 13.03.2013 та копії Наказу №13-03 від 14.03.2013, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ».

30.08.2022 позивачем була подана заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням, яка була отримана відповідальною особою відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви ОСОБА_1 від 30.08.2022.

Наказом директора ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ» № 03-ос від 30.08.2022 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 14.09.2022 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 15.09.2022 позивач і досі значився як керівник ТОВ «РОС СВІТЛО ТОРГ».

Відповідно до статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону (щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, проведення загальних зборів учасників, прийняття рішень загальними зборами учасників з питань порядку денного і т. д.), а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк про який просить працівник.

Таким чином, з урахуванням статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у зв`язку з тим, що відповідач має лише одного учасника, для свого звільнення позивачу було достатньо лише повідомити письмово єдиного учасника відповідача, а відповідач, в свою чергу, в особі єдиного учасника, зобов`язаний був прийняти одноособове письмове рішення про звільнення позивача за власним бажанням з 14.09.2022.

Проте відповідач зазначених дій не вчинив, чим порушив права позивача.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір с угода між працівником i власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У постанові Верховного суду від 24 грудня 2019 року по справі № 758/1861/18 сформовано правову позицію відносно того, що ефективним способом захисту у таких справах є визнання трудових відносин припиненими.

У зазначеній постанові Верховний Суд також вказав наступне: «...Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належним чином оцінивши всі надані сторонами докази та встановивши усі обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин позивача відповідачем у зв`язку із звільненням із займаної посади директора товариства на 3 підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці...».

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки i щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами дослідженими в судовому засіданні, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 21, 22, 38 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОС СВІТЛО ТОРГ» про визнання припиненими трудових відносин - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОС СВІТЛО ТОРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37080432, 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139) з 14 вересня 2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «РОС СВІТЛО ТОРГ» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОС СВІТЛО ТОРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37080432, 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 454 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), через Управління Державної казначейської служби України у Київській області 50 відсотків судового збору за подачу позовної заяви, сплаченого по квитанції про сплату № 0.0.2674581995.1 від 15.09.2022 року, отримувач ГУК у Київ.обл./Ірпінська міс/22030101, код отримувача 37955989, п/р UA088999980313131206000010814, що становить 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова