Рішення

від 19.04.2023 по справі 144/189/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/189/21

Провадження № 2/144/30/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Германа О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Теплик-Агро» Шандурського Б.В.,

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвоката Банара В.В.,

під час відкритого судового засідання в залі суду в смт. Теплик у цивільній справі за позовом ТОВ «Теплик-Агро»до ОСОБА_1 про усуненняперешкод укористуванні орендованоюземельною ділянкою тазаборону вчинятипевні діїта зазустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик-Агро» орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523781800:01:000:0056, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ «Теплик-Агро» до земельної ділянки, кадастровий номер 0523781800:01:000:0056, площею 1,9839 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору оренди. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 12 липня 2016 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачеві строком на 7 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:01:000:0056, площею 1,9839 га. розташовану на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. 29 липня 2016 року на підставі даного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством було зареєстровано речове право право оренди вказаної земельної ділянки.

На даний час Товариство не має змоги використовувати земельну ділянку за призначенням та здійснювати її обробіток відповідно до умов договору оренди, оскільки фактично земельною ділянкою користується відповідач, який з жовтня 2020 року самоправно, всупереч встановленому законом порядку та за наявності чинного договору оренди, зайняв земельну ділянку та здійснює її обробіток. На вимогу посадових осіб Позивача про припинення чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою Відповідач не реагує. Тому, з метою захисту свого порушеного права, вважає за необхідне рішенням суду зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою.

Не погоджуючись з позовними вимогами ТОВ «Теплик-Агро», ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 29.07.2016 року №15640020, проведену відділом реєстрації Теплицького відділу юстиції щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523781800:01:000:0056, площею 1,9839 га, яка належить йому та розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначає, що вказаного договору оренди з ТОВ «Теплик-Агро» він не підписував, істотні умови цього договору не погоджував, у нього було відсутнє волевиявлення на укладення такого, а тому реєстрація неукладеного договору порушує його законні права та інтереси на розпорядження власністю.

У своєму відзиві на первісний позов ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій, направлених на перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Теплик-Агро» на його земельній ділянці, особисто ним чи за його дорученням іншими особами не вчинялися, а тому твердження, викладені у позовній заяві Товариства, на увагу не заслуговують. До того ж, Позивачем по первісному позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених ним позовних вимог, окрім посилання на показання свідків працівників ТОВ «Теплик-Агро», які є підпорядкованими особами директору Товариства ОСОБА_2 , а тому їх свідчення не можуть бути прийнятими до уваги судом.

На зустрічну позовну заяву 04 червня 2021 року позивачем за первісним позовом подано відзив, в якому останній вказав на відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що посилаючись на підставу не підписання договору оренди землі з ТОВ «Теплик-Агро», позивач за зустрічним позовом не надає жодного належного доказу на підтвердження цього, обґрунтовує свої доводи припущеннями, тим самим намагається ввести суд в оману.

Ухвалою від 15 грудня 2021 року за клопотанням відповідача по первісному позову, позивача по зустрічному позову судом у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року провадження у справі поновлено, експертизу не проведено, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог ухвали суду про призначення експертизи.

Представник позивачаза первіснимпозовом,відповідача зазустрічним позовом,в судовомузасіданні позовнівимоги первісногопозову підтримавв повномуобсязі,посилаючись наобставини,зазначені упозовній заяві,просив судїх задовольнити.Вказав набезпідставність заявленогозустрічного позову,вважав занеобхідне відмовитив йогозадоволенні,просив прийнятидо увагидоводи,зазначені ниму відзиві.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом заперечив щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом, вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі, посилаючись на зазначені у ньому обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що вимоги первісного та зустрічного позову не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Судом встановлено, що на державного акту Серії ЯБ №716011 від 21 квітня 2007, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9839 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 34).

12 липня 2016 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 7 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:01:000:0056, площею 1,9839 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Завадівської сільської ради (а.с. 6).

На підставі даного договору оренди земельної ділянки за ТОВ «Теплик-Агро» зареєстровано право оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 29.07.2016 року №115639948 (а.с. 9).

Так, положеннями ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон «Про оренду землі» від 06.10.98 №161-XIV.

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст. 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частина перша ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем за первісним позовом не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач за первісним позовом вчиняв буд-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві).

В матеріалах справи наявна письмова заявапопередження відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 від 05.10.2020 року про наміри самостійно обробляти земельну ділянку, адресована директору ТОВ «Теплик-Агро» ОСОБА_2 , в якій вона просить не проводити ніякі сільськогосподарські роботи на належній їй земельній ділянці (а.с. 10), на яку позивач за первісним позовом посилається як на підставу своїх вимог.

Однак сама по собі вказана письмова заява попередження, яка навіть належним чином не зареєстрована ТОВ «Теплик-Агро», свідчить лише про наміри ОСОБА_1 розірвати достроково договірні відносини з Товариством, але не являється доказом чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав пояснення, що працює в ТОВ «Теплик-Агро» на посаді керуючого відділом «Завадівка». У жовтні 2020 то Товариства надійшла заява ОСОБА_1 про те, що він самостійно бажає обробляти належну йому земельну ділянку, яка перебуває в оренді ТОВ «Теплик-Агро», під час об`їзду полів на земельній ділянці ОСОБА_1 було виявлено встановлені межеві знаки (коли), він особисто не бачив хто забивав коли. До будь-яких служб ні він, ні його керівництво не звертались по даному факту, акту не складали. Товариство після цього дану земельну ділянку не використовувало.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав пояснення, що працює агрономом в ТОВ «Теплик-Агро». До 2020 року Товариство використовувало земельну ділянку ОСОБА_5 на праві оренди, у жовтні ОСОБА_1 направив заяву до ТОВ «Теплик-Агро», що бажає самостійно обробляти земельну ділянку, після чого на ній було встановлено межеві знаки. Акту про це не складали, лише повідомили керівництву.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А томусуд критичнооцінює показаннясвідків,які є працівниками ТОВ «Теплик-Агро» та знаходяться у підпорядкуванні директора Товариства ОСОБА_2 .

За своїм внутрішнім переконанням суд відзначає, що наявність обставин вчинення орендодавцем перешкод у користуванні земельною ділянкою може прийматись до уваги тільки при наявності первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

Доказів встановлення меж спірної земельної ділянки та саме виявлення порушень на цій земельній ділянці позивачем до матеріалів справи не долучено.

Згідно ст. 187 ЗК України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України - державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до ст. 190 ЗК України - громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Також, на підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою повинні бути надані суду первинні (прямі або непрямі) докази, які відтворюють ланцюжок неправомірних дій відповідача (триваючого порушення, що є підставою подачі негаторного позову), і як наслідок порушення права орендаря на користування земельною ділянкою, а саме доповідні (пояснення) відповідальних осіб по здійсненню господарської діяльності підприємства.

А потім, як наслідок в порядку захисту свого порушеного права на користування - звернення до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, органів державної влади, фіксування протиправних дій за допомогою фото або відеозйомки (речові докази).

Усі ці дії в сукупності є необхідними для встановлення об`єктивної істини у справі, і як наслідок підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Отже, в зазначеній категорії справ суттєвим питанням, що підлягає встановленню та дослідженню в судовому порядку є те, чи позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача земельної ділянки.

З огляду на наведене суд констатує, що позивачем за первісним позовом належним чином не доведено обставини чинення перешкод відповідачем, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити.

При вирішенні питання щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про скасування державної реєстрації договору оренди землі, суд дійшов наступних висновків.

Підставою зустрічного позову ОСОБА_1 вказує те, що договору оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ «Теплик-Агро» він не підписував, істотні умови цього договору не погоджував, у нього було відсутнє волевиявлення на укладення такого, а тому реєстрація неукладеного договору порушує його законні права та інтереси на розпорядження власністю.

При дослідженні судом обставин, викладених у зустрічному позові, суд в першу чергу перевірив підстави, на яких відповідач по даному позову набув право оренди земельної ділянки.

Договір оренди від 12 липня 2016 року, на підставі якого виникло речове право ТОВ «Теплик-Агро» - право оренди земельної ділянки, є чинним, а тому державний реєстратор не порушив вимог законодавства, оскільки встановив існування та законність підстав для проведення державної реєстрації.

Позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного переконливого, достовірного та належного доказу, який би доводив твердження ОСОБА_1 про відсутність у нього волевиявлення на підписання з ТОВ «Теплик-Агро» договору оренди землі, непідписання ним такого та непогодження ним істотних умов спірного договору оренди.

Більше того, суд звертає увагу на те, що саме за клопотанням сторони позивача по зустрічному позову судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експерта було поставлено питання, ким виконано підпис в графі «Орендодавець ___ (підпис)» у договорі оренди земельної ділянки від 12 липня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» в особі директора Анченка Василя Григоровича, який зареєстрований у реєстраційній службі Теплицького районного відділу юстиції 29.07.2016 року за №15639948.

Однак ОСОБА_1 вимоги ухвали суду від 15 грудня 2021 року не виконав, документів, необхідних для проведення експертизи не надав.

Під час прийняття рішення про призначення судової почеркознавчої експертизи судом було роз`яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме, що у разі ухилення учасника справи, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, суд визнає ту обставину, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523781800:01:000:0056, площею 1,9839 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Завадівської сільської ради, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» 12 липня 2016 року, був підписаний ОСОБА_1 .

Протилежного відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом суду не довів, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів, відповідно судові витрати слід залишити за сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволеніпозову ТОВ«Теплик-Агро»до ОСОБА_1 про усуненняперешкод укористуванні орендованоюземельною ділянкою тазаборону вчинятипевні дії відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2023.

Суддя