Рішення

від 28.04.2023 по справі 621/203/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/203/23

2/621/291/23

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді Бібіка О.В.

з участю: секретаря Сосницької К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою комунального закладу "Зміївська гімназія № 1 "Сузір`я" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

30.01.2023 до суду звернулася директор комунального закладу "Зміївська гімназія № 1 "Сузір`я" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Гаращенко С.М. в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати аліменти на утримання дитини.

На обгрунтування позову зазначено, що малолітня ОСОБА_2 була влаштована до закладу 29.08.2016 згідно клопотання виконавчого комітету Зміївської міської ради від 05.01.2016 № 02-19/28 як дитина, що опинилася в складних соціальних умовах і не має необхідних умов для виховання та навчання в сім`ї. З моменту влаштування дитини до закладу, мати не забирала доньку на вихідні та святкові, фінансової допомоги не надає, вихованням не займається, є інвалідом ІІ групи з дитинства. З березня 2017 року мати дитини проживає в геріатричному пансіонаті. Відомості про батька дитини у свідоцтві про народження дитини зазначено відповідно до ст. 135 СК України.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 07.02.2023 провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у підготовче судове засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заяви про розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про визнання позову, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник служби у справах дітей Чугуївської міської ради Зміївського району Харківської області подав заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи, проти задоволення позову не заперечував.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 (а.с. 4)

Відомості про батька дитини внесено відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 13)

03.11.2015 Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 150 (а.с. 8)

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано, про що 11.12.2021 складено відповідний актовий запис № 56 (а.с. 9)

З довідки № 8 від 19.01.2023, виданої директором комунальної установи "Зміївський геріатричний пансіонат" Харківської обласної ради, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрована у закладі з 28 березня 2017 року до теперішнього часу та знаходиться на повному державному забезпеченні. ОСОБА_1 отримує 520 грн, що становить 25 % від її повної пенсії, розмір пенсії становить 2080 грн. Діагноз ОСОБА_1 за довідкою МСЕК - F7 1.1. (а.с. 11)

З довідки про реєстрацію місця проживання від 05.02.2019 № 07-16/120 вбачається, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12)

З акту обстеження матеріально - побутових умов, складеного депутатом міської ради Пархоменко С.С. у присутності свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вбачається, що акт складено за проханням адміністрації КЗ "Зміївська гімназія № 1 "Сузір`я" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться приватний будинок, який складається з трьох житлових кімнат, коридора та кухні, зручності у дворі. У будинку є електропостачання, газопостачання відключене, водопостачання відсутнє. Будинок потребує капітального ремонту (а.с. 14)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, затвердженого рішенням виконавчого комітета Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 80 від 23.03.2023, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51)

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Відповідач не надала доказів, а суд не встановив обставини належного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, а так само на підтвердження наявності об`єктивних перешкод у спілкуванні з дочкою, бажання брати участь у вихованні дитини.

Відповідач не скористалася способами захисту своїх прав як матері, не надала до суду доказів намагання брати участь у вихованні дитини, тривалий час поведінка відповідачки полягає у бездіяльності стосовно дочки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньоїдочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.01.2023, до досягнення дочкою повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки належить стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву комунального закладу "Зміївська гімназія № 1 "Сузір`я" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (місцезнаходження: м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. Таранівське шосе, 2) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (місцезнаходження: м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. Гагаріна, 22) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на депозитний рахунок ВДВС Зміївського РУЮ Харківськоїобласті до відкриття особового рахунку в установі державного закладу КЗ "Зміївська гімназія № 1 "Сузір`я".

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 к., які перерахувати на рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

В частині стягування аліментів рішення підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Повне рішення складено 28.04.2023.

Суддя: