Рішення

від 01.03.2023 по справі 911/3695/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа № 911/3695/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомБаришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Київська область, смт. Баришівка

до 1) Баришівської селищної ради, Київська область, смт. Баришівка

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеринарна аптека Емма, Київська область, смт. Баришівка

3) Громадянки ОСОБА_1 , Київська область, смт. Баришівка

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача:Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідачів:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендсервіс", Київська область,

м. Бровари

2)Державного реєстратора Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіну Тетяну Василівну, Київська область, смт. Баришівка

про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України

за участю секретаря судового засідання Васянович І.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області від Баришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини надійшла позовна заява до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеринарна аптека Емма та Громадянки ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

1) Визнати незаконним та скасувати рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини";

2) Визнати незаконним та скасувати рішення Баришівської селищної ради Баришівського Київської області від 21.09.2020 року № 1507-32-07 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки право оренди якої підлягає продажу через аукціон (земельні торги) вул. Софіївска, 30-Д та проведення земельних торгів";

3) Визнати недійсними земельні торги (аукціон) з продажу права оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (лот № 58718 Аукціону № 29273), проведені 25.11.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендсервіс";

4) Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки придбаної на земельних торгах (аукціоні), укладений 25.11.2020 р. між Баришівською селищною радою Київської області та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0.300 га.;

5) Скасувати рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіної Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55484431 від 30.11.2020 р., скасувати державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право: 39504021 (спеціальний розділ) від 30.11.2020 р.;

6) Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га., по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в Державному земельному кадастрі України;

7) Визнати незаконним та скасувати рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20.05.2019 р. № 356-11-07 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж сервітуту на земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Ветаптека "Емма";

8) Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0190 га., по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в Державному земельному кадастрі України.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2021 р. позовну заяву Баришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеринарна аптека Емма та Громадянки ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 164, 172 ГПК України; витребувано в Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Баришівської селищної ради (07501, смт. Баришівка, Київська область, вул. Центральна, 17) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

04.01.2022 р. до суду надійшла інформація від Баришівської селищної ради, у відповідь на вищенаведену ухвалу суду.

05.01.2022 р. на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.02.2022 р.

02.02.2022 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмові обґрунтування необхідності залучення до участі у даній справі в якості третіх осіб: Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного реєстратора Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіної Тетяни Василівни та ТОВ "Лендсервіс".

03.02.2022 р. на поштову адресу суд від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

04.02.2022 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

07.02.2022 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

07.02.2022 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2022 р. залучено до участі у даній справі ТОВ "Лендсервіс", Державного реєстратора Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіну Тетяну Василівну в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; а Головне управління Держгеокадастру у Київській області на стороні позивача; підготовче засідання відкладено на 02.03.2022 р.

02.03.2022 р. судове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі на території: м. Києва та Київської області, та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2022 р. підготовче засідання призначено на 15.06.2022 р.; зобов`язано позивача надати суду в судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2022 р.(для огляду) оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів позовної заяви; зобов`язано позивача направити копії позовної заяви та доданих до неї документів, залученим даною ухвалою суду третім особам, а саме: ТОВ "Лендсервіс", Державному реєстратору Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіній Тетяні Василівні, ГУ Держгеокадастру у Київській області, докази направлення подати до суду у строк до 25.05.2022 р.; встановлено строк до 08.06.2022 р. для подання до суду учасниками у справі пояснень, аргументів та міркувань щодо предмету спору.

03.06.2022 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-2 та відповідача-3 подано заяву про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2022 р. заяву представника відповідача-2 та відповідача-3 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; забезпечено участь представника відповідача-2 та відповідача-3 Козаченко Ірини Володимирівни в судовому засіданні у справі № 911/3695/21, призначеному на 15.06.2022 р, в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.04.2020 р. № 169.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2022 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 13.07.2022 р.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2022 р. оголошено перерву до 17.08.2022 р.

09.08.2022 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2022 р. оголошено перерву до 19.10.2022 р.

12.10.2022 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмові пояснення.

19.10.2022 р. через канцелярію суду представником ТОВ Ветеринарна аптека Емма подано письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 30.11.2022 р.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 22.02.2023 р.

15.02.2023 р. відповідачем-2 через канцелярію суду подано письмові пояснення.

16.02.2023 р. позивачем надано письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2023 р. розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 01.03.2023 р.

В судове засідання з`явились уповноважені представники позивача та відповідачів-2, 3, інші учасники у справі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час розгляду цієї справи були повідомлені належним чином.

Крім того, судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка в судове засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи, так як матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про можливість проведення даного судового засідання за відсутності уповноважених представників відповідача-1 і третіх осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх учасників у справі, суд

встановив:

Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини (позивач), відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002031, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за: 1А № 000024 від 27.03.1997 р., надано у постійне користування 1.4 гектарів землі, для виробничої бази, за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 32.

Позивач звернувся до Баришівської селищної ради (відповідач-1) із листом від 01.08.2019 р. № 17-01-22/275 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для виробничої бази згідно державного акту на право постійного користування серії ІІ-КВ №002031 від 27.03.1997 р. площею 1,4 га в смт. Баришівка по вул. Софіївська, 32 (в межах населеного пункту), у зв`язку з уточненням площі та розробкою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20.08.2019 р. №568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини" (далі - Рішення № 568-15-07 від 20.08.2019 р.) розглянуто клопотання позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою, та у зв`язку із приведенням у відповідність наявної площі земельної ділянки, враховуючи пропозиції комісії з питань регулювання земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам`яток, історичного та навколишнього середовища, на підставі ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місце самоврядування в Україні" селищна рада вирішила:

1. Припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 1,4 га (кадастровий номер не визначений) для виробничої бази, яка розташована в смт Баришівка по вул. Софіївська, 32 (в межах населеного пункту) на території Баришівської селищної ради.

2.Зарахувати вищезазначену земельну ділянку до земель запасу селищної ради.

3.Земельному відділу селищної ради внести відповідні зміни в земельно-шнурову документацію.

4.Оприлюднити дане рішення на офіційному веб-сайті Баришівської селищної ради.

5.Контроль за виконання рішення покласти на постійну комісію з питань регулювання земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам`яток, історичного та навколишнього середовища.

Посилаючись на те, що наведене рішення прийнято Баришівською селищною радою Баришівського району Київської області не в межах її повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, оскільки приймаючи таке рішення, на переконання позивача, відповідач-1 вийшов за межі наданих йому повноважень, так як, земельні ділянки державної власності вилучаються районними державними адміністраціями, а земельні ділянки на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна державної власності не можуть передаватись у комунальну власність. За таких обставин, наведене рішення, згідно тверджень позивача, є незаконним та підлягає скасуванню, а отже, і всі подальші рішення, що приймались відповідачем-1, а саме: рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 21.09.2020 року № 1507-32-07 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки право оренди якої підлягає продажу через аукціон (земельні торги) вул. Софіївска, 30-Д та проведення земельних торгів"; рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20.05.2019 р. № 356-11-07 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж сервітуту на земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Ветаптека "Емма" також є незаконними і підлягають скасуванню.

Крім визнання незаконними та скасування наведених рішень, позивач також просить суд:

- визнати недійсними земельні торги (аукціон) з продажу права оренди на земельну ділянку по вул. Софіївська, 30-Д, смт. Баришівка, Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (лот № 58718 Аукціону № 29273), проведені 25.11.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендсервіс";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки придбаної на земельних торгах (аукціоні), укладений 25.11.2020 р. між Баришівською селищною радою Київської області та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0.300 га.;

- скасувати рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіної Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55484431 від 30.11.2020 р., скасувати державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право: 39504021 (спеціальний розділ) від 30.11.2020 р.;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га., по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в Державному земельному кадастрі України;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0190 га., по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в Державному земельному кадастрі України.

Наведені позовні вимоги, виходячи зі змісту позову, є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини", так як, на переконання позивача, земельні ділянки: по вул. Софіївська, 30-Д, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,300 га та по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га було утворено шляхом виділення їх із земельної ділянки, яку було надано Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини (позивач), відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002031, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за: 1А № 000024 від 27.03.1997 р., у постійне користування для виробничої бази, за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 32, площею 1,4 га. Отже, враховуючи, згідно тверджень позивача, що його право постійного користування на вказану земельну ділянку площею 1,4 га було припинено незаконно, що є підставою для скасування відповідного рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, всі подальші дії щодо розпорядження такою земельною ділянкою є також незаконними.

03.02.2022 р. відповідачем-3 подано відзив, в якому відповідач вказує на те, що на момент звернення позивача до суду із позовом, він добровільно відмовився від користування земельною ділянкою, а відтак не був користувачем такою земельною ділянкою. Також, відповідач-3 вказує на те, що позивач приймаючи оскаржуване рішення від 20.08.2019 р. № 568-15-07 про припинення користування позивачем земельною ділянкою діяв в межах повноважень. З урахуванням вказаного, на переконання відповідача-3, права позивача в даному випадку не порушені, оскільки останній добровільно відмовився від користування земельною ділянкою.

Окрім наведеного, відповідач-3 у відзиві вказує на те, що він не є відповідачем у цій справі, так як до ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог.

Також, 04.02.2022 р. відповідачем-2 подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що позивач скористався своїм правом на добровільну відмову від користування земельною ділянкою, а відповідач-1 приймаючи рішення від 20.08.2019 р. № 568-15-07 про припинення користування позивачем земельною ділянкою діяв в межах повноважень та у відповідності до норм права. Крім цього, відповідач-2 вказує на те, що земельна ділянка площею 0,0190 га. була передана в оренду ТОВ "Ветеринарна аптека "Емма" ще в 2005 році із земельної ділянки, від якої відмовилось Управління ветмедицини у Баришівському районі. Таким чином, як заявляє відповідач-2, земельна ділянка, яка була передана в оренду ТОВ "Ветеринарна аптека "Емма" на момент звернення позивача до суду не належала останньому, у зв`язку з добровільною відмовою від права постійного користування земельною ділянкою.

07.02.2022 р. відповідачем-1 подано відзив, в якому він вказує на те, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, оскільки він добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою.

Окрім наведеного, матеріали справи містять пояснення позивача, подані до суду 12.10.2022 р., в яких він наполягає на тому, що земельні ділянки: по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0.300 га та по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, площею 0,019 га утворені шляхом виділення їх із земельної ділянки, право постійного користування якою було припинено спірним рішенням Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07. Дані обставини, на переконання позивача, підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 р. № 320/4000/21, оскільки, як зазначає позивач, під час розгляду наведеної справи було встановлено такі обставини на підставі витребуваних судом у відповідача-1 доказів та письмових пояснень.

Відповідач-2 в письмових поясненнях, поданих до суду 15.02.2023 р. вказує на те, що з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.02.2021 р. № 925/642/19, позивачем невірно визначено спосіб захисту права.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке:

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Предметом позову в цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини" та похідні від неї інші наведені вище позовні вимоги. Як стверджує позивач, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної власності, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна державної власності, отже, вилучати таку земельну ділянку уповноважена лише районна державна адміністрація, крім того, така земельна ділянка не може бути передана у комунальну власність, а відтак, Баришівська селищна рада Баришівського району Київської області приймаючи наведене рішення вийшла за межі своїх повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 р. № 925/642/19 встановила, що визнання незаконним та скасування рішення міської ради є неефективним обраним позивачем способом захисту прав, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Великою Палатою Верховного Суду у наведеній постанові вказано, що серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392) (глава 29 ЦК України).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Судом враховано, що відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.02.2021 р. № 925/642/19 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 р. № 925/642/19, врахувавши, що згідно положень статті 395 ЦК України речовим правом на чуже майно, є зокрема право користування земельною ділянкою, а відповідно до положень статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, судом встановлено, що у цій справі задоволення позовних вимог Баришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування спірного рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини", яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення користування ним земельною ділянкою, а отже, такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, оскільки потребуватимуть додаткових засобів захисту.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування спірного рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07 "Про припинення права постійного користування на земельну ділянку Баришівській районній державній лікарні ветеринарної медицини" задоволенню не підлягає, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Виходячи із наведеного, врахувавши, що відповідно до змісту позову інші, заявлені позивачем позовні вимоги є похідними від наведеної, суд дійшов до висновку, що такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відносно аргументів позивача, що земельні ділянки: по вул. Софіївська, 30-Д, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,300 га та по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га утворені шляхом виділення їх із земельної ділянки, право постійного користування якою було незаконно припинено рішенням Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 р. № 320/4000/21, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 р. № 320/4000/21, судом вказано: "Своєю чергою земельна ділянка, якою позивач користувався на праві постійного користування, площею 1,4 га, розташована в АДРЕСА_3 , після припинення права постійного користування на підставі оспорюваного позивачем рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20.08.20-19 №568-15-07 була зарахована до земель запасу селищної ради, а в подальшому за рахунок цієї земельної ділянки сформовано дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,019 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: смт Баришівка, вул. Софіївська, 30Г (кадастровий номер 3220255101:01:119:0173, орендар ТОВ "Ветеринарна аптека "Емма") і земельну ділянку площею 0,03 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: смт. Баришівка, вул. Софіївська, 30Д (кадастровий номер 3220255101:01:119:0175, орендар ОСОБА_1 ), щодо яких зареєстровано інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно."

Згідно змісту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 р. № 320/4000/21, учасниками в зазначеній адміністративній справі є Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини позивач та Баришівська селищна рада відповідач.

Відповідно до положень частини четвертої та частини п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За таких обставин, врахувавши, що відповідачі-2, 3 не приймали участь у справі № 320/4000/21, крім цього, відповідачем-2 заявлено заперечення відносно посилання позивача на те, що у вказаній справі встановлено обставини, які мають значення для розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що наведені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 р. № 320/4000/21 обставини, не мають під час розгляду цієї справи преюдиційного значення.

Водночас, в ході дослідження поданих у цій справі доказів, судом не встановлено документів, які б підтверджували, що вказані земельні ділянки: по вул. Софіївська, 30-Д, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,300 га та по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га утворені шляхом виділення їх із земельної ділянки, право постійного користування якою було припинено рішенням Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07.

Більше того, згідно тверджень відповідача-2 та наданих ним документів, а саме, копій: заяви Управління ветеринарної медицини в Баришівському районі від 17.06.2003 р. № 96 та рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 19.06.2003 р. "Про припинення права користування частини земельної ділянки Управлінням ветмедицини в Баришівському районі", земельна ділянка по АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га була передана йому в оренду у 2005 році із земельної ділянки від користування якої позивач добровільно відмовився, а відповідач-1, в свою чергу, врахувавши таку відмову, своїм рішенням припинив право користування відповідною земельною ділянкою ще у 2003 році. Тобто, припинення права користування земельною ділянкою, з якої було відведено земельну ділянку, що перебуває наразі в оренді відповідача-2, відбулось не на підставі рішення Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07, на яке в даній справі, як на незаконне, посилається Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, в обґрунтування позовних вимог щодо, в тому числі земельної ділянки по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га, а на підставі рішення селищної ради, прийнятого значно раніше у 2003 році, яке не є предметом спору в цій справі.

З урахуванням встановленого, суд вважає за необхідне зазначити, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Разом з тим, з урахуванням змісту обґрунтування позовних вимог, врахувавши те, що позивачем належними доказами не підтверджено, що земельні ділянки: по вул. Софіївська, 30-Д, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,300 га та по вул. Софіївська, 30-Г, смт. Баришівка Київської області, з кадастровим номером 3220255101:01:119:0173, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,019 га утворені шляхом виділення їх із земельної ділянки, право постійного користування якою було припинено рішенням Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області від 20 серпня 2019 року № 568-15-07, судом встановлено, що позивачем, в даному випадку, не доведено наявності порушеного права, з метою захисту якого ним заявлено позовні вимоги, що стосуються розпорядження наведеними земельними ділянками (по вул. Софіївська, 30-Д та 30-Г), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у цій частині.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з вищенаведеного, за результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін і поданих на їх підтвердження документів, суд відмовляє в задоволенні наведеного позову.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.В задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 27.04.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін