Рішення

від 12.04.2023 по справі 761/737/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 761/737/22

провадження № 2/753/200/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Осадчуку С. В., Мелещенковій А.С.

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

12 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна (далі - АТ «ІНГ Банк Україна», банк, відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», відповідач) в якому просила визнати частково недійсним договір відступлення прав вимоги від 12 листопада 2021 року, укладений між АТ «ІНГ Банк Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. за реєстровим № 1689 у частині набуття права вимоги за договором іпотечного кредиту, укладеного між АТ «ІНГ Банк Україна» та ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 грудня 2007 року між нею та АТ «ІНГ Банк Україна» укладений іпотечний кредитний договір, за умовами якого позивач отримала кредит у розмірі 160 000 доларів США зі сплатою 5 % річних з кінцевим терміном повернення до 29 листопада 2022 року.

Однак, у кінці листопада 2021 року їй стало відомо, що 12 листопада 2021 року між АТ «ІНГ Банк Україна» та ТОВ ««Діджи Фінанс» укладений договір відступлення прав вимоги, предметом якого є кредитний договір, укладений між нею та АТ «ІНГ Банк Україна» 03 грудня 2007 року, за умовами якого право вимоги за цим кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Новий кредитор звернувся до неї з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, яка на день укладення договору відступлення вимоги становила 69 638,50 доларів США, в іншому випадку у відповідності до вимог статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» новий кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру по АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.

Підставами оскарження договору відступлення вимоги позивач вказує:

- відсутність у ТОВ «Діджи Фінанс» на час укладення оспорюваного договору Генеральні (індивідуальні) ліцензію Національного банку України (далі - НБУ), як того вимагає пункт 8 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затвердженої постановою Правління НБУ від 30 травня 2007 року № 200;

- зобов`язання, що виникли з іпотечного кредитного договору, укладеного між нею та АТ «ІНГ Банк України» припинилися, станом на день укладення договору відступлення прав вимоги, банк не міг вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув у відповідності до вимог статті 267 ЦК України. При цьому посилається на рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у справі 753/16143/18, яким АТ «ІНГ Банк Україна» відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором від 03 грудня 2007 року за пропуском строку позовної давності.

Посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України, статті 11, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вважає, що оскаржуваний договір відступлення прав вимоги підлягає визнанню частково недійсним.

12 вересня 2022 року представник АТ «ІНГ Банк Україна» - адвокат Чередніченко М. М. подав відзив, у якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову, просить відмовити у його задоволенні та стягнути судові витрати з позивача.

14 жовтня 2022 року директор ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М. Е. подав відзив, у якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову, просить відмовити у його задоволенні, поновити строк на подання відзиву.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, разом з позовом подала заяву про розгляду справи у її відсутність.

Представник відповідача АТ «ІНГ Банк Україна» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у судове засідання не з`явилися, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 13 січня 2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва / а.с.69-70/

? 22 червня 2022 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову / а.с. 75-76/

? 22 червня 2022 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження / а.с.78-79/

?12 вересня 2022 року АТ «ІНГ Банк України» подало відзив разом з доказами витрат на правничу допомогу /а с. 84 -98/

? 14 жовтня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив /а.с. 110-115/

? 23 лютого 2023 року ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті /а.с. 159-160/

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що 03 грудня 2007 року між АТ «ІНГ Банк Україна» та ОСОБА_1 укладений іпотечний кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 160 000 доларів США, зі сплатою 5 % річних з кінцевим терміном повернення до 29 листопада 2022 року.

20 листопада 2021 року між АТ «ІНГ Банк Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір відступлення прав вимоги за яким АТ ІНГ Банк Україна» (первісний кредитор) відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) прийняло право вимоги належне первісному кредитору, зокрема за договором іпотечного кредиту від 07 грудня 2007 року, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 з усіма змінами та доповненнями до нього, іпотечним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 21 грудня 2007 року, який виступає в якості забезпечення зобов`язання, що випливає з кредитного договору (а.с.21-24).

26 листопада 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, у якому вказано, що ТОВ «Діджи Фінанс» має право вимоги до позичальника за кредитним договором від 03 грудня 2007 року. Станом на дату укладення цього договору ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 69 638,50 доларів США (а.с. 16)

26 листопада 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 15).

Суд, дослідивши подані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установ.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах першій, другій статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03 вересня 2019 року № 1684 внесено до Державного реєстру фінансових установ (а.с. 115).

Доводи позивача про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги є недійсним у зв`язку із відсутністю у ТОВ «Діджи Фінанс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на таке .

Так, у розумінні приписів частин першої та другої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

АТ «ІНГ Банк Україна» на момент укладання кредитного договору мав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення валютних операцій.

Натомість ТОВ «Діджи Фінанс» не є установою, якій необхідне отримання генеральної чи індивідуальної ліцензії, оскільки укладання оспорюваного договору, предметом якого є відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором, не є здійснення валютних операцій.

Відсутність у ТОВ «Діджи Фінанс» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не може бути підставою для задоволення вимог про визнання недійсними договору відступлення прав вимоги, оскільки вказана ліцензія є необхідною при укладенні кредитного валютного договору, а не правочину, який оспорюються позивачем у межах заявленого позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 травня 2018 року у справі № 522/19477/16-ц (провадження № 61-357св17), від 17 червня 2020 року у справі № 757/36672/14-ц (провадження № 61-8603св18).

Звертаючись до суду з цим позовом, крім іншого, позивач вказувала як на підставу для визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги те, що зобов`язання, що виникли з іпотечного кредитного договору, укладеного між нею та АТ «ІНГ Банк України» припинилися, оскільки станом на день укладення договору відступлення прав вимоги, банк не міг вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув у відповідності до вимог статті 267 ЦК України. При цьому позивач послалася на рішення Дарницького районного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 753/16143/18, яким АТ «ІНГ Банк Україна» відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу за іпотечним кредитним договором за пропуском строку позовної давності.

Водночас постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ «ІНГ Банк Україна» задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року скасовано. Позов ПАТ «ІНГ Банк Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна» заборгованість за договором іпотечного кредиту від 03 грудня 2007 року у розмірі 60 886 доларів 20 центів США, що згідно з курсом НБУ станом на 17 серпня 2018 року становило 1 622 703 грн 20 коп.

Вказана постанова Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишена без змін постановою Верховного суду від 18 січня 2023 року.

При цьому суд зауважує, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17.

Враховуючи те, що на момент укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги існувало невиконане грошове зобов`язання, за яким відступалося право вимоги, тому незгода позивача із розміром заборгованості не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Крім того, положеннями ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнається. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду в іншому судовому провадженні про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, який підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 752/17492/15-ц (провадження № 61-4542св18).

Отже, на момент укладення договору відступлення прав вимоги, правовідносини між позивачем та банком, що витікають з кредитного договору, не були припиненими.

Оскільки оспорюваний правочин відповідає вимогами законодавства України, та не порушує прав і законних інтересів позивача, у зв`язку з чим правові підстави для визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги у суду відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачем.

Представник АТ «ІГН Банк України» у відзиві на позовну заяву заявив вимогу про стягнення з позивача витрати на правову допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 36 600,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 141/482/20 (провадження № 61-1912св21) вказав, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Представник відповідача до відзиву долучив:

- копію ордеру;

- копію договору про надання юридичних послуг від 15 серпня 2022 року згідно з яким визначено обсяг послуг, а саме комплексний юридичний супровід щодо надання професійної правничої допомоги щодо представництва клієнта в суді першої інстанції у справі №761/737/22 (пункт 1 вказаного договору); вартість послуг, визначених за пунктом 1 - 36 600,00 грн ( пункт 3 договору) (а.с.91);

- квитанцію та опис вкладень у цінний лист згідно з яким копію відзиву з додатками направлено позивачу (а.с.94-95).

Таким чином, сторони договору про надання юридичних послуг обумовили види діяльності та оплату послуг.

Докази подано відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Суд, вивчивши докази, подані представником відповідача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому суд констатує, що позивач не скористалася своїм правом, наданим їй положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Таким чином, з позивача на користь АТ «ІНГ Банк Україна» слід стягнути 36 600,00 грн витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» витрати на правничу допомогу у розмірі 36600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», юридична адреса: вул.Спаська,30А, м. Київ, ЄДРПОУ: 21684818.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: вул. І. Сікорського, 8, м. Київ, ЄРДПОУ: 42649746.

Суддя: Ю. С. Мицик