Постанова

від 26.04.2023 по справі 703/1450/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м.Черкаси

Справа № 703/1450/21Провадження № 22-ц/821/476/23Категорія:331010200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря: Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: орган опіки та піклування Смілянської міської ради Черкаської області, КНП «Смілянська міська поліклініка», КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Смілянської міської ради Черкаської області, КНП «Смілянська міська поліклініка», КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», ОСОБА_2 , про визнання ОСОБА_3 недієздатним, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення опіки.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_3 є його батьком.

Вказує, що більше 10 років тому померла його мати, відповідно, дружина ОСОБА_3 . Батько важко переніс смерть дружини, у зв`язку з чим змушений був лікуватись у лікаря-невропатолога та лікаря-психіатра, однак це не дало суттєвих результатів і 29 травня 2017 року його було визнано інвалідом 3 групи, а в подальшому інвалідом 2 групи довічно.

Орієнтовно в цей же період різні «шахраї», знаючи про не здатність ОСОБА_3 адекватно сприймати ситуації, «видурювали» у нього грошові кошти, незаконно використовували належний йому автомобіль, експлуатували його з пошкодженнями та відмовлялись його ремонтувати через значні витрати на відновлювальні роботи.

Зокрема, 27 листопада 2013 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2000 євро, які позичальник відмовляється повертати та заперечує таку позику.

Крім того, адвокат Погорілий Р., скориставшись розладами психіки батька, виманив у нього 40 000 грн за письмовою угодою від 30 січня 2018 року, натомість не виконав взятих на себе зобов`язань.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати його батька ОСОБА_3 недієздатним довічно, починаючи з 29 травня 2017 року, а саме з дати визнання його інвалідом 3 групи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Смілянської міської ради Черкаської області, КНП «Смілянська міська поліклініка», КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», ОСОБА_2 , про визнання ОСОБА_3 недієздатним задоволено частково.

Визнано недієздатним громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним - 2 роки з дня набрання ним законної сили.

Роз`яснено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

Рішення суду мотивовано тим, що дослідивши обставини справи в їх сукупності суд прийшов до висновку про наявність достатніх доказів того, що ОСОБА_3 страждає хронічним, стійким психічним розладом, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час, а тому його слід визнати недієздатним.

В частині заявленої вимоги про визнання ОСОБА_3 недієздатним за минулий час, тобто з 29 травня 2017 року, суд вважав, що у даній частині позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначив, що законодавець передбачив можливість вирішення питання про недієздатність особи й у випадку залежності правових наслідків за договором від часу виникнення недієздатності.

Обгрунтовуючи свою заяву в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним за минулий час, а саме з 29 травня 2017 року, заявник посилався на те, що ОСОБА_3 вчиняв правочини, не усвідомлюючи їх суті та наслідків вчинення.

Суд зазначає, що визнання ОСОБА_3 недієздатним з 29 травня 2017 року ніяким чином не впливає на визнання недійсним правочину, що був ним укладений в 2013 році.

Окрім того, заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що такі правочини дійсно мали місце.

Крім того,в ході розгляду справи ОСОБА_1 не виявив бажання бути опікуном ОСОБА_3 , тому відповідно до вимог ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Також суд зазначив, що у наведеній категорії справ передбачається періодичний судовий контроль за наявністю чи продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності.

Тому вимога заявника про визнання ОСОБА_3 недієздатним довічно суперечить нормам чинного законодавства, а тому не підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення незаконне, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року та ухвали нове рішення, яким визнати недієздатним терміном на 2 роки ОСОБА_3 , інваліда 2 групи, з 24 травня 2017 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що незаконність оскаржуваного рішення полягає у тому, що суд першої інстанції був зобов`язаний згідно постанови апеляційного суду від 07 вересня 2021 року визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 3 групи по психічному захворюванню недієздатним з дати 24 травня 2017 року.

Також суд першої інстанції відмовися визнавати та виконувати висновок судово-психіатричної експертизи № 179 від 10.06.2022 про те, що станом на 24.05.2017 підекспертний ОСОБА_3 , страждав на психічний розлад, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Крім того, суд першої інстанції всупереч постанови апеляційного суду від 07.09.2021 не виконав вимоги передбачені ч. 2 ст. 40 ЦК України, не зазначив у оспорюваному рішенні, про те, що якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судво-психіатричної ескпертизи та інших доказів психічного стану особи, може визнати у своєму рішені день з якого вона визнається недієздатною, тобто з 24 травня 2017 року, а не з 01 лютого 2023 року.

Вказує, що визнання ОСОБА_3 недієздатним саме з 24.05.2017 є правильним, оскільки наявні неспростовні документально-медичні факти, які виключають змогу ОСОБА_3 з 24.05.2017 адекватного сприйняття та аналітичного і логічного осмислення елементарних життєво-побутових ситуацій по причині стійких, хронічних розладів психіки, які настали багато років до цього.

Крім того, з 2019 року ОСОБА_3 був взятий на облік психіатром КНП «Смілянською міською поліклінікою Смілянської міської ради» та перебуває на обліку у спихіатра і на разі, тому вивникла потреба встановлення ОСОБА_3 недієздатності з 24.05.2017.

Скаржник посилаєтьсяна те,що багатороків томурізного родушахраї,знаючи,що ОСОБА_3 страждає стійкимихронічними розладамипсихіки,не взмозіадекватного сприйняттяелементарних життєво-побутовихситуацій видурювалиу ньогокошти тамайно,яке відмовляютьсяйому повертати.

Крім того, незаконно використовували належний йому автомобіль, експлуатували його з пошкодженнями та відмовлялись його ремонтувати через значні витрати на відновлювальні роботи.

27 листопада 2013 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2000 євро, які позичальник відмовляється повертати та заперечує таку позику.

13 травня 2013 ОСОБА_5 під розписку отримала у ОСОБА_3 1000 доларів США терпіном на 1 рік, проте борг повертати відмовляється.

Крім того, адвокат Погорілий Р., скориставшись розладами психіки батька, виманив у нього 40000 грн за письмовою угодою від 30 січня 2018 року, натомість не виконав взятих на себе зобов`язань.

Отже, визнання недієздатним ОСОБА_3 не з 24.05.2017, позбавляє його права звернутися до суду про стягнення боргів та матеріальної шкоди завданої йому шахраями.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

29 травня 2017 року ОСОБА_3 було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , у якому міститься відмітка про те, що йому призначено довічно пенсію по інвалідності 3 грп. загальне захворювання.

26 січня 2018 року ОСОБА_3 було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , у якому наявна відмітка про те, що йому призначено довічно пенсію по інвалідності 2 грп. загальне захворювання.

Згідно з виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого №296 ОСОБА_3 в період з 08.02.2021 по 22.02.2021 перебував на лікуванні в КРП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради з діагнозом: інші уточнені психічні розлади, обумовлені пошкодженням і дисфункцією головного мозку або соматичною хворобою, помірно-виражений психоорганічний синдром з галюцинаторними включеннями.

Відповідно довисновку судово-психіатричного експерта №179 від 10 червня 2022 року досліджені експертизою матеріали містять клінічно достовірний нозологічно цілісний опис перебігу психічного розладу у ОСОБА_3 на протязі багатьох років, з поступовою науково обґрунтованою зміною етапів та проявів хвороби, а саме органічного психічного розладу, набутого внаслідок гіпертонічного, атеросклеротичного ураження судин мозку, що станом на 24 травня 2017 року вже сягав рівня важкого психічного розладу, тобто, на той час станом на 24 травня 2017 року проявлявся депресивно-параноїдною симптоматикою та когнітивним и порушеннями. Тобто, станом на 24 травня 2017 року ОСОБА_3 страждав на органічний психічний розлад, викликаний гіпертонічним, атеросклеротичним ураженням судин мозку з психотично (депресивно-параноїдною) симптоматикою та когнітивним зниженням, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Станом на теперішній час прогресування психічної хвороби призвело до формування у ОСОБА_3 стійкого особистісного когнітивного дефекту з втратою критики до свого стану, що сягає рівня слабоумства, тобто привело до формування деменції помірно-вираженого ступеню, що на теперішній час позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними.

В якості обставин справи, за якою проводиться експертиза в судово-психіатричній експертизі вказано, зокрема про те, що в амбулаторній карті № НОМЕР_2 наявна копія «направлення на госпіталізацію в психіатричну ліканю», датована 27 грудня 2019 року, згідно якої ОСОБА_3 направляється на стаціонарне лікування з діагнозом «хвороба Альцгеймера». Також наявна довідка з КНП «Смілянська міська поліклініка СМР», що датована 19.03.2020 №58, згідно якої ОСОБА_3 звертався по медичну допомогу в психіатричний кабінет, перебуває на диспансерному обліку.

Відповідно до оригіналу медико-експертної справи ОСОБА_3 №09-27, вперше був направлений на МСЕК 17 квітня 2017 року.

Згідно оригіналу амбулаторної карти підекспертного №1127 з психоневрологічного кабінету, останній вперше оглядався лікарем психіатром 27 грудня 2019 року. Діагноз «хвороба Альцгеймера», направлений в КЗ «ЧОПЛ».

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.03.2023 розгляд справи призначено на 26 квітня 2022 року на 12:30 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

12.04.2023 року до апеляційного суду надійшла заява від Органу опіки та піклування в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про розгляд справи без участі заінтересованої особи. В заяві також вказано, що оскаржуване рішення суду законне прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повністю досліджені докази, які місятять інформацію щодо предмету доказування. Також зазначено, що заявник ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження заявлених вимог, а саме підтвердження правочинів, які вчиняв його батько за минулий час з 29.05.2017. Посилання на правочини 2013, 2018 років здійснено без реальних доказів та не дає ніякого права заявнику вимагати та змушувати суд встановлювати недієздатність його батькові, ОСОБА_3 , з дати яка йому необхідна для вирішення інших питань. З таких підстав Орган опіки та піклування в особі Управління просить повністю відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність Органу опікита піклуванняв особіУправління праціта соціальногозахисту населеннявиконавчого комітетуСмілянської міськоїрадиза наявними в матеріалах справи доказах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першоїстатті 29 Конституції Україникожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цимЗакономта іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного станусудово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Відповідно до частини першоїстатті 298 ЦПК Українисуд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першоїстатті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другоїстатті 76 ЦПК України.

Суд зауважує, що обов`язкове призначення судом експертизи визначеностаттею 105 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Матеріали справи містять ухвалу місцевого суду від 12 травня 2021 року про призначення експертизи.

Судово-психіатрична експертиза була проведена з урахуванням питань, викладених в ухвалі Смліянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2021 та постанові Черкаського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №179 від 10 червня 2022 року досліджені експертизою матеріали містять клінічно достовірний нозологічно цілісний опис перебігу психічного розладу у ОСОБА_3 на протязі багатьох років з поступовою науково обґрунтованою зміною етапів та проявів хвороби, а саме органічного психічного розладу, набутого внаслідок гіпертонічного, атеросклеротичного ураження судин мозку, що станом на 24 травня 2017 року вже сягав рівня важкого психічного розладу, тобто, на той час станом на 24 травня 2017 року проявлявся депресивно-параноїдною симптоматикою та когнітивним и порушеннями. Тобто, станом на 24 травня 2017 року ОСОБА_3 страждав на органічний психічний розлад, викликаний гіпертонічним, атеросклеротичним ураженням судин мозку з психотично (депресивно-параноїдною) симптоматикою та когнітивним зниженням, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Станом на теперішній час прогресування психічної хвороби призвело до формування у ОСОБА_3 стійкого особистісного когнітивного дефекту з втратою критики до свого стану, що сягає рівня слабоумства, тобто привело до формування деменції помірно-вираженого ступеню, що на теперішній час позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними.

Вказаний висновоксудово-психіатричної експертизине спростовано, клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи не надходило.

Вирішуючи питання щодо визнання ОСОБА_3 недієздатним, суд першої інстанції, встановив фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням наданих доказів, висновку експертизи у сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено наявність хронічного, стійкого психічного розладу, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час.

Також судом вірно визначено опікуна, з урахуванням заяви заявника ОСОБА_1 , який не вявив бажання бути опікуном ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 41, статті 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Судувід 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження№ 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).

Судом вірно з урахуванням положень статті 65 ЦК України опікуном призначено орган опіки та піклування.

Також суд вірно зазначив, що згідно з частиною шостою статті 300 ЦПК України визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років та в даній категорії справ передбачається періодичний контроль за наявністю чи продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності.

Доводи скаржника, щодо визнання ОСОБА_3 недієздатним саме з 24.05.2017 року, оскільки наявні неспростовні документально-медичні факти, які виключають змогу ОСОБА_3 з 24.05.2017 адекватного сприйняття та аналітичного і логічного осмислення елементарних життєво-побутових ситуацій по причині стійких, хронічних розладів психіки, які настали багато років до цього та з 2019 року ОСОБА_3 був взятий на облік психіатром КНП «Смілянською міською поліклінікою Смілянської міської ради» та перебуває на обліку у пихіатра і на разі, не приймаються судом апеляційної інстанції.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (частина друга статті 40 ЦПК України).

Посилання в заяві про визнання ОСОБА_3 недієздатним та апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 вчиняв правочини, не усвідомлюючи їх значення та наслідків, тому визнання недієздатним ОСОБА_3 не з 24.05.2017, позбавляє його права звернутися до суду про стягнення боргів та матеріальної шкоди завданої йому шахраями не варті уваги, оскільки вказані правочини були вчинені, за твердженням самого заявника, 2013, 2015, тобто до отримання ОСОБА_3 групи інвалідності.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 була встановлена початково 3 група, а в подальшому 2 група інвалідності загального захворювання, що не свідчитить про його недієздатність з 2017 року. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА № 875586 датою огляду 28.12.2017 виданої ОСОБА_3 висновок про умови та характер праці працепристосування (п. 12); рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності лікування та наглід невролога, кардіолога, СКЛ (п. 13).

Щодо правочину вчиненого 30 січня 2018 року, за яким, за твердженням заявника, адвокат Погорілий Р. О., отримав в якості гонорару 40000 грн, то суд зазначає, що у відповідності до наявної у матеріалах справи копії, договір про надання правової допомоги від 30.01.2018, укладений між адвокатом Погорілим Р. О. та ОСОБА_3 про отримання останнім юридичних послуг, не свідчить про отримання адвокатом коштів у розмірі 40000 грн, а лише є домовленістю, щодо розміру гонорару за послуги, у разі їх надання. Інших доказів заяником не надано.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги були долучені розписка від 13.05.2013, складена ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_3 коштів у розмірі 1000 доларів США та розписка від 01.09.2015, згідно якої ОСОБА_1 зобов`язується з 01.09.2015 оплачувати 50% комунальних платежів, які надходять ОСОБА_3 .

Проте вказані докази, які не були подані до суду першої інстанції, висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої та апеляційної інстанції та додаткового аналізу не потребують, суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обгрнутованого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2023 року

Головуючий Л. І. Василенко

Судді В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко