Рішення

від 06.03.2023 по справі 369/10939/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10939/20

Провадження № 2/369/266/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Павловій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Євген Григорович, про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складено Попередній, договір у відповідності із статтею 635 ЦК України про таке: Сторони зобов`язувалися в майбутньому в строк не пізніше 01 березня 2016 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу житлового будинку. ОСОБА_2 бажаючи продати в майбутньому об`єкт нерухомого майна, житловий будинок, що будується, і розуміючи, що не має грошових коштів на його добудову, запропонувала ОСОБА_1 придбати цей об`єкт нерухомого майна з гарантією його добудови, шляхом інвестування грошових коштів в будівництво, та після введення в експлуатацію оформити право власності, тобто Сторони, підписуючи у нотаріуса Попередній договір, розуміли що фактично укладають Інвестиційний договір в будівництво житлового будинку та бажали фактично укласти Інвестиційний договір в будівництво житлового будинку. Ще до укладення попереднього договору ОСОБА_1 фактично розпочала будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва. Однак, 01 лютого 2016 року ОСОБА_2 виставила свій житловий будинок та земельну ділянку на продаж в інтернет-об`явах, чим порушила свої зобов`язання, передбачені п. 5.3 Договору, яким передбачено, що у випадку розірвання додаткового договору з ініціативи сторони 2, сторона 1 виставляє на продаж житловий будинок та земельну ділянку, повертає стороні 2 суму забезпечувального платежу та кошти, вкладені стороною 2 для поліпшення житлових умов. 11 березня 2016 року, маючи зобов`язання перед ОСОБА_1 в тому числі і фінансові, ОСОБА_2 з метою неповернення отриманих коштів за продаж житлового будинку та земельної ділянки уклала фіктивний договір дарування., передавши «безоплатно» ОСОБА_3 об`єкти нерухомості (спірні житловий будинок та земельну ділянку). ОСОБА_3 14.04.2016 року (фактично через місяць) здійснив продаж житлового будинку та земельну ділянку кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і таке поспішне вчинення даних правочинів свідчить про їх фіктивність з метою неповернення ОСОБА_2 отриманих грошових коштів у ОСОБА_1 за попереднім договором купівлі-продажу. ОСОБА_1 розуміючи, що ОСОБА_2 не збирається добровільно повертати грошові кошти, отримані згідно попереднього договору купівлі-продажу, змушена була звернутися до суду з позовною заявою. 14 квітня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено рішення, згідно якого було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 209000 гривень, суму штрафу 209000 гривень та судові витрати 4180 гривень. 19 липня 2016 року Апеляційний суд Київської області рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2016 року в частині стягнення штрафних санкцій скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій за порушення зобов`язань за Попереднім договором від 06 серпня 2008 року в розмірі 209 000 грн. відмовлено. 23 січня 2019 року Верховний суд своєю постановою рішення апеляційного суду Київської області від 19.07.2016 року залишив без змін. 23 січня 2019 року Верховний суд своєю постановою рішення апеляційного суду Київської області від 19.07.2016 року залишив без змін. ОСОБА_2 , відчужуючи належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , була обізнана про існування зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів за попереднім договором, а також про існування цивільної справи з позовними вимогами до неї щодо повернення грошових коштів, а отже могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення судом цивільного позову та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на належне їй нерухоме майно. З урахуванням наведеного, очевидним є те, що відповідачі, укладаючи спірний договір дарування від 11.03.2016 року, не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, а дії відповідача ОСОБА_2 були направлені на фіктивний перехід права власності на належні їй житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, і у зв`язку з цим суд повинен врахувати, те, що є всі підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору дарування від 11.03.2016 року недійсним, оскільки він був укладений без наміру реального настання обумовлених ним правових наслідків, а тому є фіктивними.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати недійсним Договір дарування житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 11 березня 2016 току приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Євгеном Григоровичем, зареєстрованому в реєстрі за № 796.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

13.10.2020 року надійшли пояснення третьої особи щодо позову.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Відповідач ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складено Попередній, договір у відповідності із статтею 635 ЦК України про таке: Сторони зобов`язувалися в майбутньому в строк не пізніше 01 березня 2016 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу житлового будинку.

Як вбачається з укладеного договору Сторона 1 та Сторона 2 зобов`язуються в майбутньому, в строк не пізніше 01 березня 2016 року, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу житлового будинку, що будується (Основні договори) за адресою: АДРЕСА_1 у нотаріальній формі на умовах, визначених цим Договором.

В подальшому, як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_2 уклала фіктивний договір дарування житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 .

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, саме позивач наділений правом визначення та зміни предмета та підстави позову. Обмеження щодо реалізації цих прав визначаються на певній стадії розгляду справи.

Згідно зі статтею 717ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті203ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ані посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченогост. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідачів, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутній Договір дарування житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3222484801:01:001:5032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 11 березня 2016 току приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Євгеном Григоровичем, зареєстрованому в реєстрі за № 796.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінніст. 76-81 ЦПК Українина підтвердження своїх позовних вимог.

Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.

В порядкуст. 141 Цивільного процесуального кодексу Українисуд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі

Керуючись ст.ст.259,263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Євген Григорович, про визнання договору дарування недійсним,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Євген Григорович: вул.Л.Українки,10 ,смт. Іванків , Київська область.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК