Постанова

від 17.04.2023 по справі 910/155/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/155/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Прохода Ю.Л.;

від відповідача: Савоста С.В.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (повний текст складено 22.09.2022)

у справі № 910/155/22 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна"

про повернення майна та стягнення 576 027,04 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (далі - ТОВ «Акрукс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (далі - ТОВ «Економбуд Україна») повернути ТОВ "Акрукс" теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699,20 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95 017,20 грн з ПДВ, а всього 351 236,40 грн; стягнути 576 027,04 грн неустойки.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Акрукс» посилається на порушення відповідачем зобов`язання за договором зберігання №0311-20 від 30.11.2020 щодо повернення в повному обсязі прийнятого на зберігання майна.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Економбуд Україна" повернути ТОВ "Акрукс" теплоізоляцію теплоізоляції PUREX NG 0810 NF P A в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію гідроізоляції А в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699,20 грн з ПДВ, гідроізоляцію гідроізоляції В в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95 017,20 грн з ПДВ. Стягнуто з ТОВ "Економбуд Україна" на користь ТОВ "Акрукс" неустойку в розмірі 576 046,72 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 909,25 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022, ТОВ «Економбуд Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин , які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю викладених у рішенні суду висновків обставинам справи.

ТОВ «Економбуд Україна» зазначає, що з аналізу договору зберігання вбачається, що у порядок витребування майна поклажодавцем у договорі не прописаний. Так само у договорі відсутні і строки такого повернення на вимогу поклажодавця.

Апелянт повідомляє, що не отримував від позивача датовану 01.02.2020 вимогу, якою обґрунтоване оскаржуване рішення.

Поряд з тим, отриманий відповідачем 06.02.2021 лист без дати стосується оплати вартості майна, а не його повернення, і крім того не відомо, на підставі чого позивач дійшов висновку, що майно було втрачено; і такий висновок не вбачається з матеріалів справи.

На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів отримання ним (відповідачем) вимоги про повернення переданого за договором зберігання майна, а також доказів того, що поклажодавець вчиняв дії щодо повернення майна за адресою його зберігання, однак в поверненні майна було відмовлено.

Оскільки договором не визначено строку зберігання майна, а відповідач не отримував вимоги про його повернення, позовна вимога про зобов`язання повернути майно є передчасною.

Скаржник також вважає, що суд безпідставно застосував неустойку, оскільки договором не визначено строку зберігання майна, а відповідач не отримував вимогу про його повернення; лист про оплату вартості майна відповідач отримав 06.02.2022, в той час як суд розрахував неустойку з 05.02.2022.

Також скаржник звертає увагу на ч. 6 ст. 232 ГК України згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, апелянт вважає, що йому було безпідставно відмовлено у зменшенні розміру неустойки, хоча сума неустойки перевищує розмір основного зобов`язання в 1,6 раза.

ТОВ «Економбуд Україна» зазначає, що у зв`язку з неповідомленням його про дату та час судового засідання воно було позбавлене можливості скористатись своїм правом на захист, подати докази та заперечення. Тим більше, що один зі складів відповідача був знищений бойовим снарядом, що підтверджується відповідними доказами, які відповідач не міг подати через неповідомлення про судове засідання.

Апелянт також наголошує на підтвердженні Торговю-промисловою палатою України того, що введення воєнного етану в Україні з 24.02.2022 є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною, що унеможливлює виконання тою чи іншою стороною своїх зобов`язань.

Під час апеляційного розгляду справи ТОВ «Економбуд Україна» надало докази знищення майна за адресою: Чернігівська область, с. Нова Басань, вул. Зелена, 6, про яке зазначало у апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 справа № 910/155/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А. (у зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В. обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом ВРП).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/155/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Економбуд Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 до надходження матеріалів справи №910/155/22.

20.02.2023 матеріали справи №910/155/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Економбуд Україна» про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу ТОВ «Економбуд Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/155/22 залишено без руху. Надано ТОВ «Економбуд Україна» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 20 863,88 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ «Економбуд Україна», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Від ТОВ «Економбуд Україна» надійшов лист з доданими до нього доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (квитанція до платіжної інструкції №0.0.2891250111.1 (код квитанції 9298-8601-3470-3402) від 08.03.2023).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 поновлено ТОВ «Економбуд Україна» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Економбуд Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/155/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/155/22 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 03.04.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 03.04.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 17.04.2023, про що повідомив ТОВ «Економбуд Україна» відповідною ухвалою.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Акрукс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому апеляційну скаргу не визнає та вважає її необґрунтованою, просить у задоволенні апеляційної скаргу відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі матеріалами. ТОВ «Акрукс» зазначає, що вимога про повернення бочок з ізоляцією стосується решти бочок, які мали бути повернуті 04.02.2021 на вимогу від 01.02.2021, але повернуті не були. Позивач вважає, що підстави для застосування ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені відсутні, та відзначає, що нарахування пені він здійснив з 05.02.2021, оскільки часткове виконання відповідачем зобов`язання завершилось 04.02.2021.

Щодо доводів апеляційної скарги про введення в Україні воєнного стану позивач зазначає, що порушення відповідачем зобов`язання сталось 05.02.2021, а воєнний стан в Україні введено 24.02.2022. Крім того, обставини оренди майнового комплексу у Чернігівській області та його знищення ніяк не могли вплинути на виконання відповідачем зобов`язання з повернення товару, переданого на зберігання на складі у м. Києві.

У письмових поясненнях до відзиву ТОВ «Акрукс» повідомило, що товар передавався на зберіганнях у бочках, фактично товар такого типу і моделі має агрегатний стан рідини, а тому може передаватись виключно в призначених для рідини ємностях.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

03.11.2020 ТОВ "Акрукс" (поклажодавець) та ТОВ "Економбуд Україна" (зберігач) уклали договір зберігання №0311-20, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого зберігач зобов`язується зберігати тепло- та гідроізоляцію (далі - майно), що передані йому поклажодавцем, і повернути майно поклажодавцеві у схоронності. Місцем зберігання є склад, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маланюка, 100А.

Кількість, асортимент та вартість майна, яке передається на зберігання, вказується у акті (актах) прийому-передачі, що після підписання його сторонами є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору зберігач зобов`язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна під час дії даного договору; зберігати майно, що належить поклажодавцеві, окремо від іншого майна, з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна; нести відповідальність за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у нього, незалежно від причини пошкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту витребування ним майна крім випадків, коли таке ушкодження чи втрата відбулися не з вини зберігача; виконувати свої обов`язки за договором особисто; негайно повідомити поклажодавця про необхідність змін умов зберігання майна і отримати його відповідь; повернути майно на вимогу поклажодавця в стані, в якому воно прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.

Відповідно до п. 3.1 поклажодавець зобов`язаний передати зберігачеві майно.

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 5.2 договору у випадку неповернення майна на вимогу поклажодавця зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки.

Відповідно до пункту 7.2 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту витребування майна у зберігача поклажодавцем.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання товар згідно з переліком, що міститься в акті №1 від 02.11.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання №0311-20 від 03.11.2020 на загальну суму 1 008 620,00 грн без ПДВ.

За актами №2 від 03.12.2020 та №3 від 11.12.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання №0311-20 від 03.11.2020 відповідач передав, а позивач прийняв частину майна на загальну суму 244 870,00 грн без ПДВ.

ТОВ «Акрукс» звернулось до ТОВ «Економбуд Україна» з листом від 01.02.2020, у якому просило 04.02.2020 посприяти завантаженню його товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно договору зберігання №0311-20 від 03.11.2020, а саме: теплоізоляції PUREX NG 0810 NF PA в кількості 3 бочки, теплоізоляції PUREX WG 1912 NF А у кількості 1 бочка, гідроізоляції HB-RN А у кількості 8 бочок, гідроізоляції HB-RN В у кількості 8 бочок. Всього 20 бочок.

Вказаний лист ТОВ «Економбуд Україна» отримало 02.02.2021, про що свідчить відповідний напис на ньому, скріплений підписом директора та печаткою Товариства.

За актом №4 від 04.02.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору зберігання №0311-20 від 03.11.2020 відповідач передав, а позивач прийняв частину майна у кількості 11 бочок на загальну суму 325 631,00 грн без ПДВ.

У зв`язку з неповерненням ТОВ «Економбуд Україна» переданого на зберігання майна ТОВ «Акрукс» звернулось до відповідач з листом вих. №3 від 05.02.2021, у якому зазначило про з`ясування при відвантаженні переданого на зберігання товару, що частина товару, яка знаходилась на зберіганні, відсутня. Враховуючи, що ТОВ «Економбуд Україна» не повернуло отримане на зберігання майно, ТОВ «Акрукс» просило ТОВ «Економбуд Україна» терміново оплатити вартість втраченого майна, яка складає 351 248,40 грн з ПДВ.

Згідно з відміткою на цьому листі ТОВ «Економбуд Україна» отримало його 06.02.2021 та зазначило, що сума вказано невірно, просило зробити перерахунок.

Зазначена вимога залишена ТОВ «Економбуд Україна» без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення ТОВ «Економбуд Україна» зобов`язань за договором зберігання №0311-20 від 03.11.2020 щодо повернення в повному обсязі переданого на зберігання майна, ТОВ «Акрукс» просить суд зобов`язати ТОВ «Економбуд Україна» повернути передане позивачем на зберігання загальною вартістю 351 248,40 грн, а саме: теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699,20 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95 017,20 грн з ПДВ, та стягнути неустойку за неповернення майна в розмірі 576 046,72 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 953 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання товар згідно з переліком, що міститься в акті №1 від 02.11.2020 приймання-передачі матеріальних цінностей до договору, на загальну суму 1 008 620,00 грн без ПДВ.

03.12.2020 та 11.12.2020 за актами №2 та №3 від приймання-передачі матеріальних цінностей до договору відповідач передав, а позивач прийняв частину майна на загальну суму 244 870,00 грн без ПДВ.

04.02.2020, після звернення позивача з листом від 01.02.2020 щодо повернення йому переданого на зберігання майна у загальній кількості 20 бочок, відповідач передав позивачу за актом №4 частину майна у кількості 11 бочок на загальну суму 325 631,00 грн без ПДВ.

Апеляційний суд відзначає, що доводи апеляційної скарги про неотримання ТОВ «Економбуд Україна» листа від 01.02.2021 з вимогою ТОВ «Акрукс» щодо завантаження товару у загальній кількості 20 бочок, спростовуються наявною у матеріалах наданою позивачем копією цього листа, яка містить рукописну відмітку про його отримання 02.02.2021 директором ТОВ «Економбуд Україна» з його підписом та відтиском печатки Товариства.

Такі доводи також спростовуються частковим виконанням позивачем вимоги шляхом передання поклажодавцю частини (11 з 20 бочок) переданого на зберігання майна.

У зв`язку з неповерненням відповідачем отриманого на зберігання майна листом вих. №3 від 05.02.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново оплатити 351 248,40 грн вартості втраченого майна (з ПДВ).

Зазначена вимога отримана відповідачем 06.02.2021, однак залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення поклажодавцем дій щодо повернення майна за адресою його зберігання.

За таких підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем обов`язку повернути позивачу отримане на зберігання за договором майно.

Щодо доводів апеляційної скарги про знищення майна відповідача (склад за адресою: Чернігівська обл., с. Нова Басань, вул. Зелена, 6) апеляційний господарський суд відзначає, що за умовами п. 1.2 договору склад, на якому мало зберігатись майно позивача, знаходиться за адресою м. Київ, вул. Є.Маланюка, 100А.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення вимог ТОВ «Акрукс» до ТОВ «Економбуд Україна» про зобов`язання відповідача повернути передане позивачем на зберігання та не повернуте майно загальною вартістю 351 248,40 грн, а саме: теплоізоляцію в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 112 100,00 грн без ПДВ або 146 520,00 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416,00 грн без ПДВ або 109 699,20 грн з ПДВ, гідроізоляцію в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 без ПДВ або 95 017,20 грн з ПДВ.

Щодо вимог про стягнення неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Економбуд Україна» зобов`язань за договором, ТОВ «Акрукс» просить стягнути з відповідача 576 046,72 грн неустойки, нарахованої за період прострочення з 05.02.2021 по 31.12.2021.

Частинами 1, 2 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в т.ч. відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України ).

Згідно зі ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.2 договору сторони погодили, що у випадку неповернення майна на вимогу поклажодавця зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки.

Тобто за порядком її нарахування зазначена неустойка фактична є пенею, що розраховується від вартості неповернутого майна, чого чинне законодавство не забороняє (пеня за неналежне виконання негрошового зобов`язання).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний господарський суд відзначає, що п. 5.2 договору не містить умов, які передбачали би нарахування неустойки (пені) на строк більше, ніж 6 місяців, в той час як встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк є присічним.

Щодо доводів ТОВ «Економбуд Україна» про помилковість нарахування пені з 05.02.2021, апеляційний господарський суд зазначає, що у зв`язку з тим, що завантаження (повернення зі зберігання) 20 бочок товару мало відбутись 04.02.2021, однак в цей день відповідач повернув поклажодавцеві частину (11) бочок товару, відповідно з наступного дня почалось прострочення виконання зобов`язання з повернення 9 бочок товару, про зобов`язання яких просив позивач у цій справі, та за неповернення яких просить стягнути пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням встановлених законодавцем строків та порядку її нарахування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розмір пені, нарахованої на підставі п. 5.2 договору за 6 місяців прострочення відповідачем виконання зобов`язання складає 319 636,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Загальна вартість товару, про повернення якого заявлено позов, складає 351 236,40 грн, в той час як розмір пені (навіть в разі його перерахунку судом) - 319 636,04 грн. Тобто розмір заявленої до стягнення пені складає 91% від вартості переданого на зберігання, але не повернутого товару.

З огляду на положення ч. 3 ст. 551 та ст. 233 ГК України апеляційний господарський суд вважає, що справедливим у цьому випадку буде присудження до стягнення пені у розмірі, обчисленому від суми, що дорівнює вартості неповернутого товару, та який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком апеляційного господарського суду до стягнення з ТОВ «Економбуд Україна» на користь ТОВ «Акрукс» підлягають 24 789,48 грн пені, в той час як місцевий суд стягнув 576 027,04 грн неустойки.

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права, зокрема, що у зв`язку з неповідомленням його про дату та час судового засідання, він був позбавлений можливості скористатись своїм правом на захист, подати докази та заперечення, в т.ч. про знищення одного з його складів бойовим снарядом, апеляційний господарський суд відзначає таке.

09.02.2022 ТОВ «Економбуд Україна» звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2022, у якій зазначило про виявлення цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.02.2022, а 08.02.2022 отримало цю ухвалу засобами поштового зв`язку.

Таким чином, починаючи з 03.02.2022 ТОВ «Економбуд Україна» було обізнане про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/155/22 та могло користатись наданими йому ГПК України правами, в т.ч. на подання відзиву на позовну заяву, доказів, клопотань та заяв.

Ухвалою від 22.07.2022 Господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про призначення підготовчого засідання на 05.09.2022. Вказана ухвала отримана відповідачем 02.08.2022. У судове засідання 05.09.2022 відповідач представника не направив. В період з 02.08.2022 по 05.09.2022 від відповідача заяви по суті спору до суду не надходили.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2022, якою справу було призначено до розгляду по суті на 19.09.2022, направлялась на юридичну адресу відповідача, однак повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частина 7 ст. 120 ГПК України покладає на учасників судового процесу обов`язок повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

ТОВ «Економбуд Україна» не повідомляло суд про зміну ним адреси місцезнаходження, про що свідчить відсутність у матеріалах справи відповідної заяви відповідача.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16.02.2017).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язку добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №643/856/15-ц, від 21.12.2020 у справі №484/146/16-ц).

За наведених підстав у їх сукупності апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не скористався наданими йому чинним законодавством правами для доведення суду своєї позиції по суті спору у цій справі, надання відзиву на позовну заяву, доказів, тощо.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Щодо наданих ТОВ «Економбуд Україна» з апеляційною скаргою та під час розгляду справи доказів апеляційний господарський суд зазначає таке.

За змістом ч. ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Апеляційний господарський суд відзначає, що, як зазначено вище, обізнаний про розгляд судом справи №910/155/22 відповідач не скористався наданими йому ГПК України правом доведення суду своєї позиції по суті спору у цій справі, на надання відзиву на позовну заяву, доказів, тощо.

ТОВ «Економбуд Україна» у апеляційній скарзі зазначає, що не змогло надати суду докази знищення орієнтовно 17.03.2023 бойовим снарядом складу, розташованого у с. Нова Басань Чернігівській області, та надає такі докази з апеляційною скаргою та заявою.

Апеляційний господарський суд відзначає, що такі докази, по-перше, подані з порушенням вимог ГПК України щодо їх подання, а по-друге, не стосуються предмета спору у цій справі, в т.ч. щодо місця розташування складу.

Доводи апеляційної скарги про настання обставин непереборної сили (введення воєнного стану з 24.02.2022) апеляційний господарський суд оцінює критично, оскільки зобов`язання з повернення переданого на зберігання майна мало бути виконане 04.02.2021, тобто раніше.

Щодо доводів відповідача про безпідставну відмову йому у зменшенні розміру неустойки, апеляційний господарський суд відзначає, що у матеріалах справи відсутнє відповідне клопотання (заява), яке суд мав би розглянути. Водночас за текстом оскаржуваного рішення відсутні висновки суду із зазначеного питання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасоване (в частині розміру стягнутою з відповідача неустойки) з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково. Крім того апеляційний суд відзначає, що в резолютивній частині рішення місцевий суд допустив лексичні помилки, які не відповідають змісту прохальної частини позову та ускладнюють розуміння рішення суду щодо того, який саме товар підлягає поверненню позивачеві. За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне викласти резолютивну частину рішення в новій редакції.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторони в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/155/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/155/22 скасувати в частині стягнення 551 237,56 грн неустойки.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

4. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Маланюка, буд. 100-А, ідентифікаційний 42699781) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Акрукс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, ідентифікаційний код 36197578) теплоізоляцію PUREX NG 0810 NF P A в кількості 660 кг (3 бочки) на суму 122 100 грн без ПДВ або 146 520 грн з ПДВ, гідроізоляцію HB-RN А в кількості 600 кг (3 бочки) на суму 91 416 грн без ПДВ або 109 699 грн 20 коп. з ПДВ, гідроізоляціюHB-RN В в кількості 675 кг (3 бочки) на суму 79 181 грн без ПДВ або 95017 грн 20 коп. з ПДВ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Маланюка, буд. 100-А, ідентифікаційний 42699781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, ідентифікаційний код 36197578) неустойку в розмірі 24 789 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 640,39 грн.

4. В решті вимог позову відмовити».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, ідентифікаційний код 36197578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Маланюка, буд. 100-А, ідентифікаційний 42699781) 12 403,29 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу №910/155/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.04.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак