Рішення

від 27.04.2023 по справі 276/163/23

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/163/23

Провадження по справі №2/276/118/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Хорошівська державна нотаріальна контора про припинення обтяження (заборони відчуження) нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить припинити обтяження на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у виді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 3047030, зареєстрований 31.03.2006 року реєстратором: Володарсько-Волинською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ощадбанку.

В обґрунтування позову зазначила, що у зв`язку з наявністю заборони на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона не має можливості реалізувати свої права власника. Заборону накладено Володарсько-Волинською державною нотаріальною конторою. Підставою виникнення обтяження було повідомлення Ощадбанку.

Відповідно до повідомлення філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» позивач не має заборгованості по кредиту забезпеченому предметом іпотеки.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 01.02.2023 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що скасування заборони є функцією державного реєстратора. Крім того, наявність будь-яких правових наслідків, спричинених обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування позову, належними та допустимими доказами не підтверджено, що вказує на недоведеність існування порушення зі сторони АТ «Ощадбанк» прав позивача та безпідставність пред`явленого позову саме до банку. Також стверджує, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі. На підставі викладеного вище відповідач просить суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Третя особа належним чином повідомлена про розгляд судом даної справи, однак жодних заперень не надано, клопотань не заявлено.

Згідно частини 5статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност. 16 ЦК Україникожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.

Відповідно дост. 317 ЦК Українивласникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідност. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

На підставістатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 05.01.2023 року за типом особи: фізична особа ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження -заборону (архівний запис) з реєстраційним номером 3047030, підстава обтяження: повідомлення, б/н, Ощадбанк, об`єкт обтяження: невизначене майно, не вказано, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле Житомирська обл., Володарськ-Волинський р-н, с. Човнова, власник: ОСОБА_1 (додаткові дані: архівний номер: 1988803ZITOMIR10, архівна дата: 04.04.2000, дата виникнення: 11.07.1991, № реєстра: 9, внутр. №70012Е2525F1272D723D).

Згідно з довідкою філії - Житомирське обласне управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 05.01.2023 року №105.11-24/01/45/2023-05/с, станом на 05.01.2023 року ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Володарсько-Волинським РВ УМВС України в Житомирській області 17.05.2002) не має заборгованості по кредиту перед їхньою установою. Філія - Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» не заперечує зняття архівної заборони з реєстраційним номером 3047030 від 31.03.2006 року (а.сп.10).

Суд враховує, що згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Суд враховує, що підставою накладення обтяження №3047030 від 31.03.2006 року наневизначене майно ОСОБА_1 було повідомлення Ощадбанку, архівна дата виникнення якого 1991 рік. З моментувиникнення обтяження минуло понад 30 років. Внаслідок накладеного обтяження, а саме заборони на нерухоме майно, позивач позбавлений можливостірозпоряджатись майном, що перешкоджає їй як власнику майна користуватись своїми законними правами. Відповідач не надає жодних доказів обґрунтованості продовження дії даного обтяження.

За таких обставин, виходячи із встановлених обставин, вбачаєневідповідність заходу втручання держави в право власності власника критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави, пов`язаними з втручанням в право власності, та інтересами особи, яка страждає від такого втручання, а тому суд вважає, що наявні підстави для припинення обтяження №3047030 від 31.03.2006 року.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормамиЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 5 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до нормЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів, як спеціальних суб`єктів. Державний реєстратор у відповідності до ч. 2ст. 9 зазначеного Законуприймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Також, відповідно дост.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державним реєстратором, зокрема, є нотаріус.

На сьогоднішній день, порядок та підстави зняття заборони з майна регулюються, зокрема,статтею 74 Закону України «Про нотаріат», з якої вбачається, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до положеньстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе припинити обтяження на нерухоме майно у виді заборони (архівний запис) щодо об`єкту обтяження: невизначене майно, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле Житомирська обл., Володарськ-Волинський р-н, с. Човнова, реєстраційний номер обтяження - 3047030, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31.03.2006 року реєстратором: Володарсько-Волинською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення «Ощадбанк» на невизначене майно власника: ОСОБА_1 (архівний номер: НОМЕР_2 , архівна дата: ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата виникнення: 11.07.1991, № реєстра: 9, внутр. №70012Е2525F1272D723D).

Вимога ОСОБА_1 про припинення обтяження щодо конкретного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є необґрунтованою, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що вказаний будинок належить позивачу на праві власності. Крім цього, заборону накладено на невизначене майно, а не на будинок АДРЕСА_1 .

Доводи акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, суд визнає безпідставними. Так, пунктом 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,12,13,200,206,258,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Припинити обтяження на нерухоме майно у виді заборони (архівний запис) щодо об`єкту обтяження: невизначене майно (состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле Житомирська обл., Володарськ-Волинський р-н, с. Човнова), реєстраційний номер обтяження - 3047030, що зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31.03.2006 року реєстратором: Володарсько-Волинською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення «Ощадбанк» на невизначене майно власника ОСОБА_1 (архівний номер: НОМЕР_2 , архівна дата: ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата виникнення: 11.07.1991, № реєстра: 9, внутр. №70012Е2525F1272D723D).

У решті заявлених вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місце знаходження: м.Житомир вул.Перемоги 15, ЄДРПОУ: 09311380.

Третя особа - Хорошівська державна нотаріальна контора, місце знаходження: смт.Хорошів, вул.Г.України 1, Житомирська область, ЄДРПОУ: 02888656.

Головуючий суддя А.М. Збаражський