Рішення

від 17.04.2023 по справі 173/974/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/974/22

Провадження №2/173/116/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Бурхана С.М.,

секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Хмильової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство Верхньодніпровське БТІ, Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2022 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області.

03.08.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.08.2022 року на виконання вимог вищевказаної ухвали суду до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позивачем була подана заява про усунення недоліків.

15.08.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 27.09.2022 року.

27.09.2022 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін по справі. Справа призначена до розгляду на 25.10.2022 року.

24.11.2022 року проведене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду по суті на 24.11.2022 року.

24.11.2022 року у зв`язку з відсутністю електроенергії слухання справи відкладено та призначено до судового розгляду на 14.12.2022 року.

14.12.2022 року цивільна справа не розглядалась у зв`язку з неявкою сторін. Слухання справи відкладено на 24.02.2023 року.

24.02.2023 року оголошено перерву до 03.03.2023 року.

03.03.2023 року цивільна справа не розглядалась у зв`язку з неявкою сторін. Слухання справи відкладено на 17.04.2023 року.

17.04.2023 року проведено судове засідання.

Згідно поданої позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера А-1 площею 59,2 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . На день його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 за життя купив цей будинок. Договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом 24.02.1997 року, проте не був зареєстрований відповідно до законодавства.

19.02.2021 року ОСОБА_2 отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 1221010100040020200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа - 0,0944 га.

У зв`язку з чим позивач не має можливості зареєструвати право власності на спадкове майно, що й стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - представник Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог не має. Відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Письмові пояснення суду не надала.

Представник третьої особи, КП Верхньодніпровське БТІ в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та спадкування майна. Способом захисту порушених цивільних прав позивачами визначено визнання права власності на нерухоме майно, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.1997 року придбав жилий будинок А-І з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті чоловіка позивач звернулася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою від 11.01.2022 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що відсутня державна реєстрація права власності на житловий будинок (спадкове майно) та у зв`язку з тим, що на даний час неможливо провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно. Що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно наданих документів судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя придбав у власність за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Листопад О.М. 24.02.1997 року, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_2 на даний будинок було зареєстроване у районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації «Конкурент», про що зроблена відмітка на договорі, що підтверджується копією договору. Але як було встановлено пізніше, дані відомості щодо права власності ОСОБА_2 на цей будинок не були внесені до архівної справи та реєстру.

Таким чином судом встановлено, що за життя у ОСОБА_2 виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного правочину, що підтверджується правовстановлюючим документом. Право власності було зареєстроване належним органом, але з невідомих причин відомості про реєстрацію права власності не були внесені до реєстру.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як не внесення до архівної справи та реєстру відомостей про реєстрацію права власності, органом, що здійснював таку реєстрацію.

Також судом встановлено, що за життя, 19.02.2021 року, ОСОБА_2 отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221010100:04:002:0200, площею 0,0944 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була дружиною померлого

ОСОБА_2 на час його смерті.

Таким чином позивач є спадкоємцем першої черги та звернулась із заявою до нотаріуса про визнання за нею права на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є такою, що прийняла спадщину.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці за законом або заповітом, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за спадкоємцем - позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати покласти на позивача, оскільки суд не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство Верхньодніпровське БТІ, Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на садибний житловийбудинок літера А-1, площею 59,2 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.04.2023 року.

Суддя С.М. Бурхан