Рішення

від 25.04.2023 по справі 320/9670/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року справа №320/9670/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2022р. №0063410705 про відмову у бюджетному відшкодуванні 536 559,00 грн., прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підстави заяви позивача дані, зазначені в абз. 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12-14 п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.01.2017р. №26.

Керуючись нормою ч. 5 ст. 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість в якому зафіксовано порушення податкового законодавства та на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог п. п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України при заповнені та поданні звітності в січні 2022 року з податку на додану вартість за грудень 2021 року є необґрунтованими, оскільки дану норму законодавства було прийнято та внесено до Податкового кодексу України Законом України № 2260-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» 12 травня 2022 року. Зокрема, статтею 58 Конституції України в імперативному порядку встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що податкова служба помилково вважає, що товар, який став підставою для бюджетного відшкодування податкового кредиту, було знищено під час пожежі 24.03.2022 р., адже, на момент авіаудару рф товар вже не зберігався в приміщеннях Товариства на підтвердження чого позивачем надано відповідні пояснення та документи. Також, не погоджуючись з висновками про відсутність у контрагента позивача ПП «Елакс» основних засобів, позивач послався на індивідуальність характеру юридичної відповідальності особи, якою передбачено, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Позивач вважаючи, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем, порушує його права свободи та інтереси, насамперед майнові, у зв`язку з чим, враховуючи переконання позивача про протиправність, оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з аргументами позивача щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було подано відзив, в якому на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що службовими особами податкового органу під час виконання функцій покладених чинним законодавством було дотримано приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В підтвердження своєї позиції представник відповідача послався на висновки викладені в податковому повідомленні-рішенні та підтримав встановлення обставин порушення Товариством, при заповнені та поданні звітності в січні 2022 року з податку на додану вартість за січень 2022 року, вимог п. п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Зокрема, суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що документально оформлена операція позивача з контрагентом ТОВ «Пелском» з поставок відходів не підтверджена видатковими накладними. Зокрема, представник відповідача стверджує, що зазначене дає підстави вважати, що позивач не здійснював постачання та придбання продукції, дані господарські операції є нереальними, а надані Позивачем первинні документи не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення господарської операції та надані з метою незаконного відшкодування з Державного бюджету України вигоди. Також, контролюючий орган вказує на та ту обставину, що позивачем надано в поганій якості товарно-транспортні накладні, не надано договору купівлі-продажу № 31/03-20п від 31.03.2020 та договір № 399 від 28.10.2019, якими підтверджується поставка ТМЦ від ПП «Елакс» та ТОВ «Видавничий дім «Укрпол» на адресу Позивача. Крім того, контролюючий орган посилається на відсутність у ПП «Елакс» власних орендованих складських приміщень, в результаті чого неможливо встановити адресу складських приміщень з яких здійснювалось навантаження та відправка товару гофроящиків, які поставлені Позивачу. Виходячи з вищевикладеного, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при здійсненні владно управлінських функцій відповідач діяв на підставі та в межах передбачених чинним законодавством.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» (код ЄДРПОУ 30479810) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у ГУ ДПС України у Київської області. Директором Товариства є Білодід Тетяна Георгіївна.

На підставі направлень від 15.06.2022р. №1793/10-36-07-05/30479810 та №1795/10-36-07-05/30479810, виданих Головним управлінням ДПС України у Київській області та наказу ГУ ДПС України у Київській області від 31.05.2022р. № 335-п, виданого на підставі пп. 191.1.6. п. 191.1 ст. 191 , п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, 78.1.8 п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022р. у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.02.2022р. №9035676616 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт №3653/10-36-07-05/30479810 від 01.07.2022р.

Не погоджуючись з висновками службових осіб ГУ ДПС України у Київській області, позивачем у порядку, встановленому п.86.7 Податкового кодексу України, подано заперечення на Акт №3653/10-36-07-05/30479810 від 01.07.2022р.

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень, Акт №3653/10-36-07-05/30479810 від 01.07.2022р. частково скасовано та, прийнято: податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 27.07.2022р. №0063410705 про відмову у бюджетному відшкодуванні в частині пошкодженого (втраченого) товару в сумі ПДВ 536 559,00 грн.

Податковим повідомленням-рішення встановлено порушення порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21, п. 189.6 ст. 198. п. 200.4 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) з урахуванням змін внесених Законом України № 2260-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. до п. п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ в результаті чого зменшено суму податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку січень 2022р.

В основу вказаних вище висновків службовими особами податкового органу було покладено порушення Товариством, вимог п. п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, при заповнені та поданні звітності в лютому 2022 року з податку на додану вартість за січень 2022р.

Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю висновків податкового органу викладених в вищевказаному акті та прийнятого на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV); Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54.); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.п.201.1, 201.2, 201.4 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.п.1, 2, 3 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267 (далі порядок №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в п.9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг (товарів) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання послуг (товарів) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, акти, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.2 Закону №996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону №996-XIV, є принцип превалювання сутності над формою-операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу викладених в Акті перевірки, суд встановив наступні обставини.

Позивач за договором купівлі-продажу №31/03-20п від 31.03.2020р. придбав товар (витратні матеріали у вигляді коробок в асортименті) у ТОВ «Укрпол» (код за ЄДРПОУ 32802333) та товар (витратні матеріали у вигляді гофроящиків в асортименті) за договором №399 від 28.10.2019р. у ПП «Елакс» код (за ЄДРПОУ 25402774).

На підтвердження зазначених господарських операцій суду були надані завірені належним чином копії видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей. На придбаний товар позивач склав та зареєстрував відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ 536 559,00 грн.

Зазначене ПДВ було заявлено до відшкодування та стало предметом позову.

Посилання службових осіб податкового органу на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) позивача та його контрагентів, суд вважає безпідставними, з огляду на підтвердження господарських операцій первинними документами.

Щодо подальшого використання в господарській діяльності позивачем придбаного товару, товариством до суду були надані належні документи які підтверджують, що після їх отримання вони були використані під час надання послуг з переробки сировини у готовий продукт за контрактами на виготовлення готової продукції з сировини №SCH-3005/2017 від 20.12.2017р., №P24/10-17 від 28.10.2017р. та №ALI-1011/2021 від 10.10.2021р.

Фактичне виконання зазначених зовнішньо-економічних контрактів та вивезення товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, відміткою у вантажно-митній декларації МД-2, оформленої на експорт товару.

Посилання відповідача на порушення позивачем п. п. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, включеного до Податкового кодексу України 12.05.2022р. Законом України №2260-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», під час подання 18.02.2022р. податкової декларації з податку на додану вартість, є необґрунтованим, адже платник податку не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

При цьому, ст. 58 Конституції України категорично та в імперативному порядку встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 536 559,00 грн., у зв`язку із чим оскаржуване ППР від 27.07.2022р. №0063410705 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення оскільки такі порушення не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржуване ППР, винесене на підставі висновків викладених у Акті документальної позапланової виїзної перевірки, діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим в суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваного ППР та наявність підстав для його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем на підстави його заяви, згідно абз. 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12-14 п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.01.2017р. №26, суд зазначає таке.

Згідно з п. 200.1, пп. пп. б-в п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V згаданого Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами підпункту б пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума:

б) підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом ґ пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ згаданого пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (абзаци 6, 8 пункту 200.12 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 згаданої статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.

Згідно з пунктом 3 Порядку формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до пункту 4 Порядку орган ДФС вносить до Реєстру певні дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Відтак, суд зазначає, що Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

При цьому, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Суд дійшов висновку, про необхідність зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування належних позивачу, задля забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування для подальшого виконання.

Висновок щодо можливості застосування такого способу захисту порушеного права викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №803/1861/16.

Відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України, з метою відновлення прав позивача в повному обсязі, також є законною вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем на підставі його заяви.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 10 529,39 грн. (платіжні доручення від 07.10.2022р. №5052, від 02.11.2022р. №5213), тому судові витрати зі сплати судового збору у наведеному розмірі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" (код ЄДРПОУ 30479810; місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49Б) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А) від 27.07.2022р. №0063410705 про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 536 559 (п`ятсот тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (код ЄДРПОУ 30479810; місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49Б) дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017р. №26.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 10 529 (десять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 39 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (код ЄДРПОУ 30479810; місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49Б) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.