Рішення

від 25.04.2023 по справі 922/1995/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023м. ХарківСправа № 922/1995/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адміністрація Державної прикордонної служби України, м. Київ про стягнення 21007,16 грн. за участю представників:

позивача - Гудкова Т.А.,

відповідача - Савченко К.І.,

3-ї особи - Рисіч О.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на отримання орендованого нерухомого майна в сумі 21007,16 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

10.11.2022 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов (вх. № 13824), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Також, 10.11.2022 відповідачем надано клопотання про призупинення провадження у справі (вх. №13826), в якому, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, просить суд зупинити провадження у справі до закінчення військового стану в Україні.

18.11.2022 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх. №14441), в якому останній відхиляє доводи викладені відповідачем у відзиві на позов.

Ухвалою від 14.02.2023 вирішено здійснювати розгляд справи №922/1995/22 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.

06.03.2023 від Державної прикордонної служби України надійшли пояснення по справі, які долучені до справи.

24.03.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі, які долучені до справи.

Протокольною ухвалою від 24.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

27.03.2023 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, що долучені до справи.

05.04.2023 надійшли додаткові пояснення відповідача, що долучені до справи.

В засіданні 21.04.2023 відмовлено в задоволенні відповідача про зупинення провадження по справі, керуючись ст.ст. 177-185, 232-235 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.04.2023 о 15:00.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2023 проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні 25.04.2023 проти позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та бюджетною установою - Військовою частиною НОМЕР_1 (на даний час військова частина ( НОМЕР_2 прикордонний загін) 23.10.2009 був укладений договір оренди № 4377-11 про оренду частини привокзальної площі асфальтованої біля входу тунелю, площею 67,0 кв.м. та нежитлових приміщень кімнат з №235 по №254, розташованих в цокольному поверсі будинку вокзалу, площею 283,7 кв.м., що перебували на балансі вокзалу Харків-пасажирський Державного підприємства "Південна залізниця" (далі-договір оренди).

З 01.12.2015 року орендодавцем за договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця", про що 08.02.2016 року сторонами було укладено додатковий договір № П/Л-16342/НЮ.

На виконання рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 31.01-01.02.2017 (протокол №Ц-57/8 Ком.т.), відбулось перепідпорядкування структурного підрозділу "Вокзал Харків-Пасажирський" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", шляхом приєднання його до філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця", як виробничий підрозділ вокзал станції Харків - Пасажирський.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 31.10.2018 року № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" перейменоване в акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до рішення наглядової ради AT "Укрзалізниця" від 11.10.2019 (протокол № А-10/16-19 Ком.т.), 14.05.2020 створена філія "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" та вокзал станції Харків-Пасажирський увійшов до структури філії "Вокзальна компанія".

Об`єкт оренди обліковується на балансі позивача, а саме виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - балансоутримувач).

Пунктом 10.1 договору оренди, в редакції додаткового договору № 7 від 04.05.2018 року строк дії договору визначений з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року.

Враховуючи норми Закону України "Про Державну прикордонну службу України" щодо обов`язковості розташування контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України на території позивача, у зв`язку з відсутністю з боку наймодавця-позивача за справою, заперечень щодо користування орендованим майном, строк договору оренди є продовженим до 31.12.2022 року.

Отже, як вказує позивач, станом на день звернення з цим позовом до суду, договір оренди є діючим, відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями та сплачувати орендну плату, визначену на підставі Методики розрахунку плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 в розмірі 1 грн. на рік без ПДВ.

Відповідно до п. 5.11 договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

Як вказує позивач, у червні 2021 року він звертався до суду з позовом до відповідача про визнання укладеним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна - частини привокзальної площі асфальтованої біля входу тунелю, площею 67,0 кв.м. та нежитлових приміщень-кімнат з № 235 по № 254, розташованих в цокольному поверсі будинку вокзалу, площею 283,7 кв. м., що перебувають на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-пасажирський філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Укрзалізниця" та надання комунальних послуг орендарю (далі договір про відшкодування витрат), в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 року у справі № 922/2275/21 позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір про відшкодування витрат між відповідачем та позивачем

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2021 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Отже, договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним з 15 грудня 2021 року.

Додатком 2 до договору про відшкодування витрат визначений перелік робіт та послуг по обслуговуванню, експлуатації, ремонту будівлі що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний,1 (далі - будівля) та утриманню прибудинкової території: прибирання території (місць загального користування) та вивіз сміття; обслуговування будівлі; опалення приміщень загальною площею 70,40 м2: кімнати: кімнати №№ 241,242,243,244,245 у цокольному поверсі вокзалу; водоспоживання та водовідведення; електропостачання.

На виконання рішення суду від 13.09.2021 року за справою № 922/2275/21 відповідачем позивачу було сплачено 113916,97 грн у відшкодування витрат балансоутримувача за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 року.

При цьому, як вказує позивач в позові, відшкодовувати витрати позивача за період з 15.12.2021 по 31.12.2021 відповідач відмовився, посилаючись на закінчення бюджетного періоду, за яким були встановлені кошториси на 2021 рік.

Позивач, вважає таку позицію відповідача протиправною, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позицією позивача та вказує, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачі в бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетних зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів і оригінали документів або їх копії, засвідчені установленим порядком, що підтверджують факт узяття бюджетних зобов`язань. Частини 1, 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідач просить суд звернути увагу, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, Порядку скликання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, протягом бюджетного періоду.

Про що, як стверджує відповідач, і було зазначено у листі відповіді від 18.01.22 №702/644-22-Вих. Вказує, що сам позивач у своєму позові зазначає, що "листом від 30.12.2022 № ВКВОК-2-01/2813 позивач надав відповідачу рахунок на оплату від 31.12.2021 №27 та акт виконаних робіт від 31.12.2021 №12 за 17 днів грудня 2021 року (з 15.12.2021 по 21.12.2021). Що, на переконання відповідача, підтверджує той факт, що військова частина НОМЕР_1 не могла та не може виконати зобов`язання оскільки існує пряма норма.

Відповідач вказує, що Військова частина НОМЕР_1 , згідно вимог статей 1-3 Закону України Про правовий режим майна у ЗС України та статей 1-3 Закону України Про господарську діяльність у ЗС України, є суб`єктом господарської діяльності Державної прикордонної служби України, яка утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установі. Майно, матеріальні та грошові засоби є державною власністю (що входять до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України які закріплені за військовою частиною на праві оперативного управління).

Приймаючи до уваги, що НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) являється структурним підрозділом Держприкордонслужби України, а Дсржприкордонслужба України відповідно до Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533, (далі - положення про АДПСУ) Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п. 3,4,5 п. 5 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.14 № 533 - Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 п. 11 Положення про орган охорони державного кордону, Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.05 №116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.05 за №294/10574 - фінансування видатків та забезпечення діяльності органу охорони державного кордону здійснює Адміністрація Держприкордонслужби України.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та вказує про те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиконання зобов`язань по оплаті заборгованості.

В своїх поясненнях третя особа вказує, що АТ "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження обставини як наявності даної заборгованості так і відмови НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України її оплатити.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що у червні 2021 року позивач звертався до суду з позовом до відповідача про визнання укладеним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна - частини привокзальної площі асфальтованої біля входу тунелю, площею 67,0 кв.м. та нежитлових приміщень-кімнат з № 235 по № 254, розташованих в цокольному поверсі будинку вокзалу, площею 283,7 кв. м., що перебувають на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-пасажирський філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Укрзалізниця" та надання комунальних послуг орендарю (далі договір про відшкодування витрат), в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 року, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2021 року, у справі № 922/2275/21 позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір про відшкодування витрат між відповідачем та позивачем

Отже, договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним з 15 грудня 2021 року.

Додатком 2 до договору про відшкодування витрат визначений перелік робіт та послуг по обслуговуванню, експлуатації, ремонту будівлі що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний,1 та утриманню прибудинкової території: прибирання території (місць загального користування) та вивіз сміття; обслуговування будівлі; опалення приміщень загальною площею 70,40 м2: кімнати: кімнати №№ 241,242,243,244,245 у цокольному поверсі вокзалу; водоспоживання та водовідведення; електропостачання.

На виконання рішення суду від 13.09.2021 року за справою № 922/2275/21 відповідачем позивачу було сплачено 113916,97 грн у відшкодування витрат балансоутримувача за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 року.

При цьому, за період з 15.12.2021 по 31.12.2021 відповідачем не сплачено витрати балансоутримувача на утримання майна.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГПК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно п 47 ч.1 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету; забезпечує у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги позивача, послався на відсутність коштів у бюджеті у зв`язку із закінченням бюджетного періоду 2021 року, не спростовуючи при цьому факт укладення з позивачем з 15 грудня 2021 року, згідно рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 року у справі № 922/2275/21, договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, факт користування орендованим майном та понесення позивачем витрат по утриманню орендованого майна.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України боржник не звільняється від виконання своїх обов`язків із-за відсутності у нього необхідних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

Відтак, твердження відповідача про те, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, Порядку скликання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, що військова частина НОМЕР_1 не могла та не може виконати зобов`язання, оскільки існує пряма норма, - спростовується вищевикладеним.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 21007,16 грн., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21007,16 грн. заборгованості, правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 , код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (03031, м. Київ, Вокзальна площа, 1) заборгованість в сумі 21007,16 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" квітня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко