Ухвала

від 24.04.2023 по справі 761/15189/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15189/22

Провадження № 2/761/648/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зе Тендер» про скасування рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів, -

ВСТАНОВИВ:

в проваджені Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зе Тендер» про скасування рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суд м. Києва Романишеної І.П. від 10.03.2023 року проведення процедури врегулювання спору за участю судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕ ТЕНДЕР» про скасування рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів, стягнення гарантійного внеску, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - припинено. Провадження по справі поновлено. Вказану цивільну справу передано для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 року в провадження судді Пономаренко Н.В. надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року прийнято її до розгляду та призначено у справі підготовче судове засідання на 24 квітня 2023 року о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні на обговорення учасників процесу поставлено питання про направлення вказаної справи за правилами виключної підсудності до Солом`янського районного суду м. Києва за місцем розташування нерухомого майна: громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 593,5 м.кв. у АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача заперечував щодо направлення справи за підсутністю.

Інші учасники справи в в судове засідання не з`явились, про місце дату та часу розгляду повідомлялись належним чином.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач при зверненні до суду керувався вимогами ч.2 ст. 27 ЦПК України, згідно яких позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Водночас, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд у Постанові від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19 вказав на те, що «у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті364,367цьогоКодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті370,372цьогоКодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року по справі №911/2390/18 вказує, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ЦПК України.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При цьому, в позові зазначено, що 25 березня 2021 року відбувся електронний аукціон з продажу громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 593,5 м2 у АДРЕСА_1 . Переможцем електронного аукціону з продажу лоту 126s громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 593,5 м2 у АДРЕСА_1 , згідно з протоколом електронних торгів від 25.03.2021 № UA-PS-2021-03-03-000038-3, визначено фізичну особу позивача ОСОБА_1 .

А як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема: скасувати рішення Акціонерного товариства «Укрпошта» від 01.06.2022 року №0131 про дискваліфікацію ОСОБА_1 переможця аукціону UA-PS-2021-03-03-000038-3 з продажу громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 593,5 м.кв. у АДРЕСА_1 (лот №126s).

Таким чином вирішення судом спору в цій частині стосується вказаного нерухомого майна, місцезнаходження якого розташоване не в Шевченківському районі м. Києва.

Підстав для застосування іншого виду підсудності судом не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача пов`язані з нерухомим майном, а саме: будинком АДРЕСА_1 , який територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, а відноситься до дислокації Солом`янського районного суду м. Києва.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зе Тендер» про скасування рішення про дискваліфікацію переможця електронних торгів - передати на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: