Рішення

від 25.04.2023 по справі 925/865/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 925/865/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №925/865/22

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСІЛКО» VASILCO Ltd, с. Давидівка Лубенський р-н, Полтавська область до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТРАНС ТЕК, м. Ужгород про стягнення 393 453,96 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ВасілкоLtd звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Реалтранс ТЕК (далі також - відповідач) про стягнення, на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 1402/22 від 14.02.2022 року, 338216 грн. 70 коп. попередньої оплати, 4920 грн. 36 коп. 3% річних, 50316 грн. 90 коп. інфляційних втрат, що разом становить 393453 грн. 96 коп. та відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.11.2022 справу №925/865/22 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСІЛКО» VASILCO Ltd, с. Давидівка Лубенський р-н, Полтавська область до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТРАНСТЕК, м. Ужгород про стягнення 393 453,96 грн. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 справу передано для розгляду судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 14.12.2022 р. Справу № 925/865/22 прийняти до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.03.2023 р. залишено позовну заяву без руху.

15.03.2023 р. на електронну адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №925/865/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2023 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи № 925/865/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказані ухвала суду від 14.12.2022 р. та від 16.03.2023 р. були надіслані відповідачу рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвал, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, такі повернуті до суду 23.12.2022 р. та 22.03.2023 р. з відмітками поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАСІЛКО» (далі - Позивач) та Товариством з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ТРАНС ТЕК» (далі - Відповідач) було укладено договір №1402/22 про транспортно - експедиційне обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок від імені і за рахунок Замовника забезпечувати транспортно експедиційне обслуговування перевезення зернових та олійних вантажів Замовника залізничним транспортом, надалі - «Вантаж», відповідно до умов даного Договору, здійснювати відправку та поставку такого Вантажу по реквізитах та в строки, визначені Замовником, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлено плату.

У відповідності до п. 2.1 Договору замовник зобов`язується: Не пізніше 2 (двох) робочих днів до початку навантаження надіслати Виконавцю письмову рознарядку/заявку на електронну адресу realtrans.tek@gmail.com з зазначенням - найменування вантажу, що перевозиться; - найменування елеватора/зернового складу і станції навантаження; - запланованих об`ємів перевезень; - строків початку та закінчення навантаження; - найменування станції призначення та отримувача вантажу; - тип і кількість одиниць рухомого складу. Надавати виконавцю не менше ніж за 2 доби до початку запланованої відправки вантажу наступні дані: інструкція для оформлення перевізних документів; - перелік супровідних документів, що додаються до перевізних з/д документів (ветернарне свідоцтво, карантинний сертифікат, якісне посвідчення і т.д.); інші необхідні для організації відомості та документи. На підставі довіреності виконавця надати йому, за необхідності наступні документи: довіреність Замовника встановленого зразка на отримання вантажу на елеваторі , ХПП, ККЗ; лист клопотання директору елеватора, ХПП, ККЗ на відвантаження Вантажу; Інформацію та інструкції надсилати Виконавцю в письмовій формі чи засобами електронної пошти. Своєчасно проводити розрахунки із зерновими складами та надавати відповідні документи для безперешкодного отримання вантажів представниками виконавця. Здійснювати своєчасні взаєморозрахунки з виконавцем відповідно до п. 4.6 Договору. В разі необхідності внесення змін в раніше подані заявки, на протязі одного робочого дня повідомляє про це виконавця, відповідно до п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 2.2.4 Договору, виконавець зобов`язується забезпечити відправку Вантажу від станції навантаження в строки, що вказані в письмовій рознарядці/Заявці Замовника.

За умовами підпунктів 4.6, 4.7 Договору вартість послуг при виконанні Договору обумовлюється в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного Договору. Замовник здійснює оплату послуги, що надаються Виконавцем, у наступному - попередня оплата у розмірі 80% від вартості послуг, згідно виставленого рахунку - фактури на ТЕП по Заявці «Замовника»; - 20 % на підставі оригіналів документів: рахунку на оплату, акту виконаних робіт, реєстру завантажених вагонів, завірених залізничних накладних, завірених сертифікатів згідно Заявки Замовника, належним чином оформлених податкових накладних. Завіреними вважаються залізнична накладна та сертифікати з печаткою Виконавця, підписом уповноваженого представника із зазначенням його посади і ПІБ, яка завірена штампом «Згідно з оригіналом».

Відповідно до умов договору ТОВ «ВАСІЛКО» здійснив передплату за організацію послуги перевезення у сумі 524 803,50 грн. згідно платіжного доручення № 219 від 22.02.2022 р. згідно рахунку №РТ-0000015 від 14.02.2022 р.

За доводами позивача, які не спростовані відповідачем, ТОВ «РЕАЛ ТРАНС ТЕК, м. Ужгород в порушення умов договору не виконало свої зобов`язання в повному обсязі.

За доводами позивача у зв`язку з наведеним позивачем 23.03.2022 р. надіслано відповідачу претензію, з вимогою повернути передплату в розмірі 524 803,50 грн. Однак така вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду.

У зв`язку з підписанням між сторонами 02.05.2022 р. акту виконаних робіт на суму 186 586,80 грн., позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 338 216,70 грн. попередньої оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України заявлено також позовні вимоги про стягнення суми 4 920,36 грн. трьох відсотків річних та 50 316,90 грн. втрат від інфляції.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормою частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов`язання - кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У спірній ситуації підставою виникнення зобов`язальних відносин між сторонами є факт укладання 14.02.2022 р. договору №1402/22 про транспортно - експедиційне обслуговування та факт його виконання позивачами шляхом оплати здійснення попередньої оплати.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлено, що з метою виконання договору позивачем було здійснено передплату за організацію послуги перевезення у сумі 524 803,50 грн. згідно платіжного доручення № 219 від 22.02.2022 р.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв`язку з не виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині забезпечення відправки вантажу.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок від імені і за рахунок Замовника забезпечувати транспортно експедиційне обслуговування перевезення зернових та олійних вантажів Замовника залізничним транспортом, надалі - «Вантаж», відповідно до умов даного Договору, здійснювати відправку та поставку такого Вантажу по реквізитах та в строки, визначені Замовником, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлено плату.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свого обов`язку.

Водночас позивач свої зобов`язання виконав вчасно та належним чином.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Відповідачем свого обов`язку за договором та ним не надано суду жодних доказів у спростування цього.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 338 216,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України заявлено також позовні вимоги про стягнення суми 4 920,36 грн. трьох відсотків річних та 50 316,90 грн. втрат від інфляції.

З тексту позовної заяви, судом встановлено, що позивач початком перебігу строку нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних вважає дату 01.12.2020 р.

Разом з тим, з поданого розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних вбачається нарахування інфляційних втрат та відсотків річних з 01.03.2022 р.

Згідно з п. 2.2.4 Договору, виконавець зобов`язується забезпечити відправку Вантажу від станції навантаження в строки, що вказані в письмовій рознарядці/Заявці Замовника.

Разом з тим, позивач зауважує, що в інструкції для відвантаження залізничною дорогою вказано період відвантаження 16.02.2022 р. до 28.02.2022 р.

Водночас, у суду відсутня можливість достовірно встановити, що з саме з цією інструкцією для відвантаження, був ознайомлений відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на встановлені обставини справи, суд виходить з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

В матеріалах справи міститься вимога від 23.03.2022 р. №23/03-22 про повернення передплати.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення відповідачу вимоги щодо повернення отриманих коштів.

З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача не настав.

Таким чином, враховуючи, що строк оплати в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСІЛКО» VASILCO Ltd, с. Давидівка Лубенський р-н, Полтавська область до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТРАНСТЕК, м. Ужгород про стягнення 393 453,96 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 338 216,70 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в сумі 5 073,24 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТРАНС ТЕК» (87555, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вулиця Жемайте, будинок 1, ЄДРПОУ 41935544) на користь Товариства з обмеженою відповід альністю «ВАСІЛКО» (37010, Полтавська обл., Лубенський р-н, село Давидівка, провулок Затишний, будинок 18, код ЄДРПОУ 36426701) суму 338 216,70 грн. (триста тридцять вісім тисяч двісті шістнадцять гривень 70 коп.) заборгованості, а також суму 5 073,24 грн. (п`ять тисяч сімдесят три гривні 24 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 28.04.2023.

Суддя О. Ф. Ремецькі