Рішення

від 26.04.2023 по справі 357/9587/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9587/22

Провадження № 2/357/36/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

за участі:

представника позивача Недоступ Т.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що КП «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідач не сплачує в повному обсязі кошти за надані послуги з централізованого опалення та абонентського обслуговування за затвердженими в установленому порядку тарифами, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в сумі 32 668 грн. 04 коп. за період з 01.09.2018 року по 01.09.2022 року, яку відповідач добровільно не сплачує. Позивач неодноразово направляв відповідачу ряд претензій, однак відповідач на них не відреагував. Окрім цього, позивач у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 2 ст. 625 ЦК України має на стягнення з відповідача інфляційне нарахування та 3% річних за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами. А тому, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 32 668 грн. 04 коп. за послуги постачання теплової енергії, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3 868 грн. 80 коп., 3% річних в розмірі 1 434 грн. 39 коп., а також судові витрати в розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 лютого 2023 року відповідачем ОСОБА_1 направлено відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що 25.10.2005 року його квартира офіційно та законно була відключена від мереж центрального опалення, про що був складений відповідний акт в двох примірниках. Один примірник є у нього, а другий повинен бути ідентичний у КП БМР «Білоцерківтепломережа». Даний факт може підтвердити інженер-теплотехнік, який був безпосередньо свідком про відсутність в квартирі усіх батарей, та який склав акт про від`єднання квартири від Білоцерківської тепломережі згідно чинного законодавства. Тобто, на період з 25.10.2005 року та на даний час йому взагалі не могло надаватися опалення, тому що він був законно від`єднаний від тепломережі, на що мав законно виданий акт. Таким чином, КП БРМ «Білоцерківтепломережа» ввело суд в оману, так як їм заздалегідь було відомо про цей складений акт та відсутність в квартирі батарей та опалення. Також, звертає увагу, що позивач просить стягнути заборгованість поза межами строку позовної давності, що, на його думку, є незаконним.

09 березня 2023 року позивачем було направлено пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в якому наполягали на задоволенні вимог, так як матеріали справи підтверджують підключення квартири відповідача до опалення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити та надала пояснення аналогічні викладеним в процесуальних заявах.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.07.1999 року, на підставі договору дарування № 2-2557, являється власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна . /а. с. 6/.

Судом також встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , рахується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» за період з 01.09.2018 року по 01.09.2022 року в сумі 32 668 грн. 04 коп., що підтверджується розрахунковим листом абонента, наданого позивачем /а.с. 3/.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, яка виникли з вересня 2018 року до вересня 2022 року.

Встановлено, що КП БМР «БЦТМ» надсилалася ОСОБА_1 претензія про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, але останній не відреагував на претензію та не сплатив заборгованості.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.1, 4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 26 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон).

Відповідно до ст.1 вказано Закону - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Виконавцем комунальної послуги відповідно до вказаного Закону є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

До житлово-комунальних послуг належать, в тому числі - комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону).

Частиною 1 ст.6 Закону передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є, в тому числі послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є юридичною особою, що засновано на власності територіальної громади міста Біла Церква та є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква, що підтверджується копією рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року №388.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 , тобто є споживачем наданої послуги з централізованого опалення.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що обов`язком відповідача, як споживача послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, є своєчасна оплата житлово-комунальних послуг згідно затверджених в установленому порядку тарифів.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що не отримував послуги з постачання теплової енергії, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У підтвердження заперечень проти позову відповідач посилається на те, що відключення квартири споживача від мережі центрального опалення відбулося 25.10.2005 р., про що комісією у складі інженера-теплотехніка та споживача ОСОБА_1 був складений акт про відключення квартири споживача від мереж централізованого опалення в двох примірниках. Тобто, з 25.10.2005 р. і на даний час йому взагалі не могло надаватися опалення, тому що він був законно від`єднаний від тепломережі, а тому, КП БРМ «Білоцерківтепломережа» ввело суд в оману, стягуючи суму боргу.

Так, судом встановлено, що 06.02.2019 року заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/12747/18 позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» суму боргу за опалення та підігрів води за період з 01.10.2016 до 01.09.2018 в розмірі 15538,80 грн. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, у справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення, у справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу, залишено без задоволення. Одночасно роз`яснено, що ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду, а зочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що наданий відповідачем акт про відключення від мережі центрального опалення не відповідає вимогам законодавства, оскільки існує передбачений чинним законодавством порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП,

А тому, твердження відповідача, що на момент ухвалення рішення у справі квартира АДРЕСА_1 була відключена від мережі централізованого опалення, а тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення з нього боргу за послуги з опалення та підігрів води в розмірі 15 538,80 грн. за період з 01.10.2016 до 01.09.2018, не знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутній Акт про відключення від мереж централізованого опалення, який затверджений відповідною комісією.

Крім того, як вбачається з Акту огляду об`єкта (квартири) АДРЕСА_2 від 27.10.2005, який наданий позивачем, що опалювальні прилади демонтовані власником, але трубопроводи усіх стояків в кількості 5-ти шт. є опалювальними та не ізольовані, а тому, в квартирі АДРЕСА_1 є централізоване джерело постачання теплової енергії. Також, вбачається, що даний огляд квартири був здійснений у присутності ОСОБА_1 , який власноручно підписав вказаний Акт.

Як вбачається з матеріалів справи заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2019 року не оскаржувалось та набрало законної сили.

Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин стороною відповідача надано не було.

Отже, судом встановлено, що позивач надавав послуги з теплопостачання до квартирі АДРЕСА_1 , без укладення договору, а відповідач не надав належних доказів ненадання послуг з теплопостачання та неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, що дають суду підстави дійти висновку про порушення відповідачем обов`язків в частині оплати наданих житлово-комунальних послуг, в зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій.

При вирішенні питання щодо застосування спливу строку позовної давності суд виходить з наступного:

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

позовна давність, згідно зі статтею 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо стаття 266 ЦК України.

Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовної давності. Так, згідно з частиною третьою статті вказаної статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина четверта зазначеної статті вказує на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які свідчать про законність його вимог щодо нарахування плати за спожиті послуги з теплопостачання, в той час відповідачем вказані вимоги, зокрема щодо ненадання вказаних послуг, не спростовано, тому суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позову.

Разом з тим, у зв`язку з тим, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне задоволити вказану заяву та застосувавши строки позовної давності, ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог в межах строків позовної давності, тривалість яких не може перевищувати три роки.

Таким чином, з урахуванням того, що позовна заява від КП БМР «Білоцерківтепломережа» надійшла на адресу суду у вересні 2022 року, суд вважає за необхідне стягнути на користь даного підприємства із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання теплової енергії з урахуванням інфляційних процесів та трьох відсотків річних за період часу із 01 вересня 2019 року до 01 вересня 2022 року. Сума заборгованості за послуги з теплопостачання у відповідача за вказаний період часу складає 24 506 грн. 99 грн., що становить різницю між загальною сумою заборгованості на день подачі позову становила 32 668,04 грн. та сумою заборгованості, яка існувала станом на 01 вересня 2019 року. Сума заборгованості за нарахованим індексом інфляції у відповідача за вказаний період часу складає 3 492 грн. 86 коп., сума трьох відсотків річних у відповідача за вказаний період часу складає 1 152 грн. 36 коп.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 253, 256-258, 261, 267, 322, 509, 526, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 19, 49, 76, 77, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09109) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09109, р/р № НОМЕР_3 в ТВБВ №10026/0877 ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 04654336) борг в сумі 24 506 грн. 99 коп., суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів 3 492 грн. 86 коп., та трьох відсотків річних в розмірі 1 152 грн. 36 коп., всього 29 152 грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09109, р/р № НОМЕР_3 в ТВБВ №10026/0877 ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 04654336) судовий збір у сумі 2 481 грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.04.2023 року.

Суддя Б. І. Кошель