Постанова

від 04.04.2023 по справі 380/6186/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6186/21 пров. № А/857/17113/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,

представника позивача: Кіндратів С.І..

представника відповідача: Станько І.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 380/6186/21 за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії,

суддя в 1-й інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення 10 год. 48 хв.

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 14.11.2022,-

В С Т А Н О В И В :

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (далі також позивач, Інспекція ДАБК) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила суд зобов`язати ОСОБА_1 привести об`єкт будівництва «Реконструкції нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 » до попереднього стану (згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.11.2015 та відповідно до договору купівлі-продажу №524від 03.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. та договором про внесення змін до договору купівлі-продажу будівель та споруд №626 від 15.06.2011, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В.) загальною площею 1522 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що Інспекцією ДАБК неодноразово проводились заходи державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єкта будівництва реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 . За результатами проведених заходів складено три акти перевірок, приписи про усунення виявлених порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та приведення об`єкта будівництва до попереднього стану та постанови про адміністративне правопорушення. Під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 » встановлено, що ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт провів реконструкцію нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 . У зв`язку з виявленими порушеннями містобудівного законодавства Інспекцією ДАБК видано приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.11.2019. В подальшому, з метою перевірки виконання приписів від 05.11.2019, інспекцією було складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.02.2020, який полягає у приведенні до попереднього стану нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв. м. на АДРЕСА_1 , який станом на час подання позовної заяви відповідач не виконав.

Позивач вказує про те, що Інспекцією при здійсненні владних повноважень до моменту звернення до суду з даним позовом було вжито усіх можливих заходів реагування на порушення вимог містобудівного законодавства, як шляхом винесення відповідних приписів про зобов`язання відповідача до вчинення дій, так і шляхом притягнення до адміністративної відповідальності. Однак такі відповідачем не виконані, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулася з апеляційною скаргою. Вважає вказане рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного та всебічного дослідження матеріалів справи та їх врахування при винесенні рішення, з порушенням вимог ст. 242 КАС України, що на думку апелянта є підставою для задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 замовником будівництва ОСОБА_1 проведено будівельні роботи без отримання дозвільних документів на здійснення таких. У зв`язку з виявленими порушеннями містобудівного законодавства Інспекцією видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудування від 05.02.2020 року, який полягає у приведенні знесення (демонтажу) об`єкта самочинного будівництва. Даний припис є чинним, а доказів про те, що відповідачем вживалися заходи з метою усунення зазначених у приписах порушень не надано.

Апелянт також вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що порядок, підстави та документи складені за результатами проведених заходів державного архітектурно будівельного контролю були предметом дослідження в ході позовного провадження та рішеннями судів визнанні такими, що складені у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудування, а Інспекція діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.

Окрім того, на думку апелянта, судом безпідставно не взято до уваги фотофіксації об`єкта будівництва, здійсненій 24.10.2019 року та на якій відсутній один поверх на частині об`єкта будівництва, який був побудований станом на 05.02.2020. Також судом не надано жодної оцінки доводам позивача про здійснення незаконних дій відповідачем що стосується реєстрації права власності на збільшену площу під час розгляду даної справи в суді.

Апелянт вважає необґрунтованою думку суду про те що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 є замовником будівельних робіт, оскільки матеріалами справи наявна інформація про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт за загальною площею 3043,2 кв.. Інспекція як орган державного архітектурно-будівельного контролю повідомляла суду, що жодних дозвільних документів на виконані будівельних робіт на спірному об`єкті будівництва не видавалось та об`єкт приймався в експлуатацію. Тобто, всі будівельні роботи, які зумовили зміну площі об`єкту з 1522,0 кв.м. є незаконними та самочинними.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не здійснював добудови, та не вчиняв жодних будівельних дій, які потребували б оформлення дозвільних документів, а відтак вимога позивача до відповідача щодо повернення об`єкту будівництва до площі 1522 кв.м є необґрунтованою. Стверджує, що відповідач не мав жодних прав на об`єкт будівництва на площу 1522 кв.м., збільшення площі об`єкту будівництва не здійснювалося ОСОБА_1 , а відбувалося в період перебування об`єкту по АДРЕСА_1 у власності третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідач стверджує, що не має жодного відношення до збільшення площі з 1522 кв.м до 2715 кв.м., а також до об`єкту в цілому, так як підстава набуття права власності скасована постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019.

Також вважає безпідставними твердження апелянта про те, що судом не надано оцінки щодо незаконності реєстрації площі об`єкта на 3043 кв.м., оскільки згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.08.2021р. № 271806636, підставою внесення змін до відомостей про право власності на площу об`єкта 3043 кв.м є довідка ОКП Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 11.08.2021, яка була видана на підставі проведених переобмірів та у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 технічної документації від попередніх власників приміщення по АДРЕСА_1 .

Вважає, що за наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів про зареєстровану актуальну площу спірного приміщення, позовні вимоги про введення цього приміщення до площі меншої, аніж зареєстровано в реєстрі, - є передчасними, а відтак суд першої інстанції правильно врахував обставини справи та докази, оскільки зменшення активної площі призведене у втручання у зареєстроване право власності особи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховував, що в межах цієї справи позивач просив зобов`язати відповідача привести нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 до попереднього стану у зв`язку самовільним проведенням їх реконструкції - зменшити загальну площу спірної будівлі до 1522,0 кв.м., тобто до площі, яка існувала на момент її придбання у 2011 році третіми особами.

Суд зокрема встановив, що спірна будівля за адресою АДРЕСА_1 придбана третіми особами у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у червні 2011 року. Загальна площа нежитлових приміщень на момент їх придбання становила 1522,0 кв.м. Водночас суд вказав про те, що ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 на підставі ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 про затвердження мирової угоди у справі №457/171/18. На момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну будівлю її площа становила 2715,0 грн.. При цьому, як на момент проведення позивачем перевірок та складення приписів, так і на момент звернення Інспекцією ДАБК до суду, вказана ухвала Трускавецького міського суду була скасована згідно з постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019. Тобто, скасування судом апеляційної інстанції ухвали, що була підставою для набуття відповідачем права власності на спірні нежитлові приміщення, є підставою для відновлення прав на них попередніми власниками.

Суд також вказав про те, що враховує доводи позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 дозвільних документів на право проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , однак вважав, що позивачем не надано доказів того, що реконструкція спірних будівель шляхом їх надбудови з 1522,0 кв.м. до 2715 кв.м. проведено саме відповідачем та позивачем не обґрунтовано підстав для зобов`язання саме відповідача зменшити площу спірної будівлі до 1522,0 кв.м., не вказано позивачем також і конкретних приміщень, які добудовані відповідачем та які необхідно демонтувати. А долучені Інспекцією ДАБК до матеріалів справи фотографії будівлі станом на 24.10.2019 та станом на 05.02.2020, а також акти перевірок та приписи підтверджують факт проведення у цей період робіт з влаштування даху та встановлення вікон, однак не свідчать про проведення робіт з надбудови цієї будівлі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту проведення робіт з самовільної реконструкції нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави зобов`язувати відповідача привести їх до попереднього стану.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору купівлі-продажу будівель та споруд від 03.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Пшеничною У.В. та зареєстрованого в реєстрі за №524, а також договору від 15.06.2011 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу будівель та споруд від 03.06.2011, гр. ОСОБА_4 передала у власність, а гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 прийняли у власність у рівних частинах кожен, будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1522,00 кв.м.

Право власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1 загальною площею 1522,0 кв.м. зареєстровано 17.06.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Відповідно до наявного в матеріалах реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 772523646101 технічного паспорта на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , складеного Львівським обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 20.02.2015, загальна площа нежитлових приміщень за цією адресою становить 2715,0 кв.м.

Судом також встановлено, що в матеріалах реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 772523646101 наявна декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція та об`єднання нежитлових будівель та споруд під офісно-складське приміщення по АДРЕСА_1 », яка подана замовниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради (вх.№325 від 11.03.2016) та зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області 21.03.2016 за №ЛВ14124435.

В декларації наведено інформацію про замовників будівництва, генерального підрядника та генерального проектувальника, відповідальних осіб за виконанням будівельних робіт та здійснення технічного нагляду, а також вказано дозвільні документи на проведення будівельних робіт з реконструкції та об`єднання нежитлових будівель та споруд під офісно-складське приміщення по АДРЕСА_1 . Загальна площа реконструйованої будівлі становить 2715,0 кв.м.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором 20.04.2016 проведено державну реєстрацію змін щодо відомостей про нерухоме майно, в частині збільшення загальної площі нежитлових будівель по АДРЕСА_1 до 2715,0 кв.м.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 у цивільній справі №457/171/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі.

Відповідно до вказаної ухвали сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 домовилися врегулювати спір по справі №457/171/18 шляхом підписання та виконання даної мирової угоди. Відповідачі по справі: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 визнали свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , що виникли з Договору позики грошових коштів від 14.02.2014. Цією ухвалою судом визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2715 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 772523646101.

Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2019 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області. Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 скасовано, а справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 12.05.2020 у цивільній справі №457/171/18 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Також в ході судового розгляду у цій справі встановлено, що Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 11.08.2021 складено технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного технічного паспорта (реєстраційний номер №ТІ01: НОМЕР_2 ) загальна площа приміщень та будівель становить 3043,2 кв.м.. 11.08.2021 Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видано Довідку №1005 про те, що при проведенні переобмірів будівлі в цілому по АДРЕСА_1 загальна площа змінилася з 2715 кв.м. на 3043,2 кв.м.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.08.2021 №27186636, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна загальною площею 3043,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 01.03.2018 у цивільній справі №457/171/18 та довідка обласного Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 11.08.2021 №1005.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України «Про архітектурну діяльність».

Згідно п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації (п.6 ч.1 ст. 7 Закону України № 3038-VI).

Статтею 41 Закону України № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції також встановлено, що Інспекцією було проведено заходи державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на вул. П. Мирного, 24 у м. Львові».

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та п.п. 3 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабміну Міністрів України за № 553 від 23.05.2011 року, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівельних умов та обмежень, затвердженому проекту або будівельного паспорту забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Таким чином, положення ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкт владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі № 2040/7234/18 (провадження № К/9901/15466/19), в постанові від 15 травня 2019 року по справі № 813/6423/14 (провадження № К/9901/13438/18), в постанові від 28 листопада 2018 року по справі № 815/2311/15 (провадження № К/9901/56040/18).

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, положення статті 376 ЦК України визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім цього, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вказану правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/2311/15.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року по справі № 826/12372/17, від 12.12.2018 року по справі № 826/7203/17, за наслідками аналізу змісту частини 1 статті 38 та пункту 3 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI, статті 376 Цивільного кодексу України висловила правові позиції про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини 1 статті 38 Закону у зв`язку з його невиконанням.

Тобто, положення частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку. Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд. Зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

В постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного суду України, від 19 листопада 2014 року № 6-180цс14, від 24 червня 2015 року № 6-381цс15 та Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 20/3183/16, від 6 березня 2019 року у справі №814/2645/15, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

Верховний Суд зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом відповідальності, який може бути застосовано до особи, що його здійснила, і лише за наявності визначених законодавством підстав, а саме: у разі порушення прав інших осіб, у випадку істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб або істотного порушення будівельних норм, якщо буде встановлено неможливість проведення перебудови.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу Українине ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Встановлено, що підставою для вжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 стала службова записка начальника відділу інспекційної роботи Інспекції ДАБК у м. Львові від 18.10.2019 року. На підставі даної службової записки Інспекцією ДАБК у м. Львові було видано наказ про проведення позапланової перевірки № 601-п від 23.10.2019 року та направлення для проведення позапланової перевірки від 23.10.2019 року № 601-пп на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 ».

У період з 23.10.2019 року по 05.11.2019 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої складено:

- акт від 05.11.2019 року № 601;

- протокол про адміністративне правопорушення від 05.11.2019 року;

- припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 05.11.2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт проводиться реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 та поставлено вимогу з моменту отримання даного припису зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.11.2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт проводиться реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 «Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року та поставлено вимогу на протязі двох місяців з дати отримання даного припису усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами розгляду вищезгаданих акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення 05.11.2019 року винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 0006-вих-3994/136 від 14.11.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Як вбачається з копії супровідного листа Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у м. Львові від 07.11.2019 року № 0006-Вих-3898 Акт, протокол та приписи були надіслані позивачу за 7 днів до розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В подальшому, з метою перевірки виконання приписів від 05.11.2019 року, Інспекцією було видано наказ від 23.01.2020 року за № 41-п про проведення позапланової перевірки та направлення за № 41-пп від 23.01.2020 року для проведення позапланового заходу на об`єкті будівництва розташованому по АДРЕСА_1 . В результаті проведеного позапланового заходу державного архітектурно будівельного контролю було складено наступні документи:

- акт від 05.02.2020 року за № 41;

- протокол про адміністративне правопорушення від 05.02.2020 року;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.02.2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.11.2019 року та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 05.11.2019 року та поставлено вимогу напротязі двох місяців з дати отримання припису усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення до попереднього стану нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. на АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вищезгаданих акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення 05.02.2020 року винесено постанови по справах про адміністративне правопорушення № 14-а від 17.02.2020 року та № 18-а від 18.02.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень у вигляді штрафу.

Вказані документи було надіслано відповідачу поштою 06.02.2020 року, що підтверджується супровідним листом Інспекції від 06.02.2020 року за № 0006-вих-8614, квитанцією ПАТ «Укрпошта» про надіслання рекомендованого відправлення № ПН 7902206066015 від 06.02.2020 року, роздруківкою із сайту ПАТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Також, матеріалами справи підтверджується, що не погодившись із приписами Інспекції від 05.11.2019 року складеними за результатами проведеного позапланового заходу державного архітектурно будівельного контролю 25.11.2019 року та постановами про адміністративне правопорушення №0006-вих-3994/136 від 14.11.2019 року, № 14-а від 17.02.2020 року та № 18-а від 18.02.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій та скасування приписів і постанов.

За наслідками поданого позову, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12 2020 року апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006242 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції ДАБК у м. Львові про визнання протиправними дій та скасування приписів відмовлено.

Також, Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14.12.2020 року у справі № 380/2066/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання протиправними та скасування постанов відмовлено. Дане рішення позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

В подальшому, з метою перевірки виконання вимог вищезгаданого припису від 05.02.2020 року, Інспекцією було видано чергові наказ про проведення позапланової перевірки № 16-п від 04.01.2021 року та направлення для проведення позапланової перевірки від 04.01.2021 року № 16-пп, на підставі чого здійснено виїзд за місцем проведення будівельних робіт на об`єкт «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 », за результатами якої складено:

- акт від 12.01.2021 року № 16 яким встановлено, що здійснити перевірку на об`єкті будівництва у відповідності до вимог п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 533, не було можливим, оскільки суб`єкт будівництва або його уповноважені представники на час проведення перевірки були відсутні.

У акті зазначено, що шляхом візуального огляду встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.02.2020 року не виконано, нежитлові приміщення загальною площею 2715 кв.м. на АДРЕСА_1 до попереднього стану не приведено.

Відтак, враховуючи вищенаведені процесуальні документи, складені Інспекцією ДАБК у м. Львові за результатами проведених заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а також те, що позивачем при здійсненні владних повноважень було вжито усіх можливих заходів реагування на порушення вимог містобудівного законодавства, як шляхом винесення відповідних приписів про зобов`язання відповідача до вчинення дій, так і шляхом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання ОСОБА_1 привести об`єкт будівництва «Реконструкції нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 » до попереднього стану.

Крім того, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність.

Як зазначалось вище, згідно з ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і воно за рішенням суду підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 замовником будівництва ОСОБА_1 проведено будівельні роботи без отримання дозвільних документів на здійснення таких та в подальшому не виконано припис Інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудування, який полягає у приведенні знесення (демонтажу) об`єкта самочинного будівництва.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 380/6186/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) привести об`єкт будівництва «Реконструкції нежитлових приміщень загальною площею 2715 кв.м. шляхом надбудови на АДРЕСА_1 » до попереднього стану (згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.11.2015 та відповідно до договору купівлі-продажу №524від 03.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. та договором про внесення змін до договору купівлі-продажу будівель та споруд №626 від 15.06.2011, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В.) загальною площею 1522 кв.м.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник У зв`язку із перебуванням члена колегії Онишкевича Т.В. з 11.04.2023 по 25.04.2023 включно у відпустці, повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року.