Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/6760/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/6760/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 151)

до Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" (бул. Т. Шевченка, 54/1, м. Київ, 01032)

про стягнення 4067,45 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" про стягнення 5 298,77 грн., а саме 4 977,48 грн. боргу та 321,29 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 2336/317м-21 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 21.01.2022 року в частині своєчасної оплати проведених робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

Вказана позовна заява з доданими до неї документами сформована заявником в системі "Електронний суд" 31.07.2022 року та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 01.08.2022 року за вх. № 6780/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6760/22 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/6760/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 22.08.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: бул. Т. Шевченка, 54/1, м. Київ, 01032.

Проте, зазначена ухвала суду від 22.08.2022 року повернута відділенням поштового зв`язку 29.09.2022 року неврученою відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/6760/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Судом встановлено, що через відділ діловодства суду від позивача 12.09.022 року надійшла заява б/н від 12.09.2022 року про збільшення позовних вимог, згідно якої у позивач зазначає про виникнення заборгованості відповідача за актом про виконання робіт № 22-3832 від 30.06.2022 року в сумі 954,12 грн., здійснення часткової оплати відповідачем основного боргу в сумі 2208,96 грн., донарахування пені в сумі 23,52 грн. та просить суд стягнути з відповідача 3722,64 грн. основного боргу, а також нараховані відповідно 344,81 грн. пені, всього 4067,45 грн. Заяви разом з доданими доказами, в тому числі надсилання їх копій на адресу відповідача, судом долучені до матеріалів справи.

Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі статтею 163 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд розцінює останню як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до 3722,64 грн. та збільшення в частині пені до 344,81 грн.

З огляду на те, що зміна розміру позовних вимог (зменшення та збільшення) є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим статтями 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява позивача б/н від 12.09.2022 року прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 01.08.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне підприємство "Компанія "Нова хвиля" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 21 січня 2022 року між Приватним підприємством "Компанія "Нова хвиля" (відповідач у справі, замовник за договором) та Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (позивач у справі, виконавець або підрядник за договором) укладено Договір № 2336/317м-21 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - Договір), предметом якого є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (EMC) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, які зазначені у Додатку 1 до цього договору, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника на території України (пункт 1.1 Договору).

Розділами 1 - 6 Договору сторони узгодили предмет договору, обов`язки сторін, ціну робіт та порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 6.1 Договору цей Договір укладений на строк 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати йоги підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли спільної згоди, що умови цього Договору, відповідно до положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, застосовуються до відносин між сторонами, то склалися з 21.01.2022 року.

Вказаний Договір підписаний представниками виконавця і замовника та скріплений печатками сторін.

Суд зазначає, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до п.п. 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів)).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Наразі, між сторонами у справі 02.03.2020 року було укладено Угоду №23364/304ЕД-19 про визнання електронних документів та використання кваліфікованого електронного підпису (далі -Угода) з метою запровадження електронного документообігу під час своїх господарських взаємовідносин та підписання електронних документів кваліфікованими електронними підписами (КЕП) уповноважених представників сторін, згідно п. 1.1 якої створення електронних документів, зазначених в пункті 1.4 цього договору сторонами та обмін електронними документами між сторонами здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, в сфері електронного документообігу та електронної комерції в Україні.

Відповідно до умов пункту 1.4 Угоди сторони погодили, що електронні документи в розумінні даного договору є: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, додатки до договору з радіочастотного моніторингу, в яких змінюється кількість РЕЗ за роботи (послуги) в яких ДП «Український державний центр радіочастот» виступає виконавцем.

Пунктом 3.1.1 Угоди визначено, що електронний документ вважається укладеним сторонами та підписаним всіма необхідними повноважними підписантами з обох сторін у дату, зазначену в тексті такого електронного документа як дата його складання. Ця умова застосовується, в т.ч., якщо фактична дата складання КЕП будь-яким з підписантом будь-якої сторони буде раніше або пізніше дати електронного документа, зазначеної в тексті останнього.

Згідно з пунктом 3.1.3. Угоди рахунки вважаються чинними в разі їх підписання стороною, яка їх направила.

Відповідно до пункту 5.5 Угоди ця угода викладена на паперових носіях, набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками, скріплення печатками сторін та вважається укладеною на невизначений строк.

Вказана Угода підписана представниками ДП «Український державний центр радіочастот» та ПП «Компанія «Нова хвиля» та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №2336/317м-21 від 21.01.2022 року за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення EMC РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку чинних Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України.

Розрахунок ціни робіт здійснюється на підставі Додатку до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.5 Договору зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаним з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, сторони узгоджують шляхом підписання нового Додатку 1 до Договору, без укладання додаткової угоди.

Згідно з пунктом 3.5.1 Договору виконавець після закінчення проведених робіт оформлює Додаток 1 до Договору та надсилає на адресу Замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи з фактичною кількістю РЕЗ у місяці в якому проводились роботи:

- якщо замовник не підписує Додаток 1 до Договору він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання надати виконавцю вмотивовану відмову (пункт 3.5.1.1. Договору).

- у випадку не підписання замовником Додатку 1 та неподання вмотивованої відмови від його підписання по закінченню строку, вказаного в пункті 3.5.1.1. Договору, Додаток 1 вважається підписаним та узгодженим (пункт 3.5.1.2. Договору).

Так, відповідно до умов пункту 3.5.1 Договору позивач за наслідками виконання робіт у січні - травні 2022 року оформив та підписав за допомогою КЕП: Додаток 1 (дійсний з 01.01.2022 року) до Договору, відповідно до якого визначено перелік РЕЗ (РО), що підлягають радіочастотному моніторингу, у кількості 7 об`єктів, а також сума оплати за місяць, яка складає 1 104,48 грн.; Додаток 1 (дійсний з 01.03.2022 року) до Договору, відповідно до якого визначено перелік РЕЗ (РО), що підлягають радіочастотному моніторингу, у кількості 6 об`єктів, а також сума оплати за місяць, яка складає 954,12 грн.; Додаток 1 (дійсний з 01.04.2022 року) до Договору, відповідно до якого визначено перелік РЕЗ (РО), що підлягають радіочастотному моніторингу, у кількості 5 об`єктів, а також сума оплати за місяць, яка складає 860,28 грн.; Додаток 1 (дійсний з 01.05.2022 року) до Договору, відповідно до якого визначено перелік РЕЗ (РО), що підлягають радіочастотному моніторингу, у кількості 6 об`єктів, а також сума оплати за місяць, яка складає 954,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані Додатки 1 до договору позивач відправив відповідачу відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.4 Угоди за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Doc», а саме: Додаток 1 (дійсний з 01.01.2022 року) доставлено відповідачу 14.02.2022 року, Додаток 1 (дійсний з 01.01.2022 року) доставлено відповідачу 14.02.2022 року, Додаток 1 (дійсний з 01.03.2022 року) доставлено відповідачу 09.05.2022 року, Додаток 1 (дійсний з 01.04.2022 року) доставлено відповідачу 09.05.2022 року, Додаток 1 (дійсний з 01.01.2022 року) доставлено відповідачу 06.06.2022 року.

Докази надсилання позивачем Додатків 1 до Договору, підписаних з використанням КЕП, за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Doc» та отримання їх відповідачем наявні в матеріалах справи.

Доказів наявності заперечень щодо порядку та факту надсилання зазначених додатків 1 до Договору, а також їх отримання з боку відповідача до суду не надходило.

Таким чином, за висновками суду, обов`язок позивача щодо надання Додатку 1 до Договору відповідачеві виконано позивачем належним чином.

Проте, як свідчать матеріали справи та сторонами не заперечувалось, оскільки вказані Додатки 1 до Договору замовником протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання не були підписані та вмотивованої відмови від їх підписання відповідно до п.5.3.1 виконавцю не надано, суд доходить висновку про можливість вважати вказані Додатки 1 до Договору такими, що підписані та узгоджені замовником (відповідачем) згідно умов п. 3.5.1.2. Договору.

За таких обставин, за висновком суду, сторонами узгоджено перелік, обсяг та вартість робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, які виконувались позивачем у період січень-травень 2022 року, згідно з даними Додатків 1 до Договору.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства субпідрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (генпідрядника) до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 року у справі № 910/16308/20.

В силу частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

У відповідності до пункту 3.2 Договору виконання робіт підтверджується відповідними Актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Згідно з пунктом 3.3 Договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки та виконані роботи та разом з Актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

За умовами пунктів 3.3.1 та 3.3.2 Договору якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову. У випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в пункті 3.3.1 Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та піддягають оплаті.

За матеріалами справи судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов пункту 3.3 Договору та пунктів 1.1, 1.4 Угоди позивачем на підтвердження належного виконання у повному обсязі робіт було складено, підписано за допомогою КЕП та надіслано відповідачу з використанням програмного забезпечення «М.Е.Doc» Акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності ЕМС РЕЗ (РО) у період січень - червень 2022 року на загальну суму 5931,60 грн., а саме: Акт № 22-722 за січень 2022 року від 31.01.2022 року на суму 1 104,48 грн., Акт № 22-2005 за лютий 2022 року від 28.02.2022 року на суму 1 104,48 грн., Акт № 22-2737 за березень 2022 року від 31.03.2022 року на суму 954,12 грн., Акт № 22-2924 за квітень 2022 року від 29.04.2022 року на суму 860,28 грн., Акт № 22-3209 за травень 2022 року від 31.05.2022 року на суму 954,12 грн., Акт № 22-3832 за червень 2022 року на суму 954,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем відповідно до умов пункту 3.3 Договору та пунктів 1.1, 1.4 Угоди було складено, підписано за допомогою КЕП та надіслано відповідачу з використанням програмного забезпечення «М.Е.Doc» рахунки на оплату виконаних робіт на загальну суму 4 977,48 грн., а саме: рахунок №722 від 26.01.2022 року на суму 1 104,48 грн., рахунок №2005 від 24.02.2022 року на суму 1 104,48 грн., рахунок №2737 від 23.03.2022 року на суму 954,12 грн., рахунок №2924 від 28.04.2022 року на суму 860,28 грн., рахунок №3209 від 31.05.2022 року на суму 954,12 грн., рахунок № 3832 від 29.06.2022 року на суму 954,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу Актів про виконання робіт та рахунків на оплату за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Doc» вбачається, що: Акт № 22-722 від 31.01.2022 року на суму 1 104,48 грн. доставлено відповідачу 02.02.2022 року, Акт № 22-2005 від 28.02.2022 року на суму 1 104,48 грн. - 28.02.2022 року, Акт № 22-2737 від 31.03.2022 року на суму 954,12 грн. - 31.01.2022 року, Акт № 22-2924 від 29.04.2022 року на суму 860,28 грн. - 29.04.2022 року, Акт № 22-3209 від 31.05.2022 року на суму 954,12 грн. - 31.05.2022 року, Акт № 22-3832 за червень 2022 року на суму 954,12 грн. - 06.07.2022 року, в свою чергу рахунок №722 від 26.01.2022 року на суму 1 104,48 грн. доставлено відповідачу 02.02.2022 року, рахунок №2005 від 24.02.2022 року на суму 1 104,48 грн. - 07.04.2022 року, рахунок №2737 від 23.03.2022 року на суму 954,12 грн. - 07.04.2022 року, рахунок №2924 від 28.04.2022 року на суму 860,28 грн. - 09.05.2022 року, рахунок №3209 від 31.05.2022 року на суму 954,12 грн. - 06.06.2022 року, рахунок № 3832 від 29.06.2022 року на суму 954,12 грн. - 06.07.2022 року.

Так, визначеному Договором обов`язку виконавця з надання замовнику документів для оплати послуг кореспондує обов`язок замовника зі своєчасного підписання наданих виконавцем актів для засвідчення факту належного виконання робіт за Договором згідно умов пункту 3.3 Договору.

Тобто, з огляду на умови підпункту 3.3.2 Договору суд вважає вказані підписані в односторонньому порядку ТОВ «Український державний центр радіочастот» акти про виконання робіт такими, що погоджені замовником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного надання обумовлених Договором робіт, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах роботи такими, що позивачем виконані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання актів приймання останніх, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору у вказаній частині з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт, обумовлених Договором, в обсягах та вартістю, зазначених в Актах про виконання робіт та Додатках 1 до Договору, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.4 Договору розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був оформлений та надісланий рахунок.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати виконаних за Договором робіт матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) та здати їх відповідачу за актами, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акти про виконання робіт та Додатки до Договору, які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, встановлений судом факт узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних робіт та Додатків 1 до договору, які підписано виконавцем (позивачем) в односторонньому порядку, та які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.

Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що укладення між сторонами Договору № 2336/317м-21 від 21.01.2022 року було спрямоване на виконання позивачем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів відповідача, відтак виконаному позивачем обов`язку з виконання підрядних робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів виконаних робіт в разі відсутності вмотивованої відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником (виконавцем) робіт, результати яких було прийнято.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, відповідач здійснив часткову оплату за виконані позивачем у період січень-червень 2022 року роботи в сумі 2208,96 грн. (за рахунками № 722 від 26.01.2022 року на суму 1104,48 грн. та № 2005 від 24.02.2022 року на суму 1104,48 грн.), у зв`язку з чим за відповідачем - Приватним підприємством «Компанія «Нова хвиля» обліковується прострочена заборгованість за Договором у сумі 3722,64 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як встановлено судом, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, останній свої зобов`язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) в розмірі 3722,64 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2336/317м-21 від 21.01.2022 року або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за виконані роботи за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3277,64 грн. боргу за виконані за вказаним Договором роботи підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пунктів 4.2, 4.3 Договору сторони передбачили, що за порушення грошових зобов`язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 календарних днів з моменту, коли зобов`язання мало бути виконане.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у строк, визначений умовами Договору, позивачем згідно з пунктами 4.2, 4.3 Договору нараховано пеню у загальному розмірі 344,81 грн. за період прострочення з 26.03.2022 року - 26.07.2022 року за рахунком №722 від 26.01.2022 року, за період прострочення з 26.05.2022 року - 26.07.2022 року за рахунком №2005 від 24.02.2022 року, за період прострочення з 26.05.2022 року - 26.07.2022 року за рахунком №2737 від 23.03.2022 року, за період прострочення з 26.06.2022 року - 26.07.2022 року за рахунком №2924 від 28.04.2022 року, за період прострочення 26.08.2022 - 12.09.2022 за рахунком № 3832 від 29.06.2022 року, яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що за умовами п. 3.4 Договору строк розрахунків за виконані роботи ставиться у залежність від дати оформлення та надсилання рахунку.

Отже, з урахуванням умов пункту 3.4 Договору, дати оформлення та надсилання рахунків та вищезазначених норм Цивільного кодексу України відповідач був зобов`язаний оплатити виконані позивачем роботи за рахунком №722 від 26.01.2022 року у строк до 25.03.2022 року, за рахунком №2005 від 24.02.2022 року у строк до 25.05.2022 року, за рахунком №2737 від 23.03.2022 року у строк до 25.05.2022 року, за рахунком №22924 від 28.04.2022 року у строк до 25.06.2022 року, за рахунком № 3832 від 29.06.2022 року у строк до 25.08.2022 року.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір останньої, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 344,81 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" (бул. Т. Шевченка, 54/1, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 23364928) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 151, код ЄДРПОУ 01181765) 3722,64 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 64 коп. основного боргу, 344 (триста сорок чотири) грн. 81 коп. пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон