Рішення

від 21.04.2023 по справі 136/45/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/45/23

провадження № 2/136/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнодлітніх дітей та на утримання дружини в період догляду за меншою дитиною до 3-х річного віку,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнодлітніх дітей та на її утримання в період догляду за меншою дитиною до 3-х річного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем перебуває у шлюбі, який зареєстрований 07.08.2010 виконкомом Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис №7. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо утримання дітей. Угоди про сплату аліментів у добровільному порядку сторонами не досягнуто. Відповідач працює, отримує дохід, а тому позивач вважає, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та її утримання. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки від заробітку щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 20.01.2023 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив, який обґрунтовує наступними обставинами.

Позовні вимоги позивача відповідач визнає частково, оскільки погоджується на стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, враховуючи наступне.

Посилання позивача, що він всупереч положенням ст. 199 СК на її неодноразові звернення не надає допомоги на утримання дітей не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами. Відповідач вказав, що він спілкується з дітьми, забезпечує їх продуктами харчування, купує одяг, разом проводять час, відвідуючи розважальні заклади для дітей у м. Вінниці, постійно підтримує їх у спілкуванні, бере участь у вихованні. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На даний час відповідач не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходів), оскільки він є не працевлаштованим, його заробіток мінливий та нестабільний. Тому просить призначити до стягнення аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, адже вважає, що даний розмір враховуючи вік та потреби дітей є достатнім. Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення сином трьохрічного віку, він просить суд призначити аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн, враховуючи, що позивач неофіційно працює. Вказану суму відповідач вважає достатньою для забезпечення першочергових потреб позивача. Проти сплати аліментів на утримання дітей та дружини відповідач не заперечує, незгоден тільки з їх розміром.

07.04.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про сплату аліментів.

Позивач відповіді на відзив не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного висновку з огляду про таке.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 07.08.2010 виконкомом Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис №7 (а.с. 7).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на утриманні позивача, що не заперечується відповідачем та підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 4, 5).

З довідки органу місцевого самоврядування №01 від 09.01.2023, вбачається, що діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 і знаходяться на її утриманні (а.с. 6).

Таким чином, судом встановлено, що діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трирічного віку за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За встановлених судом обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами, позивач наділена правом на звернення до суду із вищевказаними вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначено ст.181 СК України.

З аналізу вказаної норми слідує, що у випадку відсутності спору батьки самостійно за взаємною домовленістю між собою визначають способи (зокрема, розмір, порядок та форму) надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Сімейне законодавство виходить із того, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, відносини між якими регулюються нормами СК, вправі врегулювати свої відносини за усною домовленістю або договором, якщо це не буде суперечити вимогам СК, інших законів та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 9 СК України). При цьому, домовленість між батьками дитини про виконання ними їх обов`язку щодо утримання дитини може міститися у договорі, умови якого, у тому числі щодо розміру аліментів, строків їх присудження та виплати, не повинні порушувати права дитини, встановлені СК.

При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку, відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якою проживає дитина.

Зазначені положення відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 СК.

Наведене узгоджується і з роз`ясненнями наведеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Аналіз вказаних правових норм та роз`яснень свідчить про те, що задоволення позову про стягнення аліментів у судовому порядку є можливим лише у випадку відсутності добровільної домовленості про сплату аліментів між батьками дитини та ненадання дитині утримання.

У заяві, яка надійшла на адресу суду 07.04.2023 відповідач вказує, що добровільно виконує аліментні зобов`язання по відношенню до їх спільних із позивачем дітей, надавши квитанції про перерахування коштів позивачу ОСОБА_1 в сумі 2060 грн. 23.03.2023; 3660 грн. 03.04.2023 та відповідно 1660 грн. 04.04.2023.

Водночас, суд звертає увагу, що у позові позивач вказала, що між ними із відповідачем відсутня добровільна домовленість про утримання їх спільних дітей, до справи не було додано договорів про домовленість сторін щодо утримання їх дітей, отож слід дійти висновку, що існує спір що є підставою для вирішення судом вимог про присудження аліментів із відповідача на утримання дітей..

Із відзиву судом встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований, інших джерел доходу не має.

У той же час судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, протипоказань до роботи не має, оскільки доказів протилежного суду не надано, відтак має можливість працювати та заробляти.

Крім цього, суду звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що він несе інші аліментні зобов`язання, чи існують обставини визначені ст.182 СК України, у тому числі щодо неможливості працювати за станом здоров`я та перешкоджають належним чином виконувати батьківський обов`язок щодо утримання дитини.

Такий висновок суду ґрунтується не лише на законодавстві України, а й на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), де ЄСПЛ вказав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Доказів на підтвердження чи спростування матеріального стану позивача матеріали справи не містять, а питання про витребування таких доказів відповідачем не ініціювалось.

Крім цього, суд звертає увагу, що право обирати спосіб стягнення аліментів визначено законодавцем за одержувачем аліментів, тоді як позивач визначила такий спосіб у частці від доходу відповідача.

З урахуванням встановлених судом обставин, а також обставин передбачених ч. ч. 1 ст. 182 СК України, рівного обов`язку батьків щодо утримання їх спільних дітей, суд вважає, що відповідач спроможний виплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов`язку обох батьків забезпечити умови життя та розвитку їх спільних неповнолітніх дітей.

Також суд вважає, що відповідач спроможний надавати утримання позивачеві як дружині з якою проживають їх спільні діти у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, виходячи з наступних міркувань.

За твердженням позивача, яке відповідачем визнавалось, сторони проживають окремо, діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Водночас суд звертає увагу, що ст. 84 СК України закріплює право на одержання матеріальної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку саме за дружиною, жінкою, а не за одним з батьків, з яким залишилась проживати дитина.

На переконання суду, таке рішення законодавця пояснюється тим, що до досягнення дитиною трирічного віку саме жінка, як матір, перебуває у більш слабкому, більш уразливому становищі, що покладає на батька дитини додатковий обов`язок щодо надання такій жінці матеріальної допомоги.

Відтак, у ст. 84 СК України фактично закріплена презумпція можливості батька дитини надавати матеріальну допомогу матері дитини, спростування якої покладається саме на батька. Тобто саме на батька покладається тягар доказування відсутності у нього можливості надавати таку допомогу.

Як було встановлено вище судом, відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо матеріальної неспроможності та неможливості нести аліментний обов`язок по відношенню до дружини, з якою проживає дитина, тому суд виходить з доведеності того факту, що відповідач не має істотних протипоказань до роботи, відтак може надавати матеріальну допомогу позивачу як матері своєї дитини.

Вирішуючи питання про розмір допомоги, суд виходить з того, що заявлений позивачем розмір аліментів не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає вимогам розумності та справедливості та сукупний розмір аліментів не буде перевищувати половини доходу відповідача, при цьому, 16.12.2023 спільній дитині сторін має виповнитись три роки, що є наслідком припинення такого зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Суд допускає негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується правилами Глави 8 ЦПК України.

Ураховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, а при пред`явлені його до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, доказів на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу суду не надано, відтак суд дійшов висновку, що з відповідача слід присудити в дохід держави судовий збір.

На підставі ст.ст. 84, 180-184 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 259, 263-265, 279, 280, 281, 285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП-невідомо) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини в період догляду за дитиною до 3-х річного віку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду - 11.01.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову - 11.01.2023 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Д. Іванець