Рішення

від 28.04.2023 по справі 910/3115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2023Справа № 910/3115/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» (02166, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 9/21, кв. 44; ідентифікаційний код: 43183443)

про стягнення 6810,62 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» про стягнення 6810,62 грн, з яких 4763,73 грн основного боргу, 867,00 грн пені, 124,47 грн 3% річних та 1055,42 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 не оплатив товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та №47 від 28.01.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4763,73 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 867,00 грн пені, 124,47 грн 3% річних та 1055,42 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 відкрито провадження у справі №910/3115/23 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3115/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02166, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 9/21, кв. 44), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Владіміровим Артемом Сергійовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично поставляти покупцю визначені цим договором товари та продукцію, а саме - продукти харчування, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар на умовах та порядку, передбаченими цим договором.

Найменування та асортимент (номенклатура) товару, що є предметом цього договору, визначаються та встановлюються сторонами при замовленні або у загальній специфікації (прайс-листах) до цього договору (п. 1.2 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022).

Відповідно до п. 1.4 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 в товаросупровідних документах визначається кількість, найменування та асортимент товару, що підлягає поставці у відповідній партії.

Згідно з п. 2.5 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором, відбувається в момент передачі товару представником покупця, що підтверджується підписом уповноважених представників на видаткових накладних.

Датою поставки товару вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній (п. 2.6 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022).

Відповідно до п. 3.2 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 покупець оплачує товар, що поставляється постачальником за цим договором, на підставі видаткових накладних.

Згідно з п. 3.3 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 строк оплати кожної партії товару за цим договором здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з дати отримання товару на підставі видаткових накладних.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8.1 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022).

Відповідно до п. 8.2 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 строк дії 9строк чинності) цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2023.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 не оплатив товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та №47 від 28.01.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4763,73 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 867,00 грн пені, 124,47 грн 3% річних та 1055,42 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 1433,50 грн та за видатковою накладною №47 від 28.01.2022 - товар на суму 3330,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 строк оплати кожної партії товару за цим договором здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з дати отримання товару на підставі видаткових накладних.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №40 від 25.01.2022, у строк до 24.02.2022 включно, а товар, отриманий за видатковою накладною №47 від 28.01.2022, у строк до 28.02.2022 включно.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 4763,73 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» за Договором купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 (за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та за видатковою накладною №47 від 28.01.2022) у сумі 4763,73 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» суми основного боргу у розмірі 4763,73 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 867,00 грн (260,90 грн пені за період з 25.02.2022 по 25.08.2022 за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та 606,10 грн за період з 25.02.2022 по 25.08.2022 за видатковою накладною №47 від 28.01.2022).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу №15 від 05.11.2022 у випадку, якщо покупцем порушено строк оплати, вказаний у п. 3.3 договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №47 від 28.01.2022.

Крім того, позивачем не враховано обмеження, встановлені ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (пеня не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 796,66 грн (241,93 грн пені за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та 554,73 грн пені за видатковою накладною №47 від 28.01.2022).

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» пені у розмірі 867,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 796,66 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 124,47 грн (37,70 грн 3% річних за період з 25.02.2022 по 10.01.2023 за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та 86,77 грн 3% річних за період з 28.02.2022 по 10.01.2023 за видатковою накладною №47 від 28.01.2022).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних за прострочення оплати товару за видатковою накладною №47 від 28.01.2022.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 124,19 грн (37,70 грн 3% річних за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та 86,49 грн 3% річних за видатковою накладною №47 від 28.01.2022).

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» 3% річних у розмірі 124,47 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 124,19 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1055,42 грн (317,60 грн інфляційних втрат за березень 2022 року по листопад 2022 року за видатковою накладною №40 від 25.01.2022 та 737,82 грн інфляційних втрат за березень 2022 року по листопад 2022 року за видатковою накладною №47 від 28.01.2022).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» інфляційних втрат у розмірі 1055,42 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» (02166, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 9/21, кв. 44; ідентифікаційний код: 43183443) на користь Фізичної особи-підприємця Владімірова Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 73 коп., пеню у розмірі 796 (сімсот дев`яносто шість) грн 66 коп., 3% річних у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1055 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість0 грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак