Ухвала

від 27.04.2023 по справі 640/18710/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18710/20

адміністративне провадження № К/990/14582/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №640/18710/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 №00002240502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3755143,00 грн, №00002344207, на підставі якого ТОВ «Сатурн-ТВ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб всього на суму 9968301,75 грн, №00002324207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 830691,82 грн та №00002334207, на підставі якого до ТОВ «Сатурн-ТВ» застосовано штрафні санкції за податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2020 №Ю-089 щодо необхідності сплати заборгованості за сплати єдиного внеску в розмірі 647981,81 грн;

- рішення №00002314207 від 26.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на соціальне страхування в сумі 323990,90 грн;

- рішення №00002304207 26.02.2020 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 №00002344207, №00002324207, №00002334207, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2020 №Ю-089, рішення №00002304207 від 26.02.2020 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», №00002314207 від 26.02.2020року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції сторонами подано апеляційні скарги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 №00002240502 та в частині стягнення судових витрат скасовано. Позов у цій частині задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.02.2020 №00002240502 на загальну суму 3498443 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» понесені ним судові витрати у розмірі 48000 грн. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 залишено без змін.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №640/18710/20.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вчетверте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 02.03.2023, від 22.03.2023, від 10.04.2023 через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пп. пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 та пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. пп. 1.2, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за відсутності практики Верховного Суду в подібних правовідносинах; Шостим апеляційним адміністративним судом неправильно застосовано пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України за відсутності практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Верховний Суд зауважує, що при цьому скаржником не вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Разом з тим, контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.

Скаржником не взято до уваги, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 31.01.2020 у справі №826/14889/18, від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, від 28.01.2022 у справі №320/5392/19, не доведено помилковість їх використання.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №640/18710/20 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва