Постанова від 27.04.2023 по справі 545/5014/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/5014/22 Номер провадження 22-ц/814/2599/23Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Височанська селищна рада

розглянув у порядку письмового провадження в м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2022 року, постановлену суддею Путрею О.Г.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просив стягнути з Височанської селищної ради 660000 грн. моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції мотивував її тим, що зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви не усунуто, а тому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 , просив дану ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що залишаючи позовну заяву без руху та зазначаючи недоліки позовної заяви, суд першої інстанції не вказав спосіб їх усунення. Окрім того, однією з підстав залишення позовної заяви без руху є необхідність сплати судового збору, проте точної суми судом не визначено та проігноровано положення п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» відповідно до якого, він звільнений від сплати судового збору. Таким чином, ухвала суду про повернення позовної заяви внаслідок неусунення недоліків викладених в ухвалі Полтавського районного суду Полтавської області від 20.10.2022 є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої Височанською селищною радою.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання позивачем ухвали (а.с. 13-15).

Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції зазначив, що вона не відповідає вимогам ст. 175, ст. 177 ЦПК України,зокрема: не зазначено обставини на підтвердження факту приховування від розгляду запиту направленого позивачем на адресу відповідача та неправомірності створення Височанською селищною радою комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та не зазначено доказів в їх підтвердження.

Окрім того до позовуне доданийдокумент,що підтверджуєсплату судовогозбору увстановленому порядкута розмірі,або документи,що підтверджуютьпідстави звільненнявід сплатисудового зборувідповідно доЗакону України«Про судовийзбір». Зазначено, що позивачем не заявлено вимогу про визнання незаконними дій чи рішень органу місцевого самоврядування, тому посилання позивача про звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.

В ухвалі Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від09грудня 2022року суд прийшов до висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 жовтня 2022 року, позивачем не усунуті, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України є підставою для визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, який передбачає право на справедливий суд та пропорційність.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннямистатті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що за висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле протии Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатисьдо суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених закономвимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175і177 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6ст. 175 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями ч. 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ст. ст. 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з положеннями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), зокрема, вказала, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Оскільки, формулювання позовних вимог є виключно правом позивача, тому посилання на те, що ним не викладено вимогу про визнання незаконними дій та рішень органу місцевого самоврядування є помилковим, оскільки дане питання входить до предмета доказування при розгляді вимоги про відшкодування шкоди.

З огляду на викладене, враховуючи заявлені позивачем вимоги, а саме відшкодування шкоди завданої органом місцевого самоврядування, тому він відповідно до вимог п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, ст.374ч. 1 п. 6, ст.379ч. 1 п. 4, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий:О. Ю. Кузнєцова

Судді:С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин