Рішення

від 12.04.2023 по справі 760/24554/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/24554/20

2/760/6209/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Малого приватного комерційного підприємства «КАТЮША» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, -

встановив:

У листопаді 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, у якому просив стягнути з відповідача на користь підприємства завдані збитки та понесені витрати: відшкодування майнової шкоди, заподіяної при ДТП 13.06.2020 року у розмірі 180279, 92 грн.; витрати на проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті аварійного пошкодження при ДТП у розмірі 6000, 00 грн.; франшизу у розмірі 2600, 00 грн.; а також 2833, 20 грн. судового збору та 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.06.2020 року в м. Києві по просп. Лобановського, 64 водій автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Porsche Cayenne», власником якого є позивач МПКП «КАТЮША».

21.07.2020 року Солом`янським районним судом м. Києва у справі №760/13680/20 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Logan» застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на підставі полісу №АО2528562.

За результатами розгляду страхового випадку ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» повідомило позивача, що сума страхового відшкодування становить 127400, 00 грн., розрахована як різниця між лімітом страхового відшкодування (130000, 00 грн.) та розміром франшизи (2600, 00 грн.).

За результатами проведеної оцінки матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, в результаті аварійного пошкодження при ДТП від 13.06.2020 року, встановлено вартість матеріального збитку 307679, 92 грн.

Вартість робіт по визначенню вартості матеріального збитку автомобіля «Porsche Cayenne» складає 6000, 00 грн.

Оскільки шкода, завдана відповідачем, перевищує розмір страхової виплати, а ОСОБА_1 відмовляється у добровільному порядку її відшкодувати, позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування 188879, 92 грн., з яких: 180279, 92 грн. майнова шкода, 6000, 00 грн. вартість робіт оцінювача та 2600, 00 грн. франшизи.

Крім того, станом на момент подання позову позивач поніс витрати на правову допомогу на суму 5000, 00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.11.2020 року цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.06.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисюченко О.В. подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказала, що наданий позивачем звіт оцінки матеріального збитку №1021 від 26.06.2020 року, складений експертом оцінювачем Демяненком М.М. за дорученням ФОП ОСОБА_2 , є неналежним доказом у справі. В матеріалах справи немає жодних висновків спеціалістів щодо вартості відновлювального ремонту, які б були виконані з повідомленням та у присутності інших учасників ДТП. Про огляд автомобіля позивача відповідач не повідомлявся та на огляд не запрошувався. Звіт робився на підставі огляду КТЗ від 13.06.2020 року (дата ДТП), однак акт до суду не надано та в матеріалах звіту він відсутній.

Крім того, акт огляду автомобіля позивача від 23.06.2020 року складений через 10 днів після ДТП без присутності учасників ДТП, без зазначення що описані пошкодження пов`язані (є наслідком) ДТП.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний ще один акт огляду автомобіля позивача від 23.05.2020 року (за 21 день до ДТП), в якому також описані пошкодження, що утворилися до настання ДТП, при цьому цей акт погоджений підписом довіреною особою позивача - ОСОБА_3 . Саме тому, неможливо встановити які пошкодження утворилися внаслідок ДТП, а які існували до ДТП. Як наслідок, на переконання відповідача, неможливо встановити, що всі необхідні відновлювальні роботи автомобіля позивача пов`язані саме з відновленням після ДТП.

Представник зазначає, що до звіту додано ремонтну калькуляцію відновлювального ремонту №1021 від 26.06.2020 року, складену в системі Аудатекс на суму 273773, 82 грн. В той же час, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» склала ремонтну калькуляцію для проведення відновлювального роменту у системі Аудатекс 07.07.2020 року за №20-0313057 на сумі 131636, 06 грн., що майже відповідає сумі отриманого позивачем страхового відшкодування.

Оскільки надані позивачем документи містять протиріччя, а тому не можливо встановити, які пошкодження утворилися внаслідок ДТП, а які існували до ДТП.

06.10.2021 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказав, що вимоги до обов`язкової присутності інших учасників ДТП при проведенні огляду колісних транспортних засобів законодавством не встановлюються. Позивач вважає, що існування ремонтної калькуляції №20-0313057 від 07.07.2020 року пов`язане з необхідністю фіксації для страховика матеріального збитку у розмірі понад страховий ліміт. Тобто, дана калькуляція не встановлює повного переліку пошкоджень, оскільки при досягнення значення страхового ліміту, подальші розрахунки в ній не мають сенсу. Посилання страховика на дані ремонтної калькуляції №20-0313057 від 07.07.2020 року як на кінцевий розрахунок встановлених збитків не здійснюється.

Зазначена на Акті огляду транспортного засобу дата складення 23.05.2020 року є помилковою, оскільки станом на 23.05.2020 року позивач та страховик не мали будь-яких взаємовідносин та не приймали участь в огляді автомобіля позивача. Дану помилку позивач вважає несуттєвою, оскільки страховиком акт огляду транспортного засобу складено самостійно для використання у власному порядку перевірки страхового випадку і враховано при прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування в максимально перебільшеному розмірі. Також, зазначений акт не впливає на розмір заявлених позовних вимог та не враховується при встановленні розміру завданих збитків суб`єктом оціночної діяльності.

Підтвердив, що ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснено страхове відшкодування на адресу особи, яка провела ремонт пошкодженого автомобіля. Але внаслідок відсутності повної оплати відновлювального ремонту, ремонт проведено частково. Наразі всі пошкодження, завдані внаслідок ДТП за участю відповідача, не усунуті. Ремонт проведено в мінімально необхідних розмірах, які дозволяють безпечне використання автотранспортного засобу.

У судовому засіданні представник позивача МПКП «КАТЮША» - адвокат Гуназа Ю.Є. позовні вимог підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у раніше поданих заявах по суті справи. Вказав, що автомобіль після ДТП відремонтовано не повністю, але наразі він експлуатується.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача у задоволенні позову просили відмовити з підстав зазначених у раніше поданих заявах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що МПКП «КАТЮША» з 27.04.2016 року є власником автомобіля «Porsche Cayenne», 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2020 року у справі №760/13680/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які становлять 340 грн. та судовий збір в сумі 420, 40 грн. Судом встановлено такі обставини та події, ОСОБА_1 13.06.2020 року о 12-00 год. в м. Києві по просп. Лобановського, 64, керуючи автомобілем марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Порше», д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1, 13.1. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 13.06.2020 р. о 12-00 год., в м. Києві по просп. Лобановського, 64, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до полісу №АО/2528562 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 26.02.2020 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на загальну суму 130000, 00 грн., з них франшиза - 2600, 00 грн

23.06.2020 року /з урахуванням листа від 26.11.2021 року за вих. №12209 щодо фактичної дати огляду/ ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), якою виявлено наступні пошкодження автомобіля «Porsche Cayenne», 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 : кришка багажника деформована, зчесана, порушено ЛКП; задній бампер деформований, зчесаний, порушено ЛКП; накладка заднього бамперу центральні зазубрини, зчесана структура; накладка заднього бамперу, нижня зазубрина, розриви, зчеси структури; накладка правої вихлопної труби, немає куска; термозахист глушника правий деформовано; насадка на правий глушник деформована; захист глушника деформовано; підсилювач заднього бамперу деформовано; подовжувач задньої правої боковини деформовано, порушено ЛКМ; глушник деформована труба правої сторони; заглушка під буксир, крюк правий зламане кріплення; задня панель невелике деформування, порушено ЛКМ.

Згідно рахунку-фактури №СЧ-0000119 ФОП ОСОБА_4 від 23.06.2020 року вартість робіт з відновлення автомобіля «Porsche Cayenne», 2016 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 становить 230678, 00 грн.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1021 від 26.06.2020 року (дата оцінки станом на 13.06.2020 року) вартість матеріального збитку заподіяного МПКП «КАТЮША» після аварійного пошкодження КТЗ «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 станом на 13.06.2020 року дорівнює з урахуванням ПДВ на запчастини та з врахуванням ВТЗ 307679, 92 грн.

Відповідно до заяви МПКП «КАТЮША» на виплату страхового відшкодування від 10.07.2020 року на підставі рахунку-фактури №СЧ-0000119 від 23.06.2020 року, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 127400, 00 грн. на реквізити СТО ФОП ОСОБА_4 , що підтверджено листом від 20.07.2020 року вих. №5477.

Згідно листа УПП у м. Києві ДПП НП України від 19.11.2021 року вих. №2512ад/41/11/5/а-2021, за період з 01.08.2016 по 31.10.2021 року за участю авто «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано три ДТП:

18.11.2017 року в м. Києві, на перехресті вул. Січових Стрільців-Чорновола, видимі механічні пошкодження відсутні;

13.06.2020 в м. Києві, на просп. Лобановського, 64, отримані механічні пошкодження задньої центральної частини;

08.02.2021 в Київській обл., в с. Петропавлівська Борщагівка, на вул. Зої Космодем`янської, отримані механічні пошкодження задньої лівої та бокової частини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу МПКП «КАТЮША» пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася 13.06.2020 року з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що страховик відповідача ОСОБА_1 - ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на підставі рахунку-фактури №СЧ-0000119 від 23.06.2020 року наданого позивачем, здійснило відшкодування шкоди, завданої останньому, в межах визначеної полісом №АО/2528562 від 26.02.2020 року, граничної суми - 127400, 00 грн.

Звертаючись до суду представник МПКП «КАТЮША» при визначенні розміру заподіяного збитку посилався на звіт №1021 від 26.06.2020 року, яким визначено вартість матеріального збитку у розмірі 307679, 92 грн.

Згідно приписів ст. ст. 1166, 1188, 1192 ЦК України позивач має право на повне відшкодування завданої в даній ДТП матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому майна (автомобіля), в тому числі на відшкодування всіх завданих збитків. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідальність винуватця ДТП за завдану шкоду обмежується реальним розміром збитків, які у випадку відновлення транспортного засобу можуть відповідати вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

В судовому засіданні встановлено, що грошові кошти отримані від страховика відповідача, позивач витратив на ремонт пошкодженого автомобіля, який наразі експлуатується підприємством.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладено, враховуючи, що страховик відповідача здійснив виплату страхового відшкодування МПКП «КАТЮША» на підставі рахунку-фактури №СЧ-0000119 від 23.06.2020 року за його заявою, автомобіль відремонтовано, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність відшкодування завданої шкоди в результаті ДТП від 13.06.2020 року саме на підставі звіту №1021 від 26.06.2020 року, яким визначено завданий збиток у більшому розмірі, суд при визначенні вартості відновлювального ремонту враховує рахунок-фактуру №СЧ-0000119 від 23.06.2020 року.

Отже, на підставі рахунку-фактури №СЧ-0000119 від 23.06.2020 року сума вартості відновлювального ремонту КТЗ «Porsche Cayenne» становить 230678, 00 грн. та перевищує розмір виплаченого страхового відшкодування на 103278, 00 грн.

Відповідно до п. 36. 6 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Як встановлено з полісу №АО/2528562 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 26.02.2020 року ОСОБА_1 застрахував в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» автомобіль марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_3 з франшизою 2600, 00 грн., яка залишилася не компенсованою позивачу.

На підставі повного та всебічного дослідження поданих сторонами доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню на суму 105878, 00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №1021 від 26.06.2020 року за визначення вартості матеріального збитку ТЗ «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_4 , сплачено 6000, 00 грн.

Оскільки в ході розгляду справи, суд не вбачає підстав для стягнення шкоди на підставі звіту №1021 від 26.06.2020 року, витрати позивача на його складення не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1059, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачами до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: копія договору №09-10-20/1 про надання правничої допомоги, укладеного 09.10.2020 року між адвокатом Гуназа Ю.Є. та МПКП «КАТЮША»; копія додаткової угоди №1 до договору №09-10-20/1 про надання правничої допомоги, якою визначено ціну юридичних послуг; ордер серії КС №540476, виданий 20.10.2020 року на надання правової допомоги МПКП «КАТЮША» адвокатом Гуназа Ю.Є.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність серії ЧН №000170, виданого 16.06.2017 року Гуназа Юрію Євгенійовичу ; копія Акта виконаних робіт (наданих послуг) по Договору №09-10-20/1 від 20.10.2020 року; копія рахунку №20-10-20/1 від 20.10.2020 року на суму 5000, 00 грн.

За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2800, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Малого приватного комерційного підприємства «КАТЮША» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Малого приватного комерційного підприємства «КАТЮША» (код ЄДРПОУ 19029354, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Богатирська, б.2-Д) матеріальну шкоду в розмірі 105878, 00 грн., судовий збір у розмірі 1059, 00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2800, 00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір