Постанова

від 26.04.2023 по справі 640/38062/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/38062/21

адміністративне провадження № К/990/1681/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Проскурні Т.В.,

представника відповідача - Мовсисяна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррель Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2022 року (головуючий суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррель Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баррель Груп» (далі - ТОВ «Баррель Груп») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2021 року №0609410701 та №0609430701.

Позивач вважав помилковим і таким, що не відповідає дійсності, зроблений відповідачем висновок про заниження Товариством у періоді, який охоплювався перевіркою, грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та необхідність складення зведеної податкової накладної на вартість товарно-матеріальних цінностей, які були придбані з ПДВ, та не використовувались в операціях, що є об`єктом оподаткування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження позивач звертає увагу на те, що суди обох інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином зібрані у справі докази, натомість, установили обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Позивач стверджує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам, наданим позивачем (зокрема, первинній та бухгалтерській документації, яка має відношення до предмета проведеної податкової перевірки), в оскаржуваному рішенні взагалі про них не згадується, як і не зазначаються мотиви їх неврахування. Не виправлено цих недоліків й судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи. Зокрема, суди обох інстанцій не надали жодної оцінки наданому позивачем та долученому до матеріалів справи висновку експерта від 15 серпня 2022 року, складеному за результатами проведення судової економічної експертизи, щодо нормативного й документального підтвердження висновків акта перевірки, а також первинним й іншим бухгалтерським документам. Таким чином, на думку позивача, суди не виконали вимог статті 90 КАС України в частині правил оцінки доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на помилковість й поверхневість їх висновків. Зауважував, що судами залишено поза увагою суперечливість висновків, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15 березня 2021 року №2050-п призначено проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Баррель Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, законодавства щодо справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18 серпня 2014 року по 31 грудня 2020 року та іншого законодавства.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30 березня 2021 року №2613-п «Про зупинення проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Баррель Груп» (зі змінами, внесеними наказом ГУ ДПС у м. Києві від 14 квітня 2021 року №3192-п «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30 березня 2021 року №2613-п») перенесено термін проведення перевірки з 31 березня 2021 року до дати надання документів в межах термінів, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З наявних у справі матеріалів суди встановили, що 02 липня 2021 року контролюючим органом направлено ТОВ «Баррель Груп» запит №1, в якому, з метою об`єктивного та повноцінного визначення показників доходу та витрат, податкових зобов`язань та податкового кредиту, пропонувалось надати письмові пояснення та їх документальні підтвердження. У вказаному запиті (який отримано уповноваженою особою Товариства 02 липня 2021 року об 11:00) зазначено, що, з огляду на обмежені терміни проведення перевірки, документи слід надати в електронній формі (формат Excel) в день отримання запиту.

Також, 05 липня 2021 року контролюючим органом направлено позивачу запит №2 про надання документів (пояснень), в якому зазначено, що станом на 05 липня 2021 року до перевірки не надано жодних документів щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг). У зв`язку з чим, ГУ ДПС у м. Києві просило ТОВ «Баррель Груп» надати посадовим (службовим) особам відповідача у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, в електронній формі (формат Excel) в день отримання запиту (запит отримано уповноваженою особою Товариства 06 липня 2021 року о 09:00).

06 липня 2021 року відповідачем складено акт «Про ненадання документів та пояснень» №3308/ж6/26-15-07-01-03, у якому зафіксовано факт ненадання ТОВ «Баррель Груп» документів за запитом №1 від 02 липня 2021 року та повторно вручено запит №2 від 05 липня 2021 року. Станом на 06 липня 2021 року до перевірки не надано первинних документів та договорів (додатків, додаткових угод до них, тощо) тощо.

12 липня 2021 року контролюючим органом направлено ТОВ «Баррель Груп» запит №3, в якому, з метою об`єктивного та повноцінного визначення показників доходу та витрат, податкових зобов`язань та податкового кредиту, пропонувалось надати до перевірки пояснення та їх документальне підтвердження. У вказаному запиті, як і у випадку з попередніми, відповідач просив надати документи в день отримання запиту (запит отримано уповноваженою особою ТОВ «Баррель Груп» 12 липня 2021 року).

Крім того, 15 липня 2021 року відповідач направив Підприємству запит №4 про надання документів (пояснень), в якому зазначив, що станом на день формування запиту до перевірки не надано документи, описані в запитах від 02 липня 2021 року №1, від 05 липня 2021 року №2, від 12 липня 2021 року №3, а саме: накази про облікову політику та накази про проведення інвентаризації (затвердження результатів інвентаризації), акти інвентаризації, лімітно-забірні картки та акти списання (форми № М-8 та М-9, М-19, М-28 та М-28а), інші документи якими на підприємстві оформляється процес обліку ПММ тощо.

Судами встановлено, що позивачем на запит від 15 липня 2021 року №4 надано пояснення щодо виду діяльності Товариства (оптова торгівля пальним, щодо наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а також пояснення щодо відображення в обліку витрат на рахунку 93 «Витрати на збут» та щодо контрагентів, які надавали послуги зі зберігання пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ), здійснювали послуги з транспортування продукції до покупця, страхування транспортних засобів, переданих в оренду, та вантажу, послуги з охорони при транспортуванні ПММ тощо.

15 липня 2021 року відповідач направив ТОВ «Баррель Груп» запит №5 про надання документів (пояснень), в якому зазначив, що у періоді, який перевірявся, Товариством було віднесено до складу інших витрат операційної діяльності ПММ, рах. 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Також, 15 липня 2021 року відповідач направив ТОВ «Баррель Груп» запит №6, в якому, з метою повноцінного визначення показників доходу та витрат, податкових зобов`язань та податкового кредиту, просило надати пояснення та їх документальне підтвердження. Позивачем на вказаний запит надано письмові пояснення щодо порушених у ньому питань.

Окрім того, 15 липня 2021 року відповідачем направлено ТОВ «Баррель Груп» запит №7 про надання документів (пояснень) щодо відхилення між даними фінансової звітності даними бухгалтерського обліку за 9 місяців 2020 року, а також документальне пояснення щодо віднесення підприємством до складу витрат на збут та адміністративних витрат.

16 липня 2021 року контролюючим органом складено акт «Про ненадання документів та пояснень» №3523/ж6/26-15-07-01-03, яким зафіксовано ненадання Підприємством документів та пояснень щодо відхилення між даними фінансової звітності (форма № 2-м) задекларованими в рядку 2050 та 2180 Форми №2-м та даними бухгалтерського обліку за 9 місяців 2020 року (на запит №7).

23 липня 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Баррель Груп» №57565/Ж5/26-15-07-01-03/393554001.

Посадовими особами контролюючого органу, зокрема, встановлено, що ТОВ «Баррель Груп» до складу витрат віднесено витрати, не підтверджені первинними документами, витрати, за якими неможливо підтвердити їх пов`язаність зі збутом товару та обслуговуванням і управлінням підприємством. Послуги транспортування, охорони, сертифікації, зберігання запасів, а також митні платежі Підприємством не класифіковано як собівартість реалізованих товарів, відповідно, дані послуги не використовувалися в операціях, що є об`єктом оподаткування, та не пов`язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів.

Як наслідок, перевіркою, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства: підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 2965647 грн; пунктів 201.1, 201.10 статті 203 ПК України, в частині нескладення та нереєстарції в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних з ПДВ, та які не використовувалися в операціях, що є об`єктом оподаткування, на загальну суму 3688314,00 грн.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 12 серпня 2021 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0609410701, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2965647,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 741411,75 грн, а також податкове повідомлення-рішення №0609430701, яким до Підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 35525,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Підставою до відмови Товариству у задоволенні позову слугувала відсутність у позивача станом на час проведення перевірки первинних та інших бухгалтерських документів, та неможливість, у зв`язку з цим, підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ. Роблячи такий висновок суди акцентували увагу на тому, що факт ненадання позивачем первинних документів до перевірки зафіксований належними доказами, а надані позивачем вже до суду первинні документи не можуть спростовувати обставини, наведені контролюючим органом в акті перевірки. Тобто, фактично суди визнали, що надані позивачем до суду документи не є належними та достатніми доказами у справі з урахуванням положень пункту 44.6 статті 44 ПК України. У цілому висновок судів зводиться до того, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, не вирішуючи наперед питання обґрунтованості висновків судів щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу здійснено відповідні нарахування та застосовано штрафні санкції, Суд вважає за необхідне зупинитись на аналізі їх висновків щодо неподання позивачем до перевірки документів на вимогу контролюючого органу.

За приписами пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (…) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (…).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно з пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 означеної статті платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу наведених положень ПК України висновується, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Положення пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявності документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

У світлі встановлених судами фактичних обставин справи, перш за все слід враховувати вид податкової перевірки, яку було проведено контролюючим органом, а саме - документальна планова виїзна перевірка, яка проводилась за місцезнаходженням платника податків.

Так, у пункті 2.6. акта перевірки зазначено, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, міститься у додатку 4 до акта перевірки (який є його невід`ємною частиною). Вказаний перелік документів хоча і не є конкретизованим (за видом, назвою, номером, датою документа), однак, очевидно свідчить, що позивач під час проведення перевірки надав певний обсяг документів, який був використаний контролюючим органом і висвітлений в акті перевірки. При цьому, висновки судів попередніх інстанцій базуються виключно на ненаданні платником податків первинних документів, без з`ясування того, які саме первинні документи бухгалтерського обліку, податкового обліку все ж таки надавалися відповідачу і чи співпадає їх перелік з документами, наданими Товариством до суду. В судових рішеннях відсутні дослідження та оцінка наданих документів, не установлено чи підтверджують ці документи частину господарських операцій, за результатами яких сформовано показники податкового обліку, а тому передчасно стверджувати про повне непідтвердження задекларованих платником показників. Недослідженими залишились й подані позивачем до суду докази, якими він доводив надіслання посадовій особі контролюючого органу первинних та бухгалтерських документів під час перевірки (у розрізі запитів). Фактично жодну з господарських операцій, наслідки яких покладені в основу збільшення грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій не досліджували.

Не є зрозумілим й те, чи актами контролюючого органу від 06 і 16 липня 2021 року «Про ненадання документів та пояснень» зафіксовано ненадання документів позивачем узагалі, чи частково (з урахуванням доволі значного переліку витребуваних документів).

Змушена колегія суддів погодитись і з доводами заявника касаційної скарги про те, що наданий ним до суду першої інстанції доказ - висновок експерта, якими платник доводив нормативне та документальне непідтвердження висновків акта перевірки, - не отримав жодної згадки у судових рішеннях судів як першої так і апеляційної інстанції, як і не вказується в них, з яких саме процесуальних мотивів такий доказ не був узятий до уваги.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина другу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені не повно, тому, з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи судам необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року було зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у в цій справі до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про скасування судових рішень, постановлених судами обох інстанцій, й направлення справи на новий розгляд, необхідність вирішення питання про поновлення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у справі №640/38062/21 відсутня.

З цих же мотивів відсутні підстави до задоволення заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи, оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду не змінює судових рішень, не ухвалює нового рішення, а направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррель Груп» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська