Постанова

від 26.04.2023 по справі 520/12604/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 р.Справа № 520/12604/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙДОР" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/12604/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙДОР"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙДОР" (далі-позивач, ТОВ "СТРОЙДОР") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26 листопада 2020 року № 000/4206/0731, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 197 345,00грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙДОР" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення- залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що 18.08.2020 року між ТОВ «РАФТЕКС» та ТОВ «СТРОЙДОР» було укладено Договір поставки № 18-8/20. На підставі вказаного договору ТОВ «РАФТЕКС» здійснював поставки ЩПС 0-70, яку ТОВ «СТРОЙДОР» відповідно до специфіки своєї господарської діяльності реалізовувало на користь інших контрагентів. Зазначені вище поставки підтверджуються наявною первинною документацією та договором поставки, копії зазначених документів було надано до суду першої інстанції. Однак, суд вважає, що первинної документації для підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції недостатньо, що повністю суперечить чинному законодавству та судовій практиці. Також, при прийнятті рішення, судом була врахована узагальнена податкова інформація, щодо ТОВ «РАФТЕКС», згідно якої встановлено, ТОВ «РАФТЕКС» було внесено до «Журналу ризикових платників податків», хоча це сталось вже після укладення договору з апелянтом, а також на думку суду нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з постачальниками та покупцями підтверджується відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності, але дані висновки зроблені також лише на підставі узагальненої податкової інформації, що є цілковитим порушення норм процесуального права.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТРОЙДОР» встановлено, що мало місце укладення договору поставки від 18.08.2020 № 18-8/20 між Позивачем та ТОВ «РАФТЕКС».

Відповідно до умов договору передбачалось, що постачальник зобов`язується передати у власність ТОВ «СТРОЙДОР» товар (щебінь різних фракцій, гранітний відсів, ЩПС, бітумну емульсію, інші будівельні та супутні будівельні матеріали), а платник податків зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 12 положень договору ТОВ «РАФТЕКС» розташоване за такою адресою: вул. Леніна, буд. 5, с. Яблуневе, Баришівський р-н, Київська область, 08301.

Водночас передбачалося, що платник податків власними силами та/або за допомогою третіх осіб здійснює перевезення товару з місця розміщення (складу).

Відповідно до укладеного договору поставки від 18.08.2020 № 18-8/20 на адресу ТОВ «СТРОЙДОР» за період серпень 2020 року було виписано податкові накладні та видаткові накладні на загальну суму 1 184 070,03 гривень (ПДВ 197 345,00 гривень).

Контролюючий орган в акті перевірки №3057/20-40-07-31-06/42555302 від 09.11.2020 дійшов висновку про встановлено порушення ТОВ «СТРОЙДОР» (код ЄДРПОУ 42555302): 1. вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого і другого п. 198.3 та абзацу третього п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, абзаців другого і третього п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 197345 грн, в тому числі за серпень 2020 року на суму 197 345 грн, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 197 345 гривень. 2. Перевіркою ТОВ «СТРОЙДОР» (код ЄДРПОУ 42555302) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «РАФТЕКС» (код ЄДРПОУ 42878016) за серпень 2020 року на суму 197 345 гривень.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки ТОВ «СТРОЙДОР» не підтвердило реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «РАФТЕКС», а отже, відсутнє підтвердження правомірності включення сум до складу податкового кредиту, що свідчить про порушення платником податків ст. 198 ПКУ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області ГУ ДПС у Харківській області від 26 листопада 2020 року № 000/4206/0731, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 197 345,00грн.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкові повідомлення рішення від Головного управління ДПС у Харківській області від 16.07.2021 №00140590727, №00140610727 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено з матеріалів справи, що 18.08.2020 між ТОВ «СТРОЙДОР» (Покупець) та ТОВ «РАФТЕКС» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 18-8/20, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

1.2. Найменування товару: щебінь різних фракцій, гранітний відсів, ІПС, інші будівельні та супутні будівельні матеріали, номенклатуру та кількість яких Сторони узгоджують на підставі надісланого від покупця замовлення (в усній формі за допомогою засобів мобільного зв`язку або письмово поштою та/або на електронну пошту Постачальника) (далі - Товар).

Відповідно до п. 1.4. Спосіб доставки товару: доставка замовленого Товару (партії Товару) здійснюється на умовах EXW, відповідно до міжнародних правил інтерпретації торговельних термінів «Інкотермс-2010». Постачальник здійснює передачу Товару (партії Товару) з власних складів (у разі їх наявності), на яких такий Товар (партію Товару) розміщено та/або з інших складів, де розміщено замовлений Покупцем Товар (партію Товару).

Постачальник самостійно визначає склад (-и) для розміщення Товару (партії Товару), замовленого Покупцем, гарантує збереження Товару (партії Товару) протягом строку його знаходження на таких складах до моменту його витребування Покупцем. Основним, але не виключним, складом е: площадка (-и) Райківського гранітного кар`єру, що належить ТОВ «Райківський гранітний кар`єр», розташований за адресою: Україна, Житомирська обл. Бердичевський р-н., с. Райки. Дійсний склад призначається для розміщення Постачальником замовлених Покупцем сипучих Товарів (щебеню, ЩПС, гранітного відсіву).

Актом перевірки №3057/20-40-07-31-06/42555302 від 09.11.2020 встановлено, що для виконання договору поставки від 18.08.2020 № 18-8/20 на адресу ТОВ «СТРОЙДОР» за період серпень 2020 року було виписано податкові накладні та видаткові накладні на загальну суму 1 184 070,03 гривень (ПДВ 197 345,00 гривень).

Податкові накладні від 24.08.2020 № 86, № 87, № 88, № 89, № 90, № 91, № 92, № 93 на суму ПДВ 197 345,00 гривень включені до складу податкового кредиту до декларації з ПДВ за звітний період декларування серпень 2020 року.

Виписаний на адресу ТОВ «СТРОЙДОР» видаткові накладні від 24.08.2020 № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 108, № 109, № 110 підписані та завірені ТОВ «РАФТЕКС» та ТОВ «СТРОЙДОР».

Між тим, як встановлено з матеріалів справи оплата за придбаний товар протягом серпня 2020 р. від постачальника ТОВ «РАФТЕКС» не здійснювалась.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1. ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно вимог п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Позивачем на підтвердження здійснення господарської операції було надано копію договору поставки від 18.08.2020 № 18-8/20 та видаткові накладні від 24.08.2020 № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 108, № 109, № 110.

При цьому, позивачем не обґрунтовано на підставі яких документів здійснювалось транспортування товару та яким чином вони відображені в бухгалтерському обліку, не надано будь-яких доказів отримання товару та оплати.

Натомість, колегія суддів зазначає, що формальна наявність договору, податкових накладних та видаткових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентів, які забезпечують переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга з понесенням певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення контролю за станом виконання придбання/поставки, тощо.

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов`язань виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі податкового кредиту та податкових зобов`язань при подальшій реалізації товару.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 08.11.2022 року в справі №826/1546/18.

У податковому обліку операції з постачання товарів (послуг), витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ в ціні товару (послуг), які були предметом постачання, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв`язку з цією операцією фінансові витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, тобто зафіксована в них інформація щодо господарської операції має бути достовірною.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.06.2022 року у справі №640/19077/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Враховуючи, що позивачем окрім видаткових накладних не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження факту отримання товару за договором від 18.08.2020 № 18-8/20, колегія суддів дійшла висновку про недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 2а-12436/11/2670.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙДОР" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 по справі № 520/12604/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 27.04.2023 року