Рішення

від 28.04.2023 по справі 904/1217/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2023м. ДніпроСправа № 904/1217/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Еко-Продукт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування", Дніпропетротвська область, м. Дніпро

про стягнення 237 223,87 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік-Еко-Продукт" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" про стягнення 237 223,87 грн, з яких: 134 268,00 грн основний борг, 57 128,28 грн пеня, 13 610,73 грн 10% річних, 32 216,86 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 29-10/19П від 29.10.2019.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.03.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість з оплати за поставлений товар в сумі 134 268,00 грн. 10.03.2023 відповідачем згідно платіжного доручення № 61766 сплачено частину боргу в сумі 70 000,00 грн. Решта 64 268,00 грн закладені до бюджету витрат відповідача на квітень 2023 року і будуть оплачені до 10.04.2023 року включно.

17.04.2023 відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що платіжним дорученням №61766 від 06.03.2023 на суму 70 000,00 грн та платіжним дорученням № 61914 від 04.04.2023 на суму 64 268,00 грн заборгованість сумі 134 268,00 грн по оплаті поставленого товару відповідачем погашена в повному обсязі. З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність заборгованості за поставлений товар, відповідач просить суд застосувати у справі № 904/1217/23 положення ч.1 ст. 617 ЦК України та прийняти рішення про звільнення ТОВ «Асоціація дитячого харчування» від відповідальності за порушення зобов`язання із оплати поставленого товару.

20.04.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд:

- застосувати у справі № 904/1217/23 положення статей 551 ЦК України та 233 ГК України та прийняті рішення «про зменшення штрафни звільнення» ТОВ «Асоціація дитячого харчування» від відповідальності за порушення зобов`язання із оплати поставленого товару;

- застосувати до спірних правовідносин положення ч. 4 стаття 267 Цивільного кодексу України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і відмовити позивачу в стягненні пеня в розмірі 57 128,28 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік-Еко-Продукт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (покупець) було укладено договір поставки № 29-10/19П (далі - договір).

За даним договором постачальник зобов`язується постачати покупцю протягом дії даного договору товар, найменування, кількість, асортимент та ціна якого визначається згідно замовлень покупця та видаткових накладних, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Зразок замовлення викладений у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всім поставкам, здійсненим згідно з оформленими та підписаними видатковими накладними (п. 1.3. договору).

Обов`язки постачальника по передачі партії товару вважаються виконаними після передачі цієї партії товару покупцю, що підтверджується підписанням видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 2.5. договору).

Право власності на товар, та ризик випадкового пошкодження або знищення товару переходить від постачальника до покупця з моменту приймання товару покупцем, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. 2.6. договору).

Постачальник одночасно із передачею відповідної партії товару надає покупцю чи уповноваженій ним особі наступні документи на товар: видаткова накладна; товарно-транспортну накладну (у разі потреби); документи, що підтверджують якість товару(санітарно-гігієнічний висновок, посвідчення якості товару, інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість, безпеку та справжність товару (п. 2.7. договору).

Якщо протягом п`яти діб з моменту передачі товару від покупця не надійшла письмова претензія стосовно неотримання ним зазначених в цьому пункті документів, це означає, що ці документи передані йому постачальником належним чином, проте, це не позбавляє покупця права звернутися до постачальника з вимогою про повторну видачу копії зазначених документів (п. 2.8. договору).

Перевірка товару щодо кількості та відповідності якісним характеристикам здійснюється покупцем під час приймання товару на складі постачальника. Претензії щодо кількості товару приймаються постачальником та можуть бути пред`явлені покупцем виключно до моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію (п. 2.9. договору).

Товар, що постачається за даним договором оплачується за цінами визначеними у замовленні на поставку товару та у видаткових накладних (п. 3.1. договору).

Ціна товару погоджується сторонами безпосередньо під час прийняття замовлення постачальником. Після погодження ціни та прийняття замовлення постачальником ціна може бути змінена тільки за письмовою згодою покупця (п. 3.2. договору).

Ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії в цілому вказується замовленні на поставку товару та у видаткових накладних на постачання товару, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.3. договору).

У ціну товару входить вартість упаковки та маркування (п. 3.4. договору).

Загальна вартість договору складається із суми всіх видаткових накладних на поставку товару, прийнятих та підписаних уповноваженими матеріально-відповідальними особами покупця, протягом всього строку дії даного договору (п. 3.5. договору).

Оплата вартості поставленого товару проводиться покупцем безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем по кожній окремій партії поставленого товару, не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару (п. 4.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторона, винна в такому невиконанні або неналежному виконанні, відшкодовує іншій стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки (п. 7.1. договору).

У разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той момент, від несплаченої суми за кожен день прострочення, і відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також - 10% річних від суми заборгованості (п. 7.3. договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін у письмовій формі не повідомить іншу про свій намір припинити його дію, цей договір вважається продовженим на такий же строк та на тих же умовах (п. 10.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 134 268,00 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткову накладну № 12 від 02.02.2022 та товарно-транспортну накладну № Р12 від 02.02.2022.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата вартості поставленого товару проводиться покупцем безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем по кожній окремій партії поставленого товару, не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Таким чином, відповідно до п. 4.1. договору відповідач повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 23.02.2022 включно (02.02.2022 + 21 календарних днів).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 134 268,00 грн.

Також, позивач надав до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2022 становить 134 268,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 25.01.2023 позивач направив відповідачу вимогу №В-240123 від 24.01.2023, в якій вимагав сплатити заборгованість.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи, відповідач подав до суду платіжні доручення:

- № 61766 від 06.03.2023 на суму 70 000,00 грн, з призначенням платежу: "сплата за борошно (мішки) по рахунку 13 від 02.02.2022 та дог № 29-10/19П від 29.10.2019";

- № 61914 від 04.04.2023 на суму 64 268,00 грн, з призначенням платежу: "сплата за борошно (мішки) по рахунку 13 від 02.02.2022 та дог № 29-10/19П від 29.10.2019".

Всього за вказаними платіжними дорученнями позивачу сплачено 134 268,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 134 268,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 57 128,28 грн за період з 24.02.2022 по 28.02.2023.

Відповідно до п. 7.3. договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той момент, від несплаченої суми за кожен день прострочення, і відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також - 10% річних від суми заборгованості.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського Кодексу України).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 24.02.2022 по 28.02.2023.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.

Відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд застосувати до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і відмовити позивачу в стягненні пені в розмірі 57 128,28 грн.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позивач довідався про порушення свого права 24.02.2022 (перший день прострочення оплати поставленого товару за договором).

Позовна заява надіслана позивачем до суду 03.03.2023, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку на поштовому конверті.

Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Враховуючи вказане, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за період з 24.02.2022 по 28.02.2023. Таким чином клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить суд застосувати у справі № 904/1217/23 положення ч. 1 ст. 617 ЦК України та прийняти рішення про звільнення ТОВ «Асоціація дитячого харчування» від відповідальності за порушення зобов`язання із оплати поставленого товару.

Свою заяву відповідач обґрунтовує наступним. Військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 в Україні є форс-мажорною обставиною. На офіційному сайті Торгово-промислової палати України вказано, що «З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.». Війна в Україні є загальновідомим фактом, що не потребує доказування. Форс-мажорні обставини безпосередньо впливають на можливість виконання зобов`язань підприємством відповідача. З огляду на вищевикладене, через дію форс-мажорних обставин ТОВ «Асоціація дитячого харчування» не мало змоги вчасно оплатити заборгованості перед ТОВ «Органік-Еко-Продукт» за договором. Товар за договором був поставлений на адресу філії ТОВ «Асоціація дитячого харчування» в м. Херсон, що розташована за адресою м. Херсон, вул. Михайлівська, 7 і під час окупації був розграбований окупантами. Оскільки положеннями ЦК України (ч.1 ст.617) передбачено звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань через форс-мажорні обставини, то штрафні санкції взагалі не підлягають нарахуванню та стягненню.

Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Таким чином заява відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання задоволенню не підлягає.

Також відповідач просить суд застосувати у справі № 904/1217/23 положення статей 551 ЦК України та 233 ГК України та прийняті рішення «про зменшення штрафни звільнення» ТОВ «Асоціація дитячого харчування» від відповідальності за порушення зобов`язання із оплати поставленого товару.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним.

У зв`язку з фактом підступної військової агресії російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Безпосередньо з самого початку бойових дії місто Херсон попав під окупацію, в результаті чого було повністю втрачено контроль над виробничими потужностями, складськими та адміністративними приміщеннями, що розташовані за адресою місто Херсон, вул. Петренка, буд. 7. Увесь цей час завод не працював, усі працівники за можливістю покинули місто, відповідач не мав можливості отримувати будь-які дані щодо стану майна, обліку та іншу інформацію. Було не відомо що відбувається на території заводу, єдине, що достовірно відомо деякий час завод став притулком для окупантів, там була розміщена частина російських солдат, які там жили, їли, спали та ін. Протягом 2022 року, незважаючи на усі труднощі, відсутність виробництва, відсутність доступу до активів, товариство максимально намагалося виконувати зобов`язання із сплати податків, виплати заробітної плати, намагалося формувати і виконувати графік погашення заборгованості перед кредиторами. 03.11.2022 Херсон звільнено від російських загарбників. Тривалий час співробітники не мали доступу до активів товариства (нерухомості, обладнання, ТЗ) у зв`язку з тим, що територія заводу була замінована та у місті небезпечно знаходитися, оскільки воно і досі потерпає від постійних обстрілів з боку військ російської федерації. Завод розташований на території правого берегу, який звільнено ВСУ, але у безпосередній близькості до порту та на узбережжі Дніпра, тобто у місці, до якого достає ворожа артилерія, яке у зв`язку з цим регулярно перебуває під обстрілом, так, наприклад, в грудні російська ракета вже зруйнувала цех з обладнанням ТетраПак та суттєво пошкодила цех каш. В ситуації постійної підвищеної небезпеки, було здійснено розмінування території заводу. Після чого з`ясувалося, практично усе майно нашого Товариства (сировина, готова продукція, обладнання і т.і.) викрадене і вивезене в невідомому напрямку, а масивне обладнання, яке було неможливо вивезти, було пошкоджено та зіпсовано, у тому числі заставне майно. В зв`язку з цим, ТОВ «Асоціація дитячого харчування» зараз займається оформленням матеріалів інвентаризації. Орієнтовна сума збитків ТОВ «Асоціація дитячого харчування» становить біля 150 000 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, майнового стану сторін та стану розрахунків (погашення основної заборгованості в повному обсязі) суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 20 000,00грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 10 % річних за період з 24.02.2022 по 28.02.2023 у розмірі 13 610,73 грн та інфляційні втрати за той же період у розмірі 32 216,86 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище, відповідно до п. 7.3. договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той момент, від несплаченої суми за кожен день прострочення, і відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також - 10% річних від суми заборгованості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 10% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 65 827,59 грн, з яких: 20 000,00 грн пеня, 13 610,73 грн 3% річних, 32 216,86 грн інфляційні втрати.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3558,37 грн згідно з платіжним дорученням № 430 від 02.03.2023, замість 3558,36 грн (1,5% від ціни позову 237 223,87 грн). Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,01 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, як вказано вище, господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 268,00 грн.

За подання до господарського суду позовної заяви про стягнення з відповідача 102 955,87 грн (з яких: 57 128,28 грн пеня, 13 610,73 грн 3% річних, 32 216,86 грн інфляційні втрати) підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір).

Таким чином сплачений позивачем судовий збір у розмірі 874,36 грн (3558,36 грн 2684,00 грн) підлягає поверненню відповідачу з державного бюджету України у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 268,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що судовий збір в розмірі 874,37 грн (874,36 грн + 0,01 грн) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 268,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Архітектурний, б.5, ідентифікаційний код 30394678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Еко-Продукт" (61007, м. Харків, просп. Московський, нежиле приміщення 275, ідентифікаційний код 39229984) 65 827,59 грн, з яких: 20 000,00 грн пеня, 13 610,73 грн 3% річних, 32 216,86 грн інфляційні втрати., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва