Вирок

від 28.04.2023 по справі 485/20/23

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/20/23 Провадження № 1-кп/478/62/2023

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2023 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні в смт. Казанка кримінальне провадження №22023150000000193 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України,

В с т а н о в и в:

Громадянин України ОСОБА_3 будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Миколаївська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, діючи умисно та в інтересах і на користь російської федерації, добровільно займаючи, у період з серпня 2022 року по вересень 2022 року (точного періоду органом досудового розслідування не встановлено, однак не довше ніж до 11.11.2022 року), посаду т.зв. «охоронця військової цивільної адміністрації Снігурівського району Херсонської області», всупереч передбаченого Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку, здійснював функції по чергуванню, з метою не допуску сторонніх осіб, в Снігурівську ЗОШ І-ІІІ ступенів Снігурівської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 42291827), яка в силу прийнятого зазначеною «військовою цивільною адміністрацією Снігурівського району» «Временного положения» опинився під її управлінням, де також виконував різного роду господарські роботи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудовогослідства кваліфіковано за ч. 2ст. 111-1 КК Українияк добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора (колабораційна діяльність).

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду із клопотанням прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, а також із письмовою заявою обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Матеріали кримінального провадження відповідають вимогам частини третьоїстатті 302 КПК України, встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження. За таких обставин суд ухвалює вирок у спрощеному провадженні.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2ст. 111-1 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Діяння, окреслене диспозицією ч.2ст.111-1 КК України, відповідно дост. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

На підставі встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, беручи до уваги беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому діянні, суд вважає доведеним те, що громадянин України ОСОБА_3 , добровільно зайняв посаду не пов`язану з виконанняморганізаційно-розпорядчихабо адміністративно-господарськихфункцій, у незаконних органах влади, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.111-1 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується задовільно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не знаходиться.

Обставиною, яка відповідно дост. 66 КК Українипом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.

Обставин, що відповідно дост. 67 КК Україниобтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65КК України, пункту 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначені покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального проступку, його наслідки, спосіб вчинення такого і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінального проступку, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, а також враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, суд вважає можливим призначити йому покарання, передбачене санкцією ч. 2ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років без конфіскації майна, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Прийшовши до висновку про можливість не визначати додаткове факультативне покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Згідно з частиною другоюстатті 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу.

Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2ст. 111-1 КК Українивстановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст.369,373,374,381,382 КПК України, суд

У х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2ст. 111-1 КК України, та призначити йому покаранняу виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк10(десять)років,без конфіскаціїмайна.

Міра запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не обиралася.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини першоїстатті 394 КПК Українивирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями381та382цьогоКодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1