Ухвала

від 27.04.2023 по справі 344/10830/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 344/10830/21

провадження № 61-5526ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережна 32» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережна 32» про стягнення витрат за проведення ремонтних робіт спільного майна багатоквартирного будинку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережна 32» (далі - ОСББ «Набережна 32») на свою користь понесені ним витрати на ремонт спільного майна багатоквартирного будинку в розмірі 33 510 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником нежитлового приміщення площею 255,8 кв. м, розташованого в багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем вказаного будинку є ОСББ «Набережна 32». В лютому 2020 року в належному йому нежитловому приміщенні став протікати дах, внаслідок чого почалося руйнування цього приміщення та майна, яке в ньому знаходилося. Як один із співвласників багатоквартирного будинку він звернувся до ОСББ «Набережна 32» із заявою про проведення ремонту даху, однак його звернення від 10 лютого 2020 року було проігнороване. До осені 2020 року ситуація з протіканням даху та з негативними наслідками такого протікання погіршилася. На його неодноразові усні звернення про необхідність проведення ремонту керівництво ОСББ не відповідало. У зв`язку з цим він 15 жовтня 2020 року повторно подав письмову заяву про невідкладну необхідність проведення ремонту даху. На його заяву ОСББ «Набережна 32» надало відповідь від 31 жовтня 2020 року, якою відмовило у проведенні ремонту, мотивуючи це тим, що дах над належним йому приміщенням обслуговує лише його, а тому в розумінні статті 382 Цивільного кодексу України та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку. Не зважаючи на незаконність такої відмови, оскільки дах є однією з основних і невід`ємних частин несучих конструкцій багатоквартирного будинку, а отже, відноситься до спільного майна, з метою недопущення подальшої руйнації спільного майна багатоквартирного будинку та збереження власного майна, яке з кожним днем зазнавало все більших пошкоджень через протікання, він прийняв рішення здійснити ремонт покрівлі за свій рахунок. 10 листопада 2020 року він уклав договір № 08-20 на виконання ремонтних робіт з приватним підприємцем ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 1.1 договору ОСОБА_3 як підрядник зобов`язався провести роботи з влаштування гідроізоляції покрівлі на об`єкті, розміщеному за адресою: АДРЕСА_1 . Роботи виконувалися силами, засобами та з матеріалів підрядника. Після виконання робіт по ремонту даху між ним та підрядником було підписано акт виконаних робіт від 15 грудня 2020 року. Згідно з актом загальна вартість виконаних робіт становить 33 510 грн. Розрахунок за виконані роботи він здійснив у повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією. Таким чином, ним понесено витрати на ремонт спільного майна - даху багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , які підлягають стягненню з ОСББ «Набережна 32».

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Набережна 32» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2023 року змінено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Набережна 32» витрати на правничу допомогу в розмірі 800 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Набережна 32» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 грн.

13 квітня 2023 року ОСББ «Набережна 32» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат і ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким: залишити додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2023 року без змін; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Набережна 32» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову в цій справі становить 33 510 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 344/10830/21 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підставою, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Крім цього, в резолютивній частині оскаржуваної постанови апеляційного суду зазначено про можливість її оскарження виключно у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережна 32» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережна 32» про стягнення витрат за проведення ремонтних робіт спільного майна багатоквартирного будинку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко