Ухвала

від 25.04.2023 по справі 920/364/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/364/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Могил С. К.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лободи Вікторії Григорівни на рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.2022 (суддя Жерьобкіна Є. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (головуючий - Тарасенко К. В., судді Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК"

до фізичної особи-підприємця Лободи Вікторії Григорівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом звільнення самовільно зайнятих вбудованих нежитлових приміщень.

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" (далі - ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК", Товариство, орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця Лободи Вікторії Григорівни (далі - ФОП Лобода В. Г., Підприємець, відповідач), за участю третьої особи - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - Департамент, третя особа) про зобов`язання ФОП Лободи В. Г. усунути перешкоди у користуванні ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" орендованим нерухомим майном шляхом звільнення самовільно зайнятих вбудованих нежитлових приміщень площею 69 м2 (далі - спірні приміщення, спірне майно, об`єкт оренди), які розташовані на першому поверсі двоповерхового будинку культури за адресою: м. Суми, с. Піщане, вул. Шкільна, 47-А, з посиланням на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позовна заява обґрунтовується тим, що на дату звернення до суду орендар позбавлений можливості використовувати об`єкт оренди самостійно та/або передати його в суборенду, несе втрати щодо сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів, оскільки спірні приміщення зайняті відповідачем без достатніх правових підстав, тоді як у позивача відсутні ключі від спірного майна та немає доступу до нього. Крім того, як повідомила ФОП Лобода В. Г., в приміщенні зберігаються її матеріальні цінності та цінності її контрагентів. Спірні приміщення зачинено, внаслідок чого потрапити до них та встановити наявність чи відсутність матеріальних цінностей неможливо. На думку позивача, такими діями відповідач самовільно займає спірні приміщення, чим чинить перешкоди Товариству в користуванні орендованим нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позов задоволено повністю з тих мотивів, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема, листуванням сторін і третьої особи, актом огляду нежитлових приміщень від 26.03.2021, складеним за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "БКП "Променерго" (далі - ТОВ "БКП "Променерго"), чинними судовими рішеннями в справі № 920/400/21 (за участю ФОП Лободи В. Г. і ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК") підтверджується той факт, що на підставі договору оренди від 26.02.2021 № ДЗРП-0362 (далі - договір оренди від 26.02.2021), укладеного з Департаментом за результатами проведеного за участю Підприємця 17.02.2021 електронного аукціону (протокол № UA-PS-2021-01-26-000065-3), з 26.02.2021 Товариство є єдиним законним орендарем спірних приміщень, проте відповідач самовільно займає їх на підставі нотаріально не посвідченого договору оренди від 01.08.2008 № 1 зі строком дії 15 років (далі - договір оренди від 01.08.2008), який є неукладеним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації, як того вимагала стаття 794 ЦК України в чинній на той час редакції.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи Підприємця про те, що з квітня 2021 року не знаходиться та не здійснює господарську діяльність в спірних приміщеннях, не має речей в них та не чинить жодних перепон позивачу в користуванні спірним майном, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту звільнення об`єкта оренди як станом на момент звернення з цим позовом, так і впродовж розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Лобода В. Г. звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Лободи В. Г. на рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 920/364/21 і призначено її до розгляду на 25.04.2023.

Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неврахування судом апеляційної інстанції викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17 висновку про те, що "…акти, на які посилається позивач у підтвердження перебування у належному йому приміщенні відповідача, складені без участі представника відповідача. При цьому інших доказів на підтвердження того факту, що вказане приміщення зайняте саме відповідачем, судам надано не було. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав стверджувати про те, що приміщення Позивача зайняті саме Відповідачем, а тому доводи Скаржника (пункт 5) про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини 1 статті 15, частини 1 статті 16, статті 391 ЦК України необґрунтовані".

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:

- 01.08.2008 між Піщанською сільською радою та ФОП Лободою В. Г. укладено договір № 1 оренди приміщень та спільну участь у відшкодуванні експлуатаційних витрат в с. Піщане по вул. Шкільній, 47-А, за умовами пунктів 1.1, 4.1 якого ФОП Лободі В. Г. передано в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 66,5 м2 в приміщенні Піщанського будинку культури за адресою: с. Піщане, вул. Шкільна, 47-А. Строк оренди становить 15 років з дати приймання об`єкта за актом приймання-передачі;

- рішенням Сумської міської ради від 24.04.2019 № 4989-МР добровільно приєднано територіальні громади сіл Піщане, Верхнє Піщане, Загірське, Трохименкове, Житейське, Кирияківщина Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми до територіальної громади міста Суми Сумської міської ради з адміністративним центром у місті Суми та визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад сіл Піщане, Верхнє Піщане, Загірське, Трохименкове, Житейське, Кирияківщина Піщанської сільської ради Ковпаківського району м. Суми, що приєдналися, є територіальна громада м. Суми Сумської міської ради;

- рішенням Сумської міської ради від 24.04.2019 № 4990-МР розпочато процедуру реорганізації Піщанської сільської ради шляхом приєднання до Сумської міської ради; вирішено провести інвентаризацію майна, активів та зобов`язань, управлінських, бухгалтерських та інших документів Піщанської сільської ради, підготувати передавальний акт Піщанської сільської ради та передати його на затвердження Сумській міській раді, надавши пропозиції щодо потенційних балансоутримувачів майна, яке підлягає передачі;

- згідно з актом приймання-передачі від 06.03.2020 № 2 на виконання пункту 4 рішення Сумської міської ради від 24.04.2019 № 4990-МР здійснено передачу Піщанською сільською радою Ковпаківського району міста Суми Сумської області до Департаменту для робочого використання договір оренди від 01.08.2008 (зі змінами);

- листом від 22.04.2020 № 06.01-16/894 Департамент повідомив Підприємця про нікчемність договору оренди від 01.08.2008 у зв`язку з недотриманням вимог закону щодо його нотаріального посвідчення та про необхідність повернення спірних приміщень за актом приймання-передачі;

- заявою від 28.01.2021 ФОП Лобода В. Г. повідомила Департамент про те, що орендує спірні приміщення та сплачувала орендну плату на підставі договору оренди від 01.08.2008, в орендованому приміщенні нею зроблено капітальний ремонт, а тому просить надати інформацію стосовно підстав виставлення орендованих нею приміщень на аукціон;

- 17.02.2021 Департамент провів електронний аукціон, учасниками якого були ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" і ФОП Лобода В. Г., а відповідно до протоколу № UA-PS-2021-01-26-000065-3 переможцем цього аукціону визнано Товариство;

- листом від 23.02.2021 № 06.01-18/1533 Департамент повідомив ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" про те, що 01.08.2008 між Піщанською сільською радою та ФОП Лободою В. Г. укладено договір оренди терміном на 15 років. Утім під час укладення вказаного договору вимогу щодо його нотаріального посвідчення додержано не було, тому відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України такий договір є нікчемним, про що Підприємця було повідомлено листом від 22.04.2020 № 06.01-16/894;

- листом від 23.02.2021 Департамент у відповідь на заяву від 28.01.2021 також повідомив ФОП Лободу В. Г. про те, що враховуючи укладення договору без додержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації, такий договір є нікчемним. Враховуючи зазначене було оголошено аукціон, переможцем якого визнано ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК", а тому ФОП Лободі В. Г. необхідно негайно звільнити спірні приміщення та зазначено про відсутність підстав для проведення робіт з демонтажу в зазначених приміщеннях;

- 26.02.2021 між ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" (орендар) і Департаментом (орендодавець), укладено договір оренди № ДЗРП-0362, за умовами пунктів 9.1, 12.1, 13 якого місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 4000,02 грн без ПДВ. Строк дії договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором, а саме з 26.02.2021 по 25.02.2026. Орендодавець надає згоду на передачу об`єкта оренди в суборенду;

- спірні приміщення передано позивачу за актом приймання-передачі майна від 26.02.2021;

- виявивши факт зникнення 2-х обігрівачів та пошкодження пластикової обшивки внаслідок перебування в орендованому приміщенні сторонніх осіб, 01.03.2021 директор ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" подав заявку до правоохоронних органів, яка прийнята та зареєстрована 04.03.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" за № 11247;

- 03.03.2021 між ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" і ТОВ "БКП "Променерго" укладено попередній договір до договору суборенди нерухомого майна, відповідно до пункту 1.2 якого сторони зобов`язалися в строк до 31.03.2021 укласти договір суборенди на строк 24 місяці з орендною платою 7000 грн протягом перших трьох місяців та 10000 грн у наступні місяці;

- 19.03.2021 Товариство рекомендованим листом направило на адресу Підприємця письмову вимогу в строк не пізніше 26.03.2021 звільнити нежитлові приміщення площею 69 м2, які розташовані на першому поверсі двоповерхового будинку культури за адресою: м. Суми, с. Піщане, вул. Шкільна, 47-А, однак вказану вимогу відповідач залишив без відповіді;

- 26.03.2021 під час огляду вбудованих нежитлових приміщень площею 69 м2, які розташовані на першому поверсі двоповерхового будинку культури за адресою: м. Суми, с. Піщане, вул. Шкільна, 47-А, встановлено, що в приміщеннях знаходяться меблі, речі та товарні цінності відповідача. Зі слів особи, яка здійснювала торгівлю, ФОП Лобода В. Г. здійснює господарську діяльність, користуючись спірними приміщеннями на підставі договору оренди. За результатами огляду об`єкта оренди складено акт від 26.03.2021, який підписано, зокрема керівниками ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" і ТОВ "БКП "Променерго";

- 29.03.2021 ТОВ "БКП "Променерго" повідомило орендаря про відмову від укладення договору суборенди нежитлових приміщень за адресою: м. Суми, с. Піщане, вул. Шкільна, 47-А, оскільки вказані приміщення зайняті третьою особою, що унеможливлює їх використання ТОВ "БКП "Променерго";

- 19.04.2021, тобто через 10 днів після звернення ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" з негаторним позовом у цій справі, ФОП Лобода В. Г. звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради про визнання дійсним договору оренди від 01.08.2008 на підставі частини 2 статті 220 ЦК України;

- рішенням Господарського суду Сумської області від 19.07.2021 у справі № 920/400/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, у задоволенні позову ФОП Лободи В. Г. відмовлено в повному обсязі з тих мотивів, що повноваження щодо укладення договорів оренди комунального майна рішенням Сумської міської ради покладено на Департамент і саме ця юридична особа повинна бути відповідачем у справі щодо визнання дійсним договору оренди комунального майна. Крім того, судом встановлено неукладеність договору оренди від 01.08.2008, оскільки цей договір підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а тому норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується до таких правовідносин.

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, ФОП Лободою В. Г. чиняться перешкоди в користуванні об`єктом оренди, право на користування яким виникло в Товариства на підставі договору оренди від 26.02.2021, укладеного з Департаментом за результатами проведеного 17.02.2021 електронного аукціону (протокол № UA-PS-2021-01-26-000065-3), в якому також брав участь Підприємець, однак переможцем аукціону було визнано Товариство.

Згідно з частинами 1-2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в справі № 920/364/21 з огляду на таке.

Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 ЦК України, якою також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. За змістом статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Водночас згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 391, 395, 396 ЦК України сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин (предмет позову орендаря - усунення перешкод в користуванні орендованим майном, які (перешкоди) чиняться з боку власника та іншої особи), на які (висновки) правомірно послався суд першої інстанції на обґрунтування підстав задоволення негаторного позову в цій справі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Таким чином, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17 висновку про те, що "…акти, на які посилається позивач у підтвердження перебування у належному йому приміщенні відповідача, складені без участі представника відповідача. При цьому інших доказів на підтвердження того факту, що вказане приміщення зайняте саме відповідачем, судам надано не було. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав стверджувати про те, що приміщення Позивача зайняті саме Відповідачем, а тому доводи Скаржника (пункт 5) про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини 1 статті 15, частини 1 статті 16, статті 391 ЦК України необґрунтовані", оскільки, по-перше, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та зазначеній справі не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної позиції під час вирішення цього спору.

По-друге, зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що аргументи відповідача про неврахування висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, зводяться до вибіркового цитування зазначеної постанови виключно в контексті оцінки доказів у справі № 914/2182/17 в їх сукупності (постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП № 50643448, винесена за результатами виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 в справі № 914/4332/15, акт проведення перевірки приміщення від 13.06.2017 № 412-нп/17, складений Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради без участі представника колишнього орендаря), але аж ніяк не до належного обґрунтування того, який саме правовий висновок Верховного Суду та щодо застосування якої конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій з урахуванням наявних у справі доказів в їх сукупності достовірно встановлено та відповідачем жодними доказами не спростовано обставин самовільного зайняття Підприємцем спірних приміщень на підставі договору оренди від 01.08.2008, що зумовлено встановленням судовими рішеннями в справі № 920/400/21 (за участю ФОП Лободи В. Г. і ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК") преюдиціального факту неукладеності зазначеного договору (частина 4 статті 75 ГПК України), колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неналежність та недопустимість такого доказу, як підписаний керівниками ТОВ "ПІВНІЧНИЙ НАПРЯМОК" і ТОВ "БКП "Променерго" акт огляду нежитлових приміщень від 26.03.2021, зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, проте згідно імперативних положень частини 2 статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, цілком обґрунтовано врахував висновки щодо стандарту доказування "вірогідність доказів", викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Крім того, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності передбачених законом підстав для перебування в спірних приміщеннях відповідача, який їх законним орендарем ніколи не був у силу недотримання вимог статей 793, 794 ЦК України (в чинній на той час редакції) щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди від 01.08.2008, а з 26.02.2021 єдиним легітимним користувачем об`єкта оренди є Товариство, в справі № 914/2182/17 виник спір між власником і колишнім орендарем щодо звільнення останнім приміщення після розірвання договору оренди в судовому порядку, тобто коли правова підстава для знаходження в раніше орендованому приміщенні відпала.

Отже, у цій справі та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 920/364/21 та в справі № 914/2182/17.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Лободи В. Г. на рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 920/364/21 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лободи Вікторії Григорівни на рішення Господарського суду Сумської області від 23.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 920/364/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

С. К. Могил