Постанова

від 28.04.2023 по справі 640/808/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/808/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.07.2019 № 0020601413 та № 0020571413.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки. Позивач зазначає, що формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач вказує, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Позивач вважає висновки зазначеного акта перевірки безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з контрагентом по взаємовідносинам із яким податковим органом здійснено донарахування. Господарські операції із контрагентами позивача, підтверджені належними первинними документами, які доводять формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам із контрагентом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що всі необхідні документи для підтвердження реальності господарської операції були надані під час перевірки. Апелянт звертає увагу, що висновки зазначеного акта перевірки безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з контрагентом по взаємовідносинам із яким податковим органом здійснено донарахування.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 15 травня 2018 року № 1257 та № 1258, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 85 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у місті Києві від 08 травня 2019 року № 996, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сотта трейдинг» за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28 травня 2018 року № 432/10-36-14-13/05465672.

Як висновок в акті перевірки встановлено порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3, абз. г), 198.5, 198.6 статті 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145 393,00 грн, у тому числі по періодам: січень 2018 року в сумі 191 681,00 грн та встановлено завищення залишку від`ємного значення на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 264 020,00 грн, в тому числі по періодам: грудень 2018 року в сумі 264 020,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області від 12 липня 2019 року № 0020601413 за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3, абз. г), 198.5, 198.6 статті 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 287 521,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 191 681,00 грн, за штрафними санкціями - 95 840,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області від 12 липня 2019 року № 0020571413 за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3, абз. г), 198.5, 198.6 статті 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зменшено розмір від`ємного значення на 264 020,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не надання позивачем первинної документації, по спірному контрагенту, щодо предмету спору, в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договорами між позивачем та таким контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сотта Трейдинг» (код за ЄДРПОУ 40878936) та ТДВ «Запорізький хлібозавод №5» укладено договір від 15 грудня 2017 року №15-12-2017.

Відповідно до даного договору ТОВ «Сотта Трейдинг», іменоване надалі «Постачальник», в особі директора Охріменко Світлани Олександрівни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТДВ «Запорізький хлібозавод №5», іменоване надалі «Покупець», в особі Генерального Директора Гордієнка Михайла Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цей Договір поставки від 15 грудня 2017 року №15-12-2017 згідно з яким:

2.1 Якість Товару повинна відповідати державним стандартам з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікаціях цього Договору. Постачальник гарантує якість Товару в межах строку зберігання, що підтверджується посвідченням якості.

3.1. Поставка Товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість Товару в кожній партії та строк поставки партії Товару вказується у Специфікаціях.

Поставка Товару за Договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у Специфікації/Специфікаціях (надалі по тексту' - пункт поставки Товару).

При здійснені поставки партії Товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю одночасно з Товаром оригінали та копії наступних документів:

оригінал рахунку - фактури;

оригінал видаткової накладної;

оригінал посвідчення (сертифікат) про якість Товару (за необхідності);

якщо поставка Товару здійснюється на умовах DAT порт Южний (зерновий термінал ТОВ «Боріваж», вул. Індустріальна, 10 Нові Біляри, Одеська область, 67550), Постачальник зобов`язаний надати оригінал товарно-транспортної накладної (надалі ТТН) на Товар, оформлений належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України з обов`язковим зазначенням у відповідних графах області та району, з яких поставляється Товар.

Датою поставки партії Товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі Товару Покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, зазначеному в п.3.2 цього Договору.

15 січня 2018 року укладено специфікацію № 3 до договору поставки № 15-12-2017 відповідно до якої ТОВ «Сотта Трейдинг» зобов`язується поставити Покупцю кукурудзу 3 класу в кількості 40 т +/- 10% на терміналі ТОВ «Боріваж» Одеська обл., с. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10.

Відповідно до Специфікації №3 від 24 січня 2018 року 36,95 тон Кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою с. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10. Товар прийнятий представником Мельничуком Я.С. (відповідно до додатка до договору).

18 січня 2018 року укладено специфікацію № 4 до договору поставки № 15-12-2017 відповідно до якої ТОВ «Сотта Трейдинг» зобов`язується поставити Покупцю Кукурудзу 3 класу в кількості 1000 т +/- 10% за адресою м. Кропивницький. вул. Мінська. 112.

Відповідно до Специфікації № 4:

22 січня 2018 року 247,28 тон кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою місто Кропивницький, вул. Мінська, 112.

23 січня 2018 року 63,08 тон кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою місто Кропивницький, вул. Мінська, 112.

24 січня 2018 року 268,18 тон кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою місто Кропивницький, вул. Мінська, 112.

25 січня 2018 року 229,72 тон кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою місто Кропивницький, вул. Мінська, 112.

26 січня 2018 року 238,34 тон кукурудзи 3 класу передано позивачу за адресою місто Кропивницький. вул. Мінська, 112.

Товар прийнятий представником Мельничуком Я.С. (відповідно до додатку до договору).

Вищезазначений товар був переданий за Актами прийому-передачі на зберігання ТОВ «Сотта Трейдинг» відповідно до пункту 7 Специфікації № 4.

14 березня 2018 року 99,84 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

21 березня 2018 року 95,22 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

23 березня 2018 року 74,32 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

27 березня 2018 року 49,64 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

07 квітня 2018 року 49,209 тон Кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

08 квітня 2018 року 56,380 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

13 квітня 2018 року 23,662 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі.

Кукурудза 3 класу автомобільним транспортом відповідно до договору перевезення з ФОП ОСОБА_1 від 20 лютого 2018 року направлена до портових терміналів Одеської області (ТОВ «ТИС», ТОВ «Боріваж» Одеська обл., с. Нові Біляри, ТОВ «Олімпекс купе».

14 - 15 березня 2018 року - 99,84 тон за товарно-транспортними накладними № 12ААЖ000200, 12ААЖ000202, 12ААЖ000205, 12ААЖ000206.

20 - 21 березня - 47,18 тон за товарно - транспортними накладними №12ААЖ000209, 12ААЖ000211.

21 - 22 березня 2018 року - 25,90 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000216.

23 - 24 березня 2018 року - 74,32 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000238, 12ААЖ000239.

27 - 28 березня 2018 року - 49,64 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000242, 12ААЖ000245.

07 квітня 2018 року - 49,209 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000247, 12ААЖ000250.

08 квітня 2018 року - 56,380 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000251, 12ААЖ000252.

12 - 13 квітня 2018 року - 23,662 тон товарно - транспортними накладними 12ААЖ000232.

12 березня 2018 року між позивачем та ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC укладено зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого позивач поставляє ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC кукурудзу 3 класу українського походження на умовах поставки на терміналах Одеської області ТОВ «ТИС», ТОВ «Боріваж» Одеська обл., с. Нові Біляри, ТОВ «Олімпекс купе».

15 березня 2018 року 99,84 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

21 березня 2018 року 47,18 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

22 березня 2018 року 25,90 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

24 березня 2018 року 74,32 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

28 березня 2018 року 49,64 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

07 квітня 2018 року 49,209 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

08 квітня 2018 року 56,380 з кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

13 квітня 2018 року 23,662 т кукурудзи 3 класу відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC.

31 липня 2018 року 598,329 тон кукурудзи 3 класу повернені позивачу зі зберігання за актом прийому-передачі. Зазначений обсяг повернено постачальнику на його вимогу у зв`язку з неоплатою за накладними на повернення від 31 липня 2018 року № 294, 295, 296.

20 лютого 2018 року укладено специфікацію № 6 до поставки № 15-12-2017 відповідно до якої ТОВ «Сотта Трейдинг» зобов`язується поставити Покупцю Сою в кількості 100 т +/- 10% за адресою м. Кролівницький, вул. Мінська, 112.

Відповідно до Специфікації № 6 від 21 лютого 2018 року 49,64 тон Сої передано позивачу за адресою м. Кролівницький, вул. Мінська, 112. Товар прийнятий представником Мельничуком Я.С.

22 лютого 2018 року 49,64 тон сої відповідно до актів прийому-передачі передані контрагенту за зовнішньоекономічним контрактом ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC та відправлені автомобільним транспортом за митну територію України.

Грошові кошти за кукурудзу 3 класу та сою надійшли позивачу.

Розрахунки за договором між позивачем та ТОВ «Сотта Трейдинг» здійснені грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками.

На виконання умов договору було складено видаткові накладні.

Податковим органом встановлено, що у всіх видаткових накладних відсутній обов`язковий реквізит - розшифровка ПІБ відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони постачальника товару, а частина прибуткових накладних взагалі не містить підписів, як особи яка від вантажила, так і особи яка отримала.

Разом із тим, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах справи містяться видаткові накладні щодо прийому товару представником позивача менеджером з регіонального розвитку Мельничуком Я.С. (а.с.60-66).

Суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу ЄРПН по ланцюгу постачання за період 01 червня 2020 року - 30 червня 2020 року не встановлено придбання ТОВ «УКРОІЛКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42964639) насіння соняшника у контрагентів-постачальників. Тобто, за результатами аналізу ЄРПН діяльності СГ по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху товару (насіння соняшнику), встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Натомість позивач не мав жодних відносин з ТОВ «УКРОІЛКОМПАНІ» і дане товариство не згадується в акті перевірки.

Щодо твердження суду першої інстанції, що основні форми бланків первинного обліку, які оформлюються під час автотранспортних перевезень є товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН); подорожній лист вантажного автомобіля (ф.№2-ТН); талон замовника (ф.№1-ТЗ). ТТН не є самостійним документом. Невід`ємна частина ТТН - належно виписаний подорожній лист вантажного автомобіля (ф.№2-ТН), до якого і додається заповнений бланк ТТН. ТТН не є дійсною без подорожнього листа вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов`язковим.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» застосування дорожніх листів суб`єктами господарювання, які експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов`язковим з 14.08.2011.

Згідно з наказом Мініфраструктури та Мінекономрозвитку від 10.12.2013 №1005/1454 типову форму подорожнього вантажного автомобіля скасовано.

Суд першої інстанції вказав, що не було надано комплекту перевізних документів, які підтверджують здійснення господарської операції та надання транспортних послуг, які свідчать залізничним чи автомобільним транспортом здійснювалося перевезення та інші документи, що свідчать про надання транспортних послуг та транспортування товарів по території України (товарно-транспортних накладних, шляхових листів).

Разом із тим, дане твердження спростовується матеріалами справи в яких містяться товарно-транспортні накладні щодо перевезення кукурудзи, за взаємовідносинами, що передбачали перевезення за участю позивача (а.с.94-127). Також перелік ТТН міститься в акті перевірки на стор.22, 24.

Також, соя відповідно до специфікації №6 була відправлена на експорт автомобільним транспортом з місця отримання у м. Кропивницький (копія CMR наявні у матеріалах справи).

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, згідно яких товар передано від ТОВ «Сотта Трейдинг» позивачу.

Відповідно до Специфікації №3 до договору поставки №15-12-2017 ТОВ «Сота Трейдинг» зобов`язується поставити покупцю Кукурудзу 3 класу в кількості 40т +/- 10% на умовах DAT Одеська обл., с. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10 термінал ТОВ «Боріваж» відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до п.11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Базис поставки DAT передбачає зобов`язання Продавця (Постачальника) передати товар на Терміналі. Транспортування товару до терміналу здійснює сам Продавець (Постачальник) власним або найманим транспортом.

У відносинах перевезення кукурудзи відповідно до Специфікації №3 Постачальник товару був Замовником перевезення (вантажовідправником), а Термінал і був Вантажоодержувачем.

Таким чином примірники ТТН відповідно до вимог зазначених Правил не повинні зберігатися у позивача, який хоч і був покупцем товару за договором поставки, але не був його вантажоодержувачем в рамках договору перевезення.

Крім того, відсутність у позивача ТТН не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки такі документи призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14.

Відповідно до Специфікації №4 до договору поставки №15-12-2017 ТОВ «Сотта Трейдинг» зобов`язується поставити покупцю Кукурудзу 3 класу в кількості 1000т +/- 10% на умовах EХW за адресою м. Кропивницький, вул. Мінська, 112.

Умови EХW правил Інкотермс не передбачаються перевезення Товару Продавцем (Постачальником). Перевезення Товару з місця отримання здійснюється Покупцем.

Матеріали справи містять ТТН щодо здійснення цього перевезення та їх перелік зазначено в акті перевірки.

Доводи контролюючого органу, що не підтверджено адресу де здійснювалось відвантаження товару позивачу, не підтверджуються жодними документами, оскільки відповідно до п.2 Специфікації №4 до договору поставки №15-12-2017 пунктом поставки є м. Кропивницький, вул. Мінська, 112. Саме місто Кропивницький зазначено в ТТН, згідно яких вивозився товар.

Натомість контролюючим органом не було надано доказів, які спростовували вищевказане.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не надано інформацію та документальне підтвердження місцезнаходження, розташування (адресу) приміщення (складу, пункту) де зберігався товар, придбаний у ТОВ «Сотта Трейдинг», не надано документальне підтвердження щодо зберігання та адреси видачі придбаної сої згідно ДСТУ 4964:2008. Відповідно, позивачем не надано інформацію та підтверджуючих документів щодо навантаження, розвантаження придбаного у ТОВ «Сотта Трейдинг» товару - кукурудзи та сої.

Колегія суддів зазначає, що господарські відносини щодо зберігання контрагентом позивача продукції до передачі її позивачу знаходяться поза межами контролю позивача, оскільки не стосуються його діяльності. Позивач не має жодних об`єктивних та юридичних можливостей надання документального підтвердження «зберігання та адреси видачі придбаної сої», окрім наданих відповідачу ТТН, Специфікації №6 від 21.02.2018 згідно якої пунктом передачі зазначено адресу м. Кропивницький, вул. Мінська, 112.

При цьому адреси постачання товару містяться в наданих первинних документах.

Також колегія суддів звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить правової норми, що встановлювала би статус первинного документа для карантинного сертифікату чи сертифікату якості, тому висновок щодо нереальності господарських операцій через ненадання таких документів є необґрунтованим.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів подальшої реалізації товару, зокрема, за відсутності вищезазначених документів та з огляду на висновки податкового органу, встановити ланцюг придбання та подальшої реалізації не вбачається можливим.

Разом із тим, дане твердження не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем надано документи, що свідчать про подальший позивачем отриманих від ТОВ «Сотта Трейдинг» товарі на експорт та отримання за них грошових коштів, а саме: контракти щодо продажу товару ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC; вантажні митні декларації з повідомленнями про фактичне вивезення товару; банківські виписки, що підтверджують отримання позивачем грошових коштів за товар (а.с.129-195).

Аналізуючи всі подані документи, колегія суддів дійшла висновку, що всі операції позивача з контрагентом є реальними, товарними (мають матеріальний результат, який був використаний в господарській діяльності позивача) та підтверджуються належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують заміну структури активів та зобов`язань.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентом не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платником податку на додану вартість.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагента позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з його боку не надано.

Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Сотта Трейдинг» та пов`язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в спірній частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

В даному випадку відповідачем не доведено та не надано належних доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість як дій між позивачем чи його контрагентом та рядом перелічених в акті перевірки товариств, так і дій між позивачем та контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента в частині ведення бухгалтерського /податкового обліку.

На реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод. При цьому, орендовані об`єкти нерухомого/рухомого майна не повинні відображатися на балансі юридичних осіб як власні основі засоби. Водночас обставини відсутності у контрагента позивача тих чи інших основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності, мають бути встановлені відповідним контролюючим органом під час документальних перевірок. Проте, в тексті акта перевірки відсутні посилання на обставини проведення та/або неможливості проведення документальних перевірок контрагента позивача.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів, щодо наявності кримінальних проваджень в межах яких досліджуються питання щодо контрагента позивача в частині того, що господарські відносини позивача з даним підприємством, які в подальшому і були досліджені під час проведення перевірки податковим органом, є фіктивними чи мають ознаки нереальних.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Наявна первинна документація та надані платіжні документи щодо оплати по господарським операціями між позивачем та контрагентами податковим органом не спростована та у своїй сукупності є достатньою для підтвердження реальності таких операцій.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши подані представниками сторін до матеріалів справи в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них документи та матеріали у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про не доведення відповідачем належними та достатніми доказами висновків акта перевірки щодо фіктивності операцій між позивачем та контрагентом, тому податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0020601413 та № 0020571413 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.07.2019 №0020601413 та № 0020571413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 11 літера Б, код ЄДРПОУ 05465672) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 20682,80 грн (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна