Рішення

від 19.04.2023 по справі 520/21907/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19 квітня 2023 р. справа № 520/21907/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зозулєвої А.В.,

представника відповідача - Власовой С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕК ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕК ПЛЮС" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу від 06.09.2021р. №00181370701 на суму 3.625.613,25грн. та від 06.09.2021р. №00181380701 на суму 500.000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. було відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Підготовчі судові засідання призначалися на 25.11.2021р., 08.12.2021р., 13.01.2022р., 25.01.2022р., 09.02.2022р., 17.02.2022р. та на 23.02.2022р.

Судові повістки про розгляд справи направлялись на адресу позивача згідно з відомостями позову та були отримані ним 17.11.2021р., 26.11.2021р., 10.12.2021р., 17.01.2022р. та 31.01.2022р. Окрім, того повернутий до суду конверт з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою також оцінюється судом як належний доказів повідомлення про вручення поштового відправлення.

28.01.2022р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дане клопотання сприймається судом відповідно до буквального змісту цього процесуального документу як прохання про слухання усієї справи (а не про проведення лише одного судового засідання) за відсутності представника позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2023р. закрито підготовче провадження по справі.

Судовий розгляд справ по суті призначався на 09.03.2022р., 05.04.2023р. та на 19.04.2023р.

Судові повістки про розгляд справи направлялись на адресу позивача згідно з відомостями позову та отримані ним 27.02.2023р., 20.03.2023р., 12.04.2023р. відповідно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Аргументуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що платник не отримував наказу на проведення перевірки Товариства; складений Акт перевірки не містить підстав та причин віднесення господарських операцій позивача до категорії ризикових; а також про те, що контролюючим органом не дотримано вимог законодавства при складані Акту перевірки; Акт перевірки не містить висновків контролюючого органу про порушення платником податків норм Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на відсутність доказів передання Товариством товару пального у власність саме тих субєктів господарювання, якими були проведені платежі з оплати вартості цього товару, а також на проведення позивачем оптової торгівлі пальним без придбання відповідної ліцензії на право оптової торгівлі цим пальним.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 42505403, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

21.05.2021р. контролюючим органом відповідно до затвердженого ДПС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік було видано наказ №3704-п з приводу призначення документальної планової виїзної перевірки заявника, тривалістю 10 днів, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.09.2018 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 28.09.2018 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.09.2018 по 31.03.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (далі за текстом перевірка).

Підставою для проведення перевірки згідно з наказу від 21.05.2021 №3704-п контролюючим органом зазначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого ДПС України плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію па проведення деяких видів перевірок.

Копію наказу від 21.05.2021 №3704-п було направлено засобами поштового зв`язку та вручено за довіреністю представнику Товариства - 02.06.2021р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заявника було проінформовано про проведення документальної планової перевірки письмовим повідомленням від 21.05.2021р. №259, яке направлено засобами поштового зв`язку та вручено за довіреністю представнику Товариства - 02.06.2021р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

17.06.2021р. контролюючим органом видано направлення на проведення перевірки №8214, №8216, №8217, №8218, №8219, з якими ознайомлено директора Товариства ОСОБА_1 під особистий підпис - 17.06.2021р.

Отже, викладені у позові доводи заявника про те, що перевірка у спірних правовідносинах відбувалась в умовах необізнаності платника податків не підтверджені приєднаними до справи доказами.

05.07.2021р. контролюючим органом, у зв`язку зі значним обсягом документообігу Товариства, видано наказ №4951-п про продовження строку проведення документальної планової перевірки заявника терміном 5 робочих днів, копію якого вручено під підпис представнику Товариства Халаєвій Г.О. 05.07.2021р.

Перевірка проводилась з 22.06.2021р. по 13.07.2021р. з відома директора Товариства Моргунова С.Г.

Результати проведеної перевірки були оформлені контролюючим у спосіб складання акту №12483/20-40-07-01-08/42505403 від 20.07.2021 (далі за текстом - Акт №12483).

Накази ГУ ДПС у Харківській області від 21.05.2021 №3704-п та від 05.07.2021р. №4951-п з приводу призначення перевірки Товариства та продовження строку проведення перевірки Товариства, а також дії контролюючого органу з приводу проведення перевірки Товариства заявником ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня оскаржені не були.

У тексті Акту №12483 викладені власні судження контролюючого органу про вчинення Товариством податкових правопорушень, а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2.917.844 грн., в т.ч. за 2019 рік 2.831.077 грн., за 2 квартал 2020 року 86.767 грн. за рахунок непідтвердження обставин відчуження пального у власність тих субєктів господарювання, які указані в товарно-транспортних накладних; ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального за рахунок проведення у період 01.07.2019р.-03.07.2019 року включно оптової торгівлі пальним без придбання відповідних ліцензій на право оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

За змістом Акту №12483 судження контролюючого органу про вчинення Товариством вказаних податкових правопорушень, ґрунтуються на тому, що: 1) господарські операції між ТОВ "ОПЕК ПЛЮС" та ТОВ КІМ ТРЕЙДІНГ, ТОВ ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1, ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ПІТ-ЛЕЙН, ДП АВІКОМ РІВНЕ, ТОВ ІНТЕРКОРТ з продажу палива є безтоварними та такими, що не були пов`язані із постачанням ТМЦ, оскільки надані на перевірку товарно-транспортні накладні не відповідали п.п. 11.1 п. 11 Наказу Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 №363 Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача, не визначено адресу пункту навантаження та розвантаження, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції; 2) Товариством проводилась оптова торгівля пальним без придбання відповідних ліцензій на право оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами за період 01.07.2019р.-03.07.2019р.

Жодних доводів та доказів на підтвердження цих доводів у спростування саме цих суджень субєкта владних повноважень заявник усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України до суду не подав.

Тому суд при розв`язанні спору по суті виходить із відсутності таких доказів.

06.09.2021р. з посиланням на Акт №12483 контролюючим органом було видане податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021р. №00181370701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 3.625.613,25 грн. (основний платіж 2.917.844 грн., штраф 707.769,25 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021р. №00181380701 про застосування 500.000,00грн. штрафу.

Стверджуючи про невідповідність закону перелічених правових актів індивідуальної дії субєкта владних повноважень виключно з доводів проведення перевірки в умовах необізнаності платника, невикладення в Акт №12483 належної мотивації підстав та причин віднесення господарських операцій до категорії ризикових, відсутності згадки про вчинення порушення Товариством норм Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

З 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до приписів п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України.

Згідно з п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною є перевірка предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної, та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючими органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників. Документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У спірних правовідносинах, наказ від 21.05.2021 №3704-п на проведення документальної планової перевірки заявника було видано відповідно до затвердженого ДПС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік.

Тривалість проведення перевірки не перевищувала строки встановлені ст. 82 ПК України.

За матеріалами справи, копія наказу від 21.05.2021 №3704-п і копія наказу від 05.07.2021р. №4951-п були отримані за довіреністю представником Товариства - 02.06.2021р. та 05.07.2021р. відповідно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Копії направлень на перевірку були предявлені особисто директору Товариства, що підтверджується власноручним підписом згаданої особи.

Перевірка проводилась з 22.06.2021р. по 13.07.2021р. з відома директора Товариства Моргунова С.Г., платник податків подавав до перевірки ті первинні, документи, за підставі відомостей яких були обчислені задекларовані у документах обов`язкової податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість грошові зобов`язання Товариства з податку на прибуток та з ПДВ.

Посадових осіб контролюючого органу допущено до проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства.

Накази ГУ ДПС у Харківській області від 21.05.2021 №3704-п та від 05.07.2021р. №4951-п заявником не оскаржені, також не оскаржені дії контролюючого органу щодо проведення перевірки Товариства.

До того ж, під час проведення перевірки досліджувались надані Товариством посадовим особам контролюючого органу документи за переліком згідно додатку 4 до Акту перевірки. При цьому, строк проведення перевірки контролюючим органом продовжувався у зв`язку зі значним обсягом документообігу Товариства.

Таким чином, твердження заявника стосовно необізнаності щодо проведення перевірки слід визнати не обґрунтованими.

Тому суд доходить до переконання про те, що відображені у позові доводи заявника про порушення контролюючим органом процедури проведення заходу податкового контролю не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.

Продовжуючи розв`язання спору по суті за епізодом скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.09.2021р. №00181370701, суд зазначає, що в Акті №12483 контролюючим органом викладені судження про безтоварність господарських операцій з поставки Товариством пального у власність: ТОВ КІМ ТРЕЙДІНГ, ТОВ ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1, ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ПІТ-ЛЕЙН, ДП АВІКОМ РІВНЕ, ТОВ ІНТЕРКОРТ, оскільки подані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідали п.п. 11.1 п. 11 Наказу Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 №363 Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача, не визначено адресу пункту навантаження та розвантаження, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції.

За викладеними вище судженнями контролюючим органом зроблено висновок про заниження Товариством податку на прибуток у сумі 2.917.844 грн., в т.ч. за 2019 рік 2.831.077 грн., за 2 квартал 2020 року 86.767 грн.

Так, згідно з п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин), та згідно з ст.9 означеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, визначальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні.

Разом із тим, суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись як положення п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності особи), так і положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення особою нікчемних правочинів), адже доведений намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди як за рахунок штучного проведення умисно збиткових господарських операцій, так і за рахунок відображення в обліку показників документів за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів припиняє (нівелює) право особи на віднесення понесених видатків на розрахунки із Державою по податку на прибуток.

Тому, аналізуючи положення п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України та норм розділу V Податкового кодексу України (ст.ст.185, 187, 189, 198, 200-1, 201 названого кодексу) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Водночас, первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкту оподаткування.

Аналогічні вимоги слід застосовувати і до господарських операцій у межах, яких платником податків формуються показники доходу/прибутку чи податкових зобовязань з ПДВ за правилом так званої «першої події».

Так, за визначенням ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

У розумінні п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.334); Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ч.2 ст.334).

З положень наведених норм права витікає, що подія вибуття активу із володіння платника податків продавця у власність конкретного покупця повинна бути підтверджена належно складеним первинним документом.

Так, за змістом Акту №12483 між ТОВ "ОПЕК ПЛЮС" та ТОВ КІМ ТРЕЙДІНГ, ТОВ ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1, ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ПІТ-ЛЕЙН, ДП АВІКОМ РІВНЕ, ТОВ ІНТЕРКОРТ проведені господарські операції з продажу палива, перевезення якого оформлено товарно-транспортними накладними наданими на перевірку, перелік яких зазначено в додатку 4 до Акту №12483.

Відповідно до п.п. 11.1. п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За змістом Акту №12483, у наданих контролюючому органу на перевірку товарно-транспортних накладних відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача, не визначено адресу пункту навантаження та розвантаження, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, що є порушенням п.п. 11.1 п. 11 Правил №363.

Вказані обставини позивачем ані у позові, ані у ході розгляду справи не спростовані.

Усупереч вимогам ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України до матеріалів позову заявником не було приєднано належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, складених під час постачання товару у власність покупців (ТОВ КІМ ТРЕЙДІНГ, ТОВ ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1, ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ПІТ-ЛЕЙН, ДП АВІКОМ РІВНЕ, ТОВ ІНТЕРКОРТ), котрі б не містили недоліків/дефектів/вад, котрі поза розумним унеможливлюють визнання доведеним факту отримання товару покупцем, зокрема про адресу пункту розвантаження.

Жодних пояснень з цього приводу ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи, заявником не надано.

Товарно транспортних накладних за переліком згідно додатку 4 до Акту перевірки до матеріалів справи заявником не надано.

Також, не надано жодних інших первинних (бухгалтерських) документів за спірними господарськими операціями.

Єдиним аргументом стосовно неправомірності застосування до Товариства додаткових податкових обтяжень заявником зазначено відсутність в Акті перевірки підстав та причин віднесення господарських операцій позивача до категорії ризикових.

Водночас, матеріали справи не містять доказів оскарження заявником дій (рішень) контролюючого органу щодо віднесення господарських операцій позивача до категорії ризикових.

Суд зважає, що з надані контролюючим органом до матеріалів справи узагальнені податкові інформації стосовно контрагентів позивача-покупців (ТОВ КІМ ТРЕЙДІНГ, ТОВ ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1, ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ПІТ-ЛЕЙН, ДП АВІКОМ РІВНЕ, ТОВ ІНТЕРКОРТ), складених за звітні періоди декларування з питань проведення фінансово-господарських операцій у межах спірних правовідносин містять інформацію про відсутність реального виконання операцій та безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій між заявником та його контрагентами з постачання (продажу) і складання первинних документів всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окремо суд зважає, що правила фізичного переміщення нафтопродуктів автомобільним транспортом деталізовані Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496; далі за текстом Інструкція №281).

Відповідно до п.п.5.4.1 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 ( z0128-98 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Оскільки у даному конкретному випадку заявником ані до податкової перевірки як заходу податкового контролю, ані до суду не подано товарно-транспортних накладних, які б беззаперечно та неспростовно доводили подію отримання покупцями пального (рівно як у будь-яких інших документів на підтвердження реальності означеної події), то суд погоджується із викладеними в Акті №12483 судженнями субєкта владних повноважень про те, що сукупність наявних первинних документів не відображає реального руху активів між учасниками господарських операцій.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 28.09.2018 по 31.03.2021 наведено в додатку №7 до Акту №12483.

Будь-яких зауважень, застережень, заперечень, незгоди із правильністю здійснених контролюючим органом арифметичних обчислень заниженого грошового зобов`язання з податку на прибуток заявник у тексті позову не навів, доказів про це до суду не подав.

Тому суд не знаходить правових підстав, для визнання помилковим самостійного визначення контролюючим органом Товариству податку на прибуток за період з 28.09.2018 по 31.03.2021 унаслідок виявленого заниження податку на прибуток у сумі 2.917.844 грн., в т.ч. за 2019 рік 2.831.077 грн., за 2 квартал 2020 року 86.767. грн., внаслідок вказаних вище порушень.

З урахуванням викладених вище міркувань, відображене в Акті №12483 судження субєкта владних повноважень про вчинення заявником податкового правопорушення за цим епізодом слід визнати неспростованим платником податків, а навпаки підтвердженим матеріалами справи в обсязі поданих учасниками спору доказів.

Продовжуючи розв`язання спору по суті за епізодом скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.09.2021р. №00181380701, суд зазначає, що на стор.43-44 Акту №12483 відображені обставини продажу заявником пального у період 01.07.2019р.-03.07.2019р.

Звертаючись до суду, заявник усупереч ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України не подав жодного доказу на спростування цих обставин, у тексті позову не виклав жодних доводів про відсутність реалізації/відчуження пального у цей проміжок часу.

Суд відзначає, що суспільні відносини з обігу пального регламентовані, зокрема, приписами Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР) та Податковим кодексом України.

Вирішуючи спір, суд зважає на те, що визначення пального наведено у п.п.14.1.1411 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Так, ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII, згідно з яким оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч.8 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

В Акті №12483 відображено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ "ОПЕК ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42505403) отримано ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі: №990614201901206, термін дії ліцензії з 04.07.2019 по 04.07.2024.

Отже, у період до 04.07.2019р. заявник не мав права здійснювати господарські операції з оптової торгівлі пальним.

Проте, за висновками Акту №12483 згідно з первинних документів видаткових накладних, податкових накладних, акцизних накладних, журналів ордерів та обігових відомостей по рахункам: 31 Поточні рахунки в національній валюті, 36 Розрахунки з вітчизняними покупцями, 70 Доходи від реалізації, інформаційних баз даних ДПС України ПД (податковий блок), СЕА РП (система електронного адміністрування реалізації пального), ЄРАН (єдиний реєстр акцизних накладних), ЄРПН (єдиний реєстр податкових накладних), Товариство у період 01.07.2019р.-03.07.2019р. здійснювало реалізацію пального включно без наявності ліцензії.

Таким чином, обставини реалізації заявником пального у період 01.07.2019р.-03.07.2019р. підтверджені самостійно складеними заявником первинними документами, зокрема, податковими накладним.

Жодних доводів або доказів на спростування цих обставин заявник ані у ході податкової перевірки, ані у ході розгляду справи судом не подав.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даними епізодами подію вчинення заявником податкового правопорушення (здійснення оптової торгівлі пальним без придбання відповідної ліцензії) слід визнати доведеним контролюючим органом за правилом ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк із достатньою поза розумним сумнівом повнотою довів факт скоєння заявником податкових правопорушень, скоєні діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується із характером, змістом та наслідками вчинених особою протиправних діянь.

Натомість заявник у ході розгляду справи не навів доводів та не подав доказів, котрі б ставили під сумнів та спростовували відображені в Акті №12483 судження субєкта владних повноважень, а використані позивачем доводи обєктивно не здатні призвести до помилковим чи неправильних висновків за результатами заходу податкового контролю планової виїзної документальної перевірки.

Відсутність порушеного суб`єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Тому позов не підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 28.04.2023р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

СуддяО.В. Старосєльцева