Рішення

від 26.04.2023 по справі 191/4312/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/4312/17

Провадження № 2/191/1848/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно - каналізаційного господарства «Дніпро Західний Донбас» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Василівська сільська рада, відділ Держгеокадастру у Синельниківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Раївська об`єднана територіальна громада Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 року позивач ДМП ВКГ «Дніпро Західний Донбас» звернувся до суду з позовом, який в останнє уточнив 17.03.2023 року, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення сервітуту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» є державним підприємством, заснованим на державній власності, що передано до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Підприємство виконує функції постачання питної води для забезпечення життєдіяльності населення та підприємств частини Дніпропетровської області (м. Синельникове, Синельниківський район, м. Павлоград, м. Тернівка, м. Першотравенськ) із загальною кількістю населення близько 200000 чоловік, відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», згідно якого питне водопостачання є пріоритетним перед іншими видами спеціального водокористування та регулюється державою. Підприємство створено для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої та іншої господарської діяльності з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно Розпорядження Голови обласної Державної Адміністрації від 23.03.2001 року за №119-р «Про передачу Синельниківського групового водопроводу Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» була проведена інвентаризація земель, що знаходяться в користуванні ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на території селищних і сільських рад Синельниківського району. Після завершення процесу інвентаризації, ТОВ «Дніпроленд» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку в постійне користування ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас».

Згідно Розпорядження Голови Синельниківської Районної Державної Адміністрації від 15.07.2009 року за №454-р-09 «Про надання в постійне користування земельних ділянок Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро- Західний Донбас» на території Василівської, Новогнідської, Михайлівської сільських рад» технічна документація із землеустрою для складення Державного акту на право користування землею Б №009942 від 1978 року зареєстровано в Книзі записів на право користування землею за №31 ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» - затверджена і земельні ділянки були надані в постійне користування, в тому числі під будівлями та спорудами насосної станції по АДРЕСА_1 - 0.1082 га., відповідно до пункту 2 переліку розпорядження.

Тим часом, у процесі складення Державного акту виявлено, що вищезазначена земельна ділянка - 0,1082 га ввійшла в земельні паї членів КСП «Дніпрова хвиля» у 1996 році про що листом від 10.02.2011 року за №550-010/1 повідомив Відділ Держкомзему у Синельниківському районі Дніпропетровської області. А із листа голови Василівської сільської ради від 14.03.2012р. за №81 та від 12.06.2015 року за №155 з`ясовано, що земельна ділянка підприємства знаходиться (перетин) на межах земельних ділянок (паїв) ОСОБА_1 пай № НОМЕР_1 площею 5.900га та ОСОБА_2 пай № НОМЕР_2 площею 5.930га.

Таким чином, з земельної ділянки (паю) за № НОМЕР_1 площею 5.900 га під насосною станцією знаходиться - 0,0966 га, а з земельної ділянки (паю) за № НОМЕР_2 площею 5.930 га знаходиться - 0,0116 га земель підприємства.

Підсумковим документом стало Рішення № РВ-1200290322016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 27.01.2016 року Управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Так, Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області розглянуто заяву позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.01.2016 року та відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного

кадастру, з таких підстав: невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру саме:

1.Перетин ділянок з ділянкою 1224881200:01:002:0301, площа співпадає на 10.6584%;

2.Перетин ділянок з ділянкою 1224881200:01:002:0299, площа співпадає на 89.3416%.

Вищенаведені обставини порушують право підприємства володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном в межах обслуговування будівель та споруд насосної станції відповідно до чинного законодавства.

В зв`язку із викладеними обставинами, позивач просить суд:

- усунути перешкоди користування земельною ділянкою шляхом зменшення площі земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , з кадастровим номером 1224881200:01:002:0299 на 0,0966 га та зменшення площі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , з кадастровим номером 1224881200:01:002:0301 на 0,0116 га, на яких фактично розташований об`єкт нерухомого майна насосної станції, що знаходиться у власності ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас»,

- встановити право проїзду до земельної ділянки під нежитловою будівлею насосної станції по наявному шляху у вигляді сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224881200:01:002:0299, що належить ОСОБА_1 , площею 0,0075 га.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, цивільну справу №191/4213/17 передано 22.06.2021 року судді Твердохліб А.В., якою 25.06.2021 року постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження, та призначення її розгляду в порядку загального позовного провадження, зі стадії підготовчого судового засідання (том 2 а.с.13).

У відзиві на позов, поданому представником відповідача ОСОБА_3 від 25.06.2018 року, вказано, що позивач вводить суд в оману та умисно надає документи відносно нежитлової будівлі насосної станції майданчику №11, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно ця будівля знаходиться у межах с. Воронове біля юридичної адреси позивача: АДРЕСА_2 . Також, зазначає, що спірні земельні ділянки знаходяться далеко за межами с. Воронове, а саме на території Василівської сільської ради, та відповідно будівля насосної станції по АДРЕСА_1 ніяким чином не може знаходитись на території спірних земельних паїв, належних ОСОБА_1 (пай 296, площею 5,900 га, кадастровий номер 1224881200:01:002:0301) та ОСОБА_2 (пай № НОМЕР_2 , площею 5,930 га, кадастровий номер 1224881200:01:002:0299) (том 1 а.с.86-87).

У відповіді на відзив, представник позивача ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» Попенко В.В. 17.07.2018 року вказав про необґрунтованість відзиву представника відповідача, а також звернув увагу, що відповідачі набули без достатньої правової підстави частину земельної ділянки підприємства, а саме 0,1082 га, кадастровий номер 1224881200:01:002:0178 (том 1 а.с.90-92).

До початку проведення судового засідання представник позивача ОСОБА_4 надала суду заяву про підтримання уточнених позовних вимог, розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин.

Від третьої особи - Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в особі в.о. сільського голови Дерев`янко Л., до початку судового засідання надано суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Треті особи: Василівська сільська рада, відділ Держгеокадастру у Синельниківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, прийшов до наступного.

Державним актом на право користування землею Серії Б №009942 від 1978 року, виданим Павлоградській об`єднаній дирекції СУШЗД Української Республіки, виконавчим комітетом Синельниківської районної (міської) Ради депутатів трудящих підтверджено, що за вказаним землекористувачем закріплено в безстрокове і безоплатне користування 03,3 гектарів землі, в межах згідно з планом землекористування, для будівництва водопроводу «Дніпро-Західний Донбас» (том 2 а.с.81-82).

Відповідно до ч.3 ст.126ЗК України в редакції на час набуття позивачем у постійне користування вказаної земельної ділянки, було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23.03.2001 року №119-р, Синельниківський груповий водопровід передано державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (том. 1 а.с. 6). 28 квітня 2001 року складено відповідний акт прийому-передачі (том 1 а.с.7).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 травня 2008 року, державним власником нежитлової будівлі насосної станції майданчику №11, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є держава Україна (в Управлінні Дніпропетровської обласної державної адміністрації в повному господарському відданні Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас») (том 1 а.с.4).

Розпорядженням голови Синельниківської районної державної адміністрації від 15.07.2009 року №454-р-09 вирішено надати Державному міжрайонному підприємству ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» в постійне користування земельні ділянки на території Василівської сільської ради для обслуговування будівель та споруд насосної станції АДРЕСА_1 розміром 0,1082 га (том 1 а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1224881200:01:002:0178, і вона межує зі всіх сторін із землями Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про що зазначено у документах Технічної документації на дану земельну ділянку від 2008 року (том 1 а.с.124), Акті встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» (том 1 а.с.157).

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55Конституції України. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону (ст. 14). У відповідності до ч. 2 ст. 78Земельного кодексу Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України,Земельного кодексу України,а також інших законів, що видаються відповідно до них. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Разом з тим, відповідач у справі ОСОБА_2 є власником, в порядку спадкування, земельної ділянки, площею 5,93 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224881200:01:002:0301, розташованої на території Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ДП №092527 від 27.12.2001 року (том 1 а.с. 83).

Відповідачу ОСОБА_1 належить, згідно Державного акту на право приватної власності серії ДП Св №015309 від 23.03.1999 року, земельна ділянка площею 5,930 га в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (том 1 а.с.88).

Зазначені земельні ділянки, належні відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є такими, що перетинають земельну ділянку з кадастровим номером 1224881200:01:002:0178, надану у постійне безстрокове користування позивачу ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас», на якій розташована належна йому на праві власності насосна станція, а саме: земельна ділянка 1224881200:01:002:0301 площа співпадає на 10.6584%, а земельна ділянка 1224881200:01:002:0299 - площа співпадає на 89.3416%.

Протоколом проведення перевірки електронного документа №ПП-1200144622016 від 27 січня 2016 року, складеним Державним кадастровим реєстратором, в якому знаходиться викопіювання з кадастрової карти (плану), підтверджено розташування на земельній ділянці 1224881200:01:002:0178, іншої земельної ділянки паю №296 ОСОБА_1 та паю №297 ОСОБА_2 (том 1 а.с.15-16).

Відповідно до положеньст.15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спірні правовідносини виникли між суміжними землекористувачами з приводу порушення меж належних їм земельних ділянок, що призвело до їх накладень та позбавлення позивача у повній мірі користуватися частиною безстроково наданої земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції Українизакріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

А відповідно до ст.ст.12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В частині позовної вимоги про встановлення сервітуту, суд зазнає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

За приписами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст.ст. 91, 96ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Згідно з вимогамист. 402 ЦК Українисервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу положень ст.ст.401,402 ЦК Українивбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Згідност. 403 ЦК Українисервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Положеннямист. 404 ЦК Українивизначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 38 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Також, відповідно до п. 22-2Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого права.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Окрім цього,статтею 55-1 Закону України «Про землеустрій»передбачається, що встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання доказів того, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 у справі не досягнуто домовленості про встановлення сервітуту та його умов, нормальне господарське використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, а також виготовлення проекту технічної документації, зокрема кадастрового плану земельної ділянки, для встановлення такого земельного сервітуту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача ОСОБА_1 , в тому числі письмово, та не здійснював жодних заходів з метою задоволення потреби щодо використання неналежного їй майна, у будь який інший спосіб, окрім звернення до суду для встановлення сервітуту.

Відповідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч.1, 2 ст.80, ч.1 ст.81 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, на основі повно і всебічно досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги з якими звернувся позивач підлягають частковому задоволенню, з відмовою у вимозі про встановлення земельного сервітуту, за відсутністю доказів, на підтвердження неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , не надано технічної документації з визначення меж земельного сервітуту на місцевості, не наведено обґрунтованих доводів, у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і що задоволення потреб неможливо здійснити іншим способом.

З огляду на викладені обставини у справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відсутність належних доказів щодо встановлення земельного сервітуту, що унеможливлює його задоволення в цій частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12,13,76,78,95,258-259,263-265,354 ЦПКУкраїни суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Державного міжрайонного підприємства водопровідно - каналізаційного господарства «Дніпро Західний Донбас» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Василівська сільська рада, відділ Держгеокадастру у Синельниківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Раївська об`єднана територіальна громада Синельниківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення сервітуту, задовольнити частково.

Усунути Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро Західний Донбас» перешкоди у користуванні належною земельною ділянкою кадастровий номер 1224881200:01:002:0178, розташованою на території Василівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області для обслуговування будівель та споруд насосної станції у АДРЕСА_1 , шляхом зменшення площі земельної ділянки, належної ОСОБА_1 кадастровий номер 1224881200:01:002:0299 на 0,0966 га, та зменшення площі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 - кадастровий номер 1224881200:01:002:0301 на 0,0116 га, на яких фактично розташований об`єкт нерухомого майна насосної станції, що знаходиться у власності Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (код ЄДРПОУ 03564045).

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

СуддяА. В. Твердохліб